пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
01 листопада 2022 року Справа № 903/864/21 (903/780/22)
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович
за відсутністю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/864/21 (903/780/22) за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про стягнення 383384387,86 грн. та зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про визнання недійсним договору поруки,
21.10.2021 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" надіслало на адресу суду позов до Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про стягнення 383384387,86 грн., як солідарного з Дочірнім підприємством "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" боржника заборгованість за договором №151118К2 від 21.06.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо виконання договору № 151118К2 від 21.06.2018 зі змінами та доповненнями та договору поруки №151118Р2 від 21.06.2018.
Ухвалою суду від 01.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" (т.1, а.с.69).
22.11.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.73-92), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Протокольною ухвалою від 30.11.2021 суд строк розгляду справи у підготовчому судовому засіданні продовжив на 30 днів (за ініціативою суду) до 06.02.2022, розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відклав (а.с.94).
18.11.2021 Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" надіслало до суду зустрічний позов, в якому просить суд визнати недійсним договір поруки від 21.06.2018 №15118Р2, укладений між АТ "Укрексімбанк" та ДП "АЗС №1 "АТ "АК "Богдан Моторс" (а.с.97-150).
Ухвалою від 06.12.2021 зустрічну позовну заяву Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про визнання недійсним договір поруки об'єднано в одне провадження з первісним позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про стягнення 383384387,86 грн. для спільного розгляду (а.с.164).
20.12.2021 представник Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" надіслала до суду відповідь на відзив (а.с.167-179), в якій вважає, що відсутні правові підстави для відмови в задоволенні позову.
30.12.2021 представник відповідача за первісним позовом подав клопотання про залишення відповіді на відзив на позовну заяву без розгляду (а.с.180-182).
Протокольною ухвалою від 11.01.2022 у зв'язку із наданням можливості представникам сторін надати письмові пояснення з приводу відповіді на відзив та клопотання на відповідь на відзив в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 25.01.2022 о 11:45 год. (а.с.187-188).
14.01.2022 представник відповідача за первісним позовом надіслав на адресу суду клопотання про долучення доказів направлення клопотання про залишення відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.191-196).
24.01.2022 представник відповідача за зустрічним позовом надіслав на електронну адресу суду заяву про продовження процесуальних строків на подання відповіді на відзив та відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.197-228).
25.01.2022 представник позивача за зустрічним позовом подав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в якій просить суд призначити судово-почеркознавчу експертизу у справі №903/864/21 (т.1, а.с.229-232).
Протокольною ухвалою від 25.01.2022 суд розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відклав на 01.02.2022 о 10:00 год. Запропонував представникам сторін надати письмові пояснення з приводу заяви позивача (за первісним позовом) про продовження процесуальних строків, відзиву на зустрічну позовну заяву, клопотання представника відповідача (за первісним позовом) про призначення почеркознавчої експертизи, оригінали документів, які підписані представниками АТ "Укрексімбанк" Шаповал Олени Олександрівни та представником ДП "АСЗ № 2" АТ "АК "Богдан Моторс" Тарасенко Юрія Олександровича, а також забезпечення явки Шаповал Олени Олександрівни та Тарасенко Юрія Олександровича в судове засідання (т.1, а.с.236).
31.01.2022 представник АТ "Укрексімбанк" на електронну адресу суду надіслав наступні документи (т.2, а.с.42-50):
1. Заяву про поновлення процесуальних строків.
2. Заперечення на клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду.
3. Заперечення на клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
В судовому засіданні представник АТ "Укрексімбанк" подала докази надіслання учасникам справи заяви про поновлення процесуальних строків, заперечення на клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду, заперечення на клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та просить суд заяву про продовження процесуального строку залишити без розгляду та поновити процесуальний строк для подачі відповіді на відзив (т.2, а.с.51-57).
Протокольною ухвалою від 01.02.2022 суд приєднав докази надіслання учасникам справи заяви про поновлення процесуальних строків, заперечення на клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду, заяву про продовження процесуального строку залишив без розгляду. Поновив АТ "Укрексімбанк" строк на подання відзиву та приєднав до матеріалів справи. Відзив на зустрічну позовну заяву прийняв та надав строк позивачу за зустрічним позовом 15 днів для надання відповіді на відзив за зустрічним позовом (т.2, а.с.61-63).
Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні подав додаткові письмові пояснення щодо клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яким долучив в якості зразків документи, які були підписані Тарасенком Ю.О. за часів роботи у ДП "АСЗ №1 "АТ "АК "Богдан Моторс" (т.2, а.с.58-60).
Ухвалою суду від 01.02.2022 зупинено провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи (т.2, а.с.65-68).
04.02.2022 представник відповідача надіслав до суду оригінал договору покури від 21.06.2018 №151118Р2 та копію наказу №170 о/с від 06.09.2017 (т.2, а.с.70-79).
04.02.2022 представник відповідача надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив н позовну заяву (т.2, а.с.80-94).
08.02.2022 представник позивача надіслала на електронну адресу клопотання, в якому просить суд продовжити строк, встановлений ухвалою суду від 01.02.2022 до 09.02.2022 (т.2, а.с.95).
08.02.2022 представник позивача надіслала до суду оригінал договору поруки №15111Р2 від 21.06.2018 зі змінами та доповненнями на 14 арк., в прошитому, пронумерованому та опечатаному стані (а..2, а.с.98).
16.02.2022 представник позивача за зустрічним позовом надіслав до суду відповідь на відзив на зустрічний позов (т.2, а.с.108-122).
У зв'язку з надходженням до Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.02.2022 супровідним листом 02.03.2022 матеріали справи №903/864/21 направлені до Північно-західного апеляційного господарського суду (т.2, а.с.149).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.02.2022 скасовано (т.2, а.с.207-211).
02.06.2022 матеріали справи повернуті Господарському суду Волинської області (т.2, а.с.217).
14.06.2022 представник ДП "АЗС №1 "АТ "Богдан Моторс" на електронну адресу суду на поштову адресу суду надіслав повідомлення про подання касаційної скарги (т.2, а.с.221-228).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.07.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод № 1" Акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 у справі № 903/864/21 (т.3, а.с.2-5).
Ухвалою суду від 07.07.2022 провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 26.07. 2022 о 12:15 год. (т.2, а.с.244).
Протокольною ухвалою від 26.07.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 30.08.2022 о 10:30 год. (т.3, а.с.22)
Ухвалою від 30.08.2022 відкладено розгляд справи по суті на 27.09.2022 о 10:30 год (т.3, а.с.36-37).
У зв'язку з перебуванням судді Гарбара І.О. у відпустці судове засідання, що призначене на 27.09.2022 о 10:30 год., не відбулося, про що помічником судді на підставі пункту 14 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Волинської області від 22.10.2021 (зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів від 22.11.2021) складена відповідна довідка від 26.09.2022.
Ухвалою від 29.09.2022 розгляд справи по суті призначено на 01.11.2022 о 10:00 год.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.10.2022 №903/780/22 (суддя Гарбар І.О.) відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Автоскладальний Завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (вулиця Рівненська,42, місто Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 21752230).
Ухвалою суду від 31.10.2022 матеріали справи №903/864/21 за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про стягнення 383384387,86 грн. та зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про визнання недійсним договору поруки, передано до Господарського суду Волинської області, в провадженні якого перебуває справа №903/780/22 про банкрутство Дочірнього підприємства «Автоскладальний Завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (вулиця Рівненська,42, місто Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 21752230) (суддя Гарбар І.О.) для розгляду спору в межах цієї справи.
Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом в призначене судове засідання не з'явився, 01.11.2022 подав заяву, в якій просив суд задовольнити первісний позов, а в зустрічному позові відмовити. Розгляд справи проводити за відсутності представника.
Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом в призначене судове засідання не з'явився, 01.11.2022 на електронну адресу суду надіслав клопотання про проведення судового засідання без участі розпорядника майна.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як слідує з матеріалів справи, 21.06.2018 між АТ «Укрексімбанк» та Дочірнім підприємством «Автоскладальний завод №2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (далі - ДП «АСЗ №2» АТ «АК «Богдан Моторс», Боржник, Позичальник) укладено Договір №151118К2 зі змінами та доповненнями (далі - Договір К2, т.1, а.с.21-44).
Відповідно до умов п. 2.1 ст. 2 Договору К2 сторони здійснюють заміну (новацію) первісного зобов'язання на нове зобов'язання, в результаті чого первісне зобов'язання припиняється, а у Позичальника виникає Борг на умовах цього Договору, який Позичальник зобов'язується погасити та сплатити Проценти за Основним боргом, комісії та інші платежі за цим Договором.
Для цілей Договору К2 сторони у ст. 1 визначили, що:
Первісне зобов'язання - зобов'язання Позичальника, які виникли на підставі Кредитного договору та у зв'язку з простроченням зобов'язань за Кредитним договором, що підлягають виконанню шляхом сплати на користь Банку відповідних сум, а саме: кредит -311627735,64 грн., проценти за кредитом - 1749886,23 грн., комісія за управління Кредитом - 780820,55грн., комісія за зміну умов договору - 360,00 грн., інші зобов'язання (3% річних, інфляційні втрати, пеня, судовий збір) 70749770,87 грн. згідно з Рішенням суду.
Кредит - означає суму заборгованості за кредитом, який Банк надав Позичальнику за кредитним договором №15305К17 від 29.09.2005 (далі - Кредитний договір), укладеним з Позичальником, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності.
Основний борг - заборгованість на кожну окрему дату за складовою Боргу, зазначеною у п.2.2 Договору К2, на яку нараховуються Проценти за Основним боргом та комісія за управління Основним боргом.
Борг - заборгованість Позичальника перед Банком, яка виникла на заміну Первісного зобов'язання в результаті укладення Договору К2.
Рішення судів - рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2014 у справі №910/12593/14.
Пунктом 2.2 ст. 2 Договору К2 сторони погодили, що Первісне зобов'язання Позичальника перед Банком замінюється зобов'язанням з погашення суми в розмірі 384908573,29 грн, що є сумою Боргу за цим Договором та складається з наступних складових Боргу (далі - складові боргу):
-«Основний борг» (складова Боргу, на яку нараховуються Проценти за Основним боргом та комісія за управління Основним боргом в порядку, визначеному цим Договором) 311627735,64 грн.;
- «проценти за Кредитом» 1749886,23 грн.;
- «комісія за управління Кредитом» 780820,55 грн.;
- «комісія за зміну умов договору» 360,00 грн.;
- «інші зобов'язання згідно з Рішенням суду» (3% річних, пені, інфляційні витрати, судовий збір) - 70749770,87 грн.
Всього: 384908573,29 грн.
Проценти, комісії та інші зобов'язання згідно з Рішенням суду вважаються платою за Основним боргом, який включає основний борг за Первісним зобов язанням та є частиною Боргу.
Кінцевий термін погашення Боргу: 25.12.2031 року (включно) (п. 2.3. ст. 2 Договору К2).
Згідно з п. 2.4 ст. 2 Договору К2 у межах цього Договору Позичальник сплачує Банку Проценти за Основним боргом, комісію за управління Основним боргом та інші комісії, плати за цим Договором, у розмірах та на умовах цього Договору.
На виконання умов Договору К2 Позичальник зобов'язався:
- здійснити погашення Боргу згідно з Графіком погашення Боргу, наведеного в Додатку № 1 до Договору (п. 6.3 ст. 6, п. 9.2.2 ст. 9 Договору К2);
- щомісячно до дати повного погашення Основного боргу сплачувати у розмірах, передбачених цим Договором, проценти за Основним боргом. Проценти за Основним боргом нараховуються протягом усього строку існування Боргу на залишок Основного боргу на кінець календарного дня за кожний день існування основного боргу на основі Банківського року (п. 3.1 ст. 3, п. 6.6 ст. 6, п. 9.2.2 ст. 9 Договору К2);
- щомісячно до дати повного погашення Основного боргу сплачувати у розмірах, передбачених цим Договором, комісію за управління Основним боргом. Комісія за управління Основним боргом нараховується пропорційно кількості днів існування Основного боргу з урахуванням погашення (на фактичну заборгованість за Основним боргом), кількості календарних днів у місяці, на який припадає період нарахування комісії за управління (п. 3.2 ст. 3, п. 6.7 ст. 6, п. 9.2.2 ст. 9 Договору К2);
- сплачувати за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 10.2 Договору К2);
- належним чином та своєчасно виконувати зобов'язання Позичальника, визначені цим Договором та/або положеннями чинного законодавства України, зобов'язання за іншими договорами, укладеними з Банком (п. 9.2.1. ст. 9 Договору К2).
Даний договір за своєю правовою природою є договором новації боргу у позикове зобов'язання. Предметом Договору К2 є домовленість сторін про заміну первісних зобов'язань Боржника перед АТ «Укрексімбаик» (зобов'язань за кредитним договором з урахуванням пред'явлених до стягнення у судовому порядку пені, 3% річних, інфляційних втрат, а також витрат по сплаті судового збору) новим зобов'язанням (зобов'язанням з погашення 384 908 573,29 грн), в результаті чого первісні зобов'язання Боржника перед Банком припиняються, а нове зобов'язання Боржника перед Банком виникає та підлягає виконанню на умовах Договору К2.
Банк зазначає, що станом на день подання цієї позовної заяви заборгованість за Договором К2 в повному обсязі не погашена, зазначений Договір не розірваний, ДП «АСЗ №2» АТ «АК «Богдан Моторс» не виконало своїх зобов'язань за Договором К2.
В забезпечення виконання зобов'язань, 21.06.2018 між АТ «Укрексімбанк» (Банком, кредитором), Дочірнім підприємством «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (далі - ДП «АСЗ №1» АТ «АК «Богдан Моторс», Відповідач, Поручитель) та Дочірнім підприємством «Автоскладальний завод №2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (далі - позичальник) укладений Договір поруки №151118Р2 від (далі - Договір поруки, т.1, а.с.45-51).
Відповідно до умов п. 2.1. ст. 2 Договору поруки Поручитель взяв на себе обов'язок солідарно відповідати перед Банком за своєчасне та повне виконання Позичальником Основного зобов'язання за Договором К2.
Основне зобов'язання - усі та будь-які грошові зобов'язання Позичальника перед Кредитором, встановлені кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення Кредитору суми боргу, щодо сплати процентів за боргом, комісій, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування Кредитору усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов'язань за кредитним договором, та усіх витрат Кредитора, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням боргу (п.п. 1.1.2 ст. 1 Договору поруки).
Згідно п.3.1.1 Договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов'язання Кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника.
Пунктом 4.2.1 Договору поруки сторони узгодили, що в разі одержання письмової вимоги Кредитора про невиконання та/або неналежне виконання позичальником основного зобов'язання поручитель зобов'язаний не пізніше 10-ти календарних днів з моменту отримання такого повідомлення сплатити кредитору без будь-яких заперечень зазначену у повідомленні суму основного зобов'язання або в інший строк/термін, зазначений у відповідному повідомленні Кредитора.
12.11.2020 АТ «Укрексімбанк» надіслало на адресу ДП «Автоскладальний завод №2» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» вимогу №236-06/2278 від 11.11.2020 щодо погашення заборгованості на загальну суму 1017447,62 грн, а саме: 742736,76 грн. проценти за кредитом та 274710,86 грн. комісія за управління (т.1, а.с.52).
12.11.2020 АТ «Укрексімбанк» надіслало на адресу ДП «Автоскладальний завод №1» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» повідомлення про порушення зобов'язань ДП «АСЗ №2» АТ «АК «Богдан Моторс» на загальну суму 1017447,62 грн, а саме: 742736,76 грн. проценти за кредитом та 274710,86 грн. комісія за управління (т.2, а.с.53).
