02 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 916/1010/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвоздичний -Тіниста»
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу,
при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя - Літвінов С.В.)
від 06.09.2021,
та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Таран С.В., судді - Аленін О.Ю., Поліщук Л.В.)
від 06.07.2022,
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвоздичний -Тіниста»
про визнання недійсним рішення загальних зборів
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до господарського суду про визнання недійсними рішень загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвоздичний-Тіниста» від 27.03.2021.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.09.2021, залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022, у задоволенні позову відмовлено.
01.08.2022 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2021 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022, в якій просив вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в новому складі суду.
Підставами для скасування судових рішень зазначив п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з підстав, зазначених у відзиві.
12.10.2022 до Верховного Суду від ОСББ «Гвоздичний -Тіниста» надійшла заява від 07.10.2022 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у Верховному Суді у сумі 4 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надав копії таких документів: договору про надання правничої допомоги № 06/01/21-ГТ від 06.01.2021, додатку № 8 від 28.09.2022 до договору про надання правничої допомоги № 06/01/21-ГТ, ордеру серії ВН № 1191029 від 28.09.2022, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД № 003139 від 17.01.2018, звіту про надання адвокатом Дябло Г.С. послуг відповідачу на суму 4 000,00 грн (заява про ознайомлення з матеріалами справи; написання відзиву на касаційну скаргу); рахунку - фактури від 07.10.2022 до договору № 06/01/21-ГТ від 06.01.2021.
Постановою Верховного Суду від 26.10.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2021 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, додані останнім документи на підтвердження понесення цих витрат, Верховний Суд вважає, що заяву позивача необхідно задовольнити з таких підстав.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції на суму 4 000,00 грн відповідач надав:
- копію договору про надання правничої допомоги № 06/01/21-ГТ від 06.01.2021, укладений між ОСББ «Гвоздичний -Тіниста» (клієнт) і адвокатом Дябло Г.С. (адвокат), за умовами якого адвокат надає відповідачу такі послуги як надання правової інформації, консультації і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі; складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;
-копію додатку № 8 від 28.09.2022 до договору про надання правничої допомоги № 06/01/21-ГТ, згідно з яким сторони погодили розмір гонорару адвоката за представництво клієнта у Верховному Суді (Касаційному господарському суді) у справі № 916/1010/21 в сумі 4 000,00 грн;
- копію ордеру серії ВН № 1191029 від 28.09.2022, виданого ОСББ «Гвоздичний -Тіниста» Дябло Г.С. на підставі договору № 06/01/21-ГТ;
- копії свідоцтва про право на зайняття Дябло Г.С. адвокатською діяльністю серії ОД № 003139 від 17.01.2018;
- копію звіту про надання адвокатом Дябло Г.С. послуг відповідачу на суму 4 000,00 грн (заява про ознайомлення з матеріалами справи; написання відзиву на касаційну скаргу);
- копію рахунку -фактури від 07.10.2022 до договору № 06/01/21-ГТ від 06.01.2021.
Дослідивши надані відповідачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, а також врахувавши результати розгляду справи у Верховному Суді 26.10.2022, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у Верховному Суді (за підготовку заяви про ознайомлення з матеріалами справи та написання відзиву на касаційну скаргу).
Витрати на професійну правничу допомогу за підготовку заяви про ознайомлення з матеріалами справи та написання відзиву на касаційну скаргу у сумі 4 000,00 грн відповідають критерію реальності адвокатських витрат - встановлення їхньої дійсності та необхідності та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвоздичний -Тіниста» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/1010/21 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвоздичний -Тіниста» (65009, м. Одеса, вул. Тіниста, буд. 10, код ЄДРПОУ 40591658) 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді С. Бакуліна
О. Кролевець