01 листопада 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/3157/22
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Чиборак У.Г., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради (58001, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Раделія» (Україна, 58018, Чернівецька обл., місто Чернівці, вул. Комарова Володимира, будинок 15, код 40474206).
про зобов'язання відділу ДР ЧМР виключити запис в ЄДР про ОСОБА_1 як про керівника ТОВ «РАДЕЛІЯ»
Представники сторін:
від позивача - Волошина О.В.;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради про зобов'язання відділу ДР ЧМР виключити запис в ЄДР про ОСОБА_1 як про керівника ТОВ «РАДЕЛІЯ» на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка не є засновником чи учасником ТОВ «РАДЕЛІЯ»”, однак раніше займала посаду директора цього підприємства. Після розірвання трудових відносин ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про анулювання запису про неї як про директора ТОВ «РАДЕЛІЯ», проте отримала відмову. Кім того, позивачка наголошує, що вона не має жодних корпоративних відносин із ТОВ «РАДЕЛІЯ», а її звернення до суду зумовлене неможливістю звільнитися із посади директора цього підприємства.
23.08.2022 року відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№3157.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 23.08.2022 року позовну заяву передано судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.09.2022 року.
12.09.2022 року до Господарського суду Чернівецької області надійшов відзив відповідача на позов в якому останній зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову та клопотання про розгляд справи по суті без участі представника відповідача.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.09.2022 року позовну заяву залишено без руху, для усунення недоліків позивача зобов'язано надати суду докази сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону.
19.09.2022 року Господарським судом Чернівецької області отримано заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви з доказами сплати судового збору в сумі 992,40 грн та клопотання про зменшення або відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2022 року зменшено суму судового збору, яка підлягає сплаті за подання позовної заяви з 2481,00 грн до 992,40 грн, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Раделія» та призначено підготовче судове засідання на 30.09.2022 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30.09.2022 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 18.10.2022 року.
18.10.2022 року на електронну поштову адресу суду від позивачки надійшло доповнення до відзиву.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.10.2022 року закрито підготовче провадження у справі 926/3157/22, призначено справу №926/3157/22 до розгляду по суті на 01.11.2022 рік.
Станом на день розгляду справи позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, хоча сторони належним чином повідомлялись про день та час слухання справи. Так, відповідач повідомлявся шляхом надіслання ухвал суду на офіційну електронну адресу, яка значиться в позовній заяві, третя особа - шляхом надіслання процесуальних документів на юридичну адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте поштова кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”, будь-яка інша адреса третьої особи суду невідома.
Також, з цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Крім того, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направляється судом на адресу, вказану у ЄДРЮО може свідчити про зловживання правами учасника справи (постанова КГС ВС від 17.04.2019 № 922/1714/18).
Отже, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення відповідача та третьої особи про час, місце та дату розгляду справи, тому наявні підстави стверджувати, що вони є належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).
Також, судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09.06.2021 року по справі №926/121/21 частково задоволено позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія», припинено трудові відносини між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Раделія» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Приймаючи дане рішення, судом встановлено в тому числі є те, що в матеріалах справи відсутні будь які чинні протоколи загальних зборів ТОВ «Раделія», якими вирішувалось би питання звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства за її заявою, хоча пройшов значний період часу з 16 січня 2018 (більше трьох років) та взагалі про проведення будь яких повноважних загальних зборів ТОВ «Раделія» з 20018 року, хоча згідно з п.6.6 статуту загальні збори учасників товариства скликаються не рідше двох разів на рік. Відповідно суд прийшов до висновку, що ТОВ «Раделія» не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.
Позивачем були вжиті заходи досудового врегулювання спору щодо виключення запису із ЄДР про неї, як діючого керівника (директора) товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія», а саме, позивачем надавались документи відповідачу, які відображають об'єктивні та достовірні дані про нього щодо звільнення з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія».
Однак, 04.11.2021 року державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Т.Охрімовською винесено повідомлення про відмову у розгляді документів за вих.№01-05/1-11-30 згідно якого державний реєстратор повідомила про відмову у розгляді документів, які було подано для проведення державної реєстрації змін до відомостей юридичної особи - ТОВ «Раделія» на підставі пункту 4 частини 1 статті 28 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон) - не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку.
Як зазначив державний реєстратор, зупинення розгляду документів відбулось у зв'язку із невідповідністю документів вимогам, установленим пунктом 1,2 частини 1 статті 27 Закону - подання документів або відомостей, визначених Законом, не в повному обсязі: У заяві ф.2 позначено, що відомості про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи є в актуальному стані. Однак, у відомостях юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Єдиного державного реєстру (далі - ЄДР) інформація про КБВ відсутня. Згідно до пунктів 14,16 частини 4 статті 17 Закону до комплекту документів додається структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства, нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи - для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи - резидента; заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена; згідно статті 34 Закону України «Про нотаріат» тексти заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.
Стосовно виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.06.2021р. № 926/121/21, державний реєстратор вказав на те, що у резолютивній частині вказаного рішення суду для суб'єкта державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні зобов'язання вчинення реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей в Єдиному державному реєстрі по ТОВ «Раделія» чи скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі. Тобто, відсутні підстави до внесення змін до відомостей по ТОВ «Раделія», а саме: скасування запису про ОСОБА_1 як керівника юридичної особи.
Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165).
З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформації щодо позивачки як працівника товариства відноситься до професійної діяльності останньої та охоплюється поняттям "приватне життя".
У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Враховуючи порушення права позивачки на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.
Для зміни даних про керівника підприємства в реєстрі юридичних осіб уповноважена особа згідно п.6 ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» зобов'язана подати реєстратору рішення уповноваженого органу управління юридичної особи яке повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом положень ст. 38 КЗпП, ст. 30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст. 58, 60, 62 Закону України «Про господарські товариства» права директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення, створити новий виконавчий орган та внести дані зміни в Єдиний державний реєстр.
Розглядаючи справи, пов'язані із застосуванням даною норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначив, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.
Наявність в ЄДР відомостей про керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія», яка є звільненою за рішенням суду, не відповідає дійсності і є недостовірними, як для самого позивача так і для третіх осіб.
Відтак, наявність наведеної інформації в ЄДР прямо суперечить основному принципу державної реєстрації, зазначеному у п.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якими є, зокрема, об'єктивність, достовірність та повнота відомостей у ЄДР.
Крім того, наявність в ЄДР відомостей про керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія», яка є звільненою за рішенням суду є порушення трудових прав позивачки, оскільки такі відомості впливають на її можливість подальшого працевлаштування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки рішення суду про визнання трудових відносин припиненими після набрання законної сили є підставою для внесення змін та виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей стосовно ОСОБА_1 , як чинного керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія» відповідним державним органом, відмова Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради є безпідставною.
Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного та в аспекті забезпечення ефективного захисту прав позивача, наявність встановленого порушення відповідача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, оскільки таке рішення відповідає завданням господарського судочинства та є адекватним фактичним обставинам справи.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 992,40 грн покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради (58001, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147) виключити запис в ЄДР про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) як про керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія» (58018, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. В.Комарова, 15, код 40474206).
3. Стягнути з відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради (58001, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 992,40 грн судового збору.
4. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2022 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.