61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
19.10.2022 Справа №905/2/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ
до відповідача Державного підприємства «Торецьквугілля», м. Торецьк, Донецька область
про стягнення заборгованості у сумі 481173025,03грн, пені у сумі 53935480,21грн, штрафу у сумі 28035403,21грн, 3% річних у сумі 9334574,28грн, інфляційних втрат у сумі 77685189,11грн, всього 650163671,84грн
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом від 20.12.2021 №01/60569 до Державного підприємства «Торецьквугілля», м. Торецьк, Донецька область, про стягнення заборгованості з оплати за врегулювання небалансів електричної енергії у сумі 232503795,65грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1861-01031 від 13.10.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за врегулювання небалансів.
Ухвалою від 06.01.2022 позов залишено судом без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з недодержанням заявником позову вимог п.2 ч.1ст.164 Господарського процесуального кодексу України щодо надання до матеріалів позовної заяви доказів сплати судового збору.
Заявник позову звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 05.01.2022, з якої вбачається, що предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 232503795,65грн, пені 0,1% за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 22239206,70грн, штрафу 7% за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 11293376,12грн, 3% річних у сумі 1827879,99грн, інфляційних втрат у сумі 4238114,92грн, всього 272102373,38грн.
Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.01.2022; розгляд справи вирішено здійснити за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 17.02.2022.
Відповідач до матеріалів справи направив відзив на позовну заяву від 09.02.2022, зі змісту якого вбачається визнання відповідачем заявлених до нього позовних вимог з урахуванням їх збільшення згідно із заявою від 05.01.2022; також відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення пені та штрафу на 50%, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства.
Представник позивача в підготовчому засіданні 17.02.2022 зазначив про необхідність надання додаткового часу для подання відповіді на відзив; підготовче засідання відкладено судом на 15.03.2022.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Згідно з наказом Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежений доступ до приміщення суду.
Приймаючи до уваги неможливість забезпечити безпечне перебування суддів, працівників суду та відвідувачів в приміщенні суду, проведення судових засідань не вбачалось за можливе, отже 15.03.2022 підготовче засідання у справі №905/2/22 не відбулось.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022 від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні. Наведені Укази Президента України були затверджені Верховною Радою України відповідними законами.
Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану судам України рекомендовано оптимізувати роботу зі сторонами та враховувати те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу реалізувати свої процесуальні права через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Враховуючи зазначене Господарський суд Донецької області продовжує свою роботу, зокрема у дистанційному режимі.
Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.
З метою дотримання завдань та принципів господарського судочинства суд ухвалою від 18.08.2022 постановив призначити підготовче засідання у справі №905/2/22 на 31.08.2022.
Відповідь на відзив на позовну заяву (надійшла до суду 10.05.2022) із запереченнями позивача проти задоволення заяви відповідача про зменшення розміру пені та штрафу судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 31.08.2022 підготовче засідання відкладено на 29.09.2022; строк підготовчого провадження продовжений на 30 днів.
Відкладення підготовчого засідання було зумовлено необхідністю надання часу відповідачу для надання відзиву на заяву позивача про збільшення позивних вимог від 06.06.2022 №01/21898, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 481173025,03грн, пеню 0,1% за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 25837910,04грн, штраф 7% за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 15721130,5грн, 3% річних у сумі 2123663,82грн, інфляційні втрати у сумі 6389910,84грн, всього 531245640,23грн, та заяву позивача про збільшення позивних вимог (надійшла до суду 23.08.2022), в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 481173025,03грн, з яких: 232503795,65грн за період березень 2021 - листопад 2021, 248669229,38грн за період грудень 2021 - червень 2022, пеню 0,1% за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 53935480,21грн, штраф 7% за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 28035403,21грн, 3% річних у сумі 9334574,28грн, інфляційні втрати у сумі 77685189,11грн, всього 650163671,84грн.
Правом на подання відзиву на вимоги позивача з урахуванням їх збільшення відповідач не скористався, заяв про надання додаткового часу для подання відзиву не заявив.
