Справа № 420/10200/22
03 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська,2-Д, м.Одеса, 65022) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі Департамент ОМР), в якому позивачка просить: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі їй - ОСОБА_1 посвідчення, оформлене відповіддю на звернення від 25.02.2022 року, яким має бути продовжено термін статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, що було встановлено з 18.03.2019 по 01.03.2022 рік та видачі відповідного посвідчення; - зобов'язати відповідача Департамент ОМР встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни з 01.03.2022 року по 01.03.2024 рік, та видати відповідне посвідчення.
Позивачка зазначила, що у період з 12.01.2001 по 01.02.2019р проходила службу в органах внутрішніх справ, а в період з 07.11.2015р по 01.02.2019р в поліції.
Під час проходження служби вона отримала травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків та їй встановлено ІІ групу інвалідності (ступінь втрати працездатності 60%). На підставі відповідних документів їй видане посвідчення, згідно якого пенсія призначена по інвалідності (ІІ група) внаслідок війни. Також вона звернулась до Управління соціального захисту населення в Приморському районі ДП та СП Одеської міської ради (далі Управління СЗН в Приморському районі) та 18.03.2019 року їй було надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видано відповідне посвідчення терміном до 01.03.2020 року.
06.02.2020 року на підставі довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією ( далі МСЕК) щодо переогляду та продовження терміну інвалідності, Управлінням СЗН в Приморському районі продовжено термін дії посвідчення інваліда війни до 01.03.2022 року.
21.02.2022 року відповідно до дати чергового переогляду позивача, МСЕК продовжила термін дії інвалідності (ІІ група), що пов'язана із травмою при виконанні службових обов'язків до 01.03.2024 року, у зв'язку з чим вона звернулась до відповідача із заявою щодо продовження терміну дії посвідчення інваліда війни, додавши усі необхідні документи, проте листом Управління від 25.02.2022року (вих. №03-А-6367/1-0) їй на підставі п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відмовлено у статусі особи з інвалідністю внаслідок війни та термін дії посвідчення не продовжено.
Позивач зазначає, що відповідач помилково вважає, що зазначений Закон не містить норм, які б прирівнювали правовий статус поліцейських до осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. Також, відповідач помилково посилається на той факт, що законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття-особи рядового і начальницького складу, а перехід зі служби в органах внутрішніх справ на службу в органах поліції не свідчить про автоматичне поширення правового статусу «особа рядового та начальницького складу органу внутрішніх справ» на поліцейських.
В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що системний аналіз Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», положень Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України №1346 від 27.12.2002 року (далі - Порядок №1346), свідчить про те, що право на отримання статусу інваліда війни згідно з п.2 ч.2 ст.7 вказаного Закону № 3551-XII законодавець пов'язує з тим, що інвалідність працівника поліції сталася в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних, зокрема, з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та наявністю передбачених Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання.
Позивачка просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 01.08.2022 року позов залишений без руху та наданий строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 29.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача не заперечував обставин справи щодо звернення позивачці 15.03.2019 року до Управління СЗН в Приморському району щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та отримання нею відповідно посвідчення (серія НОМЕР_1 ) з терміном дії до 01.03.2020 року, яке за заявою позивачці від 05.02.2020 року продовжено на підставі довідки до акту огляду МСЕК серії ААБ № 722409 від 05.02.2020 року (причина інвалідності - травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків) з терміном дії до 01.03.2022 року.
Представник вказує, що 21.02.2022 року ОСОБА_1 звернулась до управління із заявою про подовження терміну дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, але їй було відмовлено та надано відповідь на підставі листів та роз'яснень Міністерства у справах ветеранів України та Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської облдержадміністрації.
Так, відповідно до листа Міністерства у справах ветеранів війни України № 6075/02/09.1 суб'єктом п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є особи начальницького і рядового складу органів: Міністерства внутрішніх справ Союзу PCP; Комітету державної безпеки Союзу PCP; Міністерства внутрішніх справ України; Служби зовнішньої розвідки України; Служби зовнішньої розвідки України; інших військових формувань.
Листом Міністерства у справах ветеранів України від 02.08.2021 року №7930/02/09.1-21 повідомлено, що до осіб, які проходять службу у поліції, законодавством не передбачено застосування узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України. Також повідомлено, що Національна поліція, як центральний орган виконавчої влади, не належить до військових формувань.
Також у відзиві на позов представник зазначив, що віднесення особи до категорії «особа з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до ст.7 Закону безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у ст.4 Закону.
Так, відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Порядок та умови встановлення інвалідності особам, які звернулися для встановлення інвалідності визначені Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285 (далі - Положення). Вказаним Положенням встановлені формулювання, які зазначаються у висновку постанови ВЛК у разі наявності причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) з захистом Батьківщини чи участю в бойових діях на території інших держав.
Відповідно до наданої довідки МСЕК позивачу встановлено 2 групу інвалідності, причиною зазначено травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 не може вважатися особою з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку з чим заявниці була надана відповідь.
Обґрунтовуючи свої доводи представник посилається також на постанови Верховного Суду України від 20.01.2015 у справі №21-528а14 та від 06.11.2013 у справі №21-377а13, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 по справі № 440/5671/21, Житомирського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року у справі 240/12277/19.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України (паспорт НОМЕР_2 ). Позивачка у період з 12.01.2001 року по 01.02.2019 року проходила службу в органах внутрішніх справ, а в період з 07.11.2015 року по 01.02.2019 року в поліції.
Під час проходження служби позивачка отримала травму та їй встановлено ІІ групу інвалідності (ступінь втрати працездатності 60 %).
Рішенням медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України в Одеській області» від 28.12.2018 року (дійсне до 01.03.2020 року) позивачці встановлено інвалідність ІІ групи з визначенням причиною інвалідності "травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків".
18.03.2019 року позивачці Управлінням СЗН в Приморському районі видано посвідчення серія НОМЕР_3 , пред'явник якого є інваліда ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Таким чином, Управлінням наданий позивачці статус особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.
06.02.2020 року на підставі довідки до акту огляду МСЕК щодо переогляду та продовження терміну інвалідності, Управлінням СЗН в Приморському районі продовжено термін дії посвідчення інваліда війни до 01.03.2022 року.
Позивачка пройшла черговий огляд 21.02.2022 року та відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №521159 позивачці встановлена ІІ група інвалідності з визнанням тієї ж причини інвалідності - травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків до 01.03.2024 року.
Позивачка звернулась до Управлінням СЗН в Приморському районі в із заявою щодо продовження терміну дії посвідчення інваліда війни, додавши усі необхідні документи.
Управлінням СЗН в Приморському районі листом від 25.02.2022року (вих. № 03-А-6367/1-0) позивачку повідомлено про відсутність підстав для встановлення їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з посиланням на те, що у вказаній нормі суб'єктами є особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ СРСР. Між тим, Закон «Про національну поліцію» не містить норм, які б прирівнювали правовий статус поліцейських до осіб рядового та начальницького органу внутрішніх справ. Чинним законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу в поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а перехід зі служби в органах внутрішніх справ на службу в органах поліції не свідчить про автоматичне поширення статусу «особа особи рядового та начальницького складу органу внутрішніх справ» на поліцейських. Згідно зі свідоцтвом про хворобу від 28.12.2018 року ОСОБА_1 визнано непридатною до служби в поліції, отриману травму пов'язано з виконанням службових обов'язків, а захворювання пов'язано з проходженням служби в поліції ( а.с.6).
Позивачка вважаючи, що їй протиправно відмовлено у продовженні терміну дії посвідчення інваліда внаслідок війни звернувся до суду за захистом своїх прав.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частинами 1,2 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно з ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Враховуючи викладене та оцінюючи оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, оформлене листом від 25.02.2022 року (вих. №03-А-6367/1-0), суд дійшов висновку про протиправність вказаного рішення, виходячи з наступного.
Підставами позову позивачка вказує наявність у неї статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з 2019 року, що підтверджується виданими відповідачем посвідченнями на підставі довідок МСЕК, які видавались з визначеним строком для переогляду.
Судом встановлено, що перше посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни видане позивачці 18.03.2019 року строком дії до 01.03.2020 року, та строк дії його продовжений до 01.03.2022 року (а.с.7,24).
Вказані обставини не оспорюються відповідачем та вважаються встановленими.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни регулює Положення про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою КМУ від 12.05.1994 року №302 ( далі Положення №302).
Пунктом 2 Положення визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з п.7, п.10 Положення №302 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
"Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи.
Таким чином, видання посвідчення уповноваженим органом держави є встановлення та визнання державою відповідного статусу особи.
За позивачкою державою був визнаний з 2019 року статус особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, відповідне посвідчення їй було видано уповноваженим органом серія Є№013692 та строк його дії був продовжений до 01.03.2022 року.
Пунктом 13-1 Положення №302 визначено, що у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видане їй раніше посвідчення вилучає уповноважений на видачу посвідчень орган, з повідомленням органу, який видав таке посвідчення, та інформує у триденний строк Мінветеранів з дотриманням вимог законодавства у сфері охорони інформації з обмеженим доступом за формою згідно з додатком 2.
Таким чином, Положенням №302 чітко встановлені дії суб'єкта владних повноважень, якій дії від імені держави, щодо особи, яка втрачає статус визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі особи з інвалідністю внаслідок війни.
Втрата це дія, внаслідок якої хтось лишається без кого-, чого-небудь, тобто позивачка могла втратити наданий органом державної влади їй статус внаслідок, зокрема, зміни її стану здоров'я при проходженні чергового медогляду або інших причин.
Судом встановлено, що останній висновок МСЕК щодо причини інвалідності позивачці, на підставі якого вона подала заяву щодо продовження терміну дії посвідчення, не змінились.
В оскаржуваному рішенні, оформленого листом від 25.02.2022 року (вих. №03-А-6367/1-0), підставою для відмови у продовженні терміну посвідчення інваліда внаслідок війни, що вона отримала інвалідність будучи поліцейським.
Суд вважає, що посилання Управління СЗН в Приморському районі у листі від 25.02.2022 року (вих. №03-А-6367/1-0) на те, що на позивачку не розповсюджується ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» лише тому, що вона була на час надання їй статусу є поліцейським (слідчим Малиновського ВП), а не працівником органів МВС є неспроможним, оскільки функції держави щодо досудового слідства перешли саме до поліції. Таким чином, саме вказана обставина не могла бути підставою для відмови позивачці у продовженні терміну дії посвідчення.
Інших підстав саме в оскаржуваному рішення не зазначено.
Законодавством не визначено порядку позбавлення особи наданого їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, в результаті якого вона втрачає вказаний статус. Проте ці обставини не позбавляють обов'язку державного органу дотримуватися принципу «належного урядування», тобто діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» зазначено, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Суд вважає, що діючи за приписами принципу «належного урядування» суб'єкт владних повноважень, якій має дискреційні повноваження щодо вирішення питання про наявність або відсутність підстав для продовження особі дії посвідчення інваліда внаслідок війни, повинен приймати вмотивоване (із зазначенням всіх наявних підстав) рішення, що буде свідчити про прозорість вказаного рішення та можливості для особи, відносно якої прийнято рішення, реалізувати своє право на захист своїх інтересів у разі не згоди з таким рішенням.
Таким чином, судом встановлено, що позивачці, яка мала посвідчення інваліда внаслідок війни з 2019 року, а в листі Управління СЗН в Приморському районі, яке є структурним підрозділом Департаменту ОМР, від 25.02.2022року (вих. №03-А-6367/1-0) зазначена неправомірна підстава щодо не продовження їй терміну дії посвідчення, а саме нерозповсюдження норми Закону на поліцейських. Проте така підстава є неправомірною.
У той же час інші підстави, які відповідач по справі - Департамент ОМР вказує у відзиві на позов, не були предметом розгляду його структурного підрозділу Управління СЗН при розгляді заяви позивачці та не відображені у рішенні суб'єкта владних повноважень в листі від 25.02.2022року (вих. №03-А-6367/1-0), а тому не можуть враховуватися при оцінки правомірності оскаржуваного рішення, оскільки вказане питання є дискреційними повноваженнями відповідного державного органу.
Питання надання статусу особою з інвалідністю внаслідок війни (у тому числі наявності підстав щодо продовження терміну дії виданого раніше посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни) є дискреційними повноваженнями відповідного державного органу.
З урахуванням викладеного позовні вимоги позивачці щодо зобов'язання відповідача Департамент ОМР встановити їй статус особи з інвалідністю внаслідок війни з 01.03.2022 року по 01.03.2024 рік, та видати відповідне посвідчення, підлягають задоволенню частково, а саме шляхом зобов'язання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, повторно розглянути її заяву від 21.02.2022 року та прийняти вмотивоване рішення.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Розглянувши заяву у межах позовних вимог, оцінивши докази надані сторонами з урахуванням встановлених обставин по справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська,2-Д, м. Одеса, 65022, код ЄДРПОУ 36290160) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 , оформлене листом Управління соціального захисту населення в Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради ОМР від 25.02.2022 року за вих. №03-А-6367/1-0у, на звернення від 21.02.2022 року у продовженні терміну дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни з 01.03.2022 року по 01.03.2024 року.
Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.02.2022 року та прийняти вмотивоване рішення.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва