ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 листопада 2022 року Справа № 918/806/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
представники сторін в судове засідання не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області, постановлену 27.04.2022, повний текст складено 04.05.2022, у справі № 918/806/21
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
У провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа № 918/806/21 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 на стадії реструктуризації боргів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.04.2022 у справі № 918/806/21 визнано грошові вимоги кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до боржника ОСОБА_1 у загальному розмірі 31 872,91 доларів США, що по курсу НБУ станом на 05.11.2021 становить 834 751,51 грн, з яких: 14 267,51 доларів США сальдо по кредиту, що по курсу НБУ станом на 05.11.2021 становить 373 666,08 грн; 29,94 доларів США - нараховані відсотки, що по курсу НБУ станом на 05.11.2021 становить 784,13 грн; 8 635,46 доларів США прострочена сума кредиту, що по курсу НБУ станом на 05.11.2021 становить 226 162,70 грн; 6 559,10 доларів США прострочені відсотки, що по курсу НБУ станом на 05.11.2021 становить 171 782,83 грн; 2 340,90 доларів США - пеня, що по курсу НБУ станом на 05.11.2021 становить 61 308,17 грн.
В решті вимог відмовлено у визнанні.
АТ Комерційний банк "Приватбанк", не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.04.2022 у справі № 918/806/21 в частині відхилених грошових вимог АТ Комерційний банк “ПриватБанк” у загальному розмірі 5 194 010,13 грн (за кредитними договорами № 0704/92 - 4 248 323,64 грн, № 0802/46 - 945 686,49 грн) - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 у загальному розмірі 5 194 010,13 грн (за кредитними договорами № 0704/92 - 4 248 323,64 грн, № 0802/46 - 945 686,49 грн).
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:
- АТ КБ “ПриватБанк” було заявлено грошові вимоги до ОСОБА_1 у наступному вигляді:
а) кредитний договір № 0704/92 від 28.04.2007 (борг конвертовано в національну валюту): 559 683,18 грн - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 1 724 887,54 грн - заборгованість за процентами (за правомірне та неправомірне користування кредитом), 2 798 504,43 грн - заборгованість з пені;
б) кредитний договір № 0802/46 від 12.02.2008 (борг конвертовано в національну валюту): 1 413 649,34 грн - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 3 959 282,72 грн - заборгованість за процентами (за правомірне та неправомірне користування кредитом), 6 540 161,86 грн - заборгованість з пені;
- умовами договору № 0704/92 від 28.04.2007 визначено сплату позичальником процентів, як за правомірне користування кредитними коштами (15% річних) - проценти за частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, так і за неправомірне користування кредитними коштами (32% річних) - проценти за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, тобто, проценти, які нараховуються за підвищеною відсотковою ставкою (32% річних) у разі порушення зобов'язань за кредитним договором охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
- умовами договору № 0802/46 від 12.02.2008 визначено сплату позичальником процентів, як за правомірне користування кредитними коштами (15% річних) - проценти за частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, так і за неправомірне користування кредитними коштами (30% річних) - проценти за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України
- пунктом 6.8 кредитних договорів № 0704/92 та № 0802/46 погоджено строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів тривалістю 5 років;
- суд першої інстанції не вірно розтлумачив умови пункту 6.1 кредитного договору № 0704/92 від 28.04.2007 та не вірно застосував частину 2 статті 533 Цивільного кодексу України, оскільки ці положення договору і закону не регулюють питання нарахування пені, а встановлюють порядок її сплати боржником - у національній валюті за курсом на день платежу (визначається порядок її визначення при сплаті, а не порядок її нарахування);
- відповідно до пункту 6.1 кредитного договору (останнє речення пункту), у випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату нарахування;