Ухвалою суду від 29.09.2022 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначений на 19.10.2022 з повідомленням учасників справи.
З метою повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, враховуючи зупинення направлення поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області з 22.02.2022 у зв'язку з відсутністю фінансування на відправлення вихідної поштової кореспонденції, відповідальним працівником суду було здійснено направлення ухвали від 29.09.2022 на електронні адреси сторін та шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України».
Отже судом виконані всі можливі дії з метою повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце судового засідання. В розумінні вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України сторони є такими, що належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Представники учасників справи у судове засідання 19.10.2022 не з'явились; позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними матеріалами.
Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих позивачем до закінчення підготовчого провадження на підставі положень п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України заяв про збільшення розміру позовних вимог від 05.01.2022, від 02.06.2022, від 23.08.2022, згідно з якими остаточно предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості з оплати за врегулювання небалансів електричної енергії у розмірі 481173025,03грн, з яких: 232503795,65грн за період березень 2021 - листопад 2021, 248669229,38грн за період грудень 2021 - червень 2022, пені 0,1% за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 53935480,21грн, штрафу 7% за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 28035403,21грн, 3% річних у сумі 9334574,28грн, інфляційних втрат у сумі 77685189,11грн, всього 650163671,84грн.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п.55 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії).
Згідно з ч.1 ст.68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Відповідно до ч.1 ст.4, ч.3 ст.3 «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство «Торецьквугілля» направило позивачу заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» повідомленням вих.№01/37234 від 13.10.2020 повідомила відповідача про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору: 1861-01031; дата акцептування: 13.10.2020).
За змістом вказаного повідомлення з моменту акцептування заяви про укладання договору в порядку, встановленому Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 та Закону України «Про ринок електричної енергії», учасник ринку набуває всіх прав та зобов'язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, Правилами ринку та чинним законодавством України.
Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору про врегулювання небалансів електричної енергії цей договір є публічним договором приєднання, умови якого встановлюють порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ (сторона, відповідальна за баланс), у тому числі її балансуючої групи. Договір про врегулювання небалансів електричної енергії є договором приєднання в розумінні ст.634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
За цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (п.1.3. Договору).
Пунктом 1.4 договору визначено, що ОСП (оператор системи передачі) врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку).
Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (п.1.5 договору).
Згідно з п.2.1 договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР (адміністратор розрахунків) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п.2.2 договору порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Приписами п. 3.1 Договору встановлено, що при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309, Законом України «Про ринок електричної енергії» та чинним законодавством України.
ОСП має право, зокрема, на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді (п.3.2 договору).
ОСП зобов'язаний, зокрема, виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ в порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (п.3.3 договору).
Згідно з п.3.5 договору СВБ зобов'язана, зокрема, здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку.
Згідно з п.4.1 договору за невиконання або неналежне виконання його умов сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
У разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна Сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п.4.2 договору).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п.5.6. Договору).
Відповідно до п. 5.7 договору якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП.
Надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів з врегулювання у порядку, передбаченому Правилами ринку (п. 5.8. Договору).
Як передбачено п.5.9 Договору ОСП надає СВБ два примірники Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.
СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акту (п. 5.10 договору).
Відповідно до п.5.3 договору СВБ, у якої виникли зобов'язання перед ОСП щодо оплати за небаланс електричної енергії, вносить плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП, зазначений у реквізитах договору.
Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру (п.9.1 договору).
Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим не наступний календарний рік на тих же умовах (п.9.2 договору).
Пунктами 10.1-10.3 договору визначено, що договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. У такому випадку зміни до цього договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності. Договір зі змінами оприлюднюється на вебсайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим договором.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписані акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з договором №1861-01031 від 13.10.2020, а також акти-коригування (врегулювання) (том 1, а.с.20-28; том 2, а.с.130-138).
На виконання умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії №1861-01031 від 13.10.2020 позивачем сформовано та виставлено відповідачу через систему управління ринком (MMS) (http//mms.ua.energy) рахунки-фактури за період з третьої декади березня 2021 по 30.11.2021 (том.1, а.с.29-249) на загальну суму 232503795,65грн та грудень 2021 - червень 2022 (том 2, а.с.140-226; том 3, а.с.44-88) на загальну суму 248669229,38грн, всього на суму 481173025,03грн. Доказів оплати яких матеріали справи не містять.
Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 481173025,03грн, пені у сумі 53935480,21грн, штрафу у розмірі 28035403,21грн, 3% річних у сумі 9334574,28грн, інфляційних втрат у сумі 77685189,11грн, всього 650163671,84грн, стало порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги по врегулювання небалансів електричної енергії.
Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.
Правове регулювання правовідносин, які виникли між сторонами, здійснюється положеннями Глави 52 Цивільного кодексу України, Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з ч. 1 ст.68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Приписами ч.3 ст.3, ч 1 ст. 4, Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
Згідно з ч.1 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст.634 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідно до положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307, відповідач надісланою позивачу заявою-приєднанням ініціював приєднання до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії №1861-01031 від 13.10.2020, який є публічним договором приєднання, що встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ (сторона, відповідальна за баланс).
Відповідно до ч. 7 ст.68 Закону України «Про ринок електричної енергії» за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
Порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України визначають Правила ринку (п.1.1.1 Правил ринку).
За змістом п. 1.1.2 Правил ринку договір про врегулювання небалансів електричної енергії є договором, відповідно до якого суб'єкт господарювання набуває статусу учасника ринку та здійснюється врегулювання небалансів електричної енергії.
Пунктом п. 1.5.1 Правил ринку визначено, що усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електричну енергію за договорами про постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії, для чого кожен учасник ринку зобов'язаний стати СВБ або передати свою фінансову відповідальність за небаланси іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи на підставі укладення/приєднання до відповідного договору.
АР встановлює регламент щодо розрахунків, у якому зазначаються формати платіжних документів і супровідних даних, що будуть надаватись в електронному вигляді (п. 7.1.1 Правил ринку).
Окремий порядок виставлення рахунків застосовується для розрахунків за ДП та розрахунків за балансуючу електричну енергію, розрахунків за небаланси електричної енергії, платежів з/на збірні рахунки і плати за невідповідність та інших платежів (п. 7.1.2 Правил ринку).
Згідно з п.7.1.3 Правил ринку платіжні документи виставляються із включенням усіх застосовних податків.
Відповідно до п.7.3.1 Правил ринку визначено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Відповідно до п.1.1.2 Правил ринку система управління ринком - це програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.
Пунктом 1.11.8 Правил ринку визначено, що АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
Пунктом 5.1 укладеного сторонами договору про врегулювання небалансів електричної енергії передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.7.7.3. Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу положень ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору №1861-01031 від 13.10.2020 та Правил ринку направляв відповідачу у системі управління ринком (MMS) рахунки-фактури на оплату вартості небалансів на загальну суму 481173025,03грн. Відповідач не заперечує факт отримання платіжних документів на оплату вартості небалансів, як і не заперечує інформацію, яка міститься у вказаних рахунках-фактурах.
Разом з тим обставини справи свідчать, що відповідачем не здійснено повної та своєчасної оплати вартості небалансів електричної енергії у розмірі 481173025,03грн у визначений п.7.7.3. Правил ринку строк - протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період з березня 2021 по червень 2022 у розмірі 481173025,03грн, наявність якої відповідачем не заперечується.
Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості небалансів є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, з огляду на що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
На підставі викладеного, враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 481173025,03грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №1861-01031 від 13.10.2020 у розмірі 481173025,03грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 77685189,11грн та 3% річних у сумі 9334574,28грн за заявлені позивачем періоди прострочення, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід вказати, що індекс інфляції є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного суду України від 24.01.2018 у справі №910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Верховний Суд у вказаній постанові з посиланням на Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 №62-97 вказав, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Виходячи з такого, суд за результатом перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди, суд встановив, що розрахунки позивача за визначені періоди прострочення є арифметично правильними та відповідають фактичним обставинам справи, проти чого відповідач не заперечив.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 9334574,28грн та інфляційних втрат у сумі 77685189,11грн.
Розглядаючи позов в частині стягнення пені у сумі 53935480,21грн та штрафу у розмірі 28035403,21грн, суд виходить з такого.
Несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої продукції є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
За змістом положень ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 4.2 договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже умовами укладеного між сторонами договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення відповідачем його умов у вигляді сплати пені.
Разом з тим договір №1861-01031 від 13.10.2020 не містить положень щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань у вигляді сплати штрафу.
Як встановлено судом, відповідач не виконав прийнятих на себе зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості небалансів за договором №1861-01031 від 13.10.2020, з огляду на, що є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
За результатом проведеної судом перевірки, судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені, виходячи з розміру 0,1% за кожен день прострочення, з посиланням на ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.
Обґрунтовуючи позов в частині стягнення штрафу (7%) позивач також посилається на ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.
Приписами ч.2 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що в разі порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Слід вказати, що аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді пені та штрафу, передбаченого абзацом 3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, можливе за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Аналогічну правову позицію щодо застосування норм абз. 3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України викладено у постанові Верховного від 23.08.2022 у справі №910/9375/21.
Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення заборгованості за врегулювання небалансів електричної енергії за договором №1861-01031 від 13.10.2020, тобто підставою для нарахування штрафних санкцій є порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Відтак посилання позивача на застосування приписів ч.2 ст.231 Господарського кодексу України як на підставу для нарахування пені та штрафу є помилковим. Визнання позову відповідачем в частині стягнення нарахованих на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України штрафних санкцій суд не приймає.
З огляду на відсутність погоджених сторонами в договорі №1861-01031 від 13.10.2020 положень щодо відповідальності відповідача за порушення грошових зобов'язань у вигляді сплати штрафу, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 28035403,21грн є безпідставними, з огляду на що задоволенню не підлягають.
Разом з тим, нормативне обґрунтування позову суд не розцінює як його підставу, отже, беручи до уваги фактичні обставини, якими обґрунтована вимога позивача щодо стягнення пені, а саме: порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань з оплати послуг по врегулювання небалансів електричної енергії, що є доведеним матеріалами справи, а також розмір пені, визначений договором №1861-01031 від 13.10.2020 (0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ), за розрахунком суду, здійсненим за заявлені позивачем періоди, належним розміром пені є 5393548,02грн.
Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення пені у сумі 53935480,21грн підлягають задоволенню частково у розмірі 5393548,02грн, решта вимог щодо стягнення пені задоволенню не підлягає.
Розглядаючи заяву відповідача про зменшення пені та штрафу на 50%, що обґрунтовується скрутним фінансовим становищем підприємства, суд зазначає, що відмова в задоволенні позову в частині стягнення штрафу зумовлює неможливість зменшення розміру такого штрафу при стягненні з відповідача за рішенням суду.
Розглядаючи заяву відповідача в частині зменшення суми пені, судом враховане таке.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні тощо.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, отже за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Разом із тим за приписами ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте відповідачем не надано переконливих доказів у підтвердження наявності виняткових обставин в розумінні ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України, з наявністю яких пов'язано виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом. Слід вказати, що посилання на збитковість підприємства само по собі не є такою обставиною. Отже підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру пені суд не вбачає.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, до розподілу між сторонами учасниками справи заявлено не було.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул. Дружби, б.19, код ЄДРПОУ 33839013) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, б.25, код ЄДРПОУ 00100227) заборгованість з оплати за врегулювання небалансів електричної енергії у розмірі 481173025,03грн, пеню у сумі 5393548,02грн, 3% річних у сумі 9334574,28грн, інфляційні втрати у сумі 77685189,11грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 700922,50грн
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 19.10.2022 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2022.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання апеляційної скарги відбувається з урахуванням пп.17.5 пп.17 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова