пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 листопада 2022 року Справа № 903/644/22
Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/644/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" до Фізичної особи-підприємця Футали Валентини Володимирівни про стягнення 819287,66 грн.,
26.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" направило на адресу суду позов до Фізичної особи-підприємця Футали Валентини Володимирівни про стягнення 819287,66 грн., в т.ч.: 677785,09 грн. основний борг та 151435,57 грн. штраф.
Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору суборенди №Д-320,321 від 21.01.2022.
Ухвалою суду від 30.08.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" до фізичної особи-підприємця Футали Валентини Володимирівни про стягнення 819287,66 грн. залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду: докази направлення на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів.
02.09.2022 представник ТОВ "Порт Сіті Груп" подав до суду клопотання про усунення недоліків, яким долучив докази направлення на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів та копію ордера про надання правової (юридичної) допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
22.08.2022 відповідач подала до суду заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки на переконання відповідача розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження унеможливить встановлення всіх обставин справи та зібрання необхідних доказів. Вказує, що ціна позову перевищує суму 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і відповідно така справа не може вважатися малозначною.
Ухвалою суду від 22.09.2022 відмовлено в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Футали Валентини Володимирівни про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
27.9.2022 відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки в матеріалах справи відсутній Акт приймання-передачі приміщення в суборенду, який би засвідчував фактичну передачу Орендарем приміщення за Договором в тимчасове платне строкове користування суборендареві, як цього вимагає ст.5 договору.
Оскільки, відповідачка не користується орендованим приміщенням, яке їй не було передано позивачем в Суборенду, про що говорилось у пункті 1 цього відзиву, і станом на сьогоднішній день доступ до нього взагалі обмежений позивачем, то й як наслідок немає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення нарахованих позивачем авансових платежів у сумі 178817,90 грн. Стягнення штрафних санкцій в умовах війни є безпідставним.
Вказує, що надані позивачем до матеріалів справи рахунки та акти відповідач не отримувала і про їх існування їй було невідомо, а тому ніяк на них не реагувала. Відповідачу також невідома електронна адреса 2941915287@mayak.in.ua, яка вказана у звіті про відправку електронних документів. Ця адреса не зазначена у Договорі як адреса, на яку мали направлятися електронні документи, а також ця адреса невідома самому позивачу згідно змісту його позовної заяви.
Більше того, у наданих квитанціях про відправку документів в графі одержувач і відправник міститься один і той же код « 2941915287»: документи за квітень, травень відправлені лише в кінці липня чи в серпні, а також немає відомостей про підписання позивачем цих документів саме кваліфікованим електронним підписом, як того вимагає ст.35 Договору.
05.10.202 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що 21.02.2019 між ТОВ «Порт Сіті Груп» та ФОП Футала В.В. укладено Договір суборенди №Д-320.321. Відповідно до статті 4 зазначеного Договору було чітко регламентовано порядок та строки виконання опоряджу вальних робіт. Крім того, 22.04.2019 між Сторонами підписано Акт прийому-передачі Приміщення для проведення опоряджувальних робіт. 14.05.2019 між сторонами було підписано Акт прийому-передачі Приміщення в суборенду. Після закінчення строку Договору, а саме 21 січня 2022 року ТОВ «Порт Сіті Груп» та ФОП Футала В.В. уклали діючий станом на сьогодні Договір № Д-320.321 від 21.01.2022.
Вважає, що у зв'язку із тим, що фактично договірні відносини не переривались, а лише змінився Договір суборенди, то Відповідач фактично не переривав здійснення господарської діяльності, та не проводив будь-яких робіт у Приміщенні. У акті прийому - передачі Приміщення в суборенду фактично було допущено технічні помилки.
Разом з цим, відповідач здійснювала комерційну діяльність та частково оплачувала суборендну плату та інші платежі.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, вказує, що само по собі введення воєнного стану в країні не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 ЦК України. Вважає, що Позивач правомірно нарахував штраф в розмірі 151435,57 грн.
Щодо електронного документообігу, вказує, що на виконання вимог Договору Позивачем належним чином оформлялись та відправлялись документи через електронну систему документообігу на зареєстрований акаунт та електронну адресу повідомлену Відповідачем. Будь-яких заперечень чи зауважень з приводу отримання документів через систему електронного документообігу за весь час дії Договорів № Д-320. 321 від 21.02.2019 та № Д-320. 321 від 21.01.2022 від Відповідача не надходило.
