Справа № 420/14996/22
03 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами особливого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Офіцерової Л.О. від 14.10.2022 ВП № 69210662 про накладення штрафу за невиконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що постановою Одеського апеляційного суду від 24.11.2021 по справі № 522/13316/18 її та ОСОБА_3 зобов'язано власними силами і за власний рахунок відновити нежитлове приміщення згідно до технічного паспорта, виготовленого КП «Одеське МБТІ та РОН» станом на 09.02.2006. Після пред'явлення виконавчого листа на примусове виконання, Першим приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 16.06.2022 відкрито виконавче провадження № 69210662. В межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем Офіцеровою Л.Л. винесена постанова від 14.10.2022 про накладення на боржника штрафу в сумі 1700 грн за невиконання судового рішення, а також попереджено про кримінальну відповідальність. Позивач вважає зазначену постанову протиправною та підлягаючою скасуванню, у зв'язку із чим звернулася до суду із даним позовом. Так, судове рішення від 24.11.2021 по справі № 522/13316/18 може бути виконано лише після отримання дозволу від ряду контролюючих органів, тобто виконання залежить не лише від волі боржника. Про зазначену обставину позивач повідомила державного виконавця у заяві від 20.06.2022, в якій також просила роз'яснити порядок виконання судового рішення за умови необхідності отримання у контролюючих органах дозвільної документації, на що відповіді не отримала. 5 липня 2022 р. представником позивача спрямовано до органу ДВС заяву щодо надання роз'яснень у виконавчому провадженні № 69210662, на яку отримано відповідь про необхідність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 власними силами і за свій рахунок відновити нежитлове приміщення 14 (колишня квартира АДРЕСА_1 , згідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» станом на 09.02.2006. 1 липня 2022 р. позивач до відділу ДВС направлено заяву про те, що у неї відсутній оригінал та копія технічного паспорту, у відповідності до якого повинне бути приведене приміщення, з проханням надати такий. Оскільки за результатами реконструкції було виготовлено новий технічний паспорт від 26.03.2018, технічний паспорт від 09.02.2006 втратив для власників актуальність, а тому станом на день набрання судовим рішенням законної сили у них був відсутній. У відповідь державним виконавцем надіслані скановані копії технічного паспорту, виготовленого КП «Одеське БТІ та РОН» станом на 09.02.2006. Позивач виявила, що технічний паспорт не відповідає формі, що затверджені Інструкцією № 127 від 24.05.2001 та повідомила про виявлені недоліки державного виконавця. Отримана ОСОБА_1 копія технічного паспорту, виготовлена з матеріалів цивільної справи № 522/13316/18, є ідентичною та містить такі ж недоліки. Виконання згідно такого сумнівного документу можна кваліфікувати не лише як неналежне, але і як протиправне та небезпечне, тим більше, що оригінал такого технічного паспорту відсутній взагалі. Поряд із тим ОСОБА_1 просила державного виконавця взяти до уваги те, що судом наразі переглядається судове рішення за нововиявленими обставинами та вирішується питання щодо визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Однак всі перелічені обставини державним виконавцем проігноровані, що призвело до прийняття, на думку позивача, неправомірної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення.
Ухвалою судді від 25.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 . Призначено по справі судове засідання на 03.11.2022 о 10:00 год.
Позивач та її представник до суду не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно наданого до суду 02.11.2022 засобами електронного зв'язку клопотання, представник позивача адвокат Волканов Євген Васильович просив відкласти судове засідання, зважаючи на відсутність відзиву відповідача на адміністративний позов, а також через його особисту зайнятість в Одеському апеляційному суді у цей же час. Також просив враховувати його відрядження у періоді з 08.11.2022 по 11.11.2022, зважаючи на п. 8 Резолюції «Професійна етика правосуддя».
Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на вищевикладене, неявка позивача та її представника не перешкоджає розгляду справи, а клопотання представника позивача про відкладення судового засідання задоволення підлягає задоволенню, оскільки суперечить вимогам ч. 4 ст. 287 КАС України, якою встановлено спеціальний десятиденний строк для вирішення окремої категорії термінових справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов, у зв'язку із чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином в силу вимог ст. 288 КАС України. Так, згідно з ст. 288 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
У відповідності до вищезазначеної норми, повідомлення третьої особи ОСОБА_2 здійснено шляхом опублікування на офіційному сайті Одеського окружного адміністративного суду змісту ухвали від 25.10.2022 про відкриття провадження по справі № 420/14996/22 та призначення судового засідання на 03.11.22 о 10:00 год., у зв'язку із чим останній вважається повідомленим про час там місце судового засідання.
03.11.2022 до суду від представника третьої особи - Шаповала Павла Юрійовича до суду надійшли пояснення щодо адміністративного позову, в яких останній заперечує проти задоволення адміністративного позову, зважаючи на те, що позивачем не наведено жодної обставини, яка б свідчили на спробу реального виконання боржником у виконавчому провадженні судового рішення. Водночас, жодних об'єктивних причин, які б перешкоджали боржнику відновити внутрішні стіни у приміщенні, а також відновити віконний проріз, замість дверного отвору, відсутні.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 24.11.2021 по справі № 522/13316/18 зобов'язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 власними силами і за свій рахунок відновити нежитлове приміщення 14 (колишня квартира АДРЕСА_2 ), згідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» станом на 09.02.2006.
Відповідно до ч. 2 ст. 273 ЦПК України вищезазначена постанова набрала законної сили 24.11.2021, у зв'язку із чим 22.02.2022 Приморським районним судом міста Одеси виданий виконавчий лист № 522/13316/18, який стягувачем ОСОБА_4 пред'явленого для примусового виконання до Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Постановою головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Офіцеровою Л.Л. від 16.06.2022 відкрито виконавче провадження № 69210662 з примусового виконання виконавчого листа № 522/13316/18, виданого 22.02.2022 Приморський районним судом міста Одеси.
В подальшому за невиконання рішення постановою головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Офіцеровою Л.Л. від 14.10.2022 ВП № 6921066 на ОСОБА_1 у відповідності до ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф в розмірі 1700 грн.
Позивач, зважаючи на те, що державним виконавцем не враховано обставини, які перешкоджають боржнику виконати судове рішення, та протиправно накладено штраф за невиконання судового рішення, звернулася за судовим захистом із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
В основу адміністративного позову покладено твердження сторони позивача про те, що невиконання зобов'язальної частини постанови Одеського апеляційного суду від 24.11.2021 по справі № 522/13316/18 щодо відновлення власними силами і за свій рахунок нежитлового приміщення 14 (колишня квартира АДРЕСА_2 ), згідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» станом на 09.02.2006, обумовлено поважними причинами, у зв'язку із чим боржника не може бути притягнуто до відповідальності на підставі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, ОСОБА_1 заявою від 20.06.2022 повідомила державного виконавця про те, зобов'язальна частина судового рішення пов'язана з втручанням у цілісність будинку, через що позивач звернулася до Управління ДАБК ОМР із заявою від 24.11.2021.
Згідно листа Управління ДАБК ОМР від 14.01.2022 № 01-10/386-35, виконання постанови Одеського апеляційного суду по справі № 522/13316/18 передбачає виконання будівельних робіт, що зобов'язує забудовника дотримуватися діючого законодавства у сфері містобудівної діяльності з отриманням всієї необхідної документації, у тому числі дозвільної.
Відтак, ОСОБА_1 зазначає, що добровільне виконання у межах виконавчого провадження № 69210662 неможливе, оскільки судове рішення не має чітко встановленого способу його виконання. У зв'язку із цим боржники мають сумніви щодо порядку здійснення робіт, та мають побоювання, що у подальшому їх дії не можна буде кваліфікувати як належне виконання.
Згідно листа Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.07.2022 № 23465 на адвокатський запит адвоката Волканова Є.В. від 05.07.2022, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 власними силами і за свій рахунок повинні відновити нежитлове приміщення (колишня квартира АДРЕСА_1 , згідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» станом на 09.02.2006.
На заяву ОСОБА_1 від 01.07.2022 щодо надання копії технічного паспорту, виготовленого КП «Одеське МБТІ та РОН» станом на 09.02.2006, відповідно до якого необхідно здійснити відновлення приміщення (колишня квартира АДРЕСА_1 , останньому засобами електронного зв'язку від державного виконавця отримано скановану копію технічного паспорту.
