ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2022Справа № 910/6922/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт"
- Державне підприємство "Укроборонсервіс"
(02093, м. Київ, вул. Россошанська, 3а, код 21552117)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зварювальний олівець Лебедєва "ЕЛЬКАС"
(04060, місто Київ, вул. Ризька, буд. 55-А, 31841041)
про стягнення 197 468,56 грн
До Господарського суду міста Києва звернулося Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Укроборонсервіс" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зварювальний олівець Лебедєва "ЕЛЬКАС" (далі - відповідач) про стягнення 197 468,56 грн, з яких 122 500,00 грн основного боргу, 32 375,00 грн пені, 17 500,00 грн штрафу, 21 660,20 грн інфляційних втрат, 3 433,36 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № Д29-4.2/90 від 28.05.2021 в частині поставки товару у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/6922/22 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 05.08.2022 була отримана позивачем 12.082.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492038284.
Відповідачу копія вказаної ухвали направлена за адресою, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте була повернута до суду з довідкою відділення поштового зв'язку, в якій причиною невручення поштового відправлення № 0105492038292 зазначено «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
28.05.2021 між позивачем (далі - покупець) та відповідачем (далі - постачальник) укладений договір поставки № Д29-4.2/90, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця матеріальні засоби у встановлений договором строк, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначене майно на умовах даного договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору перелік майна, що постачається, наведено у специфікації майна (додаток № 1).
Згідно з п. 2.1 договору поставка майна за вказаним договором здійснюється однією партією відповідно до додатку № 1 протягом 60 календарних днів з дати оплати авансового платежу, визначеного п. 4.1.1 договору.
Умови поставки майна - склад покупця за адресою: м. Київ, вул. Россошанська, 3А (п. 2.2 договору).
Відповідно до п. 2.6 договору датою поставки майна і переходу права власності вважається дата підписання покупцем акту приймання-передачі майна.
Згідно з п. 3.1 договору ціна вказаного договору складає 175 000,00 грн без ПДВ.
Оплата за договором буде здійснюватись наступним чином:
- аванс 70% ціни договору, що складає 122 500,00 грн без ПДВ буде перераховано покупцем на рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами вказаного договору;
- 30% ціни договору, що складає 52 500,00 грн буде перераховано покупцем на рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі майна.
Вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Між сторонами 28.05.2021 в додатку № 1 (специфікації майна) узгоджено товар, що мав бути поставлений відповідачем позивачу та його вартість.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачем 04.06.2021 сплачено відповідачу аванс в розмірі 122 500,00 грн.
Проте, позивач вказує, що відповідачем ні протягом строку, встановленого в договорі (60 календарних днів з дати оплати авансового платежу), ні станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом товар, обумовлений вищевказаним договором, не поставлений.
21.04.2022 позивач звертався до відповідача з претензією № 29/1.10-937 від 21.04.2022, в якій вимагав поставити товар, сплатити пеню та штраф за непоставлений товар в термін 7 календарних днів з моменту отримання претензії.
Водночас, поштове відправлення № 0209306804835, в якому позивачем направлялась вказана претензія, повернута йому з зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання».
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору та вимог позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Під час розгляду сторонами не надано доказів поставки відповідачем позивачу товару, при цьому, як встановлено судом, позивачем здійснено авансову оплату такого товару у строк та у розмірі, який погоджені сторонами у договорі.
Враховуючи, що аванс було сплачено позивачем 04.06.2021, поставка товару мала бути здійснена до 03.08.2021 (включно), отже, з 04.08.2021 відповідач є таким, що прострочив зобов'язання з поставки товару позивачу.
За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 122 500,00 грн попередньої оплати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 32 375,00 грн пені та 17 500,00 грн штрафу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 8.4 договору передбачено, що у випадку, якщо буде мати місце порушення строків поставки майна, постачальник повинен сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від ціни непоставленого в строк майна за кожен день прострочення. При цьому, якщо термін прострочення зобов'язання становить понад 30 календарних днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% від ціни непоставленого в строк майна.
Судом враховано, що відповідачем прострочено виконання негрошового зобов'язання, а зобов'язання з поставки товару, за вказаних обставин обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що встановлені ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не застосовується.
Перевіривши розрахунок пені та штрафу, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Таким чином, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а саме з відповідача підлягає стягненню 32 375,00 грн пені та 17 500,00 грн штрафу.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 433,36 грн 3% річних, 21 660,20 грн інфляційних втрат.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства. Таким чином, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а саме з відповідача підлягає стягненню 3 433,36 грн 3% річних, 21 660,20 грн інфляційних втрат.
При цьому, висновок про можливість нарахування 3% річних та втрат від інфляції на суму попередньої оплати викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/631/19 від 22.09.2020.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зварювальний олівець Лебедєва "ЕЛЬКАС" (04060, місто Київ, вул. Ризька, буд. 55-А, 31841041) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Укроборонсервіс" (02093, м. Київ, вул. Россошанська, 3а, код 21552117) основний борг в сумі 122 500,00 грн (сто двадцять дві тисячі п'ятсот грн 00 коп.), пеню в розмірі 32 375,00 грн (тридцять дві тисячі триста сімдесят п'ять грн 00 коп.), штраф у розмірі 17 500,00 грн (сімнадцять тисяч п'ятсот грн 00 коп.), втрати від інфляції в розмірі 21 600,20 грн (двадцять одну тисячу шістсот грн 20 коп.), 3% річних в розмірі 3 433,36 грн (три тисячі чотириста тридцять три грн 36 коп.), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 962,03 грн (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дві грн 03 коп.).
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 03.11.2022.
Суддя О.Г. Удалова