Крім того, на підтвердження зазначеної інформації повідомляє, що по Договору №Д-320.321 від 21.02.2019 електронні документи надсилались аналогічно, та після цього рахунки були оплачені.
07.10.2022 відповідач подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що Сторонами не підписувався і у матеріалах справи відсутній Акт приймання-передачі приміщення в суборенду, який би засвідчував фактичну передачу Орендарем (позивачем) приміщення за Договором в тимчасове платне строкове користування Суборендареві (відповідачу), як цього вимагає стаття 5 Договору.
Зазначає, що Договір суборенди № Д-320,321 від 21.02.2019 і відносини сторін за ним є припиненими, що визнається позивачем. Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості саме за Договором суборенди № Д-320,321 від 21.01.2022, а тому всі попередні відносини і договори, в тому числі Договір суборенди № Д-320,321 від 21.02.2019 із додатками до нього, не мають жодного відношення до предмету доказування і до відносин сторін за Договором суборенди № Д-320,321 від 21.01.2022. Більше того, сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків за Договором №Д-320,321 від 21.02.2019, яким підтверджено відсутність заборгованості за цим договором.
Вважає, що у відповідача існує переплата у здійсненні платежів на користь позивача, адже фактично він мав лише зобов'язання сплачувати комунальні платежі згідно з пунктом 4.12. ст. 4 Договору.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2019 між ТОВ «Порт Сіті Груп» та ФОП Футала В.В. укладено Договір суборенди № Д-320,321 (а.с.160-189).
Відповідно до статті 4 зазначеного Договору регламентовано порядок та строки виконання опоряджувальних робіт.
22.04.2019 між Сторонами підписано Акт прийому- передачі Приміщення для проведення опоряджувальних робіт (а.с.190).
14.05.2019 між сторонами підписано Акт прийому-передачі Приміщення в суборенду (а.с.191).
Згідно із п. 7.1. Договору суборенди № Д-320,321 віл 21.02.2019 строк його дії починає обчислюватися з дати підписання Договору, становить 2 роки та 11 місяців і закінчується 20 січня 2022 року - підписанням Акту приймання-передачі (повернення) Приміщення з суборенди.
20.01.2022 сторонами підписано акт прийому-передачі (повернення) приміщення з суборенди згідно договору суборенди № Д-320,321 від 21.02.2019 (а.с.192).
Після закінчення строку Договору суборенди № Д-320,321 від 21.02.2019, а 21.01.2022 між ТОВ "Порт Сіті Груп" та ФОП Футала В.В. укладено договір суборенди № Д-320, 321 (надалі - Договір, а.с.7-27).
Згідно п.2.1. Договору, Орендар зобов'язується передати Суборендарю в тимчасове платне користування Приміщення в будівлі Торгового центру, а Суборендар зобов'язується прийняти, оплатити користування і повернути Приміщення Орендарю на умовах визначених цим Договором.
Пунктом 4.9 договору, сторони передбачили, що передача Приміщення Суборендарю для проведення Опоряджувальних робіт оформлюється Актом приймання-передачі для проведення Опоряджувальних робіт. Строк виконання Опоряджувальних робіт починається з дати підписання Акту приймання-передачі для проведення Опоряджувальних робіт .
Комунальні платежі починають нараховуватися з дати підписання сторонами акту приймання - передачі для проведення Опоряджувальних робіт, та оплачуються Суборендарем згідно виставлених орендарем рахунків.
Відповідно до п.п.5.1 -5.1.1 договору, орендар зобов'язаний передати Приміщення Суборендареві, а Суборендар зобов'язаний прийняти Приміщення в суборенду в день підписання акту приймання-передачі приміщення в суборенду, який підписується уповноваженими представниками сторін. Орендар має право не передавати Приміщення Суборендареві до моменту повного виконання Суборендарем Опоряджувальних робіт у Приміщенні.
Строк дії Договору починає обчислюватися з дати підписання Договору становить 2 роки 11 місяців і закінчується "20" грудня 2024 року - підписанням Акту приймання-передачі (повернення ) приміщення з суборенди. З моменту укладення цього Договору все попереднє листування, договорі про намір і переговори між сторонами по питаннях, що стосується умов цього договору, втрачають силу (п.п.7.1-7.2. договору).
Відповідно до пункту 9.1. Договору, Суборендар зобов'язаний сплачувати Суборендну плату за користування Приміщенням в розмірах і в терміни, визначені цим Договором.
Пунктом 9.2.2. Договору була визначена суборендна ставка у розмірі 337,44 грн. (триста тридцять сім гривень 44 копійок) з ПДВ. за 1 кв.м. щомісячно, що еквівалентно 12,00 дол. США.
Відповідно до п. 9.3. Договору Суборендна плата сплачується Суборендарем щомісячно, авансом, не пізніше 20-го числа місяця, що передує звітному.
Згідно п. 9.5. договору, нарахування Суборендної плати починається з дня підписання сторонами акта приймання-передачі Приміщення в суборенду і закінчується в день підписання Акту повернення приміщення з суборенди, відповідно до п.31.2 ст.31 цього договору.
Крім того, відповідно до п. 9.6. Договору протягом п'яти банківських днів з дати підписання Договору Суборендар зобов'язаний сплатити Орендареві Авансові платежі за передостанній місяць суборенди в сумі 89 408,95 грн з ПДВ та останній місяць суборенди в сумі 89408,95 грн. з ПДВ.
Згідно п. 9.7. Договору в разі, якщо фактично нарахований розмір Суборендної плати за останній місяць Строку Договору перевищуватиме суму Авансового платежу, Суборендар повинен сплатити частину Суборендної плати, якої не вистачає, в загальному порядку та в строки, передбачені цим Договором для оплати Суборендної плати за відповідний місяць Строку Договору.
Пунктом 9.8. Договору встановлено, що авансовий платіж є одночасно забезпеченням виконання Суборендарем зобов'язань, що виникають з цього Договору, а саме з суми Авансового платежу Орендар має право зарахувати, утримати суми грошових вимог до Суборендаря, зокрема: по оплаті несплаченої Суборендарем Суборендної плати. Експлуатаційних витрат, несплачених штрафів і пені, неустойки; сум, необхідних для усунення пошкоджень Приміщення або Системи забезпечення, заподіяних з вини Суборендаря; інших дійсних вимог.
Підпунктом 9.8.1. пункту 9.8. статті 9 Договору передбачено, що при належному виконанні Суборендарем своїх зобов'язань по Договору, Авансові платежі зараховуються в якості суборендної плати та інших платежів, передбачених даним Договором за відповідні місяці суборенди. В разі дострокового розірвання в односторонньому порядку цього Договору з ініціативи Суборендаря на підставі п. 30.5 Договору, а також в разі дострокового розірвання цього договору в односторонньому порядку з ініціативи Орендаря у зв'язку з неналежним виконанням Суборендарем своїх зобов'язань по Договору. Авансові платежі в рахунок оплати суборенди за відповідні місяці Строку Договору не зараховуються. Суборендареві не повертаються та залишаються в Орендаря в якості неустойки за дострокове розірвання (припинення) дії Договору.
Окрім, суборендної ставки Договором також передбачено обов'язок Суборендаря сплачувати експлутаційні витрати (стаття 10 Договору) та комунальні послуги (пункт 10.4., 10.5. Договору).
Згідно п. 10.4. Договору, компенсація комунальних платежів та експлуатаційних витрат за календарний місяць здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний банківський рахунок Орендаря протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення Орендарем рахунку.
Відповідно до п. 11.4 договору, якщо суми коштів отриманої Орендарем від Суборендаря за цим Договором, буде недостатньо для покриття усіх грошових зобов'язань Суборендаря перед Орендарем, така сума, незалежно від вказаного Суборендарем призначення платежу автоматично (без повідомлень Орендарем Суборендаря) зараховується в рахунок погашення зобов'язань Суборендаря перед Орендарем в наступній послідовності:
11.4.1. Відшкодування будь-яких збитків, понесених Орендарем з вини Суборендаря в ході виконання цього Договору, зокрема, пов'язаних з отриманням виконання за цим Договором;
11.4.2. Компенсація будь-яких пошкоджень Торгового центру, заподіяних з вини Суборендаря;
11.4.3. Будь-які види неустойки, штрафних санкцій, якщо вони передбачені цим Договором або законодавством України:
11.4.4. Експлуатаційні витрати, компенсація комунальних послуг:
11.4.5. Прострочена Суборендна плата;
11.4.6 Суборендна плата.
Згідно п. 21.2. Договору, у разі прострочення Суборендарем виконання зобов'язань по сплаті одного з Платежів передбачених цим Договором, більш ніж на десять календарних днів, Суборендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити Орендареві штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків суборендної плати за місяць в якому трапилось таке порушення.
Відповідно до п.25.1. Договору встановлено, що Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору у разі, якщо таке невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії Форс-мажорних обставин.
Згідно із п. 25.3. договору, сторона, що потрапила під дію Форс-мажорних обставин, протягом 3 (трьох) днів повідомляє іншу Сторону письмово про початок і можливий строк припинення дії таких обставин.
Відповідно до п.25.4. Договору підтвердженням дії Форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України.
Пунктом 31.1. договору, сторони узгодили, що після закінчення Строку Договору, а також у разі розірвання, припинення (крім випадків передбаченого п.п. 30.5., 30.6. даного Договору), визнання недійсним цього Договору, Суборендар зобов'язаний звільнити Приміщення від будь-якого майна (в т.ч. відокремлюваних поліпшень) і повернути Приміщення Орендареві протягом 5 (п'яти) днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин. Зазначений в цьому пункті п'ятиденний строк надається Суборендареві виключно для звільнення Приміщення, і не може бути використаний для проведення будь-якої підприємницької діяльності в Приміщенні.
Повернення Приміщення Суборендарем і прийняття його Орендарем здійснюється на підставі Акта приймання-передачі Приміщення з суборенди, який підписується Сторонами. Суборендар зобов'язаний повернути Приміщення Орендареві в стані з урахуванням його нормального зносу, що забезпечує можливість його подальшого використання (п. 31.2. договору).
Відповідно до п. 35.1.2 договору, сторони домовились, що на виконання умов даного Договору буде застосовуватись наступний вид електронних документів:
1. Рахунки;
2. Акти здачі-прийняття робіт;
3. Акти звірки взаєморозрахунків;
4. Видаткова накладна.
Згідно із п. 35.6 Договору Суборендар зобов'язаний не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні повідомляти на електронну пошту про неможливість подальшого використання системи для обміну Е-документами, програмами, тощо у разі настання такого випадку.
Пунктом 35.8. Договору передбачено, що підписуючи цей Договір Суборендар підтверджує, що зареєстрований в системі електронного документообігу "М.Е.Dос" та згодний з відправкою йому документів зазначених в п. 35.1.2. цього Договору в електронному вигляді з електронно-цифровим підписом засобами системи електронного документообігу в системі "М.Е.Dос".
21.01.2022 між Орендарем (Позивачем) та Суборендарем (Відповідачем) підписано акт прийому-передачі приміщення в суборенду ( а.с.37).
Відповідно до п.1 даного акту, орендар передав, а Суборендар прийняв Приміщення загальною площею 192,65 кв.м. для проведення Опоряджувальних робіт, яке знаходиться па третьому поверсі (секція Д-320.321) в будівлі Торгового Розважального Центру "Порт Сіті", що розташований за адресою м. Луцьк, вул.Сухомлинського.
Приміщення, яке надається Суборендарю не має недоліків, що можуть перешкоджати його ефективному використанню за призначенням та передається у наступному технічному стані:
1) Основа підлоги: бетонна, покрита керамічною плиткою;
2) Стіни: готові до індивідуальної обробки: а) г/к панелі шви закладені б) цегляні (бетонні) оштукатурені;
3) Стеля: перекриття без підшивки та розведеними системами пожежогасіння, вентиляції та кондиціювання;
4) Електропостачання: розподільчий щит, вузол обліку, комутаційна система;
5) Вентиляція та кондиціювання: надано фанкойли та пульти керування до них;
6) Вода та каналізація: надана точка доступу;
7) Телефон, Інтернет: надано точку підключення.
