Справа № 420/15609/22
03 листопада 2022 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Левчук О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 ; зобов'язання Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна запис про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 та заборону відчуження, обтяжене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № В-4/60 від 20.03.2012 року, виданої Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 28560383.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
В позовній заяві позивач вказує, що 18.08.2011 року було відкрито виконавче провадження № 28560383 про виконання виконавчого листа № 2-860/10 від 15.06.2010 року Приморського районного суду м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості у розмірі 1314777,13 грн. 20.03.2012 року в межах виконавчого провадження № 28560383 постановою про арешт нерухомого майна та оголошення заборони на його відчуження В-4/60 було накладено арешт на домоволодіння, що належить боржнику, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Таким чином, приписами ЦПК України передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
В той же час, предметом даного позову не є законність постанови державного виконавця № В-4/60 від 20.03.2012 року, а є вирішення питання про зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-860/10 від 15.06.2010 року Приморського районного суду м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості у розмірі 1314777,13 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою цього позову позивач визначив наявність арешту, накладеного на належне йому нерухоме майно та не знятого при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, що порушує права та законні інтереси позивача, ОСОБА_1 .
Тобто, у цій справі порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, а тому в даному випадку порушено його цивільні права.
За таких підстав, оскільки позивач, ОСОБА_1 , є боржником у виконавчому провадження з виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси, суд дійшов висновку, що спір щодо зняття арешту з майна боржника, який накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні під час виконання судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року по справі № 340/25/19 та постанові Верховного Суду від 06 березня 2020 року по справі № 640/23588/19.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких підстав, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 170, 171, 243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 ; зобов'язання Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна запис про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 та заборону відчуження, обтяжене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № В-4/60 від 20.03.2012 року, виданої Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 28560383.
Роз'яснити позивачу, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.
Суддя О.А. Левчук