5 липня 2022 р. ОСОБА_1 направила державному до відділу ДВС заяву, в якій вказала на невідповідність копії технічного паспорту його формі, затвердженої Інструкцією № 127, зокрема: не першій сторінці технічного паспорта відсутні підписи уповноважених осіб, якими він повинен завірятись; на сторінці «Технічна характеристика квартири у графі «Директор КП «ОМБТІ та РОН (підпис)» зазначено прописом « ОСОБА_5 », однак підпис відсутній; не зазначено номер кваліфікаційного сертифіката виконавця на право здійснення ним технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна; відсутні відтиски печатки тощо.
Відтак позивач заявила органові державної виконавчої служби, що сам технічний паспорт, у відповідності до якого приміщення повинно бути приведено до первісного стану, є неналежним і за ним не може бути проведено реєстрацію змін до Реєстру. У зв'язку із цим просила роз'яснити порядок виконання судового рішення та чи є законним виконання судового рішення у відповідності до такого технічного паспорту.
Також заявою від 14.07.2022 ОСОБА_1 повідомила відділ ДВС про те, що 09.02.2022 вона звернулася до Одеського апеляційного суду із заявою про перегляд постанови від 24.11.2021 № 522/13316/18 за нововиявленими обставинами, яка ухвалою від 08.06.2022 залишена без задоволення, на що подана касаційна скарга. Окрім цього, 14.06.2022 до Приморського районного суду м. Одеси подана заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, яка ухвалою від 24.06.2022 залишена без задоволення, на що подана апеляційна скарга.
В подальшому ОСОБА_1 , посилаючись на вищезазначені обставини, в заяві від 27.07.2022 просила орган ДВС зупинити здійснення виконавчих дій до вирішення поданої нею апеляційної скарги, оскільки 26.07.2022 Одеський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження, що може мати наслідком скасування виконавчого документу, виконання якого здійснюється Першим Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Отже все зазначене, на переконання позивача, повинно було бути взятим державним виконавцем до уваги, при вирішенні питання щодо накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частиною першою статті 28 Закону №1404-VIII передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до частини другої цієї ж статті документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.
Згідно з частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно з частиною другою статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть слугувати будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид та обсяг яких залежить від характеру правовідносин, суті та змісту покладеного на боржника зобов'язання та мотивів рішення, яке примусово виконується.
З огляду на матеріли справи, ОСОБА_1 , що нею не заперечується, не виконала постанову Одеського апеляційного суду від 24.11.2021 по справі № 522/13316/18, якою зобов'язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 власними силами і за свій рахунок відновити нежитлове приміщення 14 (колишня квартира АДРЕСА_2 ), згідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» станом на 09.02.2006.
При цьому боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_1 вважає обґрунтованою причиною для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, власні оцінки законності технічного паспорту, у відповідність до якого належить привести нежитлове приміщення.
Водночас, технічний паспорт, виготовлений КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» станом на 09.02.2006 оцінювався колегією суддів апеляційного суду під час вирішення справи № 522/13316/18, в тому числі за ознаками прийнятності та допустимості доказів, про що свідчать відображені встановлені судом обставини та висновки в судовому рішенні від 24.11.2021.
Зокрема, зі змісту постанови Одеського апеляційного суду від 24.11.2021 по справі № 522/13316/18, з матеріалів справи і технічного паспорту від 26.03.2018 вбачається, що внаслідок реконструкції були здійснені наступні будівельні роботи: знесено всі внутрішні стіни та перегородки в межах вказаної квартири (на теперішній час приміщення 14); у фасадній стіні будинку, яка є опорною конструкцією будинку, улаштовано фасадний вхід та прибудований ганок.
За висновком суду апеляційної інстанції, знесення всіх внутрішніх стін та перегородок в межах вказаної квартири підтверджується порівнянням технічного паспорту, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» станом на 09.02.2006, тобто до набуття права власності відповідачами на спірну квартиру, а також технічного паспорту, виготовленого 26.03.2018.