В пункті 4 вищезазначеного акта узгоджено, що приміщення передається на виконання умов Договору суборенди № Д-320,321 від 21.01.2022 з метою допуску Суборендаря у Приміщення для проведення ним Опоряджувальних робіт.
При цьому, в пункті 5 Акту міститься чітке застереження обох Сторін:
"Даний Акт не має сили Акту прийому-передачі Приміщення в суборенду для комерційного використання з метою, передбаченою Договором суборенди".
Відповідач доводить, що наявний у матеріалах справи Акт приймання-передачі приміщення складений з метою допуску Суборендаря у Приміщення для проведення ним Опоряджувальних робіт, що чітко регламентовано змістом самого Акту та положеннями статті 4 Договору, які стало неможливо виконати через початок військової агресії росії проти України.
Разом з тим, у зв'язку із тим, що фактично договірні відносини не переривались, а лише змінився Договір суборенди, то Відповідач фактично не переривав здійснення господарської діяльності, та не проводив будь-яких робіт у Приміщенні.
У акті прийому-передачі Приміщення в суборенду фактично було допущено технічні помилки.
Фактичність помилки підтверджує також Акт прийому-передачі (повернення) Приміщення з суборенди згідно Договору суборенди № Д-320.321 від 21.02.2019, в якому зроблено аналогічні помилки, а саме в Акті прийому-передачі (повернення) Приміщення з суборенди - зазначено, що воно передане Орендарю ТОВ «Порт Сіті Груп» для проведення Опоряджувальних робіт.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/546/21, зауважила, що, залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.
Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.
З огляду на різні обставини справ, суди доходять різних висновків щодо правової природи акта приймання-передачі. Такі висновки можуть відрізнятись один від одного, однак, зважаючи на різний контекст справ, у яких відповідні висновки зроблені, це не свідчить про їх суперечність один одному.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав на електронну адресу відповідача рахунки-фактури за січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2022 та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.04.2022, від 31.03.2022, 31.05.2022, від 31.03.2022, від 30.06.2022, від 31.07.2022 (а.с.40-100).
Відповідач частково здійснив платежі, вказавши призначення платежу, а саме:
1. Платіжне доручення №703 від 21.02.2022 (призначення платежу - оплата експлуатаційних витрат за січень 2022 року згідно рахунку № 5339) / а.с.195/.
2. Платіжне доручення №704 від 21.02.2022 (призначення платежу -оплата суборенди за січень 2022 року згідно рахунку №5158 від 18.01.2022) / а.с.196/.
3. Платіжне доручення №@2PL156025 від 13.04.2022 (призначення платежу оплата суборенди за травень 2022 року згідно рахунку №УТППСГ7005 від 01.04.2022) / а.с.197/.
4. Платіжне доручення №@2PL255653 від 13.04.2022 (призначення платежу - оплата суборенди за лютий 2022 року згідно рахунку № УТППСГ07005) / а.с.198/.
5. Платіжне доручення №733 від 21.06.2022 (призначення платежу - оплата експлуатаційних витрат за травень 2022 року згідно рахунку №8179 від 31.05.2022) / а.с.199/.
6. Платіжне доручення №734 від 23.06.2022 (призначення платежу -оплата експлуатаційних витрат за травень 2022 року згідно рахунку №8179 від 31.05.2022) / а.с.200/.
Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Отже, твердження Відповідача з приводу того, що їй не було відомо про існування рахунків, актів та вона їх не отримувала - не відповідають дійсності, оскільки Відповідач здійснювала оплати по Договору із зазначенням конкретних рахунків в призначенням платежу.
Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частинами першою, четвертою статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Суборенда - це передача орендованої нерухомості (майна) в оренду третій особі.
За договором суборенди Орендар за згодою орендодавця передає на певний строк частину або все найняте ним приміщення у користування суборендарю.
Згідно з розрахунком позивача (а.с.102-103) суборендна плата за користування приміщенням за період квітня - липень 2022 року становить 232449,92 грн.
Враховуючи умови договору, строк оплати за суборенду не залежить від факту підписання чи не підписання актів.
Згідно з розрахунком позивача позивач за період березень - липень 2022 нарахував відповідачу 256584,27 грн. експлуатаційних витрат та комунальних платежів.
