Справа № 420/15467/22
02 листопада 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Малиновського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 28 жовтня 2022 року надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Малиновського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивачі просить суд:
1. Визнати протиправними дії Малиновського відділу у м. Одесі Головного управлінню Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5114-1042/5114.1-22 від 05.10.2022) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п.п.3,5,6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись зі змістом адміністративного позову, суддя дійшов висновку, що він не відповідає вимогам ст. 161 КАС України.
Згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем до суду подано позов без доказів сплати судового збору.
Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Так, даний адміністративний позов містить одну вимогу немайнового характеру (визнати протиправними дії щодо відмови в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки).
У відповідності до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2481,00 грн.
Отже, за подачу адміністративного позову з даними вимогами позивачі повинні надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (2481,00 грн.*0,4).
При цьому, позивач у позовній заяві посилається на п.7 ч.1 ст.5, п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».
Суддя вважає необґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», - з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Зі змісту наведеної статті 3 вищевказаного закону вбачається, що законодавець розрізняє позовні заяви та інші заяви, які можуть бути об'єктом сплати судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Однак, вказана норма не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до адміністративного суду в інтересах зазначених осіб.
При цьому, пункт 14 вказаної норми звільняє від сплати судового збору осіб, які в інтересах малолітніх подають саме заяви, а не позовні заяви.
Також вказана норма передбачає звільнення від сплати судового збору за подачу заяви про захист прав дітей, а не звільнення від сплати судового збору за подачу позовної заяви в інтересах дітей.
На користь цього твердження свідчить також положення статті 8 Закону України «Про судовий збір», відповідно до п. п. «ґ» пункту 2 частини 1 якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору за таких умов: позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Суддя також вважає необґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» з огляду на наступне.
За статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації міністрів Ради Європи державам - членам щодо заході, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
У частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік об'єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Зазначену норму слід враховувати в системному зв'язку зі статтею 53 КАС України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 53 КАС України у випадках, встановлених законом, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.
Натомість, в силу частини 1 статті 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Тобто, в контексті КАС України особи, які можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб та законні представники не є тотожними, перша категорія не включає в себе другу.
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , його батьки діють як законні представники неповнолітнього в розумінні частини першої статті 56 КАС, а не як фізичні особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини 1 статті 53 КАС України.
Законом України «Про судовий збір» не передбачено пільги щодо сплати судового збору законного представника, який звертається в інтересах неповнолітнього, крім законних представників дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5).
Таким чином, чинне законодавство України не звільняє позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви в інтересах її дитини.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2020 року по справі №640/109/19.
Інших правових підстав для звільнення від сплати судового збору суду позивачем не наведено.
При цьому суддя зазначає, що за змістом частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, якщо позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 цього Закону).
Однак, обґрунтованого клопотання щодо звільнення / відстрочення / розстрочення сплати судового збору до суду не надано.
Отже, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
Згідно ч. 1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
Виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви та доказів сплати 992,40 грн. судового збору (з копією сторонам).
Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Малиновського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Вовченко