вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
24.10.2022 Справа № 917/873/22
Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта Прихоролля" вул.Шевченка, 21, с.Староаврамівка, Хорольський район, Полтавська область, 37823 ; код ЄДРПОУ 37137609
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" вул.Половки, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010; код ЄДРПОУ 38194448
про стягнення 99 523,77грн
без виклику сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Астарта Прихоролля" (далі - ТОВ "Астарта Прихоролля", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 957/22 від 08.08.2022) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (далі - ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", відповідач) 99 523,77грн заборгованості за Договором купівлі-продажу нафтопродуктів (з використанням паливних карт) №455/07 від 20.12.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині передачі нафтопродуктів за вказаним Договором, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка на дату звернення позивачем до суду не погашена.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2022 даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.08.2022 зазначену позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/873/22; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
Приймаючи до уваги, що Господарським судом Полтавської області з 15.06.2022 року тимчасово припинено відправку поштової кореспонденції ( акт від 16.08.2022. - а.с. 35) копія ухвали суду від 15.08.2022 про відкриття провадження у справі була направлена позивачу на його електронну адресу, зазначену у позовній заяві (а.с. 36). Представником відповідача копія ухвали суду від 15.08.2022 була отримана безпосередньо в приміщенні суду 30.08.2022, що підтверджується його написом за зворотному боці ухвали ( а.с. 32-33).
У визначений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 6475 від 14.09.2022), відповідно до якого відповідач визнав позовні вимоги частково, в сумі 99 281,52грн, вказуючи на те, що позовні вимоги стосуються виключно стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №455/07 від 20.12.2021, а тому поставка товару на суму 18 770,25грн згідно Договору №445/07 від 20.07.2021 не стосується предмета спору у даній справі та безпідставно врахована позивачем при визначені заборгованості за Договором №455/07 від 20.12.2021. Відповідач зазначає, що зважаючи на допущену позивачем помилку при здійсненні розрахунку заборгованості з попередньої оплати за Договором №455/07 від 20.12.2021 позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 99 523,77грн, що перевищує дійсний розмір заборгованості за Договором №455/07 від 20.12.2021 на 242,25грн.
Також 14.09.2022 відповідачем подано до суду заяву (вх. № 6474) про визнання позовних вимог у розмірі 99 281,52грн.
11.10.2022 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 7339), відповідно до якої позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 99 281,52грн, посилаючись на те, що при складанні позовної заяви позивачем було допущено розбіжності у підрахунку заборгованості, що призвело до помилкового визначення розміру позовних вимог у більшому розміру, а саме 99 523,77грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
За п.п. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи те, що заява про зменшення розміру позовних вимог вмотивована допущеною помилкою в розрахунку, дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог за межами строку, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України без заяви про поновлення процесуального строку для її подання, суд вважає за можливе з власної ініціативи поновити позивачу процесуальний строк для звернення із заявою про зменшення позовних вимог та прийняти її до розгляду. Подальший розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог.
Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України).
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті відповідно до вимог ст.233 Господарського процесуального кодексу України.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
20.12.2021 між ТОВ "Астарта Прихоролля" (позивач, за умовами договору - Покупець) та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" (відповідач, за умовами договору - Продавець) укладено Договір купівлі-продажу (з використанням паливних карт) № 455/07 (далі - Договір № 455/07, Договір) (а.с.8-11 т. 1).
Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:
- Продавець зобов'язався передати у власність Покупцеві автомобільне паливо (далі - Нафтопродукти) в кількості і асортименті, визначеному Покупцем, а Покупець зобов'язався прийняти його і сплатити за нього визначену Договором ціну. Використання Нафтопродуктів пов'язане з комерційною діяльністю Покупця для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг (п. 1.1. Договору);
- Передача Нафтопродуктів Покупцеві здійснюється шляхом заправки автомобільного транспорту Покупця автомобільним паливом на АЗС, вказаних у Додатку № 1 до Договору. У цей момент обов"зок Продавця по передачі Нафтопродуктів Покупцеві вважається виконаним, а до покупця переходить право власності на отримані Нафтопродукти (п. 2.1. Договору);
- Нафтопродукти передаються пред'явникові паливної картки"Татнефть" (далі - ТК) за умови наявності у Продавця непогашеної кредиторської заборгованості перед Покупцем, що виникла у зв"язку з попередньою оплатою Нафтопродуктів з боку Покупця (п. 2.3. Договору);
- Продавець зобов"зався передавати Покупцеві Нафтопродукти при пред"явленні останнім ТК, дані про які вказані в Додатку № 3 до Договору і отриманих у Продавця після підписання Договору (п. 3.1. Договору);
- Ціна Нафтопродуктів встановлюється рівній роздрібній ціні палива на АЗС на момент передачі Нафтопродуктів Покупцеві, визначений в п. 2.1. Договору, за можливим вирахуванням суми грошових коштів, розмір якої визначається на підставі правил (положення) визначених Продавцем, залежно від кількості Нафтпродуктів, що набув Покупець. Ціна Нафтопродуктів включає ПДВ відповідно до чинного законодавства України. Вартість 1л газу скрапленого з урахуванням знижки складає 18,00 грн, знижка складає - 0,96грнза 1 літр газу (п. 2.2. Договору);
- Покупець оплачує Продавцеві на його розрахунковий рахунок попередню оплату грошових коштів за Нафтопродукти. Датою виконання Покупцем свого обов"язку по внесенню попередньої оплати за Нафтопродукти є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 4.2., п. 4.3. Договору);
- При необхідності сторони складають Акт звірки взаєморозрахунків (п. 4.5. Договору);
- Постачальник здійснює реєстрацію податкових накладних в терміни, встановлені чинним законодавством України (п. 8.6. Договору);
- Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом 1 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення (п. 8.1. Договору).
Договір купівлі-продажу (з використанням паливних карт) № 455/07 від 20.12.2021 підписаний представниками сторін та скріплений печатками.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в якості попередньої оплати за Нафтопродукти у розмірі 126 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №С8-791 від 01.02.2022 (а.с. 12).
На виконання вимог п.8.6 Договору та п. 187.1. ст. 187, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України відповідач склав та направив на реєстрацію податкову накладну №768 від 01.02.2022 на суму отриманої від позивача попередньо оплати у розмірі 126 000,00 грн (а.с. 13-14).
Позивач зазначає, що на виконання взятих на себе договірних зобов"язань 31.03.2022 відповідач передав у власність позивача Нафтопродукти загальною вартість 18 770,25 грн. з ПДВ, на підтвердження чого позивач надав накладну на відпуск за картками № 187 31.03.2022 (а.с. 15).
В подальшому, взяті на себе договірні зобов'язання щодо своєчасної передачі Нафтопродуктів, відповідач виконував неналежним чином, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 29.03.2022 №465 про сплату заборгованості за непоставлені Нафтопродукти в розмірі 106 987,50 грн (а.с. 18-21).
На виконання умов Договору відповідач передав у власність позивача Нафтопродукти на загальну суму 7 705,98грн згідно накладних на відпуск за картками №215 від 30.04.2022 на суму 3807,90грн та № 224 від 31.05.2022 на суму 3 898,08грн (а.с. 16,17).
31.05.2022 між сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків, яким сторони узгодили наявність заборгованості у відповідача за Договором № 455/07 від 20.12.2021 в сумі 99 281,52грн (а.с. 24).
В подальшому, в реагування на раніше направлену позивачем претензію від 29.03.2022 за №465, відповідач лист від 14.06.2022 за № 04-б/н повідомив , що вимога ТОВ "Астарта Прихоролля" про повернення грошових коштів, не забезпечених поставкою, з об"єктивних причин не може бути виконана до моменту вирішення ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" питання про скасування арешту грошових коштів на рахунках підприємства і не позбавляє ТОВ "Астарта Прихоролля" права звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості (а.с. 22-23).
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 455/07 від 20.12.2021 за непоставлені Нафтпродукти в сумі 99 523,77грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 6475 від 14.09.2022) визнав позовні вимоги частково, в сумі 99 281,52грн, вказуючи на те, що позовні вимоги стосуються виключно стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №455/07 від 20.12.2021, а тому поставка товару на суму 18 770,25грн згідно Договору №445/07 від 20.07.2021 не стосується предмета спору у даній справі та безпідставно врахована позивачем при визначені заборгованості за Договором №455/07 від 20.12.2021.
Разом з тим, відповідач зазначив, для проведення розрахунку заборгованості за Договором №455/07 від 20.12.2021 слід врахувати усі поставки за цим Договором, а саме:
- на суму 19 012,50грн згідно накладної на відпуск за картками № 134 від 28.02.2022;
- на суму 3 807,90грн згідно накладної на відпуск за картками № 215 від 30.04.2022;
- на суму 3 898,08грн згідно накладної на відпуск за картками № 224 від 31.05.2022.
Таким чином, відповідач передав у власність позивача нафтопродукти на загальну суму 26 718,48грн, а тому заборгованість з попередньої оплати за Договором №455/07 від 20.12.2021, за розрахунком відповідача, становить 99 281,52грн (126 000,00грн - 19 012,50грн - 3 807,90грн - 3 898,08грн).
Відповідач зазначає, що зважаючи на допущену позивачем помилку при здійсненні розрахунку заборгованості з попередньої оплати за Договором №455/07 від 20.12.2021, а саме: врахування поставки нафтопродуктів на суму 18 770,25грн по накладній від 31.03.2022 по Договору №445/07 від 20.07.2021 замість врахування поставки на суму 19 012,50грн по накладній № 134 від 28.02.2022 за Договором №455/07 від 20.12.2021, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 99 523,77грн, що перевищує дійсний розмір заборгованості за Договором №455/07 від 20.12.2021 на 242,25грн.
В подальшому позивач подав до суду заяву за вх. № 7339 від 11.10.2022 про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 99 281,52грн, посилаючись на помилкове визначення розміру позовних вимог у більшому розміру, а саме 99 523,77грн
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК України визначає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Отже, вимогами чинного законодавства покупцю надано право вибору (альтернативи), або наполягати на виконання обов'язку щодо поставки товару, або заявити вимогу про повернення суми передплати. До вираження волі покупця, який варіант визначених законом дій він обрав, у продавця залишається визначений договором поставки обов'язок поставити товар, за який здійснена передплата, у відповідності до визначених умов договору.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач перерахував в якості попередньої оплати за Нафтопродукти грошові кошти в сумі 126 000,00грн за платіжним дорученням № С8-791 від 01.02.2022 (а.с. 12).
Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе договірні зобов"язання виконував неналежним чином, у зв"язку з чим у нього виникла заборгованість за непоставлені Нафтопродукти в сумі 99 281,52грн.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами у справі підписано Акт звірки взаєморозрахунків, яким сторони узгодили наявність заборгованості у відповідача за непоставлені Нафтопродукти за Договором № 455/07 від 20.12.2021 в сумі 99 281,52грн (а.с. 24).
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 03.07.2019 по справі №187/789/17, підписання в межах позовної давності боржником і кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, належить до дій, які свідчать про визнання особою свого боргу.
У відзиві на позов за вх. № 6475 від 14.09.2022 та своєю заявою за вх. № 6474 від 14.09.2022 відповідач визнав позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в сумі 99 281,52грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Приписами ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).
У ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що відзив на позовну заяву та заява про визнання позову підписані представником відповідача Спіциною Оленою Петрівною, повноваження якої підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.09.2022 та наказом відповідача від 29.06.2021 про переведення Спіциної Олени Петрівни на посаду начальника юридичного відділу з 02.07.2021 (а.с. 44-50).
Водночас, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку станом на дату розгляду справи відповідачем суду не надано.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів поставки товару відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріали справи свідчать, що за подання до господарського суду Полтавської області позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 481,00грн згідно платіжного доручення № СВ-5233 від 28.07.2022 (а.с. 5).
Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог ( вх. № 7339 від 11.10.2022).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У зв'язку з тим, що позивачем за подання позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у мінімальному розмірі для подання позовних заяв, повернення позивачу судового збору з Державного бюджету України у зв"язку зі зменшенням суми позовних вимог не передбачено.
Водночас слід зазначити, що відповідно ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частина 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначає, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на те, що заява про визнання позову була подана відповідачем не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі № 917/873/22, тобто до початку розгляду судом справи по суті, суд, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з Державного бюджету України 1 240,50грн (50% судового збору, що підлягала оплаті за позовні вимоги), а іншу частину витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 240,50 грн покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 46, 119, 129, 231, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд, -
1. Поновити позивачу строк для подання заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 7339 від 11.10.2022).
2. Позов задовольнити у повному обсязі.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул.Половки, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010; код ЄДРПОУ 38194448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта Прихоролля" (вул.Шевченка, 21, с.Староаврамівка, Хорольський район, Полтавська область, 37823 ; код ЄДРПОУ 37137609) заборгованість в сумі 99 281,52грн, а також 1 240,50грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Астарта Прихоролля" (вул.Шевченка, 21, с.Староаврамівка, Хорольський район, Полтавська область, 37823 ; код ЄДРПОУ 37137609) з Державного бюджету України 1 240,50грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням № СВ-5233 від 28.07.2022, яке знаходиться в матеріалах справи № 917/873/22.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено та підписано 31.10.2022
Суддя О.О. Ореховська