м. Вінниця
02 листопада 2022 р. Справа № 120/3324/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про: визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.03.2022 він отримав лист від ГУНП у Вінницькій області від 15.03.2022 №29/К-28 в якому повідомлено про відмову у призначенні йому та виплаті одноразової грошової допомоги.
Підставами відмови у листі зазначено те, що у момент отримання травми був не при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції та те, що у момент подачі заяви про отримання ОГД був звільнений із органів поліції.
Позивач вважає відмову протиправною з підстав того, що згідно із п. 5 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" та підпункту 2 пункту 4 Порядку про призначення ОГД від 11.01.2016 №4 (в редакції наказу від 21.09.2017 №788), виплата одноразової грошової допомоги здійснюється, зокрема, у разі отримання травми під час виконання службових обов'язків при участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
На підтвердження цієї обставини, позивач вказує, що надав ГУНП усі, передбачені Переліком, документи.
Що стосується того, що ГУНП стверджує, що на момент проходження МСЕК та подачі документів на призначення та отримання ОГД позивач повинен проходити службу в поліції, то останній спростовує тим, що вказана вимога не передбачена законом.
Відтак, з метою призначення та виплати вказаної допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 13.04.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання зазначеної ухвали, позивачем 12.05.2022 подано до суду матеріали на усунення недоліків, а саме висновок щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Ухвалою від 16.05.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
02.06.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції (ст. 2, 23 Закону), чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Часткова втрата працездатності ОСОБА_1 , яка виникла внаслідок травми, не відноситься до основних повноважень та завдань поліції та відповідно не надає права позивачу на призначення одноразової грошової допомоги за пунктом 5 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".
Всі інші випадки (травми), які потягли за собою часткову втрату працездатності, але були отримані не під час здійснення поліцейських повноважень та основних завдань поліції, вважаються такими, що пов'язані з проходженням служби в поліції і надають право поліцейському на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію”.
Аналіз п.п. 5, 6 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" свідчить про те, що одноразова грошова допомога поліцейському за пунктом 5 частини першої цієї статті призначається в разі отримання ним поранення під час виконання службових обов'язків, а за пунктом 6 частини першої цієї статті - в разі поранення, що пов'язане із проходженням служби в поліції.
Відповідач також вказує, що єдиною підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги на підставі пункту 5 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" є встановлення факту отримання особою травми, саме під час виконання нею службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції, конкретний та вичерпний перелік яких встановлено статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідач звертає увагу, що в Актах розслідування нещасного випадку за формою Н-5* та Н-1 вказано, що нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Вказані акти складені відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346.
Однак, спеціальним нормативно-правовим актом, затвердженим наказом МВС України, який врегульовує питання ОГД поліцейським є Порядок №4, а тому не підлягає застосуванню положення Порядку №1346 під час вирішення наявності підстав для призначення одноразової грошової допомоги.
В своїх доводах відповідач покликається на судову практику, зокрема, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі №120/7431/21-а від 10.05.2022, якою колегія суддів відмовила в задоволенні позову стосовно травми, що виникла внаслідок особистої необережності під час перебування на службі, яка не пов'язана безпосередньо із забезпеченням охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Щодо вимог в частині стягнення з ГУНП у Вінницькій області витрат на правничу допомогу, то відповідач вказує на неспівмірність розміру заявленого гонорару.
Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ з жовтня 2010 року. 07 листопада 2015 року був переведений до Національної поліції України (у зв'язку з реформою правоохоронної системи).
Відповідно до наказу ГУНП у Вінницькій області від 24.03.2020 № 482, позивач був відряджений до м. Бахмут Донецької області, в місце тимчасової дислокації Батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Вінниця» ГУНП у Вінницькій області. Під час перебування у відрядженні, 25.03.2020 близько 13:30 позивач отримав травму. Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут» (далі - КПП «БЛ1Л м. Бахмут») за № 1508 позивачу було поставлено діагноз: пошкодження зв'язок грудного відділу хребта та правого променевозап'ястного суглобу.
Про даний випадок щодо отримання травми позивач доповів керівництву, подавши рапорт.
Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення), що стався 25.03.2020, комісія встановила, що 25.03.2020 біля 13-ї год ящики з дезінфікуючими речовинами та ЗІЗ розвантажували і носили до приміщення дислокації БПСПОП «Вінниця» ГУНП у Вінницькій області. Старший сержант поліції ОСОБА_2 , який брав участь в розвантаженні ЗІЗ, перечепився за поріг і під важкістю ящика вагою близько 20кг. почав різко хилитися вперед. В цей час ОСОБА_1 , який спиною тримав вхідні двері відкритими, попередив падіння ОСОБА_2 , а саме: лівою рукою схопив його за одяг, а ящик притримав правою, при цьому вдарився ліктем о двері. Одразу ОСОБА_1 скрикнув від болю і відчув різкий біль в спині та правій руці. По закінченню розвантаження постраждалий звернувся до лікаря.
За висновками комісії нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в період проходження служби при виконанні ним службових обов'язків, про що складено акт форми Н-1 про нещасний випадок від 30.08.2021 та Акт розслідування від 30.08.2021 (форми Н-5) (а.с. 12-18).
Постановою лікарської комісії від 24.11.2021 №12 (а.с. 22), військово-лікарською комісією встановлено причинний зв'язок захворювання, поранення (травми, контузії), а саме пошкодження зв'язок грудного відділу хребта та правого променево-зап'ясткового суглобу. Травма (25.03.2020) так, пов'язана з виконанням службових обов'язків. (Акт ф. Н-1 №33, затверджений заступником начальника ГУНП у Вінницькій області 30.08.2021.
Відповідно до акту огляду МСЕК №10144 позивачу видана довідка від 17.02.2022 в якій зазначено, що травма пов'язана з виконанням службових обов'язків. Ступінь втрати професійної працездатності становить 10 відсотків (а.с. 24-25).
21.02.2022 позивачем на ім'я керівника ГУ НП у Вінницькій області подано заяву (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги. До заяви додано довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), тощо.
Листом від 15.03.2022 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги (а.с. 35-36). Зокрема зазначено, що при розгляді заяви одноразова грошова допомога застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності деяких умов, що наказу МВС від 11.01.2016 Порядку №4 та п. 5 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про національну поліцію":
1) причина втрати працездатності повинна наступати внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
2) на дату подання документів та встановлення причини втрати працездатності особа має проходити службу в органах внутрішніх справ або поліції.
Прийнятим рішенням, а саме висновком від 15.03.2022 відмовлено позивачу у призначенні ОГД.
Позивач оскаржує відмову, вважає її протиправною, тому звернуся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 №580-ІV “Про Національну поліцію” (далі - Закон №580-ІV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до положень статті 1 вказаного Закону Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом убезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
У статті 3 Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).
З метою забезпечення виконання повноважень, покладених на поліцію, Законом №580-VIII передбачено гарантії професійної діяльності поліцейського; зокрема, держава гарантує поліцейському право на отримання соціального і правового захисту, передбаченого Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Одним із заходів соціального захисту поліцейського є виплата одноразової грошової допомоги як у разі загибелі (смерті) поліцейського, так і у випадку визначення втрати поліцейським працездатності (ст. 97 Закону № 580-VIII).
Частиною 1 ст. 97 Закону врегульовано, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у випадках, передбачених у вказаній частині.
Згідно з ч.1 ст.97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога, що є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави виплачується особам, які мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що одноразова грошова допомога поліцейському за п.5 ч. 1 цієї статті призначається в разі отримання ним поранення під час виконання службових обов'язків, а за п.6 ч. 1 цієї статті в разі поранення, що пов'язане із проходженням служби в поліції.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
За змістом п. 4 цього Порядку та умов випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського:
1) під час виконання службових обов'язків (пункт 1 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний з виконанням службових обов'язків, спрямованих на реалізацію повноважень та основних завдань поліції, у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
2) під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
3) під час проходження поліцейським служби (пункт 2 частини першої статті 97 Закону) - випадок, який не пов'язаний із безпосереднім виконанням службових обов'язків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;
4) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;
5) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.
Отже, зазначений порядок також ставить отримання одноразової грошової допомоги в залежність від обставин отримання поранення, або під час виконання поліцейським службових обов'язків, або проходження служби.
Відповідно до матеріалів справи, позивач, перебуваючи у відрядженні у м. Бахмут Донецької області отримав травму. Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення), від 30.08.2021 комісія встановила, що нещасний висновок, що стався 25.03.2020, з ОСОБА_1 стався в період проходження служби при виконанні ним службових обов'язків, про що складено акт форми Н-1 про нещасний випадок від 30.08.2021 та Акт розслідування від 30.08.2021 (форми Н-5) (а.с. 12-18).
Постановою лікарської комісії від 24.11.2021 №12 (а.с. 22), військово-лікарською комісією встановлено причинний зв'язок захворювання, поранення (травми, контузії), а саме пошкодження зв'язок грудного відділу хребта та правого променево-зап'ясткового суглобу. Травма (25.03.2020) так, пов'язана з виконанням службових обов'язків. (Акт ф. Н-1 №33, затверджений заступником начальника ГУНП у Вінницькій області 30.08.2021.