Доказів на спростування суми заборгованості за договором суборенди відповідач суду не надав.
Отже, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суборендної плати, експлуатаційних витрат та комунальних платежів в розмірі 489034,19 грн підлягають до задоволення.
Щодо авансових платежів в розмірі 178817,90 грн (за останній та передостанні місяці) судом враховано наступне.
За визначеннями згідно ст. 1 Договору авансовий платіж - це сума, що підлягає сплаті Суборендарем в рахунок оплати Суборендної плати та всіх інших платежів, передбачених Договором, за визначену ст.9 Договору кількість останніх місяців Строку Договору. Авансовий платежем також забезпечується виконання Суборендарем зобов'язань, що виникають з Договору в порядку визначеному Договором.
Згідно п. 9.6. статті 9 Договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання цього Договору Суборендар зобов'язаний сплатити Орендареві Авансові платежі за передостанній місяць суборенди в сумі 89408,95 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч чотириста вісім грн. 95 коп.) з ПДВ та останній місяць суборенди в сумі 89 408,95 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч чотириста віт грн. 95 коп.) з ПДВ.
Як слідує з матеріалів справи, договір суборенди №320,321 підписаний сторонами 21.01.2022, то у відповідності п.9.6 договору, відповідач мав сплатити орендареві авансові платежі протягом п'яти банківських днів, а саме до 28.01.2022 (оскільки 22.01.2022-23.01.2022 - вихідні дні).
Відповідно до ст.144 ГК України, ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що в даному випадку відносини між ТОВ "Порт Сіті Груп" та ФОП Футали В.В. носять договірний характер, укладений між ними договір №320,321 від 21.01.2022 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був, є підставою для виникнення у сторін за цим договором правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Отже, вимоги позивача про стягнення 178817,90 грн. підставні та підлягають до задоволення.
Щодо нарахованого штрафу в розмірі 151435,57 грн судом враховано наступне.
Згідно пункту 21.2. Договору у разі прострочення Суборендарем виконання зобов'язань по сплаті одного з Платежів передбачених цим Договором, більш ніж на десять календарних днів Суборендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити Орендареві штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків суборендної плати за місяць в якому трапилось таке порушення.
З доводів позивача вбачається, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по сплаті Платежів, передбачених Договором, у зв'язку з чим у відповідності до п. 21.2. Договору Відповідачу нараховано штраф у загальному розмір 151435,57 грн., за наступним розрахунком:
За квітень 2022 року - 33 815,74 грн. = 67631,47 грн. (Суборендна плата за квітень 2022 року) /2.
За травень 2022 року - 29 404,99 грн. = 58809,97 грн. (Суборендна плата за травень 2022 року) /2.
За червень 2022 року - 29 404,99 грн. = 58809,97 грн. (Суборендна плата за червень 2022 року) /2.
За липень 2022 року - 29 404,99 грн. = 58809,97 грн. (Суборендна плата за липень 2022 року) /2.
За серпень 2022 року - 29 404,99 грн. = 58809,97 грн. (Суборендна плата за серпень 2022 року) /2.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач зазначає, що позивачем не враховано наявність та існування обставин непереборної сили (форс-мажору), зумовленими війною російської федерації проти України.
Як відомо, 24 лютого 2022 року відбувся збройний напад та почалася повномасштабна війна росії проти України, що триває по сьогоднішній день. На підставі цього із 05 години 30 хвилини 24.02.2022 на території України було введено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який неодноразово продовжувався і станом на сьогодні вже продовжений до 21 листопада 2022 року включно.
Водночас, наголошує, що Торгово-промислова палата України в листі № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтвердила, що обставини військової агресії російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Згідно п. 25.1 статті 25 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору у разі, якщо таке невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин.
Пунктом 25.2. Договору форс-мажорними обставинами згідно цього Договору вважаються стихійні лиха, війни, озброєні конфлікти, епідемії, рішення органів влади, та інші обставини, настання та дія яких знаходиться поза контролем Сторони.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до положень статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина 1); форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2).
