вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
03.11.2022 р. Справа № 917/1163/22
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовною заявою Акціонерного товариства "Укртелеком", 01601, м. Київ, бульвар Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766 в особі Полтавської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Соборності, 33, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 01186975
до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, проспект Володимирський, 9, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 24565327
про стягнення грошових коштів
22.09.2022 року Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Полтавської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося з позовною заявою (вх. № 1265/22) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про стягнення 134 059,03 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуги зв'язку) на пільгових умовах протягом І півріччя 2022 року.
Позовна заява обгрунтована тим, що ПАТ "Укртелеком" надає електронні комунікаційні послуги споживачам, у тому числі і фізичним особам, які мають визначені законодавством пільги з їх оплати. Протягом січня-червня 2022 року АТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії АТ "Укртелеком" надані послуги зв'язку на пільгових умовах жителям Лубенської міської громади, на загальну суму 134059,03 грн., проте, Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради відшкодовані не були.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2022 року матеріали справи № 917/1163/22 передані судді Білоусову С.М.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.09.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1163/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. ст. 167, 184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
Відповідач надав відзив на позовну заяву № 07-46/4921 від 18.10.2022 року (вх. № 7943 від 26.10.2022 року), у якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю посилаючись, зокрема, на те, що стаття 91 Бюджетного кодексу України надає лише можливість місцевим бюджетам здійснювати видатки на фінансування пільг з надання послуг зв'язку, а не встановлює прямий обов'язок.
Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради зазначає, що він не є розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг населенню, на 2022 рік програма відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям м. Лубни не була прийнята, про що відповідач був повідомлений листом № 07-46/4088 від 06.09.2022 року, а тому неможливо відшкодувати пільги з надання послуг зв'язку мешканцям м. Лубни у 2022 році. Кошти на зазначені цілі з бюджету не виділялися.
Крім того, 01.01.2020 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, якою встановлено, що головні розпорядники місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданим особам, які мають право на відповідні пільги, а норми Бюджетного кодексу України не відносять до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад витрати на відшкодування пільг з послуг зв'язку. При цьому, ст. 91 Бюджетного кодексу України надає лише можливість місцевим бюджетам здійснювати видатки на пільги з послуг зв'язку, а не встановлює прямий обов'язок. Окрім того, даною статтею не визначено рівень місцевого бюджету.
Позивач 28.10.2022 року надав відповідь на відзив № 03-133 від 27.10.2022 року (вх. № 8030) у якому заперечує проти доводів викладених у відзиві.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У період з січня по червень 2022 року (І півріччя 2022 року) Полтавською філією ПАТ "Укртелеком" надавалися телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) на пільгових умовах населенню м. Лубни, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Витрати позивача, понесені внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах становлять 134 059,03 грн.
Щомісяця протягом І півріччя 2022 року поіменні списки абонентів-пільговиків надсилались позивачем супровідним листом на електронну та поштову адреси відповідача разом з розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг. Факт відправлення та отримання листів та розрахунків відповідачем не спростовується.
30.08.2022 року позивач направив Управлінню соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради вимогу-претензію № 03-93 від 29.08.2022 року якою вимагав перерахувати заборгованість по витратам понесеним внаслідок надання мешканцям Лубенської міської громади послуг зв'язку на пільгових умовах протягом І півріччя 2022 року в розмірі 134 059,03 грн.
Відповідач відреагував на вимогу позивача листом від 06.09.2022 за № 07-46/4088, яким повідомив, що програма відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям м. Лубни на 2022 рік Лубенською міською радою не приймалася. Кошти на зазначені цілі з місцевого бюджету не виділялися.
Викладені обставини, стали підставою звернення позивача до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради 134 059,03 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуги зв'язку) на пільгових умовах протягом І півріччя 2022 року.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
ПАТ "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Полтавська філія ПАТ "Укртелеком", є оператором із надання телекомунікаційних послуг споживачам.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, визначено, що встановлені законами пільги з їх оплати послуг зв'язку надаються споживачеві за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Приписами статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" унормовано, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Обов'язок надання послуг зв'язку населенню на пільгових умовах передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань"; Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про охорону дитинства", якими встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для відповідних категорій осіб.
В перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, якими встановлено безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.
Відповідно до положень ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві за місцем його проживання згідно з пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295.
Згідно ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.
Частиною першою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.
Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території м. Лубен Полтавської області здійснює Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України. Згідно положень ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України (ст. 83 Бюджетного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги. Отже, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв'язку до видатків місцевих бюджетів.
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).
Законодавством закріплений чіткий перелік вимог щодо відомостей, які мають бути зазначені під час здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг, зокрема, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем щомісячно протягом І півріччя 2022 року надсилались відповідачу на електронну адресу: mvk@lubnyrada.gov.ua та в паперовому вигляді листи з додатками, а саме: поіменні списки абонентів-пільговиків разом із розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг по категоріям пільговиків з вказанням сум, які підлягають відшкодуванню, а також акти звіряння рахунків за формою "3-пільга".
Доказів того, що зазначені у актах звірки розрахунків суми не відповідають фактично наданим послугам, матеріали справи не містять.
Таким чином, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та акти звірок розрахунків, які щомісячно надсилалися позивачем відповідачу, є належними доказами про розмір витрат позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів.
В порушення вищезазначених вимог нормативно-правових актів, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах у спірний період, відповідачем не відшкодовані.
При цьому суд погоджується з доводами позивача, що частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 927/465/17 року, Управління соціального захисту населення зобов'язане здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги, незважаючи на те, що Законом України про Державний бюджет на відповідний рік не були передбачені кошти на ці видатки, адже відповідне право на отримання послуг на пільговій основі виникає в особи, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, причому не у зв'язку зі згаданим Законом та похідними від нього актами (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акту, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 29.10.2017 року у справі № 911/1924/18, у позивача "виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України)".
За таких обставин, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради зобов'язане здійснити розрахунки з Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з січня по червень 2022 року включно, а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23,02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, у справі "Бакалов проти України” від 30.11.2004 року та у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Посилання відповідача на неприйняття програми відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям м. Лубни на 2022 рік і в зв'язку з цим відсутності у відповідача обов'язку відшкодовувати такі пільги є хибним, оскільки закони, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян, є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги і не ставлять фінансування відповідних пільг в залежність виключно від рішення органу місцевого самоврядування.
Норми матеріального права, на момент дії спірних правовідносин, не ставили фінансування відповідних пільг за послуги зв'язку в залежність виключно від наявності субвенцій державного бюджету.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача, надано можливість обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. слід покласти на відповідача.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради (проспект Володимирський, 9, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 24565327) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Полтавської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Соборності, 33, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 01186975) 134 059,03 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуги зв'язку) на пільгових умовах протягом І півріччя 2022 року та 2 481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
3. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Білоусов С. М.