ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2022Справа № 910/7460/22
За позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування"
до 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
2) Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення 6639,78 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику учасників справи
До Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" надійшла позовна заява до Товариства з додатковою відповідальністю "Альфа-Гарант" (відповідач-1) та Комунального підприємства "Київпастранс" (відповідач-2) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 6639,78 грн., з них: 624,62 грн. - з відповідача-1 та 6015,16 грн. - з відповідача-2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору страхування № 1901874 від 06.11.2019 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним транспортного засобу, тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника автобуса, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 частину суми страхового відшкодування у розмірі 624,62 грн., яка залишилася не виплаченою, та 6015,16 грн - різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченою сумою страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача-2, оскільки водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем-2.
Ухвалою суду від 22.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/7460/22, вирішено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
14.09.2022 від відповідача-2 надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач-2 зазначав про не співмірність заявлених витрат ціні позову та складності справи. В своєму клопотанні відповідач просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
15.09.2022 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідача-1 проти позову заперечує, вказуючи, що ним було сплачено страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, визначеного аварійним комісаром. Також до суду подано заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, в якій зазначено про не співмірність витрат на правову допомогу, заявленому позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.11.2019 між Акціонерним товариством "ПРОСТО-Страхування" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу "Просто-КАСКО Плюс" № 1901874 серії RKS, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 .
12.09.2020 на вулиці Привокзальній, 3 в місті Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та "МАЗ", д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ТДВ "СК "Альфа-Гарант", згідно полісу ОСЦПВ №АО/5957078 (ідентифікатор картки ДТП в системі 3020272369380945).
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13.11.2020 у справі № 753/16586/20, яка набрала законної сили, водія транспортного засобу "МАЗ", д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зазначеній постанові також вказано, що ОСОБА_2 працює водієм у КП "Київпастранс".
З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2020 страхувальник, звернувся до позивача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку та просив здійснити виплату на рахунок СТО.
До матеріалів справи долучено звіт № 147343 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 , згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 11489,17 грн, а вартість матеріального збитку власнику транспортного засобу "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 5024,71 грн.
До матеріалів справи також долучено акт огляду транспортного засобу "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 від 12.09.2020 та ремонтну калькуляцію на суму 11489,17 грн.
Згідно з рахунком № 123044355 від 15.09.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 , складає 11039,87 грн.
До матеріалів справи долучено страховий акт № 147343 від 21.10.2020 на суму 11039,87 грн.
Позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 11039,87 грн на рахунок суб'єкта господарювання, який здійснював ремонт пошкодженого транспортного засобу - ФОП Демидов А.О., що підтверджується платіжним дорученням: № 15814 від 22.10.2020 на суму 11039,87 грн.
Позивач звернувся до відповідача-1 з заявою про страхове відшкодування від 05.11.2020 № 04-2645, в якій просив перерахувати суму страхового відшкодування на його рахунок у розмірі 11039,87 грн.
Відповідач, отримавши заяву, склав страховий акт № ЦВ/20/6440 від 08.12.2020 та розрахунок до нього на суму 4400,09 грн, застосувавши до суми рахунку на оплату відновлювального ремонту коефіцієнт фізичного зносу, визначений аварійним комісаром в консультації № 66-D/79/7 від 27.11.2020. Згідно платіжного доручення № 13730 від 08.12.2020 відповідача-1 сплатив позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 4400,09 грн.
Також позивач звернувся до відповідача-2 з претензією № 04-157 від 17.01.2022 на суму 6639,78 грн.
В рамках даної справи позивач просить стягнути з відповідача-1 624,62 грн, що є різницею між матеріальним збитком визначеним у звіті та виплаченою відповідачем сумою (5024,71-4400,09). З відповідача-2 позивач просить стягнути 6015,16 грн - різницю між фактично понесеними витратами на відновлювальний ремонт автомобіля "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 та сумою, що визначена у звіті і підлягає оплаті відповідачем-1 (11039,87-5024,71).
Відповідно до статей 8, 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (стаття 25 Закону України "Про страхування").
Згідно із ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Отже, законодавчо встановлена вимога проведення оцінки майна (визначення розміру шкоди) зумовлена тим фактом, що лише фахівець з відповідною кваліфікацією, на підставі отриманого в установленому законодавством України порядку свідоцтва, з необхідним рівнем освіти, на підставі розроблених законодавчих стандартів, нормативів та з використанням спеціальних знань, рекомендацій - вправі визначати характер, обсяг пошкоджень та необхідні дії по їх усуненню, надати відповідь стосовно розміру заподіяної шкоди, визначати наявність причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та його наслідками.
Статтею 5 цього ж Закону визначено вичерпний перелік суб'єктів оціночної діяльності.
З наданого позивачем звіту № 147343 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 від 16.10.2020 року (виготовленого ФОП Карета О.Є.) вбачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу становить 5024,71 грн.
Суд не приймає у якості належного та допустимого доказу подану відповідачем-1 консультацію аварійного комісара № 66-D/79/7 від 27.11.2020, якою визначено коефіцієнт фізичного зносу, оскільки, у встановленому законом порядку має бути визначена саме вартість матеріального збитку, а не лише коефіцієнт фізичного зносу.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто у позивача, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі за договором добровільного страхування, виникло право вимоги до відповідачів.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина учасника ДТП, який керував автомобілем "МАЗ", д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку постановою Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/16586/20 від 13.11.2020 (набрала законної сили).
Відповідно до полісу № АО/5957078, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "МАЗ", д.р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована ТДВ "СК "Альфа-Гарант".
Полісом № АО/5957078 визначено ліміт відповідальності за шкоду життю та здоров'ю у розмірі 260000,00 грн., за шкоду майну 130000,00 грн., франшизу визначено у розмірі 0,00 грн.
Як уже було зазначено вище судом, у якості доказу, в підтвердження розміру матеріального збитку, який підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача судом взято звіт № 147343 від 16.10.2020 та суму з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 5024,71 грн.
Відповідач-1 частково виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 4400,09 грн з суми оціненої у звіті шкоди 5024,71 грн, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача-1 різниці у розмірі 624,62 грн є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог до відповідача-2
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Судом встановлено перебування винуватця ДТП у трудових відносинах з відповідачем-2, в зв'язку з чим саме КП "Київпастранс" несе відповідальність за шкоду, завдану його працівником.
Як було зазначено судом вище, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 , згідно рахунку СТО, яка була реально сплачена позивачем потерпілій особі складає 11039,87 грн.
Оскільки частина суми відновлювального ремонту автомобіля марки "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 , у розмірі 6015,16 грн не покривається страховим відшкодуванням за полісом № АО/5957078, дана сума згідно приписів вищевказаної норми підлягає стягненню з відповідача-2.
Таким чином, відповідач-2, як особа винна у заподіянні збитків, має відшкодувати різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК.
Суд також відзначає, що відповідач-2 у відзиві по суті спору проти позову не заперечував.
Відповідно до статей 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на вищезазначене, позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Позивачем також було заявлено про покладення на відповідачів, пропорційно заявлених до них вимог витрат на правову допомогу загальною сумою 5000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2020 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро "Синюк та Партнери" (адвокатське бюро) був укладений Договір про надання правової допомоги № 1, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Перелік страхових справ визначений сторонами у реєстрі справ від 04.07.2022, що є додатком до Договору про надання правової допомоги № 1 від 20.01.2020, який в тому числі включає спір, що є предметом розгляду у даній справі.
На підтвердження того, що Синюк С.Л. є адвокатом суду надано посвідчення адвоката від 15.02.2018 № 6423/10. Право представництва підтверджено ордером серії АІ № 1116322 від 04.07.2022.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 29.07.2022 (Додаток № 1.8) в рамках даної справи на суму 5000,00 грн та акт виконаних робіт (додаток № 2 до договору) від 29.07.2022. Загальна вартість оплачених послуг за вищезазначеним договором складає 96000,00 грн (платіжне доручення № 8073 від 04.07.2022).
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, відповідачами заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу мотивоване тим, що справа не є складною, а розмір заявлених витрат є надмірним порівняно з ціною позову.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд дотримується позиції (постанови КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Для підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Разом з тим, доказів неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачами не подано. Суд не вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн є надмірними.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 5000,00 грн пропорційно щодо суми задоволених вимог по кожному з відповідачів.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідачів пропорційно до суми задоволених щодо них позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" (04050, місто Київ, вулиця Герцена, будинок 10; ідентифікаційний код 24745673) страхове відшкодування у розмірі 624 (шістсот двадцять чотири) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 39 коп., витрат на правову допомогу у розмірі 470 (чотириста сімдесят) грн 36 коп.
3.Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиця Набережне шосе, будинок 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" (04050, місто Київ, вулиця Герцена, будинок 10; ідентифікаційний код 24745673) страхове відшкодування у розмірі 6015 (шість тисяч п'ятнадцять) грн. 16 коп. та судовий збір у розмірі 2247 (дві тисячі двісті сорок сім) грн. 61 коп., витрат на правову допомогу у розмірі 4529 (чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн 64 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко