ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.11.2022Справа № 910/7707/22
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШГК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінгова компанія "Нафторесурс"
про стягнення 647 645,25 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ШГК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінгова компанія "Нафторесурс" про стягнення 647 645,25 грн., у тому числі 441 168,70 грн. основного боргу, 66 230,24 грн. пені, 44 116,87 грн. штрафу, 64 677,65 грн. інфляційних втрат, 31 451,79 грн. 15 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 01/02/22-1 від 01.02.2022 в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/7707/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/7707/22 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.
Станом на дату розгляду справи по суті відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
01.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШГК" (постачальник) та Товариством з обмежено, відповідальністю "Трейдінгова компанія "Нафторесурс" (покупець) було укладено Договір поставки №01/02/22-1 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим Договором щебінь, піск (далі за текстом - продукція), а покупець зобовязується приймати продукцію та оплачувати її на умовах цього Договору.
Кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних (п. 1.4. Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних або у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 2.5. Договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100 % попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується Сторонами додаткова угода до цього Договору.
Пунктом 2.6. Договору сторони погодили, що у випадку поставки продукції на умовах п. 3.5. цього Договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.
Згідно з п. 3.5. Договору постачальник має право не очікуючи надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції поставити її покупцю.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 441 168,70 грн., що підтверджується видатковими накладними: №241 від 05.02.2022 на суму 42 296,80 грн.; №242 від 06.02.2022 на суму 42 252,00 грн.; №276 від 09.02.2022 на суму 56 112,00 грн.; №285 від 10.02.2022 на суму 56 744,80 грн.; №289 від 11.02.2022 на суму 40 824,00 грн.; №290 від 12.02.2022 на суму 54 661,60 грн.; №291 від 13.02,2022 на суму 52 460,80 грн.; №323 від 14.02.2022 на суму 14 469,00 грн.; №339 від 15.02.2022 на суму 14 608,50 грн.; №351 від 16.02.2022 на суму 10 870,50 грн.; №364 від 17.02.2022 на суму 41 227,20 грн.; №411 від 23.02.2022 на суму 14 641,50 грн.
Пунктом 5.6. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.
Згідно з п. 5.7. Договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 15 (п'ятнадцять) процентів річних від простроченої суми. У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних встановлений сторонами у Договорі.
Відповідно до п. 5.8. Договору керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони погодили збільшити до 5 (п'яти) років тривалість позовної давності до вимог, що випливають з цього Договору, у тому числі про стягнення вартості продукції, неустойки (штрафу, пені).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 441 168,70 грн.
Згідно Акту звірки взаємних розрахунків за період: січень 2022 року - травень 2022 заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 441 168,70 грн.
Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінгова компанія "Нафторесурс" 66 230,24 грн. пені, 44 116,87 грн. штрафу, 64 677,65 грн. інфляційних втрат, 31 451,79 грн. 15 % річних.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору № 01/02/22-1 від 01.02.2022 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав товар, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар на суму 441 168,40 грн., що підтверджується видатковими накладними наявними у матеріалах справи.
Позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено оплату за поставлений товар.
Згідно Акту звірки взаємних розрахунків за період: січень 2022 року - травень 2022 заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 441 168,70 грн.
Доказів протилежного суду не надано.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінгова компанія "Нафторесурс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ШГК" за Договором поставки № 01/02/22-1 від 01.02.2022 становить 441168,40 грн.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 441 168,40 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 66 230,24 грн. пені, 44 116,87 грн. штрафу, 64 677,65 грн. інфляційних втрат, 31 451,79 грн. 15 % річних.
Згідно з приписами статей 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України ).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.6. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню розмірі 66 230,24 грн. пені та 44 116,87 грн. - штрафу за розрахунком позивача.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Згідно з п. 5.7. Договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 15 (п'ятнадцять) процентів річних від простроченої суми. У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних встановлений сторонами у Договорі.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, на суму 64 677,65 грн. інфляційних втрат та 31 451,79 грн. 15 % річних.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуюче викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у розмірі 441 168,40 грн. основного боргу, 66 230,24 грн. пені, 44 116,87 грн. штрафу, 64 677,65 грн. інфляційних втрат, 31 451,79 грн. 15 % річних.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ШГК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінгова компанія "Нафторесурс" про стягнення 647 645,25 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінгова компанія "Нафторесурс" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, буд 3/5, офіс 4, ідентифікаційний код 42447918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШГК" (09034, Київська область, Сквирський (Білоцерківський) район, село Шамраївка, вул. Центральна, буд. 5, ідентифікаційний код 43520312) 441 168 (чотириста сорок одну тисячу сто шістдесят вісім) грн. 40 коп. основного боргу, 66 230 (шістдесят шість тисяч двісті тридцять) грн. 24 коп. пені, 44 116 (сорок чотири тисячі сто шістнадцять) грн. 87 коп. штрафу, 64 677 (шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 65 коп. інфляційних втрат, 31 451 (тридцять одну тисячу чотириста п'ятдесят одну) грн. 79 коп. 15 % річних, 9 714 (дев'ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 68 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.11.2022.
Суддя С. В. Стасюк