Судом встановлено, що на офіційному сайті ТПП України розміщено таку інформацію:
- ТПП України враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);
- з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Наведене надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується;
- даний лист особа, яка порушує свої зобов'язання, у зв'язку із обставинами, пов'язаними із військовою агресією російської федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов'язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом;
- при цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку, встановленого Регламентом, https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов'язанням окремо.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду №904/3886/21 від 25.01.2022, №917/1053/18 від 16.07.2019, №913/20/21 від 09.11.2021.
Лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання сторонами свого обов'язку.
Відтак, суд зазначає, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.
Само по собі введення воєнного стану в країні не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 ЦК України.
Існування Листа ТПП від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 не є звільненням від виконання зобов'язань за договором (сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану. Втім, це може бути підставою від звільнення, якщо сторона за договором доведе, що внаслідок агресії сусідньої держави неможливо було виконати свої зобов'язання.
Не є достатнім формальне посилання на лист ТПП, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.).
У зв'язку з встановленими обставинами суд відхиляє надану відповідачем довідку про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили).
Одночасно, твердження відповідача про те, що відповідач не користувався приміщенням не підтверджена допустимими доказами та не спростовує того факту, що орендоване приміщення використовувалося відповідачем хоча б для зберігання свого товару.
Суд вважає, що підставними та підлягають до стягнення 151435,57 грн. штрафу, нарахованого за квітень та серпень 2022 року.
Доводи відповідача у Відзиві на позовну заяву, що остання не отримувала будь-яких документів через електронну систему документообігу, спростовуються наступним
Статтею 35 Договору врегульовано відносини між сторонами щодо електронного документообігу.
Відповідно до п. 35.1.2. Сторони домовились, що на виконання умов даного Договору буде застосовуватись наступний вид електронних документів:
1. Рахунки;
2. Акти здачі-прийняття робіт:
3. Акти звірки взаєморозрахунків:
4. Видаткова накладна.
Згідно із п. 35.6 Договору Суборендар зобов'язаний не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні повідомляти на електронну пошту про неможливість подальшого використання системи для обміну Е-документами, програмами, тощо у разі настання такого випадку.
Пунктом 35.8. Договору передбачено, що підписуючи цей Договір Суборендар підтверджує, що зареєстрований в системі електронного документообігу "М.Е.D.ос" та згодний з відправкою йому документів зазначених в п. 35.1.2. цього Договору в електронному вигляді з електронно-цифровим підписом засобами системи електронного документообігу в системі "М.Е.D.ос".
На виконання вимог Договору Позивачем належним чином оформлялись та відправлялись документи через електронну систему документообігу на зареєстрований акаунт та електронну адресу повідомлену Відповідачем. Будь яких заперечень чи зауважень з приводу отримання документів через систему електронного документообігу за весь час дії Договорів № Д-320. 321 від 21.02.2019 року та № Д-320. 321 від 21.01.2022 року від Відповідача не надходило.
Крім того, на підтвердження зазначеної інформації позивач повідомив, що по Договору №Д-320,321 від 21.02.2019 електронні документи надсилались аналогічно, та після цього рахунки були оплачені. В підтвердження надає копію Рахунка-фактури № УТППСГ04413 від 01.12.2021 з витягом з електронної системи документообігу який підтверджує, що між Сторонами по Договору суборенди № Д-320. 321 від 21.02.2019 аналогічним чином здійснювались розрахунки (а.с.193-194).
Разом з цим, відповідач в платіжних дорученнях в призначенні платежу вказує номери рахунків згідно яких проводить оплату.
У відповідності до п.11.5 договору, орендар може виставляти рахунки суборендареві на платежі, що визначені умовами договору, однак не виставлення рахунку орендарем не позбавляє суборендаря від зобов'язання щодо сплати відповідних платежів у дати та відповідно до умов цього договору.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором суборенди №Д-320,321 від 21.01.2022 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 819287,66 грн.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 12289,31грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Футали Валентини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" (вул. Сухомлинського, 1, м. Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 38339794) 819287,66 грн (вісімсот дев'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят сім гривень шістдесят шість копійок) заборгованості зі сплати суборендної плати, комунальних та експлуаьтаційних витрат, авансових платежів, штрафу, а також 12289,31 грн (дванадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень тридцять одна копійка) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя І. О. Гарбар