ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2022Справа № 910/6426/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали господарської справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ І Я"
до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОІНС УКРАЇНА"
про стягнення 40 594,84 грн,
без виклику представників
Товариство з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ І Я" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОІНС УКРАЇНА" (далі - відповідач) про стягнення 40 594,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/6426/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Також вказаною ухвалою суду витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо полісу № ЕР/201751015.
22.02.2022 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит суду щодо відомостей щодо полісу № АР/6107317.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Так, ухвала суду від 03.08.2022 була отримана позивачем 11.08.2022, а відповідачем - 10.08.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
12.08.2022 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит щодо полісу № АР/6107317.
08.09.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (здано до відправлення відділенню зв'язку 02.09.2022), згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не звертався до нього з заявою про виплату страхового відшкодування, а також на те, що відповідача не було залучено до огляду пошкодженого транспортного засобу.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Тобто, враховуючи, що відповідачем ухвала суду від 03.08.2022 отримана 10.08.2022, строк для надання відзиву на позовну заяву -до 25.08.2022 (включно), водночас, вказаний відзив здано відповідачем до відправлення 02.09.2022, з порушенням встановленого законом строку для його подання, без клопотання про поновлення такого строку.
Як встановлено ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, суд зазначає, що в порушення вимог ч. 5 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вказаний відзив не містить доказів направлення його на адресу позивача у даній справі.
Таким чином, суд не бере до уваги відзив на позовну заяву, як такий, що поданий до суду з порушення строку встановленого в ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про поновлення пропущеного строку, встановленого законом для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем не подано.
Позивачем 07.09.2022 через підсистему «Електронний суд» подано письмові пояснення, в яких вказується, що з метою уникнення затягування розгляду справи позивач не надсилатиме відповідь на відзив, проте такі письмові пояснення фактично за своїм змістом є відповіддю на відзив, проте всупереч вимогам ч. 3 ст. 166, ч. 5 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України така відповідь на відзив не надіслана відповідачу у даній справі, у зв'язку з чим не береться судом до уваги під час розгляду даної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
28.08.2021 між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 615-05-21-203, умовами якого було страхування транспортного засобу «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 . За умовами договору страховим випадком є подіє (страховий ризик), яка відбулась та з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування. Відповідно до п. 8.1 до страхових випадків належить дорожньо-транспортна пригода. Строк дії вказаного договору страхування - з 30.08.2021 по 29.08.2022. При цьому, страховий платіж та порядок його оплати та дати виникнення відповідальності погоджені в п. 11 та 12 вказаного договору: 4 900,00 грн страхувальник має сплатити до 30.08.2021, відповідно відповідальність страховика діє з 30.08.2021 по 28.02.2022, 4 900,00 грн - до 28.02.2022, відповідно відповідальність страховика діє з 28.02.2022 по 29.08.2022.
22.01.2022 у м. Львові на вулиці Личаківська, 82, гр. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Тойота Кемрі», д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримавшись безпечної дистанції, здійснив зіткнення з трамваєм, що зупинився попереду, після чого зіткнувся з автомобілем «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 , що рухався на зустріч під керування ОСОБА_3 , вказане підтверджується довідкою Національної поліції України від 22.01.2022.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 02.02.2022 у справі № 463/734/22 ОСОБА_2 вину у вчинені адміністративного правопорушення визнав та останнього притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.
22.02.2022 судовим експертом Вербовим В.С., на замовлення позивача у даній справі, складено висновок автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової КТЗ, згідно з яким вартість матеріального збитку, який заподіяно внаслідок ДТП, на момент дослідження становить 50 743,55 грн.
Судом встановлено, що 06.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просив виплатити його страхове відшкодування. Крім того, між сторонами вказаного акту погоджено про взаємозалік зустрічних вимог по сплаті чергового платежу за страхування.
Відповідно до п. 20.9 договору страхування № 615-05-21-203 від 28.08.2022, у випадку виплати страхового відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу на підставі калькуляції на ремонтні роботи або акту товарознавчого дослідження, виплата здійснюється в розмірі 80% суми страхового відшкодування. Доплата в розмірі 20% провадиться після документального підтвердження страхувальником витрат на відновлення застрахованого транспортного засобу, в межах суми страхового відшкодування
Матеріали справи свідчать, що позивачем був складений страховий акт № 194-22-03-01 від 07.07.2022, а також розрахунок суми страхового відшкодування до вказаного страхового акту, згідно з якими виплаті підлягала грошова сума в розмірі 40 594,84 грн, що розрахована відповідно до п. 20.9 договору страхування № 615-05-21-203 від 28.08.2022 (50743,55/100*80).
Відповідно до розпорядження № 194-22-03-01 від 07.07.2022 позивачем вирішено зарахувати в рахунок страхового відшкодування суму чергового страхового платежу за договором № 615-05-21-203 від 28.08.2022 в розмірі 4 900,00 грн, яка мала бути сплачена страхувальником позивачу до 28.02.2022. Таким чином, вказаним розпорядженням вирішено здійснити страхове відшкодування страхувальнику в розмірі 35 694,84 грн (40 594,84 -4900,00).
Вказана сума коштів в розмірі 35 694,84 грн сплачена позивачем страхувальнику відповідно до платіжного доручення № 650 від 18.07.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно з приписами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Таким чином, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи водія ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП була застрахована у відповідача - ТДВ ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно з полісом № АР/6107317 з лімітом відповідальності по майну 130 000,00 грн та франшизою 0,00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, на підставі вищезазначених норм чинного законодавства та у зв'язку з укладенням полісу № АР/6107317 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок експлуатації автомобіля марки «Тойота Кемрі», д.н.з. НОМЕР_3 .
Згідно з ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Судом встановлено, що за умовами полісу АР/6107317 розмір франшизи становить 0,00 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої положення статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виключають право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування, а тому останнім не було направлено заяву про страхове відшкодування відповідачу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону № 1961-IV, а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
У вказаній постанові судом також зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
За результатом дослідження судової практики щодо розгляду даної категорії спорів, судом встановлено, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи ухвалою від 03.07.2019 справу №465/4287/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважала, зокрема, за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19). При цьому, правовою проблемою визначено питання щодо права кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань, виключно після подання до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).
Однак, переглянувши справу № 465/4287/15 в касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 підтримала власний правовий висновок (викладений у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к) щодо порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначивши, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Вказане свідчить про сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо визначення порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також судового тлумачення норм Закону № 1961-IV, зокрема щодо відсутності обов'язку звернення потерпілого із відповідною заявою до страховика та наявності альтернативного способу захисту порушених прав шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Тому для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), у межах справи, що розглядається, підстави відсутні.
З огляду на зазначене, відсутні аргументи про необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, у тому числі, у правовідносинах за суброгаційними позовами страховиків.
Більше того, виникнення права на отримання страхового відшкодування пов'язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов'язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов'язку у МТСБУ.
Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає за можливе захист права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Крім того, під час розгляду даної справи сторонами не надано доказів невідповідності висновків автотоварознавчого дослідження від 22.02.2022 № 19 щодо визначення розміру матеріального збитку в розмірі 50 743,55 грн, при цьому, позивачем суму страхового відшкодування зменшено на 20% до 40 594,84 грн, що відповідає умовам п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Суд зазначає, що фактична виплата позивачем страхувальнику суми страхового відшкодування в розмірі 35 694,84 грн здійснена у зв'язку з проведенням зарахування страхового платежу в розмірі 4 900,00грн, який страхувальник мав сплатити позивачу до 28.02.2022, тобто між позивачем та його страхувальником проведення залік зустрічних однорідних вимог.
Проте, матеріалами справи підтверджується розмір оціненої шкоди, згідно з проведеною автотоварознавчою експертизою саме в сумі 40 594,84 грн.
Таким чином, враховуючи, що за умовами полісу № АР/6107317 встановлена нульова франшиза, розмір страхового відшкодування, що підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача, становить 40 594,84 грн, доказів зворотного сторонами під час розгляду даної справи суду не надано.
Відповідачем під час розгляду справи не надано доказів оплати страхового відшкодування на користь позивача.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача відшкодування страхової виплати в розмірі 40 594,84 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОІНС УКРАЇНА" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 102, код 22868348) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ І Я" (79022, Львівська обл., місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 174, код 37317151) суму страхового відшкодування в розмірі 40 594,84 грн (сорок тисяч п'ятсот дев'яносто чотири грн 84 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03.11.2022.
Суддя О.Г. Удалова