У підсумку, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність зобов'язати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 власними силами і за свій рахунок відновити нежитлове приміщення 14 (колишня квартира АДРЕСА_2 ), згідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» станом на 09.02.2006.
Виходячи з суті зобов'язання та характеру правовідносин, у яких воно виникло, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 задля виконання судового рішення не вчинила жодної дії, а навпаки своїми діями продемонструвала намір про ухилення від його реального виконання, створення імітації шляхів для його виконання без реальних спроб цього. При цьому боржник фактично ставить під сумнів правильність судового рішення, яке йому належить виконати, зважаючи на недоліки технічного паспорту, який належить взяти за основу приведення приміщення у відповідність до первісного стану.
Суд також критично оцінює посилання ОСОБА_1 на відкриття апеляційного провадження за її скаргою на судове рішення, яким її заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення, оскільки в рамках цього судового провадження судом не вирішувалося питання про зупинення виконання рішення суду або зупинення його дії. Отже зазначені обставини жодним чином не вливали не обов'язок боржника за виконавчим провадженням виконати судове рішення.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи сторони позивача про те, що виконання боржником постанови Одеського апеляційного суду від 24.11.2021 по справі № 522/13316/18 ускладнюється потребою в отриманні дозвільної документації на виконання будівельних робіт. З цього приводу суд зазначає, що позивачем до суду не надано жодного доказу, який би свідчив, що задля виконання судового рішення боржником вчинено хоча б одну дію задля отримання дозвільної документації, рівно як не надано доказів на вчинення ніяких спроб реального виконання судового рішення із подальшою легалізацією результатів такої реконструкції. Натомість, сторона позивача припускається зловживань шляхом направлення множинних звернень, запитів, очевидно безпідставних оскаржень тощо задля утворення картини попередніх спроб виконання судового рішення, що є нічим іншим, як імітацією вчинення дій, метою якої є невиконання судового акту, який набрав законної сили. Зазначене спостерігається в першу чергу із використаних самим позивачем висловів про те, що судове рішення побудовано на сумнівному, на погляд позивача, технічному паспорті, що фактично взагалі унеможливлює виконання такого судового рішення, а відтак і свідчить про дійсний намір боржника таке рішення не виконувати.
Суд враховує, що розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ("Шмалько проти України", заява N 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу ("Бурдов проти Росії", заява N 589498/00, пункт 34).
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Hornsby v. Greece" (заява N 18357/91, пункт 40), "Деркач та Палек проти України" (заяви N 34297/02 та N 39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок ("Immobiliare Saffi v. Italy", заява N 22774/93, пункт 74).
Відповідно до пункту 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії" (заява N 589498/00), пункту 52 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04) відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.
У пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини "Сокур проти України" (N 29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Підсумовуючи, суд зауважує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є індивідуально-правовим актом, що конкретизує зміст правовідносин між сторонами судового спору. Тому воно стає частиною правового порядку в державі, а його обов'язковість як правового акту впливає на всі форми реалізації права (дотримання, використання, виконання) щодо всіх суб'єктів, які знаходяться у сфері поширення його дії.
Тому судове рішення не лише зобов'язує відповідача до вчинення певних дій або утримання від їх вчинення, а й уповноважує позивача, конкретизуючи зміст його суб'єктивного права у правовідносинах, спірність яких усуває суд своїм рішенням.
Судове рішення визначає межі та порядок реалізації позивачем свого суб'єктивного права. Позивач, таким чином, не може вимагати від відповідача більше, ніж це передбачено судовим рішенням, або в інший спосіб чи в іншому порядку (без зміни способу та порядку виконання судового рішення, що матиме наслідком ухвалення нового акту правосуддя). Тому не можна повністю ототожнювати обов'язковість судового рішення з можливістю його виконання, особливо примусового виконання.
Як кожний правовий акт, будь-яке судове рішення, якщо воно набрало законної сили, може впливати на суб'єктів своєї дії через дотримання ними приписів такого судового рішення. Це також є проявом обов'язковості судового рішення наряду з його виконанням.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65026, м. Одеса, Польський узвіз, 6; ЄДРПОУ 41405070), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
.