Відповідно до ст.144 ГК України, ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Із змісту норм ч. 1 та ч. 2 ст. 604 ЦК України вбачається, що новацією є домовленість сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.
Таким чином, новація є підставою для припинення первісного зобов'язання. В той же час, новація не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.
При цьому, як окремий різновид новації ЦК України розглядає заміну боргу на позикове зобов'язання.
Так, в силу норми ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (ст. 1047 ЦК України). Із змісту норми ст. 1047 ЦК України вбачається, що такою формою для юридичних осіб є письмова форма.
Отже, договір новації боргу у позикове зобов'язання, хоча і не є різновидом договору позики (факт надання грошових коштів є відсутнім, сума заборгованості за первісними зобов'язаннями враховується як сума позики в новому договорі), але входить до системи договорів, на підставі яких виникають позикові зобов'язання.
При цьому, Верховний Суд у постановах від 18.03.2020 у справі №759/5772/17-ц, від 27.11.2019 у справі №340/385/17 зазначив, що «враховуючи положення ч. 2 ст.1053 ЦК України заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики, а також той факт, що правове врегулювання вчинення відповідних правочинів має місце саме в параграфі «Позика» глави 71 ЦК України, загальні положення, якими врегульовані відносини позики, можуть бути застосовані і до відносин позикових зобов'язань, які виникають внаслідок заміни боргу.
Угода про заміну первинного зобов'язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу. Істотними умовами такого договору є: предмет, вказівка на колишнє й нове зобов'язання, яке виникає замість попереднього, яке припиняється. Про намір вчинити новацію сторони повинні зазначити в договорі.
Отже, умовами здійснення новації є: новий договір укладається між тими самими сторонами, які були учасниками первинного договору позики; новий правочин оформляється укладенням сторонами так званого новаційного договору позики, який можна визначити як договір, за яким одна сторона (позикодавець) враховує суму заборгованості, що виникла з договору позики, як сума позики, а інша сторона (позичальник) зобов'язується повернути таку суму вже на виконання нових позикових зобов'язань; дотримання форми такого правочину (новаційного договору), тобто у формі, передбаченій для укладення договору позики (ч. 2 ст.1053 ЦК України): дійсність первинного зобов'язання».
Водночас, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Водночас у відповідності до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що в даному випадку відносини між АТ «Укрексімбанк» та ДП «АСЗ №2» АТ «АК «Богдан Моторс» носять договірний характер, укладений між ними договір №151118К2 від 21.06.2018 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Встановлення в Кредитному договорі обов'язку сплачувати проценти за користування Кредитом та наявність обов'язку у позичальника сплачувати Банку неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не виключає сплату сум 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, враховуючи, що проценти, встановлені в Кредитному договорі, стосуються плати за користування кредитними коштами, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язань, а ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлює проценти лише на випадок прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, у зв'язку з несвоєчасним погашенням простроченої заборгованості за Кредитом, несплатою процентів за користування ними та комісій достатньо правових підстав для нарахування трьох процентів річних за період прострочення повернення Кредиту, сплати процентів за користування ними та комісій, а також втрат від інфляції.
Частиною першою ст.546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Водночас, статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно пункту 8.1.2 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 224 місяці з дати набуття цим договором чинності.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
За результатами дослідження умов договору поруки №151118Р2 від 21.06.2018, судом встановлено, що його предмет визначено, як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ДП «АСЗ №2» АТ «АК «Богдан Моторс» зобов'язань за кредитним договором від 21.06.2018 №151118К2.
З урахуванням самої суті поруки, всі істотні умови, які притаманні договору поруки як то предмет договору, строк, визначення основного зобов'язання, права та обов'язки сторін, відповідальність, порядок сплати в разі порушення позичальником виконання його зобов'язань, тобто умови, що визначені законом як істотні і є необхідними для договору даного виду, містяться в Договорі поруки, отже, з урахуванням викладеного, відсутні правові підстави вважати Договір поруки не укладеним.
Разом з цим, позивач за зустрічним позовом зазначає про наявність підстави для визнання правочину недійсним з огляду на відсутність у ДП «АСЗ №1» АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» «відповідного дозволу (ліцензії) фінансової установи», яка має право надавати поруку, яка (порука) відповідно до положень ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, яка діяла на дату укладення спірного правочину) є фінансовою послугою.
Відповідно до положень преамбули Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових» (далі - Закон) метою цього Закону є створення правових основ для захисту прав та інтересів клієнтів фінансових установ, фізичних осіб - підприємців, які надають фінансові послуги, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Частиною 1 ст.5 Закону в редакції, яка діяла на момент укладення Договору поруки передбачено, що право надавати фінансові послуги мають фінансові установи.
Положення п.1 ч.1 ст.1 Закону визначають фінансову установу як юридичну особу, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії. установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом. - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що падають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.
Пунктом 5 ч.1 ст.1 Закону визначено, що фінансовою послугою є операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Закону фінансовими послугами вважається, зокрема, надання гарантій та поручительств.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.34 Закону спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами, зокрема, діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у ч.1 ст.34 Закону, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.
Пунктом 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006 №5555 «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств», яке діяло на момент укладення Договору поруки, передбачено, що юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, враховуючи відсутність у позивача за зустрічним позовом відповідної ліцензії на здійснення фінансових послуг, а саме на надання поручительства, діяльність з надання поручительств, за умови, що вона здійснюється без залучення фінансових активів від фізичних осіб, не потребує ліцензування.
Отже, юридична особа має право надавати поручительство відповідно до положень цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України за умови, що вона здійснюється без залучення фінансових активів від фізичних осіб, без набуття статусу фінансової установи, а отже Договір поруки має відповідати загальним вимогам цивільного законодавства України.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, далі - ГК України).
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, в тому числі є свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч 1-3, 6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст.215 ЦК України).
Відповідно до положень ст.203 ЦК України необхідними вимогами дійсності правочину є, зокрема,:
- зміст правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2);
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3);
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5);
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.б).
Як зазначалося вище, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 6 ст.203 ЦК України.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Враховуючи наведені вище правові норми, посилання позивача за Зустрічним позовом про наявність такої підстави для визнання Договору поруки недійсним як «відсутність у ДП «АСЗ №1» АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення фінансових послуг та надання поруки» є безпідставним та необгрунтованим, отже правові підстави для визнання Договору поруки недійсним відсутні.
Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог зазначає про «відсутність обсягу цивільної дієздатності» представників сторін оспорюваного правочину.
Відповідно до положень ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Згідно з положеннями ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється/встановлюється на підставі установчих документів, що підтверджується інформацією відповідних державних реєстрів та документами, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.44 Закону України «Про нотаріат» під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, інформацією про неї, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.
Згідно з п.п.1, 2 глави 5 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до нього, та документів, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб. Нотаріус перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від цієї юридичної особи, органів державної податкової служби, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи.
Разом з тим, відповідно до положень ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 вказаного Кодексу.
Згідно з ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням приписів ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором), представником з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом/ представником установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору, або відсутність права представництва юридичної особи.
Так, як вбачається з Договору поруки (враховуючи додаткові угоди) сторонами угоди є АТ «Укрексімбанк», ДП «АСЗ №1» АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» та ДП «АСЗ №2» АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс».
Отже, Договір поруки та додаткові угоди до нього були укладені:
- АТ «Укрексімбанк» в особі начальника Управління супроводження кредитних проектів корпоративного бізнесу Шаповал Олени Олександрівни; в особі члена Правління АТ «Укрексімбанк» Рудої Вікторії Олександрівни;
- ДП «АСЗ №1» АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» в особі заступника директора з економіки та фінансів Тарасенка Юрія Олександровича; в особі начальника відділу контролінгу та фінансів Іщик Тетяни Олександрівни;
- ДП «АСЗ №2» АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» в особі директора Шевеля Олександра Васильовича; в особі директора виконавчого Черникова Володимира Миколайовича.
Нотаріусом було здійснено перевірку цивільної дієздатності сторін, документи, які підтверджували наявність повноважень представників сторін для здійснення відповідного правочину зазначені посиланням у змісті відповідних угод, а отже Договір поруки та укладені до нього додаткові угоди укладені відповідно до вимог чинного законодавства.
Повноваження представника АТ «Укрексімбанк» Шаповал Олени Олександрівни під час укладення Договору поруки та додаткових до нього угод підтверджуються довіреністю №010-01/4121 від 20.09.2016 (безстрокова) (т.1, а.с.204).
Повноваження представника АТ «Укрексімбанк» члена Правління АТ «Укрексімбанк» Рудої Вікторії Олександрівни підтверджуються нотаріальною довіреністю від 19.11.2015 (б/н) (строком дії до 22.11.2020) (т.1, а.с.205).
Повноваження представників ДП «АСЗ №1» АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» заступника директора з економіки та фінансів Тарасенка Юрія Олександровича та начальника відділу контролінгу та фінансів Іщик Тетяни Олександрівни підтверджуються:
1) під час укладення Договору поруки від 21.06.2018 довіреністю №207/01-25 від 18.06.2018 (строком дії по 23.04.2019) (т.1, а.с.206);
2) під час укладення договору про внесення змін №1 до Договору поруки від (26.10.2018)
• довіреністю №363/01-25 від 22.10.2018 (строком дії по 23.04.2019) (т.1, а.с.206 на звороті);
• рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» від 24.04.2018 (протокол №33), (т.1, а.с.207-217);
3) під час укладення договору про внесення змін №2 до Договору поруки від (27.03.2019)
• довіреністю від 26.03.2019 (б/н) (строком дії до 26.03.2020) (т.1, а.с.228);
• рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» від 24.04.2018 (протокол №33), (т.1, а.с.207-217);
• рішенням Наглядової ради АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» від 25.02.2019 (протокол №1/1) (т.1, а.с.219-221).
4) під час укладення договору про внесення змін №3 до Договору поруки від (13.03.2020)
• довіреністю №99/01-23 від 05.03.2020 (строком дії по 22.03.2020) (т.1, а.с.218);
• рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» від 24.04.2018 (протокол №33), (т.1, а.с.207-217);
• рішенням Наглядової ради АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» від 05.03.2020 (протокол №2) (т.1, а.с.222-226).
Разом з тим, встановивши наявність відбитку печатки сторін на спірних документах та, враховуючи, що сторони несуть повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суд має дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.
Судом з'ясовано, що печатка загублена позивачем з зустрічним позовом не була та не викрадена в нього.
У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Отже, відтиск печатки є свідченням участі особи в здійсненні господарської операції (ВС в постанові №916/922/19 від 29.01.2020).
Враховуючи викладене вище, відсутність правові підстави для задоволення зустрічного позову про визнання договору поруки №151118Р2 від 21.06.2018 недійсним.
Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями ст. 193 ГК України, ст. ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, а також процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.
Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата штрафу.
Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи, що позичальником порушено зобов'язання за Кредитним договором, є цілком правомірним висновок про наявність правових підстав для нарахування пені на суму несвоєчасно погашеного Кредиту, несвоєчасно сплачених процентів за користування ними та комісій.
Крім того, статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач за первісним позовом просить суд стягнути за Договором К2 станом на 13.10.2021 (включно) заборгованість (т.1, а.с.6-12) в розмірі 383384387,86 грн, з яких:
- 300 038 378,23 грн - заборгованість за основним боргом;
- 8728716,55 грн - проценти за користування основним боргом;
- 3 356 286,50 грн - комісія за управління;
- 185955,04 грн - 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення зобов'язань;
- 482209,16 грн - втрати від інфляції;
- 70592842,38 грн - інші зобов'язання згідно з рішенням судів (3% річних, пені, інфляційні витрати, судовий збір), окрім рішень судів за облігаціями, з урахуванням погашення, згідно умов Договору.
Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача за первісним позовом щодо вищезазначених нарахування, погоджується з ними повністю.
Контррозрахунку нарахування штрафу відповідачем не подано.
Доводи відповідача за первісним позовом, щодо необхідності надсилання Банком письмової вимоги на адресу Позичальника та Відповідача про дострокове виконання зобов'язань в повному обсязі, судом враховано наступне.
Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов'язання й встановлює обов'язок кредитора пред'явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (ст.ст.257, 259 ЦК України). До поручителя - також протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання. Недотримання вказаних строків може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд
Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів та є правом, а не обов'язком кредитора. Не направлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту безпосередньо в судовому порядку - виконати боржником обов'язок з дострокового повернення кредиту. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №754/882/15-ц, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц (№14-600цс18).
Щодо направлення Банком повідомлень про порушення виконання зобов'язання не за належною адресою, судом враховано наступне.
Як слідує з матеріалів справи, до позовної заяви додано копію повідомлення про порушення виконання зобов'язань від 11.11.2020 №236-06/2276, яка направлялася Відповідачу за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, буд.42, разом із доказами відправлення (поштовим повідомленням про надіслання за вказаною адресою та про отримання листа уповноваженою особою Відповідача).
Згідно з п.8.3.3. Договору поруки будь-яке повідомлення, надіслане Кредитором рекомендованим листом з повідомленням на адреси Поручителя та/або Позичальника, вказані у ст.9 цього договору або у додатковій угоді до цього договору (укладеній згідно з п.8.3.2.), вважається таким, що отримане Поручителем та/або Позичальником (залежно від того, кому надіслане таке повідомлення) через 7 (сім) календарних днів після надіслання такого повідомлення. Після проходження цього строку настають усі правові наслідки, дата настання яких пов'язана з датою тримання однією стороною повідомлень іншої сторони, незалежно від того, чи отримає відповідна сторона такі повідомлення особисто.
Додаткова угода №3 від 13.03.2020 до Договору поруки місить реквізити сторін:
Поручитель - м. Луцьк, вул. Рівненська, буд.42, адреса для листування та сама;
Позичальник - м. Київ, вул. Електриків, буд. 2 9-А, адреса для листування - м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 8 (аналогічні положення містить Договір (за основним зобов'язанням), викладений в редакції з урахуванням додаткової угоди №3 від 13.03.2020).
Як вбачається зі змісту повідомлень та доказів їх направлення, Позичальнику Банком направлена вимога за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 8. Вручено повідомлення представнику за довіреністю, про що міститься відповідна позначка в повідомленні про вручення листа. Отже, повідомлення направлялися за належними, вказаними у договорах адресами.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем за первісним позовом вимога щодо стягнення з відповідача за первісним позовом підтверджена матеріалами справи, відповідачем за первісним позовом не спростована підлягає до задоволення в сумі 383384387,86 грн. В зустрічному позові слід відмовити.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача за первісним позовом, то витрати по сплаті судового збору в сумі 794500,00 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. Первісний позов задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" (вул.Рівненська,42, м.Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 21752230) як солідарного з Дочірнім підприємством «Автоскладальний завод №2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (пл. Соборна, буд. 1-Б, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 21751779) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул.Антоновича,127, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 00032112) 383384387,86 грн, (триста вісімдесят три мільйони триста вісімдесят чотири тисячі триста вісімдесят сім гривень вісімдесят шість копійок), в т.ч.: 300038378,23 грн - заборгованість за основним боргом; 8728716,55 грн - проценти за користування основним боргом; 3 356 286,50 грн - комісія за управління; 185955,04 грн - 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення зобов'язань; 482209,16 грн - втрати від інфляції; 70592842,38 грн - інші зобов'язання згідно з рішенням судів (3% річних, пені, інфляційні витрати, судовий збір), окрім рішень судів за облігаціями, з урахуванням погашення, згідно умов Договору та 794500,00 грн.(сімсот дев'яносто чотири тисячі п'ятсот гривень) витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні зустрічного позову Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про визнання недійсним договору поруки, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 03.11.2022
Суддя І. О. Гарбар