Справа № 420/14800/22
02 листопада 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця) та здійснити виплату відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 24.10.2022 року: зазначений адміністративний позов залишено без руху, позивачу встановлено 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду, разом з копіями для інших учасників справи: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та надання належних, допустимих та достатніх доказів на їх підтвердження.
28.10.2022 року від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду та визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, вхід. № 33519/22, у якій останній з посиланням, зокрема, на ч. 2 ст. 233 КЗпП України та постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 620/4218/18, просить визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити строк звернення до адміністративного суду в адміністративній справі, з таких фактичних підстав: позивач ніколи не мав бухгалтерської освіти і не має досвіду розрахунку індексації грошового забезпечення, що потребує певних спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку і фінансів, а відтак він разом зі своїм представником зміг зробити висновок про порушення його прав і законних інтересів на належне і достатнє грошове забезпечення лише після отримання у вересні 2022 року розгорнутої відповіді відповідача на адвокатський запит з наданням особових рахунків про виплату йому грошового забезпечення за 2015-2018 року, у тому числі відомостей про індексацію грошового забезпечення.
Разом з тим, по-перше, згідно зі змістом ухвали суду від 24.10.2022 року про залишення позову без руху, її прийнято з таких підстав, зокрема:
«Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022 року) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, зокрема, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Частиною 3 статті 120 КАС України «Обчислення процесуального строку» встановлено, що строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з ч. 9 ст. 120 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відповідно, днем подання позову є день безпосереднього подання позовної заяви в суд першої інстанції або здачі його на пошту чи передачі іншими відповідними засобами зв'язку.
Згідно зі змістом основної позовної вимоги, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
До позовної заяви додано, зокрема, копію витягу з наказу Начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 17 січня 2019 року № 22-ОС «По особовому складу», яким наказано звільнити з військової служби у запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 5 пунктом 2 підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» по Південному регіональному управлінню підполковника ОСОБА_1 (А-018866), головного інженера сектору капітального будівництва, з наданням права носіння військової форми одягу.
Даний позов подано безпосередньо до суду 17.10.2022 року.
Отже, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на дату подання позову).»
Отже, ухвалу суду від 24.10.2022 року прийнято з урахуванням ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022 року).
При цьому суд звертає увагу позивача, що ч. 2 ст. 233 КЗпП України наведена у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду в редакції, чинній до 19.07.2022 року, тобто у редакції, нечинній на дату звернення до суду з даним позовом (17.10.2022 року).
По-друге, щодо фактичних підстав, з яких подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а саме: позивач ніколи не мав бухгалтерської освіти і не має досвіду розрахунку індексації грошового забезпечення, що потребує певних спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку і фінансів, - слід зазначити таке.
Заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, вхід. № 33519/22, подано без жодних додатків.
При цьому суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних (внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки позивача обставин) причин пропуску вказаного строку.
Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 № 240/12017/19).
Отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, викладені у заяві позивача від 27.10.2022 року, вхід. № 33519/22, про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, - є неповажними.
Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Виходячи з встановленого, на підставі ч. 2 ст. 121 КАС України суд вважає за можливе продовжити позивачу встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду, разом з копіями для інших учасників справи:
- письмово вказаних інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та надання належних та допустимих доказів на їх підтвердження.
Керуючись ст.ст. 121, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -
ухвалив:
Продовжити позивачу встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Суд роз'яснює, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Ухвала окремо оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М.Г. Цховребова