ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2022Справа № 910/3377/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокра Справа»
до Фізичної особи-підприємця - Чумак Тетяни Іванівни
про стягнення 443 819,03 грн
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Представники: без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мокра Справа» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Чумак Тетяни Іванівни про стягнення 443 819,03 грн, з яких: 252000,00 грн основного боргу, 45413,76 грн інфляційних втрат, 20112,60 грн 3% річних, 126292,67 грн штрафних санкцій.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору суборенди нежитлових приміщень №01/12/2018 від 01.12.2018 року в частині сплати суборендних платежів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.
23.06.2022 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 року відкрито провадження у справі №910/3377/22, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/3377/22 була вручена відповідачу 06.07.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492531789.
04.08.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує.
У відзиві на позовну заяву відповідачем викладено заяву про поновлення строку на подання відзиву, мотивовану тим, що через ведення бойових дій відповідач не має можливості вчасно отримувати поштову кореспонденцію, надавати відповіді на письмові звернення. Також відповідач зазначає, що оскільки він не є фахівцем в галузі права та перебуває далеко від місця проживання, на цей час не має можливості підтримувати зв'язок із уповноваженими адвокатами або підписати договір із іншим адвокатом про надання правової допомоги, тому у відповідача відсутня можливість вчасно подавати процесуальні документи до суду.
Враховуючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування заяви про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, суд визнає причини пропуску відповідачем такого строку поважними, а тому клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву підлягає задоволенню.
19.08.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
05.09.2022 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
01.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мокра справа» (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Чумак Тетяною Іванівною (суборендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення №01/12/2018 (надалі - Договір суборенди).
Відповідно до п. 1.1. Договору суборенди орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування на умовах суборенди нежитлові приміщення площею 110 м кв., згідно плану зазначеного в додатку № 2 до цього договору (далі - об'єкт суборенди), що розташовані в нежилому будинку - приміщенні мийки, за адресою: 03039, м.Київ, вул.Грінченка Миколи, будинок 18, літера «Б».
У п. 1.5 Договору суборенди сторони домовились, що об'єкт суборенди буде обладнуватися та використовуватися виключно під мийку автотранспорту (далі - автомийка); таке використання далі іменується як «дозволене використання».
За змістом п. 2.5 Договору об'єкт суборенди вважається переданим в суборенду з моменту підписання повноважними представниками сторін акта приймання-передачі об'єкта суборенди.
01.12.2018 року сторонами підписано Акт приймання-передачі об'єкта суборенди, яким підтверджується факт передачі об'єкта суборенди в суборенду відповідачу.
Відповідно до п. 4.1 Договору суборенди суборендар зобов'язується розраховуватися за спожиті електроенергію та водопостачання згідно даних лічильників.
Пунктом 4.2 Договору суборенди встановлено, що за користування 110 м кв об'єкту суборенди плата за суборенду складає:
- в період з 01.12.2018 року по 28.02.2019 року - 5000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 833,33 грн (п.п. 4.2.1.);
- в період з 01.03.2019 року по 31.08.2019 року - 33 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 5 500,00 грн (п.п. 4.2.2.).
Відповідно до п. 4.3 Договору плата за суборенду за поточний місяць сплачується в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендаря, що вказаний у цьому договорі, або готівкою в касу орендаря, не пізніше 5-го числа поточного місяця, на підставі договору, незалежно від наслідків господарської діяльності суборендаря. Підставою для сплати за суборенду є цей Договір.
Пунктами 8.1, 8.3 Договору суборенди встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, що передбачена чинним законодавством України та цим договором; при простроченні по сплаті платежів за суборенду за цим договором суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення; пеня нараховується до моменту фактичного виконання зобов'язання та сплачується одночасно з перерахуванням суми боргу плати за суборенду.
Згідно з п.п. 3.1, 3.2. Договору суборенди цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін. Строк суборенди складає 9 місяців, а саме - до 31.08.2019.
30.09.2018 сторонами підписаний договір про внесення змін та доповнень до Договору суборенди нежитлових приміщень №01/12/18 від 01.12.2018.
Відповідно до п.1 вказаного договору про внесення змін сторони узгодили, що підписанням цього договору суборендар підтверджує той факт, що в зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди нежитлових приміщень №01/12/2018 від 01.12.2018, своєчасно попереджений орендарем про крайню дату звільнення суборендованих нежитлових приміщень та зобов'язаний звільнити його та прилеглу до об'єкта суборенди територію від свого обладнання, автотранспорту, запчастин службового та особистого майна та сміття в строк до 30.11.2019.
15.11.2019 сторонами підписано договір про внесення змін та доповнень до Договору суборенди нежитлових приміщень №01/12/18 від 01.12.2018, в якому сторони погодили, що предметом Договору суборенди є передача орендарем суборендарю в строкове платне користування на умовах суборенди нежитлові приміщення площею 200 м кв, згідно плану, зазначеного в Додатку №3 до Договору, що розташовані в нежилому будинку - приміщенні мийки, за адресою: 03039, м.Київ, вул.Грінченка Миколи, будинок 18, літера «Б».
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що під час дії Договору суборенди відповідачем систематично порушувалися зобов'язання зі сплати суборендної плати, а саме починаючи з березня по листопад 2019 року постійно сплачувалася лише частина коштів - у сумі 5 000,00 грн - за кожен місяць користування приміщенням замість належних до сплати - 33 000,00 грн, у зв'язку з чим за вказаний період у відповідача утворилася заборгованість у сумі 252000,00 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача разом з нарахованими на цю суму пенею, 3% річних та інфляційними втратами.
В свою чергу, відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що виходячи зі змісту розділу 4 Договору суборенди, фактичний розмір плати за користування майном за спірний період для відповідача склав 33000,00 грн. На думку відповідача, зміст цього розділу однозначно вказує на сталу величину суборендної плати саме за визначений період, а умов про сплату щомісячних платежів в такому ж чи іншому розмірах в цей період Договір суборенди не містить. Також відповідач зазначає, що підписанням актів виконаних робіт (наданих послуг) за спірний період позивачем підтверджено відсутність будь-яких претензій з боку позивача з приводу належності оплати за користування майном у цей період.
За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правовою природою укладений між сторонами Договір суборенди є договором піднайму (суборенди).
Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
В цьому контексті судом враховується, що згідно з п. 1.2 Договору суборенди майно, що здається в суборенду, орендар орендує відповідно до Договору оренди нежитлових приміщень, посвідченого 15.06.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою О.О. за реєстровим номером 395, з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього.
На розгляді Господарського суду Вінницької області знаходилася справа №910/19883/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокра Справа» до Фізичної особи-підприємця Чумак Тетяни Іванівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Комплекс «Либідський», про стягнення 198000,00 грн штрафу згідно договору оренди нерухомого майна.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 10.08.2021 у справі №910/19883/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022, встановлено, що 15.06.2010 Приватним акціонерним товариством «Комплекс «Либідський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мокра Справа» укладений договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування на умовах оперативної оренди нежитлове приміщення площею 837,10 кв.м, згідно з планом у додатку № 1 до цього договору, які розташовані в нежилому будинку - приміщенні мийки, за адресою: 03039, м.Київ, вул.Грінченка Миколи, будинок 18, літера «Б», площею 1010,60 кв.м та належать орендодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності серія ЯЯЯ №967102, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації 01.02.2006).
В ході розгляду справи №910/19883/20 судами встановлено, що згідно з п.6.2.14. вказаного договору оренди орендар має право без письмової згоди орендодавця здавати об'єкт оренди чи частину його в суборенду; останнім днем оренди за вказаним договором оренди є 11.12.2019, а також встановлено, що об'єкт суборенди за Договором суборенди №01/12/18 від 01.12.2018 був повернутий Фізичною особою-підприємцем Чумак Тетяною Іванівною 16.12.2019 власнику об'єкта суборенди - Приватному акціонерному товариству «Комплекс «Либідський».
За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини щодо наявності у позивача права розпоряджатися приміщенням, яке є об'єктом суборенди за Договором суборенди, шляхом передання його в суборенду, а також факт користування відповідачем цим приміщенням у період, за який заявлено до стягнення суму заборгованості зі сплати суборендної плати у даній справі, встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від 10.08.2021 у справі №910/19883/20 та в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України повторному доказуванню не підлягають.
Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалося вище, розмір суборендної плати та порядок розрахунків визначено в п.п. 4.2, 4.3 Договору суборенди.
Відповідно до п. 4.2 Договору суборенди за користування 110 м кв об'єкту суборенди плата за суборенду складає: в період з 01.12.2018 року по 28.02.2019 року - 5000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 833,33 грн (п.п. 4.2.1.); в період з 01.03.2019 року по 31.08.2019 року - 33 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 5 500,00 грн (п.п. 4.2.2.).
Пунктом 4.3 Договору суборенди визначено, що плата за суборенду за поточний місяць сплачується в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендаря, що вказаний у цьому договорі, або готівкою в касу орендаря, не пізніше 5-го числа поточного місяця, на підставі договору, незалежно від наслідків господарської діяльності суборендаря. Підставою для сплати за суборенду є цей Договір.
Отже, як вірно зазначив позивач, в силу п. 4.3 Договору суборенди плата за суборенду має сплачуватися суборендарем щомісячно.
Разом з тим суд констатує, що положення п. 4.2 Договору, якими встановлено розмір плати за користування майном (суборендної плати), не містить жодних вказівок на те, що визначена в них сума коштів є платою саме за один місяць оренди, а навпаки містить вказівку на певний період користування майном.
Більш того, з матеріалів справи вбачається, що у спірний період сторонами складались та підписувались акти надання послуг, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:
- №30/04-20191 від 30.04.2019 на суму 5000,00 грн (найменування робіт, послуг: суборенда нежитлових приміщень за 01.04.2019-30.04.2019);
- №31/05-2019 від 31.05.2019 на суму 5000,00 грн (найменування робіт, послуг: суборенда нежитлових приміщень за 01.05.2019-31.05.2019);
- №30/06-2019 від 30.06.2019 на суму 5000,00 грн (найменування робіт, послуг: суборенда нежитлових приміщень за 01.06.2019-30.06.2019);
- №31/07-2019 від 31.07.2019 на суму 5000,00 грн (найменування робіт, послуг: суборенда нежитлових приміщень за 01.07.2019-31.07.2019);
- №31/08-2019 від 31.08.2019 на суму 5000,00 грн (найменування робіт, послуг: суборенда нежитлових приміщень за 01.08.2019-31.08.2019);
- №31/10-2019 від 31.10.2019 на суму 5000,00 грн (найменування робіт, послуг: суборенда нежитлових приміщень за 01.10.2019-31.10.2019).
У всіх вищевказаних актах надання послуг міститься вказівка на те, що відповідні роботи (послуги) виконувалися на підставі Договору №01/12/18 від 01.12.2018.
Відтак, враховуючи положення п. 4.2 Договору (в якому визначено розмір суборендної плати в період з 01.03.2019 року по 31.08.2019 року у сумі 33 000,00 грн), а також підписані сторонами у спірний період акти приймання-передачі наданих послуг (в яких розмір суборендної плати за місяць суборенди визначено у сумі 5000,00 грн), доводи позивача стосовно того, що починаючи з березня 2019 року відповідач зобов'язаний був сплачувати позивачу за користування майном щомісячно грошові кошти у сумі 33 000,00 грн, судом відхиляються.
Як свідчать наявні у справі платіжні доручення №20 від 13.03.2019, №38 від 12.04.2019, №50 від 16.05.2019, №68 від 20.06.2019, №81 від 11.07.2019, №104 від 15.08.2019, №121 від 19.09.2019, №149 від 07.11.2019, №162 від 22.11.2019, відповідачем у спірний період щомісячно сплачувалася на користь позивача суборендна плата у сумі 5000,00 грн, що відповідає розміру суборендної плати, погодженої сторонами у актах наданих послуг, та не є меншою, аніж встановлено в п. 4.2 Договору.
При цьому судом враховується, що положеннями п. 8.5 Договору суборенди передбачено право орендаря призупинити (обмежити) доступ суборендаря, робітників та клієнтів суборендаря до об'єкта суборенди у випадку, зокрема, порушення п. 4.3 Договору суборенди.
Проте позивачем не надано доказів того, що такі заходи ним застосовувались, як і не надано доказів звернення до відповідача із претензіями з підстав неповної, на думку позивача, сплати за суборенду, враховуючи тривалість суборендних правовідносин.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати суборендної плати за період з березня по листопад 2019 року у сумі 252000,00 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Оскільки позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати суборендної плати, вимоги позивача про стягнення з відповідача 45413,76 грн інфляційних втрат, 20112,60 грн 3% річних та 126292,67 грн штрафних санкцій (як похідні від вимог про стягнення заборгованості у сумі 252000,00 грн) також задоволенню не підлягають.
Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.
У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.
Суддя Людмила ШКУРДОВА