ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.11.2022Справа № 910/7769/22
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом фізичної особи-підприємця Федорова Олександра Геннадійовича ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 3) про стягнення 36 942,48 грн.
без повідомлення (виклику) сторін,
18.08.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Федорова Олександра Геннадійовича (далі - позивач) до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про стягнення 36 942,48 грн та була передана 19.08.2022 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення укладеного з позивачем договору поставки № 23/1 від 23.02.2022 не здійснено оплату за поставлений товар у розмірі 34 390,00 грн.
Оскільки відповідачем свій обов'язок не виконано, товар не оплачено, позивачем окрім суми основної заборгованості у розмірі 34 390,00 грн також заявлено 3% річних у розмірі 274,18 грн. та інфляційні збитки у розмірі 2278,30 грн.
Ухвалою суду від 22.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7769/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
15.09.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує стосовно позовних вимог, зокрема з тих підстав, що позивач стверджує, що «строк оплати за Договором № 23/1 від 23.02.2022 року для Відповідача настав 12 травня 2022 року» не відповідає дійсності, оскільки в пунктом 2.2 передбачено, що оплата здійснюється протягом 10 днів за наявності бюджетних асигнувань.
16.09.2022 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.
Остання обґрунтована тим, що після отримання від Позивача примірника позовної заяви 20.08.2022 відповідачем добровільно було сплачено 34 390,00 грн основного боргу. Зазначені платежі було здійснено з призначенням "оплата за папір для друку білий, ф. А4, щільн. 80г/м2 (500 арк/пачка) зг дог. 23/1 від 23.02.2022, дод. уг. 1 від 02.05.2022, акт 219 від 02.05.2022".
У підтвердження вищевикладеного, останнім долучено платіжне доручення №717 від 20.08.2022 на суму 34390,00 грн.
29.09.2022 від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву відповідно до якого останній зазначає, що на рахунок Відповідача кошти від Державної казначейської служби України надійшли 17 серпня 2022 року ( по факту стало відомо 18 серпня 2022 року).
Отже на думку відповідача початком перебігу строку для визначення своєчасності розрахунку за договором поставки № 23/1 від 23 лютого 2022 року є 17 серпня 2022 року.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
23.02.2022 року між фізичною особою-підприємцем Федоровим Олександром Геннадійовичем (далі - Постачальник) та Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Замовник) укладено Договір поставки №23/1 (далі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити Замовнику Товар: ДК 02l:2015 - 30190000-7 Офісне устаткування (Папiр для друку А4), (далi - Товар) у кiлькостi та за цінами зазначеними у Специфiкацiї, що додається до даного Договору і є його невід'ємною частиною (Додаток №1), а Замовник зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.
У відповідності до п. 2.2., 2.3 Договору передбачено, що оплата Товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника на підставі видаткової накладної, протягом 10 днів за наявності бюджетних асигнувань.
Датою оплати за даним Договором уважається дата надходження відповідних котів на рахунок Постачальника.
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що загальна ціна даного Договору становить 34 540,00 грн. без ПДВ.
Постачальник здійснює поставку товару замовнику до 28.02.2022 р. (п. 3.1. Договору).
У відповідності до п. 3.3 Договору, датою поставки Товару вважається дата передачi Постачальнико Замовнику Товару згідно з підписаною Сторонами видатковою накладною.
У випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за Договором Сторони несуть майнову вiдповiдальнiсть вiдповiдно до дiючого законодавства (п. 6.1 Договору).
Згідно Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору сторони визначили кiлькість та ціну товару, а саме: папір для друку білий, формат А4, щільність 80 г/м2 (500 аркушів пачка), кількість 220 пачок, ціна за одиницю - 157,00 грн, сума без ПДВ - 34 540 грн.
02 травня 2022 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до п.1 якої Сторони, домовились внести зміни до Додатку №1 «Специфікація» до Договору , а саме в Розділ «кількість - 220», «ціна за одиницю, грн. без ПДВ - 157,00 грн.», «сума (грн.), без ПДВ - 34 540,00 грн.», викласти в новій редакції: «кількість - 181», «ціна за одиницю, грн. без ПДВ - 190,00 грн.», «сума (грн.), без ПДВ - 34 390,00 грн.».
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач відповідно до видаткової накладної №219 від 02.05.2022 поставив відповідачеві товар - папір для друку білий, формат А4, щільність 80 г/м2 (500 аркушів пачка) на суму 34 390,00 грн.
20 липня 2022 року позивачем на адресу Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було надіслано Претензію, згідно якої Позивач пропонував погасити борг у сумі 34 390,00 грн у повному обсязі у 10-денний термін з дня отримання вказаної претензії. У підтвердження направлення останньої, позивачем долучено копію опису вкладення до цінного листа та копію поштової накладної.
З вищевказаної поштової накладної вбачається, що претензія була отримана відповідачем 27.07.2022.
Оскільки на дату звернення позивача з даною позовною заявою відповідачем заборгованість за отриманий товар оплачено не було, позивач просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 34 390,00 грн, а також 3% річних у розмірі 274,18 грн. та інфляційні збитки у розмірі 2278,30 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, доставка товару була здійснена за видатковою накладною №219 від 02.05.2022 - папір для друку білий, формат А4, щільність 80 г/м2 (500 аркушів пачка) на суму 34 390,00 грн.
Вищевказана накладна підписана сторонами без заперечень та скріплена їх печатками.
Судом встановлено, відповідачем на підставі платіжного доручення №717 від 20.08.2022 сплачено 34 390,00 грн.
З вищевказаного платіжного доручення вбачається, що 20.08.2022 вищевказана сума одержана банком та 22.08.2022 проведена банком.
Тобто після звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем - сплачено на користь позивача основну заборгованість у розмірі 34 390,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, оскільки сума основної заборгованості у розмірі 34 390,00 грн сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 34 390,00 грн підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 2278,30 грн - інфляційні втрати за період з 13.05.2022 по 17.08.2022 та 274,18 грн - 3% річних за період з 13.05.2022 по 17.08.2022.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2278,30 грн - інфляційні втрати та 274,18 грн - 3% річних, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Стосовно твердження відповідача, що строк оплати за Договором № 23/1 від 23.02.2022 року для Відповідача настав 12 травня 2022 року не відповідає дійсності, оскільки пунктом 2.2 передбачено, що оплата здійснюється протягом 10 днів за наявності бюджетних асигнувань, оскільки від Державної казначейської служби України надійшли грошові кошти 17 серпня 2022 року ( по факту стало відомо 18 серпня 2022 року) відтак на думку відповідача початком перебігу строку для визначення своєчасності розрахунку за договором поставки № 23/1 від 23 лютого 2022 року є 17 серпня 2022 року, суд зазначає наступне.
Відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.
Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
При цьому, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказано, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду №11/446 від 27.10.2011.
Про помилковість позиції, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, вказано також у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 Судової палати в адміністративних справах.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних, суд встановив, що останній виконано вірно та є таким, що підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).
Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).
Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Абзацом другим п. 1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий п. 4 Порядку).
Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд встановив, що вони виконані невірно та за розрахунком суду з врахуванням заявленого позивачем періоду розмір інфляційних втрат становить 2681,65 грн.
Однак, оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 2278,30 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу фізична особа-підприємець Федоров Олександр Геннадійович посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором про надання правової допомоги №15/08/22 від 15.08.2022, укладеним з адвокатським об'єднанням «Лігал Айк'ю Груп», рахунком на оплату №79 від 15.08.2022, актом надання послуг №74 від 15.08.2022 та платіжним дорученням №3579 від 16.08.2022.
Судом встановлено, що 15.08.2022 між адвокатським об'єднанням «Лігал Айк'ю Груп» (далі адвокатське об'єднання) та фізичною особою-підприємцем Федоровим Олександром Геннадійовичем було укладено договір про надання правової допомоги №15/08/22, відповідно до якого Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати Замовнику послуги, зокрема: надання усних юридичних консультацій, складання та подання позовної заяви до Господарського суду м. Києва про стягнення заборгованості, Інфляційних збитків, 3% річних з Департамента культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за договором поставки №23/1 від 23 лютого 2022 р., а Замовник зобов'язується прийняти та оплати такі послуги. Адвокатське об'єднання гарантує надання Послуг за цим Договором безпосередньо за допомогою адвокатів або інших фахівців в галузі права, які мають право надавати правову допомогу у відповідності до Статуту Адвокатського об'єднання.
На підтвердження виконання робіт, обумовлених вказаним договором, між Замовником та адвокатським об'єднанням було складено акт надання послуг №74 від 15.08.2022, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Згідно вказаного акту, витрати на правову допомогу за даним позовом складають 9200,00 грн., які були сплачені Замовником адвокатському об'єднанню 16.08.2022, що підтверджується платіжним дорученням №3579 від 16.08.2022.
Судом встановлено, що представництво інтересів клієнта здійснював адвокат Матвійчук А.С., що підтверджується ордером серії СВ №1034388 від 17.08.2022.
Судом досліджено, що адвокатом Хомич І.О., була надана наступна правова допомога - надання правової допомоги 1 послуга за ціною 9200,00 грн.
З урахуванням клопотання відповідача викладеного у доповненні до відзиву про не співмірність витрат на правничу допомогу, з огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Провадження у справі №910/7769/22 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 34390,00 грн - закрити.
3. Стягнути з Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 02231933) на користь фізичної особи-підприємця Федорова Олександра Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3% річних у розмірі 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 18 коп, інфляційні втрати у розмірі 2278 (дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн.. 30 коп. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 171 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 42 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2022.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