ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.11.2022Справа № 910/7370/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп", м.Київ
про стягнення 499967,12 грн, -
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 433 331,06 грн, інфляційних втрат в сумі 26 966,01 грн, 3% річних в сумі 3501,94 грн, пені в розмірі 36168,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №460454 від 18.02.2022 про надання послуги з постачання теплової енергії в частині оплати теплової енергії за період з січня 2022 по березень 2022.
Ухвалою від 12.08.2022 судом було залишено позовну заяву Національного агентства з питань запобігання корупції без руху.
31.08.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7370/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що у липні 2022 було повністю сплачено суму основного боргу у розмірі 433 331,06 грн Відповідачем також вказано, що позивачем порушено п. 20 укладеного між сторонами договору та не надано вчасно відповідачу рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, що і стало причиною та унеможливило виконання відповідачем своєчасного здійснення оплати. Крім того, у відзиві вказано, що відповідно до Розділу Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Відповідач зауважив, що в силу вказаних обставин не може реалізувати свої права як кредитора по відношенню до споживачів-боржників. Одночасно, відповідачем подано клопотання про зменшення штрафних санкцій, обґрунтовуючи яке вказаний учасник судового процесу посилається на настання обставин форс-мажору, погашення основної заборгованості, кінцевими споживачами послуг є фізичні особи, щодо яких у відповідача відсутня можливість реалізувати права кредитора з огляду на приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
Позивач у відповіді на відзив вказав, що дійсно заборгованість з оплати теплової енергії на теперішній час погашена відповідачем, а непогашеними є лише вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних. Одночасно, вказаним учасником судового процесу наголошено, що дія постанови Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» розповсюджується лише на категорію населення та не стосується належного виконання взятих на себе зобов'язань юридичними особами. Одночасно, з огляду на погашення відповідачем основного боргу у відповіді на відзив позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 26 966,01 грн, 3% річних в сумі 3501,94 грн, пеню в розмірі 36168,11 грн.
Оцінюючи прохальну частину відповіді на відзив, суд вважає, що остання за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог, а тому, з огляду на приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, приймається господарським судом.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
18.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖК СЕРВІС ГРУП" (колективний споживач) укладено типовий договір №460454 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язується надавати колективному споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а колективний споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювалось до будинку № 56 по вул. Каховська у м. Києві, опалювальна площа будинку - 182953,16 кв.м. (п. 3 договору №460454 від 18.02.2022).
Відповідно до п. 4 договору №460454 від 18.02.2022 послуга надається за допомогою систем індивідуального теплового пункту багатоквартирного будинку.
У п.5 договору №460454 від 18.02.2022 вказано, що будинок обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії СВТУ-11Т, заводський номер 5890.
Відповідно до п.10 договору №460454 від 18.02.2022 обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку.
У п. 17 договору №460454 від 18.02.2022 сторони досягли згоди, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору тариф на теплову енергію становить 1 408,27 гривень за 1 Гкал. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Згідно п.21 договору №460454 від 18.02.2022 колективний споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Пунктом 39 договору №460454 від 18.02.2022 визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Сторони домовились, що згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України, умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 13 листопада 2021.
Згідно із зведеними відомостями за показаннями приладів будинкового лічильника теплової енергії за період з 24.12.2021 по 29.03.2022 заборгованість відповідача за договором за спожиту у спірний період теплову енергію становила 433 331,06 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені та звернення до суду з розглядуваним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст.202 Цивільного кодексу України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вказувалось вище, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем своєчасно оплати за спожиту у січні-березні 2022 теплову енергію внесено не було, строки виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем порушено.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України ).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 30 договору №460454 від 18.02.2022 передбачено, що у разі невиконання своїх грошових зобов'язань відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Як вказувалось судом, відповідач, заперечуючи проти стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені послався на Розділ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) " від 17.03.2020 № 530-ІХ та на Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
Відповідно до п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Згідно ч. 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (ч.1 ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, позивач є виконавцем, а відповідач - колективним споживачем, тобто на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Отже, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за період 01.03.2022 по 08.07.2022 за порушення строків оплати теплової енергії є необґрунтованим та суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
З огляду на наведені вище висновки суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" в частині стягнення пені в розмірі 36168,11 грн підлягають залишенню без задоволення.
Виходячи з принципів повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями,а є спеціальними заходами відповідальності, а отже, приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на вказані нарахування не розповсюджуються.
Одночасно, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" суд також вважає необґрунтованими, з урахуванням такого.
Вказаною постановою визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Проте, суд зауважує, що Постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" передбачає заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням. Тоді як, відповідачем у справі є самостійна юридична особа - колективний споживач за договором. Отже, у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин заборон, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
Посилання відповідача на те, що позивачем не виконано належним чином обов'язку щодо надання рахунків на оплату послуг суд також вважає юридично неспроможними, оскільки ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку не звільняє від обов'язку з оплати надані послуги.
Крім того, з системного аналізу умов укладеного між сторонами договору вбачається, що строк оплати не залежить від обставин отримання рахунку.
Після здійснення судом перевірки наведеного позивачем рахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а отже позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 26 966,01 грн 3% річних в сумі 3501,94 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом вище вказувалось, що відповідачем подано клопотання про зменшення штрафних санкцій, обґрунтовуючи яке вказаний учасник судового процесу посилається на настання обставин форс-мажору, погашення основної заборгованості, кінцевими споживачами послуг є фізичні особи, щодо яких у відповідача відсутня можливість реалізувати права кредитора з огляду на приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
Розглянувши вказану заяву відповідача суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення та зменшення суми 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" на 80%. При цьму, суд виходить з такого.
Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на нарахування неустойки виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Судом відмовлено позивачу у задоволенні вимог про стягнення пені, а тому у даному випадку відсутні штрафні санкції, які можна зменшити.
Щодо 3% річних та інфляційних втрат, то нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Судом враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте, у вказані постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було зменшено розмір відсотків річних за ст.625 Цивільного кодексу України. В той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст.625 Цивільного кодексу України.
Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.
Разом з тим інфляційні витрати не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст.549 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних витрат.
Отже, з огляду наведене, у суду відсутні підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" про стягнення інфляційних втрат в сумі 26 966,01 грн, 3% річних в сумі 3501,94 грн, пені в розмірі 36168,11 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" (04074, місто Київ, вул.Автозаводська, будинок 2, ЄДРПОУ 41882592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, місто Київ, вул.Гната Хоткевича, будинок 20, ЄДРПОУ 37739041) інфляційні втрати в сумі 26 966,01 грн, 3% річних в сумі 3501,94 грн та судовий збір в розмірі 1134,39 грн.
3. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 36168,11 грн відмовити.
4. Судовий збір в сумі 1346,61 грн залишити за позивачем.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 01.11.2022.
Суддя В.В. Князьков