Справа № 420/11999/22
03 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Ізмаїлагрошляхбуд" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Ізмаїлагрошляхбуд" до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управлiння ДПС у Одеськiй області від 26.01.2022 року № 15-р «Про анулювання ліцензії на пальне» в частині анулювання Приватному акціонерному товариству «Ізмаїлагрошляхбуд» ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промисловоп переробки) № 15020414202001407 вiд 29.04.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.01.2022 року розпорядженням ГУ ДПС в Одеській області була анульована видана Приватному акціонерному товариству "Ізмаїлагрошляхбуд" ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 15020414202001407 від 29.04.2020р. Позивач вважає спірне розпорядження протиправним, оскільки ПрАТ "Ізмаїлагрошляхбуд" здійснено черговий платіж за ліцензію до закінчення терміну попередньої сплати. При цьому, відповідачем жодного повідомлення на адресу ПрАТ "Ізмаїлагрошляхбуд" про необхiднiсть внесення чергового платежу за ліцензію за 90, 75, 60, 45, 30 та за 15 днів до настання терміну сплати чергового платежу за вiдповiдну ліцензію - не надходило. Так само не надходило повідомлення про дату, з якої анулюється ліцензія у разі невнесення чергового платежу за ліцензію, в тому числі і за 9 днів до настання терміну сплати чергового платежу за вiдповiдну ліцензію.
Ухвалою від 05.09.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №29857/22 від 21.09.2022 року), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що контролюючим органом встановлено, що позивач не сплатив черговий платіж за ліцензію, у зв'язку з чим прийнято розпорядження Головного управлiння ДПС в Одеській областi вiд 26.01.2022 року №15-р «Про анулювання ліцензії на пальне» в частині анулювання ПАТ «Ізмаїлагрошляхбуд» ліцензії на право зберігання пального. При цьому, відповідач наголошує на тому, що позивачем не надано до контролюючого органу саме докази сплати чергового платежу за ліцензію у вигляді платіжного доручення, тобто, як вказує відповідач, сама наявність платіжного документа не свiдчить про сплату обов'язкового платежу.
24.10.2022 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
Приватним акціонерним товариством «Ізмаїлагрошляхбуд» (код ЄДРПОУ 03579058) отримало ліцензію на зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки №15020414202001407 вiд 29.04.2020 року (термін дії з 29.04.2020 року по 29.04.2025 року).
26.01.2022 року Головним управлiнням ДПС у Одеськiй області прийнято розпорядження № 15-р «Про анулювання ліцензії на пальне» в частині анулювання Приватному акціонерному товариству «Ізмаїлагрошляхбуд» ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промисловоп переробки) № 15020414202001407 вiд 29.04.2020 року.
Листом за вих. № 12976/6/15-32-09-04-06 вiд 14.07.2022р. ГУ ДПС в Одеській області повідомило про те, що у зв'язку з несплатою чергового платежу за ліцензію та відсутністю копії платіжного доручення з відміткою банку про сплату, ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промисловот переробки) № 15020414202001407 термін дії з 29.04.2020 до 29.04.2025, анульовано на підставі розпорядження № 15-р від 26.01.2022р., а також роз'яснено про можливість оскарження вказаного рiшення в адміністративному або судовому порядку.
Не погоджуючись з розпорядженням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481 від 19 грудня 1995 року (із змінами та доповненнями.
Згідно з приписами ст. 15 Закону України №481 суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Статтею 15 Закону України №481 встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Також, відповідно до норм ст. 15 Закону України №481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво), які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.
Повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Відповідно до абз.4 ч. 52 ст. 15 Закону України №481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі несплати чергового платежу за ліцензію.
Згідно з ч. 53 ст. 15 Закону України №481 ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Частиною 4 ст. 16 Закону України №481 встановлено, що контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області видано Приватному акціонерному товариству "Ізмаїлагрошляхбуд" ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 15020414202001407 вiд 29.04.2020 року; термін дії: з 29.04.2020 року по 29.04.2025 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з електронного кабінету платника податків позивачем було здiйснено наступні платежі:
за період з 29.04.2020 по 29.04.2021 - в розмiрi 780,00 грн. згідно платіжного доручення № 416 від 11.03.2020р.,
за період з 29.04.2021р. по 29.04.2022р. - в розмірі 780,00 грн. згідно платіжного доручення № 1177 від 11.02.2021р.,
за період з 29.04.2022р. по 29.04.2023р. - в розмiрi 780,00 грн. згiдно платіжного доручення № 2062 вiд 20.04.2022р.
Так, позивачем сплачено плату за ліцензію до закінчення терміну попередньої сплати, який охоплював період дії ліцензії з 29.04.2021р. по 29.04.2022р.. Крім того, вказана плата була перерахована позивачем на діючий на момент її сплати бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу. Вказані обставини не спростовані відповідачем під час розгляду справи.
Суд зазначає, що ліцензію №15020414202001407 анульовано саме з підстав несплати чергового платежу за ліцензію.
Водночас, граничного строку сплати суб'єктом господарювання річної плати за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за відповідний рік норми Закону № 481/95-ВР не встановлюють. Стаття 15 Закону № 481/95-ВР лише визначає обов'язок суб'єкта господарювання щорічно сплачувати відповідну плату за ліцензію на право зберігання пального в розмірі 780,00 гривень, однак не передбачає строку протягом якого вказана щорічна плата повинна бути сплачена.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів повідомлення позивача до прийняття оскаржуваного розпорядження, відповідно до ч. 48 ст. 15 Закону України №481, про необхідність внесення чергового платежу.
Таким чином, оскаржуване розпорядження відповідачем прийнято з порушенням вимог статті 15 Закону України №481/95-ВР, а отже не у спосіб та не в порядку визначеному чинним законодавством України.
Натомість ненадання суб'єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб'єктом річної плати за ліцензію, а відтак і не є підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності з анулювання ліцензії.
При цьому, суд зазначає, що під несплатою річної плати за ліцензію слід розуміти бездіяльність суб'єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу, однак, позивачем такої бездіяльності допущено не було, що підтверджується платіжним дорученням № 2062 вiд 20.04.2022р.
Разом з тим, доводи представника позивача щодо протиправності оскаржуваного розпорядження з огляду на те, що анулювання ліцензії можливо протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії, суд вважає необґрунтованими, оскільки ч. 50 ст. 15 Закону України №481-95-ВР виключено на підставі Закону № 1914-IX від 30.11.2021р., а отже доводи ґрунтуються на нормах закону, що втратив чинність на час виникнення спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ГУ ДПС в Одеській області, ухваливши спірне розпорядження, діяло неправомірно, а тому, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2481 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Позов Приватного акціонерного товариства «Ізмаїлагрошляхбуд» (вул. Лісна, 5, м.Ізмаїл, Одеська область, 68600, код ЄДРПОУ 03579058) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування рішення,- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управлiння ДПС у Одеськiй області від 26.01.2022 року № 15-р «Про анулювання ліцензії на пальне» в частині анулювання Приватному акціонерному товариству «Ізмаїлагрошляхбуд» ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промисловоп переробки) № 15020414202001407 вiд 29.04.2020 року.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Ізмаїлагрошляхбуд» (вул. Лісна, 5, м.Ізмаїл, Одеська область, 68600, код ЄДРПОУ 03579058) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.