вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"01" листопада 2022 р. м. Рівне Справа № 918/532/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні
матеріали справи
за позовом Головного управління Національної поліції України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. М. Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 40108761)
до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, 24, код ЄДРПОУ 42956062)
про зобов'язання вчинити дії
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: Раєвська В.А.;
від відповідача: Паска В.В.. ВСТАНОВИВ:
Головне управління Національної поліції України в Рівненській області звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях в якому просить:
- визнати протиправним дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, викладені у листі від 21.03.2022 №10-03-0796 щодо повернення документів без підписання та листі від 11.05.2022 № 10-03-1137 щодо відмови у погодженні списання нерухомого майна;
- зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях повторно розглянути лист ГУ НП в Рівненській області від 05.05.2022 № 1924/116/05/31-2022 з долученими додатками.
Даний позов обгрунтовує наступним. 14.03.2022 року Позивачем на адресу Відповідача направлено Лист вих.№1440/116/05/31-2022 про надання погодження на списання майна. 11.05.2022 року Відповідачем прийнято рішення викладене в листі вих. № 10-01-1137 про відмову у наданні погодження у списанні майна, яке мотивоване недотриманням вимог р.4 Порядку списання об'єктів державної власності (далі Порядок), затвердженого Постановою КМУ від 08.11.2007 №1314 та доручення Фонду державного майна України від 31.12.2021р. №Д4/16.
Ухвалою суду від 28 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
15.08.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує. Відповідач зазначає, що дії Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях є правомірними та відповідають Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого Постановою КМУ від 08.11.2007 №1314, натомість Позивач не виконав вимоги Порядку та доручення ФДМУ, не надав на вимогу необхідні документи, а тому не міг розраховувати на прийняття Регіональним відділенням рішення по списанню майна.
Через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника ГУНП в Рівненській області надійшли заперечення на відзив, в яких зазначає наступне. ГУНП в Рівненській області вважає, що доручення Фонду державного майна України від 31.12.2021 № Д4/16 не повинно застосовуватися, оскільки заходи із списання майна почали вживатися раніше ніж оголошене доручення.
Також, ГУНП в Рівненській області зазначає, що на офіційному сайті Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях за посиланням https://www.spfu.gov.ua відсутня інформація щодо доручення Фонду державного майна України, тому позивача відповідно не було повідомлено, оскільки всі дії вчинялися у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від України від 08.11.2007р. №1314 «Про порядок списання об'єктів державної власності».
Позивач зазначає, що представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях приймав участь у засіданні, всі необхідні документи йому були надані та вивчені.
Крім того Позивач вказує, що з метою дотримання пункту 4 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314, суб'єкт управління з метою ефективного використання та безоплатної передачі іншим суб'єктам господарювання, що належать до сфери його управління, морально застарілого та фізично зношеного майна, яке не використовується суб'єктами господарювання, ним оприлюднена інформація про зазначені вище об'єкти нерухомого майна на офіційному сайті Національної поліції України www.npu.gov.ua в розділі «Діяльність», «Майно, яке пропонується для передачі державним органам (установам, організаціям, тощо)» у лютому 2022 року (розміщено 17.02.2022).
Також зазначає, що, відповідно до пункту 6 підпункту 8 Порядку списання об'єктів державної власності, Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області з метою вчинення дій спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна, зокрема вивчення попиту щодо їх відчуження, оренди, безоплатної передачі іншим суб'єктам господарювання було розміщено оголошення в Рівненській міжрайонній газеті «Слово і час» 15 грудня 2021 року (примірник газети додавався до позову).
Представник ГУНП в Рівненській області зазначає, що за результатами вчинених дій, пропозиції щодо відчуження, оренди, безоплатної передачі іншим суб'єктам господарювання нерухомого майна, що пропонується до списання, відсутні та до ГУНП в Рівненській області від заявників (зацікавлених суб'єктів господарювання) не надходили. Ухвалою суду від 18 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, натомість представник Регіонального відділення ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
На балансі Головного управління Національної поліції в Рівненській області знаходяться об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, адміністративне приміщення літ. «А-1»; адміністративне приміщення літ. «Б-1», навіс для зварювальних робіт літ.»Г-1», будівля складське приміщення літ. «Д-1», будівля, склад на газ літ. «Ж-1», автозаправочний блок літ. «К-1», що розташовані за адресою м. Рівне, вул. Поповича, буд. 35.
Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області 21.09.2021 року видано наказ за №1700 "Про створення комісії зі списання об'єктів нерухомого майна" відповідно до п.1 якого створено комісію зі списання об'єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: вул.Поповича, 35, м.Рівне та затверджено її склад. Зокрема, вказаним наказом до складу комісії включено заступника начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами держави Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях Владову Марію Олімпівну.
14.03.2022 року Позивачем на адресу Відповідача направлено Лист вих.№1440/116/05/31-2022 про підписання членом комісії, з додатками.
Однак представник відповідача, якого включено до складу комісії, не приймав участь у роботі комісії, створеної згідно до Наказу ГУНП від 21.09.2021 №1700 «Про створення комісії зі списання об'єктів нерухомого майна», натомість 21.03.2022 року відповідачем направлено позивачу лист вих. № 10-03-0796 з, як зазначено в ньому з окремою думкою члена комісії, та повернуто додатки позивачу. Проте до листа прикладено не окрему думку члена комісії, а заперечення до протоколу засідання комісії із списання державного майна, що обліковується на балансі Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Заперечення мотивовані тим, що відповідно до р. 4 Порядку списання об'єктів державної власності (зі змінами), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007р. №1314 (далі по тексту Порядок), списанню підлягає майно, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління. Також зазначено, що на дотримання вимог доручення Фонду державного майна України від 31.12.2021р. №Д4/16, з метою забезпечення прийняття ефективних управлінських рішень при розгляді питання щодо списання об'єктів державної власності - нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, необхідно робити посилання на підтвердні документи, зокрема, на протоколи аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої є державне підприємство «ПРОЗОРО.ПРОДАЖІ», що не відбулись через відсутність зареєстрованих учасників.
Враховуючи вищевикладене відповідач повернув пакет документів по списанню вищезазначених об'єктів державної власності.
Суд зазначає, що в даному випадку доручення Фонду державного майна України від 31.12.2021 №Д4/І6 не повинно застосовуватися, оскільки заходи із списання майна почали вживатися позивачем раніше, ніж вказане доручення оголошене і про нього стало відомо Головному управлінню Національної поліції в Рівненській області.
Також, варто зазначити, що на офіційному сайті Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях за посиланням https:// www.spfu.gov.ua відсутня інформація щодо вказаного доручення Фонду державного майна України, тому позивачу,відповідно не було відомо про нього, оскільки всі дії вчинялися у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від України від 08.1 1.2007р. №1314 «Про порядок списання об'єктів державної власності».
Повноваження державних органів не с дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обгрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до нього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на списання об'єкта державної власності регламентований постановою Кабінету Міністрів України від України від 08.11.2007р. №1314 «Про порядок списання об'єктів державної власності». Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не с дискреційними.
Пунктом 14 Порядку списання чітко визначено, що Протокол засідання комісії підписується всіма членами комісії. У разі незгоди з рішенням комісії її члени мають право викласти у письмовій формі свою окрему думку, що додається до протоколу засідання.
У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ зазначив: "Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі "Ентрік проти Франції" (Hentrich v. France) від 22.09.1994 р., серія А № 296-А, с. 19 20. п. 42). Хоча проблему тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з'ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (див. рішення у справі "Кушоглу проти Болгарії" (Kushoglu v. Bulgaria) від 10.05.2007 р.. № 48191/99. п. 50)... (пункт 40 рішення у справі "Серявін та інші проти України").
З огляду на вищевикладене, дії відповідача, що викладені у листі від 21.03.2022 № 10-03-0796 с протиправним та не передбачені жодним законодавством, так як правомірною поведінкою відповідача було би підписання протоколу комісії та у разі незгоди долучення окремої думки її члена, а не повернення документів без підписання.
Судом встановлено, що 11.05.2022 року Відповідачем прийнято рішення, викладене в листі вих.№ 10-01-1137, про відмову у наданні погодження у списанні майна, яке мотивоване недотриманням вимог р.4 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314 та доручення Фонду державного майна України від 31.12.2021р. №Д4/16.
З огляду на те, що законодавством України, частиною якого є і Постанова КМУ від 08.11.2007р. № 1314 Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності, не передбачає проведення аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої с державне підприємство «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ» щодо майна, що підлягає списанню, відтак відмова у наданні погодження у списанні майна є незаконною з огляду на наступне.
Відповідно до р. 2. дія цього Порядку поширюється на майно, що передане казенним підприємствам, державним комерційним підприємствам (їх об'єднанням), закладам, установам та організаціям; майно, закріплене за підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у віданні Національної академії наук і галузевих академій наук; майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутного капіталу: майно, що передано в оренду у складі єдиних (цілісних) майнових комплексів державних підприємств, організацій (їх структурних підрозділів) (далі - орендоване майно).
Списанню підлягає майно, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільне), у разі, зокрема,коли таке майно морально застаріле чи фізично зношене, непридатне для подальшого використання суб'єктом господарювання та відновлення якого є економічно недоцільним (у тому числі у зв'язку з будівництвом, реконструкцією та технічним переоснащенням).
Списання майна здійснюється суб'єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб'єктом управління рішення про надання згоди на його списання.
Списання майна здійснюється за умови врахування особливостей правового режиму майна, наявності встановлених законодавчими актами обтяжень чи обмежень щодо розпорядження майном (крім випадків, коли встановлено заборону розпорядження майном).
Рішення про надання згоди на списання нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва (незавершених капітальних інвестицій в необоротні матеріальні активи) приймається суб'єктом управління лише за погодженням з державним органом приватизації за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.
З метою отримання згоди на списання майна суб'єкт господарювання подає суб'єкту управління разом із зверненням стосовно списання майна такі документи:
1) підписане керівником суб'єкта господарювання техніко-економічне обгрунтування необхідності списання майна, в якому містяться розрахунки та/або інша інформація про, очікуваний фінансовий результат списання майна та про те, як воно вплине на фінансовий план (для державних підприємств), напрями використання коштів, які передбачається одержати в результаті списання, а також інформація про вплив списання майна на цілісність майнового комплексу і провадження суб'єктом господарювання виробничої та іншої діяльності;
2) відомості про майно, що пропонується списати за даними бухгалтерського обліку (крім об'єктів незавершеного будівництва), згідно з додатком 1:
3) акт інвентаризації майна, що пропонується до списання, згідно з додатком 2;
4) акт технічного стану майна, затверджений керівником суб'єкта господарювання (не подасться у разі списання майна, виявленого в результаті інвентаризації як нестача);
5) відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном, що пропонується списати (разом з відповідними підтвердними документами);
6) відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, із зазначенням напрямів подальшого використання земельних ділянок, які вивільняються, та у разі наявності - копії відповідних підтвердних документів, зокрема державного акта на право постійного користування землею, кадастрового плану або договору оренди землі;
7) відомості про об'єкти незавершеного будівництва, а саме: дата початку і припинення будівництва, затверджена загальна вартість, вартість робіт, виконаних станом на дату припинення будівництва (ким і коли затверджено завдання на проектування, загальна кошторисна вартість проектно-вишукувальних робіт, кошторисна вартість проектно- вишукувальних робіт, виконаних до їх припинення, стадії виконання робіт);
8) відомості про вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, зокрема вивчення попиту щодо їх відчуження, оренди, безоплатної передачі іншим суб'єктам господарювання:
9) документи, на підставі яких здійснюється будівництво або реконструкція чи технічне переоснащення діючих об'єктів (у разі, коли майно списується у зв'язку з будівництвом, реконструкцією та технічним переоснащенням);
10) висновок спеціалізованої організації про технічний стан об'єкта нерухомості, що пропонується до списання, із визначенням витрат, необхідних для відновлення такого об'єкта (подається за вимогою суб'єкта управління або державного органу приватизації за місцезнаходженням суб'єкта господарювання),
У разі коли рішення про списання майна потребує погодження з державним органом приватизації за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, такий суб'єкт подає зазначені документи відповідному органу приватизації разом з висновком суб'єкта управління щодо необхідності списання такого майна, який надається суб'єктом управління у формі листа протягом 30 днів з дати надходження документів, зазначених у підпунктах 1-10 цього пункту.
Суб'єкти господарювання, щодо яких Кабінет Міністрів України виконує функції з управління, подають зазначені документи Фонду державного майна для опрацювання і подання Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо списання майна.
У разі потреби суб'єкт управління, державний орган приватизації за місцезнаходженням суб'єкта господарювання можуть запитувати від суб'єкта господарювання додаткові документи, необхідні для прийняття рішення про списання майна (технічні паспорти, суднові документи, витяги з реєстрів, висновки спеціалізованих організацій, договори або їх проекти тощо).
Вичерпний перелік додаткових документів може визначатися розпорядчим актом суб'єкта управління.
Державний орган приватизації за місцезнаходженням суб'єкта господарювання приймає протягом 30 робочих днів з дати надходження у повному обсязі зазначених документів рішення про погодження чи відмову в погодженні списання майна, яке доводиться до суб'єкта господарювання у формі листа.
Рішення про надання чи відмову в наданні згоди на списання майна приймається відповідним суб'єктом управління протягом 30 робочих днів з дати надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, та після погодження з державними органами приватизації відповідно до абзацу третього пункту 5.
Рішення про надання згоди на списання майна оформлюється у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди - у формі листа. Рішення про відмову в наданні згоди на списання майна приймається у разі, коли:
майно не відповідає вимогам, визначеним у пункті 4 цього Порядку;
суб'єкт управління визначив інші шляхи використання майна, що пропонується до списання;
суб'єкт господарювання подав передбачені цим Порядком документи з порушенням установлених вимог, а також коли в документах наявні суперечності;
у техніко-економічному обгрунтуванні доцільності списання майна відсутні економічні та/або технічні розрахунки, що підтверджують необхідність списання майна (у тому числі визначення впливу списання майна на цілісність майнового комплексу і провадження виробничої та іншої діяльності);
відповідно до законодавства заборонено розпорядження майном.
Таким чином для того, щоб відповідний суб'єкт управління, а в цьому випадку це відповідач, міг прийняти одне з двох рішень, або про надання згоди на списання майна, що оформлюється у формі розпорядчого акта, або про відмову в наданні такої згоди - для нього слід надати перелік документів визначених п. 6 Постанови КМУ № 1314 від 08.11.2007 р.. Однак позивач позбавлений такої можливості у зв'язку із бездіяльністю представника відповідача.
Повернення документів відповідачем без розгляду мотивовано тим, що позивачем не додано підтвердних документів, зокрема протоколи аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої є державне підприємство «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», що не відбулись через відсутність зареєстрованих учасників.
Однак суд констатує, що для представника відповідача надано перелік документів для підписання, а не прийняття рішення щодо надання згоди на списання або відмову і повернення документів без підписання не передбачено.
Як зазначалося вище, порядок списання об'єктів державної власності затверджено Постановою КМУ від 08.11.2007 р.. № 1314 (із змінами) і він не передбачає аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої є державне підприємство «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ» перед підписанням документів для прийняття відповідного рішення так і для розгляду заяви щодо прийняття рішення про списання або відмову.
Відповідач же покликається і на доручення Фонду державного майна України від 31.12.2021 № Д4/16, яким доручено Начальникам регіональних відділень Фонду державного майна України приймати рішення про надання погоджень на списання майна лише за умови безумовного дотримання вимог пункту 4 Порядку, зокрема в частині, що запропоноване до списання майно не може бути в установленому порядку відчужене, приватизоване, передане в оренду або безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління передбачені законодавством. При прийнятті таких рішень необхідно враховувати та робити посилання на підтвердні документи, зокрема протоколи аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої є державне підприємство «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», що не відбулись через відсутність зареєстрованих учасників.
Однак суд зазначає, що таке доручення стосується виключно начальників Регіональних відділень Фонду державного майна України і суперечить Постанові КМУ від 08.11.2007р. № 1314 (із змінами), так як нею не передбачено проведення аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої є державне підприємство «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», щодо майна, що підлягає списанню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 9 липня 1998 року Справа №17/81-97 Термін "законодавство", треба розуміти так. що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
З огляду на те, що законодавство України, частиною якого є і Постанова КМУ від 08.11.2007р. № 1314 Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності, не передбачає проведення аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої є державне підприємство «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», щодо майна, що підлягає списанню, відтак повернення документів без прийняття рішення про надання згоди на списання або відмови є бездіяльністю, та протиправним, таким, що порушує права та законні права позивача, щодо розпорядження майном та прийняття ним подальших управлінських рішень.
Як встановлено судом, ГУНП в Рівненській області вже проводилось списання майна, що перебувало на балансі, в порядку передбаченому Постановою КМУ від 08.11.2007 р. № 1314 Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності, та останнє зверталося з листом від 21.09.2020 р. вих. № 4839/116/05/31-2020 до Регіонального відділенням ФДМУ по Рівненській області та Житомирській областях, яким було прийнято рішення про надання дозволу на списання від 02.04.2021 р. вих. № 10-01-1053.
За той період часу і до 14.03.2022 р. коли ГУНП в Рівненській області звернулося з листом вих. № 1440/116/05/31-2022 змін до вищезазначеної постанови не вносилося, порядок списання майна не змінювався, вимог щодо проведення аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої є державне підприємство «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», щодо майна, що підлягає списанню не встановлювалося, однак відповідач ухиляється від виконання покладених на нього функцій.
Окрім того, суд зазначає, що доручення Фонду державного майна України від 31.12.2021 № Д4/16 у даному випадку не підлягає застосуванню, так як робота комісії та вчинення необхідних заходів щодо списання вказаного майна розпочато 21.09.2021, тобто до моменту прийняття Фондом відповідного доручення, при цьому відповідач у період з 21.09.2021 по 21.03.2022 (лист № 10-03-0796) не повідомляв позивача про існування доручення Фонду, що і унеможливило його врахування при складанні документів, а в подальшому відповідач відмовив у погодженні на списання майна лист (№ 10-03-1137), тому дії відповідача в даному випадку є суперечливими та такими, що не відповідають принципу "належного урядування".
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" і "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій. мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"), Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998 р., "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р., "Прессос Компанія Нав'єра С.А." та інші проти Бельгії" від 28.10.1995 р., "Пайн Велі Девелопмент Лтд." та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 р. визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, «правомірні очікування»/«законні сподівання» особи. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999 р., заява №311107/96, п.54).
У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Відтак, з огляду на вищенавдене, суд доходить висновку, що дії відповідача, що викладені у листі від 21.03.2022 № 10-03-0796 є протиправним та не передбачені жодним законодавством, так як правомірною поведінкою відповідача було би підписання протоколу комісії та у разі незгоди долучення окремої думки, а не повернення документів без підписання, а відтак і відмова у наданні погодження у списанні майна є незаконною.
Заперечення відповідача, що наведені у відзиві спростовуються всім вищенаведеним, а відтак є безпідставними та необгрунованими.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищенаведене та те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях не довело належними та допустимими доказами наявності підстав для законної відмови у списанні майна Головного управління Національної поліції України в Рівненській області, суд доходить висновку про обгрунтованість та доведеність позовних вимог, а відтак, і до задоволення позову в повному обсязі.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправомірних дій.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задоволити.
2. Визнати протиправним дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, викладені у листі від 21.03.2022 №10-03-0796 щодо повернення документів без підписання та листі від 11.05.2022 № 10-03-1137 щодо відмови у погодженні списання нерухомого майна.
3. Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, 24, код ЄДРПОУ 42956062) повторно розглянути лист ГУ НП в Рівненській області від 05.05.2022 № 1924/116/05/31-2022 з долученими додатками.
4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, 24, код ЄДРПОУ 42956062) на користь Головного управління Національної поліції України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. М. Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 40108761) 2481,00 грн. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.11.022 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.