Відповідно до акту огляду МСЕК №10144 позивачу видана довідка від 17.02.2022 в якій зазначено, що травма пов'язана з виконанням службових обов'язків. Ступінь втрати професійної працездатності становить 10 відсотків (а.с. 24-25).
Щодо аргументів позивача з приводу того, що на виплату ОГД мають право не лише поліцейські, а й ті, наприклад, яким встановлена інвалідність протягом 6-ти місяців після звільнення, то суд їх відхиляє з зв'язку з тим, що така виплата здійснюється відповідно до п. п. 3, 4 ст. 97 Закону. Натомість, позивач заявляє про його право на виплату ОГД за умови отримання травми без встановлення інвалідності.
Доводи позивача з приводу того, що він має право на отримання ОГД відповідно до п. 5 ст. 97 Закону за наявності умови отримання травми у період його участі в антитерористичній операції, коли він перебував у районі та у період здійснення заходів щодо захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, то суд їх вважає помилковими з огляду на те, що згідно наказу ГУНП у Вінницькій області від 24.03.2020 № 482, позивач був відряджений до м. Бахмут не для участі в антитерорестичній операції, а для забезпечення особового складу Батальйону патрульної служби поліції особливого призначення “Вінниця” ГУНП у Вінницькій області засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) на виконання вимог постанови КМУ №211 від 11.03.2020.
Цією постановою "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено карантин на території України та міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, Київській міській державним адміністраціям разом з органами місцевого самоврядування зобов'язано забезпечити організацію виконання та контроль за дотриманням на відповідній території вимог цієї постанови, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів.
Крім того, суд погоджується із доводами відповідача, що часткова втрата працездатності ОСОБА_1 , яка виникла внаслідок травми, не відноситься до основних повноважень та завдань поліції та відповідно не надає права позивачу на призначення одноразової грошової допомоги за пунктом 5 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".
Підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 5 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" є встановлення факту отримання особою травми, саме під час виконання нею службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції, конкретний та вичерпний перелік яких встановлено статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію".
Стосовно доводів позивача, що законодавством не передбачена умова перебування на службі в поліції при подачі документів для встановлення причини втрати працездатності та виплати ОГД, то суд з цим погоджується, оскільки травму позивач отримав, в період проходження служби при виконанні ним службових обов'язків, що підтверджується матеріалами справи.
Оцінюючи відмову відповідача у виплаті позивачу ОГД, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача 21.02.2022 з заявою (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги. В заяві позивач вказав, що одноразову грошову допомогу не отримував.
До заяви додано довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках) від 17.02.2022. Також було додано ряд документів, що передбачені Порядком. Протилежного відповідачем не доведено.
Відповідно до листа від 15.03.2022 (а. с. 35-36) позивача повідомлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується особі, у разі проходження служби в органах внутрішніх справ або поліції, згідно п. 5 частини 1 ст. 97 Закону. Згідно п. 3 розділу І Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського від 11.01.2016 №4 та ст. 2, 23 Закону, в яких визначено основні завдання та повноваження поліцейського, зазначений випадок у Актах Н-1, Н-5 не належить до визначених вищевказаними статтями випадків.
Також у листі вказано, що відповідно до наказу ГУНП у Вінницькій області №190 о/с від 08.07.2021 позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) ч. 1 ст. 77 Закону. Втрата працездатності відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №030899 встановлена 17.02.2022, тобто після звільнення. Однак, відповідно до наданих документів інвалідність не встановлена, підстава не відповідає умовам п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону.
Так, матеріалами справи підтверджується, що наказом ГУНП у Вінницькій області від 08.07.2021 за №109 ос, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) частини 1 статті 77.
Наказом ГУНП у Вінницькій області віл 09.07.2021 за №1279 внесено зміни до наказу від 08.07.2021 №1262 шляхом зміни пункту 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України на пункт 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Вважаючи протиправними накази ГУНП у Вінницькій області від 08.07.2021 № 1262 та від 08.07.2021 за №109 ос, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 по справі № 120/8618/21-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Проте, позивач, як працівник поліції, у період проходження служби отримав тілесні ушкодження у вигляді "пошкодження зв'язок грудного відділу хребта та правого променевозап'ястного суглобу" у період проходження ним служби при виконанні службових обов'язків, що підтверджується актом форми Н-1 про нещасний випадок від 30.08.2021 та Актом розслідування від 30.08.2021 (форми Н-5), довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №030899 від 17.02.2022, у якій зазначено, що травма пов'язана з виконанням службових обов'язків. Ступінь втрати професійної працездатності становить 10 відсотків (а.с. 24-25).
Одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності (п. 6 ч. 1 ст. 97 Закону).
Відповідно до Р. ІІ Порядку №4, днем виникнення права на отримання ОГД є дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.
ОГД у разі загибелі (смерті) поліцейського чи втрати працездатності поліцейського призначається та виплачується у випадках та в розмірах, визначених Законом України «Про Національну поліцію», особам, які мають право на її отримання, відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст 100 Закону, одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у частині другій цієї статті, призначається і виплачується за останнім місцем проходження служби поліцейським.
Згідно з ч. 6 ст. 100 Закону, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Відтак, ні Закон, ні Порядок №4 не пов'язує право особи на виплату ОГД з обов'язком особи проходити службу в поліції.
Також суд бере до уваги, що відповідно до п. 3.5 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27.12.2002 № 1346 (далі - порядку розслідування), зазначено, що «Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи». Термін проведений розслідування нещасного випадку зазначений в п. 3.8 того ж додатку та становить три доби.
Нещасний випадок з позивачем стався 25.03.2020, натомість акт про нещасний випадок № 33 та акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 були складені 30.08.2021, що не заперечується відповідачем.
Розміри одноразової грошової допомоги поліцейським регулюються статтею 99 Закону, Так, розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, зокрема, отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 6, - залежно від ступеня втрати працездатності у відповідних відсотках від 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Відповідно до п. 3 Р. ІІІ Порядку №4, заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до органів державної влади (далі - останнім місцем проходження служби).
Для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає документи, перелік яких затверджено п. 4 Р. ІІІ Порядку №4.
У місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ Порядку 4, бухгалтерські служби готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).
Відповідно до ч. 2 розділу IV Порядку 4, висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Відповідно до ч. 3 розділу IV Порядку 4, у разі затвердження висновку про призначення ОГД керівником органу поліції або закладу освіти, в якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату ОГД.
У разі відмови у призначенні ОГД чи повернення документів на доопрацювання (документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) заявника письмово інформують про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Вирішуючи спір суд бере до уваги, що в даному випадку спірним питанням є право особи на виплату йому одноразової грошової допомоги. Оскільки матеріалами справи доводиться, що позивач отримав травму у період проходження ним служби при виконанні службових обов'язків, він має право на виплату ОГД не відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 97 Закону, а на підставі п. 6 ч. 1 ст. 97 Закону, що не заперечується і відповідачем у відзиві на позов.
До того ж, відповідно до заяви (рапорту) від 21.02.2022 (а.с. 23), позивач не вказував підставу для виплати, а саме пункт чи статтю Закону, а висловлював прохання про виплату йому одноразової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено 10 відсотків втрати працездатності в наслідок травми, отриманої під час виконання службових обов'язків. При цьому зазначив, що ОГД він не отримував, що доводиться і матеріалами справи.
За наведеного вище, суд приходить до висновку, що відмова ГУНП у Вінницькій області у виплаті позивачу ОГД є протиправною, а відтак, висновок як прийняте рішення про відмову у призначенні ОГД від 15.03.2022 підлягає скасуванню.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Обираючи спосіб захисту, суд зважає на те, що для виплати позивачу ОГД відповідачу необхідно вчинити дії, алгоритм яких передбачений Розділом IV Порядку 4, а саме, бухгалтерські служби готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2); висновок про призначення ОГД затверджує керівник відповідного органу; керівником органу поліції у п'ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату ОГД.
Відтак, з метою захисту прав позивача на виплату ОГД, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача вчинити дії для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до поданої заяви (рапорту) від 21.02.2022 з урахуванням висновків, зроблених судом у цьому рішенні.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання щодо судового збору у справі, суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від його сплати, а тому, керуючись положенням статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору не підлягають розподілу.
Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, до суду подано: договір про надання правничої (правової) допомоги від 01.04.2022 року із визначенням розміру гонорару, акт приймання-передачі наданих послуг від 05.04.2022 року, рахунок від 05.04.2022 про оплату в сумі 15000 грн.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, кількість витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірність обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
У той же час, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
З урахуванням обставин справи, а саме: справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; виходячи з характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; враховуючи значення справи для позивача та позицію відповідача про їх неспівмірність, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000 грн., які відповідають вимогам розумності та співмірності.
При цьому, слід врахувати частковість задоволення позовних вимог позивача та положення частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ГУНП у Вінницькій області у призначені та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та скасувати висновок як прийняте рішення про відмову у призначені одноразової грошової допомоги від 15.03.2022.
Зобов'язати ГУНП у Вінницькій області вчинити дії для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до поданої заяви (рапорту) від 21.02.2022 з урахуванням висновків, зроблених судом у цьому рішенні.
В іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 );
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 40108672, вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна