ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2022Справа № 910/7049/22
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури, м. Луцьк
в інтересах держави в особі Державної служби України з питань безпеки на транспорті, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Транс Груп", м. Київ
про стягнення 27 599,85 грн, -
04.08.2022 року Заступник керівника Луцької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної служби України з питань безпеки на транспорті (позивач) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Транс Груп" (відповідач) суми коштів в розмірі 27 599,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів встановлено, що відповідач здійснював перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених п. 22.5. Правил дорожнього руху України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/7049/21 передані на розгляд судді Морозову С.М.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 22.08.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105492587555 отримав ухвалу суду від 22.08.2022 про відкриття провадження у справі 21.09.2022.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 06.10.2022 року (включно).
06.10.2022 року відповідачем засобами поштового зв'язку було направлено до суду відзив на позовну заяву (відзив судом отримано 12.10.2022 року), в якому він зазначає, що відповідно до вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою КМУ від 08.11.2006 року №1567 справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглядається в органі державного контролю у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Проте, як зазначає відповідач, справа про порушення ним вимог габаритно-вагового контролю не розглядалася і відповідач про «актування» порушень обізнаний не був і щодо нього не виносились будь-які рішення про застосування адміністративно-господарських штрафів. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, якими було б зафіксовано безпосередньо покази вимірювального приладу, а у актах та довідках не зазначено за допомогою якого обладнання відбувалось таке вимірювання. Також, відповідач наголосив на тому, що надана позивачем копія талона про зауваження від 31.07.2019 №14124 не може братися до уваги, оскільки довільне читання та тлумачення його змісту, без подання до суду офіційного перекладу такого документу та розшифрування скорочень, перебуває у сфері припущень. У відзиві також зазначено, що дійсна вага транспортного засобу знаходилась у межах допустимих норм.
25.10.2022 року від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що за результатами контролю ваги встановлено перевищення навантаження на одиничну вісь (фактичне навантаження становило 14,75 т при нормативно допустимому - 11 т). Інспекторами Укртрансбезпеки матеріали за результатом проведення габаритно-вагового контролю складено на фірмових бланках установи у відповідно до вимог Порядку №1567, отримані представником відповідача та надіслані йому листом №37647/21/24-20 від 08.05.2020 року. Прокурором також зазначено, що зважування транспортного засобу відповідача відбулося автомобільною пересувною вагою типу Cheklode Freeweigh (заводський номер НОМЕР_1 ) і до матеріалів справи додано копію свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки від 12.07.2019 №34-00/2569 та копію акту обстеження від 28.02.2019. Прокурором також у відповіді на відзив зазначено, що законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.
01.11.2022 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що прокурор не є позивачем у справі і не суд не має права приймати відповідь на відзив, поданий прокуратурою. Також відповідачем зазначено, що справа про порушення відповідачем вимог габаритно-вагового контролю не розглядалася, що є порушенням. Також відповідач наполягав на тому, що дійсна вага транспортного засобу знаходилась в межах допустимих норм.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Питання щодо винесення рішення в справі відбувається з перевищенням встановленого строку у зв'язку з введенням на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168). Надалі строк дії воєнного стану в Україні, згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 №7300, продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року. В подальшому, 22 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року. В наступному, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 29.07.2019 по 04.08.2019 та згідно із направленням на рейдову перевірку від 26.07.2019 №011759 на 127 км. а/д Н-22 Устилуг - Луцьк - Рівне, 31.07.2019 проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки «DAF 95- 400», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та причіп Fruehauf, модель ТF34Т1ТF33RВА, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Водієм ОСОБА_1 посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Волинській області надано тимчасовий реєстраційний талон ДХХ № 034373 від 27.04.2016 на автомобіль марки «DAF 95-400», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 виданий ТОВ «Атлантіс Транс Груп», а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу причепу Fruehauf, модель ТF34Т1ТF33RВА, реєстраційний номер НОМЕР_3 від 04.03.2016 серія НОМЕР_4 за ТОВ «Атлантіс Транс Груп».
Відповідно до даних Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області від 04.07.2022 № 31/3-1427 власником транспортного засобу марки «DAF 95-400», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_2 , власником причепу Fruehauf, модель з ТF34Т1ТF33RВА, реєстраційний номер НОМЕР_3 є ТОВ «Атлантіс Транс Груп».
Працівниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки «ПАБ 95- 400», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та причіп Fruehauf, модель ТF34Т1ТF33RВА, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
За результатами вказаного контролю 31.07.2019 складено акт №164652 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксоване порушення вимог ст.ст. 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг із перевезення вантажу (маршрут: смт Смига Рівненської обл. до пункту розвантаження в м. Ковель Волинської обл.) із перевищенням навантаження на осі: одиничну - (фактичне навантаження становило 14,75 т при нормативно допустимому - 11 т), без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України, чим порушено норми, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 та відсутність свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів. Зазначене підтверджується копією талона про зважування від 31.07.2019 за №14124.
За результатами перевірки було складено довідку №0002425 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 31.07.2019 та акт №0021815 від 31.07.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 31.07.2019 №271 та нараховано плату за проїзд у розмірі 907,20 євро, що за перерахунком згідно з офіційним курсом валют євро до гривні Національного банку України станом на 31.07.2019 еквівалентно 25 383,80 грн.
Окрім цього, 31.07.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проведено документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки «DAF 95-400», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та причепу Fruehauf, модель ТF34Т1ТF33RВА, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до даних товаро-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №8009 від 31.07.2019 зазначено, що автомобіль марки «DAF 95-400», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та причепу Fruehauf, модель ТF34Т1ТF33RВА, реєстраційний номер НОМЕР_3 , перевізник ТОВ «Атлантіс Транс Груп» водій ОСОБА_3 прямував із пункту навантаження в смт Смита ЛВДС 5-С ТОВ «ПЗТ» Рівненська обл. до пункту розвантаження в м. Ковель Волинська обл.
Відповідно до даних ТТН, 31.07.2019 у м Рівне відбулося відвантаження дизельного палива в розмірі 10255 л.
Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів маса без навантаження транспортного засобу марки DAF 95-400» складає 6731 кг, а напівпричепа Fruehauf складає 6190 кг, маса вантажу згідно з ТТН становить 32 372 кг.
На виконання пп. 5-1 п. 2 Порядку №879 посадовими особами Управління проведено додавання власної маси транспортних засобів (тягача та причепа) до маси вантажу: 32 372 кг + 6190 кг + 6731 кг =45,293 кг.
За результатами вказаного контролю посадовими особами складено акт від 31.07.2019 №0021816 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, розрахунок №272 плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 31.07.2019 та довідку №0002426 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 31.07.2019.
Відповідно до акту №0021816 від 31.07.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів нормативно допустима маса транспортних засобів та їх составів складає 40,00 т, фактична маса вищевказаного транспортного засобу склала 45,293 т, відстань перевезення за встановленим маршрутом склала 66 км.
На підставі такого контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 31.07.2019 №272 та нараховано плату за проїзд у розмірі 79,20 євро, що за перерахунком згідно з офіційним курсом валют євро до гривні Національного банку України станом на 31.07.2019 еквівалентно 2 216,05 грн.
Таким чином, за результати проведення габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області нараховано плату перевізнику ТОВ «Атлантіс Транс Груп» за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 984,60 євро (79,20 євро + 907,20 євро), що еквівалентно 27 599,85 грн (2 216,01 грн + 25 383,45 грн).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив перерахування плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Державним бюджетом України в розмірі 27 599,85 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач наголошував на тому, що справа про порушення ним вимог габаритно-вагового контролю не розглядалася і відповідач про «актування» порушень обізнаний не був і щодо нього не виносились будь-які рішення про застосування адміністративно-господарських штрафів. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, якими було б зафіксовано безпосередньо покази вимірювального приладу, а у актах та довідках не зазначено за допомогою якого обладнання відбувалось таке вимірювання. Відповідачем також зазначено, що дійсна вага транспортного засобу знаходилась у межах допустимих норм.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Отже, за змістом наведених норм прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Тобто, у вирішенні питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором дослідженню підлягають наступні обставини: (1) чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; (2) чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
Як вказувалось вище, підставою позовних вимог є порушення відповідачем вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Як вбачається з представлених суду документів, Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області від 01.06.2022 року №15189/822/24-22 та від 23.06.2022 року №1480/822/23-22 повідомив, що не звертався з позовом до ТОВ «Атлантіс Транс Груп» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 986,40 євро, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору та просить органи прокуратури подати до суду позов про стягнення вказаної суми.
Отже, за висновками Суду, у даному випадку компетентний орган знав про допущені порушення інтересів держави, проте за захистом до суду не звернувся.
За таких обставин, за висновками Суду, у даному випадку прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, а отже, і для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; великоваговий транспортний засіб - це транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - це транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За приписами частин 1, 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 12.11.2019 року в справі № 904/31/19, Державна служба України з безпеки на транспорті має повний обсяг процесуальної дієздатності щодо захисту майнових інтересів держави, відповідні повноваження передбачені статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та підпунктами 2, 15, 27 пункту 5 названого Положення (чим також підтверджуються твердження прокурора щодо неналежного здійснення позивачем своїх повноважень та невжиття вичерпних заходів щодо відновлення порушених прав держави).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, Працівниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки «ПАБ 95- 400», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та причіп Fruehauf, модель ТF34Т1ТF33RВА, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
За результатами вказаного контролю 31.07.2019 складено акт №164652 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксоване порушення вимог ст.ст. 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг із перевезення вантажу (маршрут: смт Смига Рівненської обл. до пункту розвантаження в м. Ковель Волинської обл.) із перевищенням навантаження на осі: одиничну - (фактичне навантаження становило 14,75 т при нормативно допустимому - 11 т), без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України, чим порушено норми, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 та відсутність свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів. Зазначене підтверджується копією талона про зважування від 31.07.2019 за №14124.
За результатами перевірки було складено довідку №0002425 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 31.07.2019 та акт №0021815 від 31.07.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Окрім того, 31.07.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проведено документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки «DAF 95-400», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та причепу Fruehauf, модель ТF34Т1ТF33RВА, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до даних товаро-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №8009 від 31.07.2019 зазначено, що автомобіль марки «DAF 95-400», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та причепу Fruehauf, модель ТF34Т1ТF33RВА, реєстраційний номер НОМЕР_3 , перевізник ТОВ «Атлантіс Транс Груп» водій ОСОБА_3 прямував із пункту навантаження в смт Смита ЛВДС 5-С ТОВ «ПЗТ» Рівненська обл. до пункту розвантаження в м. Ковель Волинська обл.
Відповідно до даних ТТН, 31.07.2019 у м Рівне відбулося відвантаження дизельного палива в розмірі 10255 л.
Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів маса без навантаження транспортного засобу марки DAF 95-400» складає 6731 кг, а напівпричепа Fruehauf складає 6190 кг, маса вантажу згідно з ТТН становить 32 372 кг.
На виконання пп. 5-1 п. 2 Порядку №879 посадовими особами Управління проведено додавання власної маси транспортних засобів (тягача та причепа) до маси вантажу: 32 372 кг + 6190 кг + 6731 кг =45,293 кг.
За результатами вказаного контролю посадовими особами складено акт від 31.07.2019 №0021816 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, розрахунок №272 плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 31.07.2019 та довідку №0002426 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 31.07.2019.
Відповідно до акту №0021816 від 31.07.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів нормативно допустима маса транспортних засобів та їх составів складає 40,00 т, фактична маса вищевказаного транспортного засобу склала 45,293 т, відстань перевезення за встановленим маршрутом склала 66 км.
На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 31.07.2019 №271 та нараховано плату за проїзд у розмірі 907,20 євро, що за перерахунком згідно з офіційним курсом валют євро до гривні Національного банку України станом на 31.07.2019 еквівалентно 25 383,80 грн.
Окрім того, складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 31.07.2019 №272 та нараховано плату за проїзд у розмірі 79,20 євро, що за перерахунком згідно з офіційним курсом валют євро до гривні Національного банку України станом на 31.07.2019 еквівалентно 2 216,05 грн.
Таким чином, за результати проведення габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області нараховано плату перевізнику ТОВ «Атлантіс Транс Груп» за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 984,60 євро (79,20 євро + 907,20 євро), що еквівалентно 27 599,85 грн (2 216,01 грн + 25 383,45 грн).
05.05.2020 року Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Волинській області направлено на адресу Відповідача лист №37647/21/24-20 про необхідність здійснення оплати заборгованості у розмірі 984,60 євро.
Пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з пунктом 3 частини 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
За умовами пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Відповідно до підпунктів 3 - 5 пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 311 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
З наявної в матеріалах справи Довідки №0002425 від 31.07.2019 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю вбачається, що навантаження на осі складають (тон): 1) 7,550; 2) 14,750; 3) 4,900; 4) 5,300; 5) 5,400; повна маса транспортного засобу - 37,900 тон.
З наявної в матеріалах справи Довідки №0002426 від 31.07.2019 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю вбачається, що повна маса транспортного засобу - 45,293 тон.
Відповідно до Акту від 31.07.2019 року №0021815 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та талону зважування від 31.07.2019 року фактичне навантаження на одиночну вісь становить 14,75 тон при нормативно допустимих 11 тонах.
Судом також встановлено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом на підставі тимчасового реєстраційного талону ДХХ № 034373 від 27.04.2016 на автомобіль марки «DAF 95-400», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який виданий ТОВ «Атлантіс Транс Груп», а на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу причепу Fruehauf, модель ТF34Т1ТF33RВА, реєстраційний номер НОМЕР_3 від 04.03.2016 серія НОМЕР_4 право власності зареєстровано за ТОВ «Атлантіс Транс Груп».
Пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Згідно з пунктом 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В , де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно до пункту 311 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Судом встановлено, що Управлінням Укртрансбезпеки, на підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів, складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 31.07.2019 №271 та нараховано плату за проїзд у розмірі 907,20 євро (за перерахунком згідно з офіційним курсом валют євро до гривні Національного банку України станом на 31.07.2019 еквівалентно 25 383,80 грн).
Окрім того, складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 31.07.2019 №272 та нараховано плату за проїзд у розмірі 79,20 євро (за перерахунком згідно з офіційним курсом валют євро до гривні Національного банку України станом на 31.07.2019 еквівалентно 2 216,05 грн).
Суд зазначає, що розмір плати за проїзд визначено відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879.
Згідно з частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства.
Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 Господарського кодексу України).
Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 Господарського кодексу України).
Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Проте, Відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів належним йому транспортним засобом.
Також відповідачем не надано й доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування відповідного правопорушення та нарахування стягуваної суми грошових коштів, хоча попри твердження наведені у відзиві він знав про наявність несплаченої нарахованої суми, з огляду на наявність в матеріалах справи листа №13-04/06-20 адресованого відповідачем начальнику Управління Служби України з безпеки на транспорті Управління Уктрансбезпеки у Волинській області.
Разом із тим, Судом встановлено, що Відповідачем, у порушення пункту 311 Порядку № 879, спірну плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не внесено, у зв'язку із чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс Транс Груп» перед бюджетом утворилася заборгованість у розмірі 27 599,85 грн.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 27 599,85 грн.
У п. 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Суд зазначає, що визначена плата за проїзд, несплачена перевізником у встановлені чинним законодавством строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення плати за проїзд у розмірі 27 599,85 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір, у розмірі 2 481,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс Транс Груп» (ідентифікаційний код 40076599, місцезнаходження: 02105, м. Київ, пр. Соборності, буд. 30/344) в дохід Державного бюджету України (одержувач ГУК у Волинській області/ м. Ківерці/22160100, розрахунковий рахунок UA 278999980313131216000003536, банк: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 38009371) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 27 599,85 грн (двадцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 85 копійок).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс Транс Груп» (ідентифікаційний код 40076599, місцезнаходження: 02105, м. Київ, пр. Соборності, буд. 30/344) на користь Волинської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909915, адреса: 43025, місто Луцьк, вул. Винниченка, будинок 13) судовий збір у розмірі 2 481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривна 00 копійок).
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