вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 5002-4/626.1-2008 (911/2044/22)
за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 47; код ЄДРПОУ 14309008)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 27/3, оф. 14; код ЄДРПОУ 43247999)
про розірвання договору та стягнення 10099168,08 грн.
у відокремленому провадженні в межах справи № 5002-4/626.1-2008
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Драккар» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 8, кв. 22; код ЄДРПОУ 32045063)
до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 47; код ЄДРПОУ 14309008)
про банкрутство
Суддя Наріжний С.Ю.
Без виклику представників сторін.
у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 5002-4/626.1-2008 за заявою ТОВ «Компанія «Драккар» до Боржника ВАТ «ФСК «Море» про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2008 порушено провадження у даній справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2016 справу № 5002-4/626.1-2008 прийнято до провадження судді Наріжного С.Ю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2022 введено у справі № 5002-4/626.1-2008 процедуру санації строком на 12 місяців; керуючим санацією Боржника призначено арбітражного керуючого Марченка Р.В.
На даний час у справі триває процедура санації.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ВАТ «ФСК «Море» від 12.10.2022 б/№ (вх. № 1762/22) до ТОВ «АВАНТІ ЮГ» про розірвання договору та стягнення заборгованості.
Дослідивши вказану позовну заяву суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема:
- спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна;
- спори про визнання недійсними результатів аукціону;
- спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником;
- спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно;
- спори про стягнення заробітної плати;
- спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;
- спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Отже, враховуючи визначений законодавцем у зазначеній статті перелік спорів, вбачається обґрунтованим висновок, що такий перелік не обмежується лише майновими спорами, але й передбачає можливість розгляду спорів, в яких боржник є відповідачем та щодо інших категорій справ. Водночас, належним судом, до юрисдикції якого належить зазначена категорія спорів, є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/6729/20.
Таким чином вказана позовна заява підлягає розгляду у відокремленому провадженні в межах справи № 5002-4/626.1-2008 про банкрутство ВАТ «ФСК «Море».
В позовній заяві Позивач просить суд:
- розірвати договір поставки нафтопродуктів № 15/10/2020/БПО-01 від 15.10.2020, укладений між ТОВ «АВАНТІ ЮГ» і ВАТ «ФСК «Море»;
- стягнути з Відповідача кошти в розмірі 10099168,08 грн.
Положеннями ст. 162, 164, 172 ГПК України визначено вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, а також документів, які мають бути додані до позовної заяви в обов'язковому порядку.
Зокрема, згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вже зазначено вище, визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб'єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 905/1818/19, за розгляд у позовному провадженні у межах справи про банкрутство, провадження у якій регулюється нормами КУзПБ, майнового чи немайнового спору господарському суду необхідно обраховувати розмір судового збору виходячи із ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру (підпункти 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що:
- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір в розмірі: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» установлено у 2022 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня - 2481,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 163 ГПК України, у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог.
З позовної заяви вбачається, що Позивачем фактично заявлено 1 вимогу немайнового характеру: розірвання договору та одну вимогу майнового характеру: стягнення 10099168,08 грн.
Відтак, відповідно до п.п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору, який підлягає сплаті за подачу відповідної позовної заяви становить 153968,52 грн (2481,00 грн за позовну вимогу немайнового характеру про розірвання договору + 151487,52 грн за позовну вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості (розрахунок: 10099168,08 грн * 1,5% = 151487,52 грн)).
Проте Позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Разом з тим, до позовної заяви Позивачем додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ухвалення рішення за результатом розгляду справи, з посиланням на те, що ВАТ «ФСК «Море» перебуває в процедурі банкрутства (санації) та не має відповідних коштів, які можливо використати для сплати судового збору.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Тобто, право суду відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати закон пов'язує з переліком відповідних обставин.
Разом з тим, питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності, передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Проте, ВАТ «ФСК «Море» всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, не надано належних доказів наявності обставин, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ВАТ «ФСК «Море» про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви.
При цьому суд відхиляє доводи ВАТ «ФСК «Море» про те, що підставою для відстрочення сплати судового збору є відсутність коштів, які можливо використати для сплати судового збору, оскільки вони суперечать положенням ч. 2 ст. 123 ГПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», водночас, суд враховує, що при зверненні з позовною заявою Позивач зазначив про наявність грошових коштів на рахунку підприємства в розмірі 261007,62 грн, які мають інше цільове призначення: оплата заробітної плати працівникам та виконання зобов'язань перед контрагентом за іншим правочином.
Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 164 ГПК України.
Згідно ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вище Господарський суд Київської області дійшов висновку про залишення без руху позовної заяви ВАТ «ФСК «Море» від 12.10.2022 б/№ (вх. № 1762/22) до ТОВ «АВАНТІ ЮГ» про розірвання договору та стягнення заборгованості, та встановлює Позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення виявлених недоліків позовної заяви, шляхом надання Господарському суду Київської області доказів сплати судового збору в сумі 153968,52 грн.
Разом з тим суд звертає увагу Позивача на те, що якщо у строк встановлений судом вищезазначені недоліки не буде усунуто, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута Позивачу.
Керуючись ст. 162, 164, 174, 232-235 ГПК України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання ВАТ «ФСК «Море» про відстрочення сплати судового збору.
2. Позовну заяву ВАТ «ФСК «Море» від 12.10.2022 б/№ (вх. № 1762/22) до ТОВ «АВАНТІ ЮГ» про розірвання договору та стягнення заборгованості залишити без руху.
3. Встановити Позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення виявлених недоліків позовної заяви, шляхом надання Господарському суду Київської області доказів сплати судового збору в сумі 153968,52 грн.
4. Копію ухвали надіслати Позивачу засобами електронного зв'язку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду відповідно до ст. 254, 255 ГПК України.
Дата підписання ухвали 03.11.2022.
Суддя С.Ю. Наріжний