- АТ КБ “ПриватБанк” нараховано пеню при формуванні заяви з грошовими вимогами до боржника станом на день відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та визначено еквівалент цієї грошової суми на дату подання заяви з грошовими вимогами (застосована спеціальна норма Кодексу України з процедур банкрутства - частина 2 статті 45);
- положення пункту 6.1 кредитного договору регулює питання сплати пені у гривні за курсом НБУ на день її нарахування, однак, в даному випадку, боржник не сплачує пеню, а здійснюється заявления грошових вимог до боржника;
- відхиляючи грошові вимоги АТ КБ “ПриватБанк” за кредитним договором № 0802/46 від 12.02.2008, суд першої інстанції виходив з того, що Банк у справі № 918/806/21 з грошовими вимогами до боржника - ОСОБА_1 звернувся 05.11.2021, тобто після спливу позовної давності;
- нарахування процентів річних за частиною 2 статті 625 ЦК України не залежить від питання спливу строку позовної давності (не є додатковою вимогою) та Банк має право здійснювати їх нарахування протягом всього строку порушення грошового зобов'язання;
- згідно з наданим розрахунком заборгованості, вказані проценти нараховувались Банком до 01.04.2019, а відтак з урахуванням застосовуваного строку позовної давності та терміну визначеного договором строку позовної давності (5 років), розрахунок має наступний вигляд: 42 678,51 Євро х 30% х 878 днів / 360 = 31 226,44 Євро де: 42 678,51 Євро - прострочене тіло кредиту, 30% - відсоткова ставка визначена договором (за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України), 878 днів - період нарахування з 05.11.2016 по 01.04.2019 (заява з грошовими вимогами подана 05.11.2021 - враховано строк позовної давності 5 років), 360 - відповідно до пункту 4.10 кредитного договору, нарахування відсотків здійснюється виходячи із 360 днів у році;
- таким чином, розмір відсотків за частиною 2 статті 625 ЦК України, що нараховані через невиконання грошового зобов'язання за договором № 0802/46 від 12.02.2008 становить 31 226,44 Євро, що станом на 05.11.2021 у національній валюті складає 945 686,49 грн (курс НБУ євро 30,2848).
Отже на думку скаржника, ухвала Господарського суду Рівненської області від 27.04.2022 у справі № 918/806/21 в частині відхилених грошових вимог АТ Комерційний банк "Приватбанк" постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому її слід скасувати та ухвалити в цій частині новве рішення, яким визнати кредиторські вимоги АТ Комерційний банк "Приватбанк" в сумі заявленій банком.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 відкладено вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Коменрційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.04.2022 у справі № 918/806/21 до повернення матеріалів справи № 918/806/21 із Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду /т. 3 а.с. 115/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2022, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.04.2022 у справі № 918/806/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.10.2022 /т. 3 а.с. 123-124/.
Ухвалою суду від 22.08.2022 задоволено клопотання представника АТ КБ "Приватбанк" про участь в судовому засіданні 12.10.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EаsyCon" /т. 3 а.с. 139-140/.
На підставі розпорядження від 11.10.2022 № 01-05/559 керівника апарату суду у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Коломис В.В. з 10.10.2022 по 29.10.2022 включно, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 918/806/21 між суддями, протокол від 11.10.2022, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Тимошенко О.М., Юрчук М.І.
Ухвалою суду від 11.10.2022 колегією суддів у складі: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Тимошенко О.М., Юрчук М.І. прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.04.2022 у справі № 918/806/21 до свого провадження /т. 3 а.с. 189/.
Ухвалою суду від 12.10.2022 у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та орієнтовним терміном лікування два-три тижні представника АТ КБ "Приватбанк" Кузіна Є.В. розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.10.2022 об 12:00 год., забезпечено участь представника АТ КБ "Приватбанк" у судовому засіданні 26.10.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
26.10.2022 (вх. № 3425/22) від представника АТ КБ "Приватбанк" Кузіна Є.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та орієнтовним терміном лікування два-три тижні.
Розглянувши клопотання представника скаржника (вх. № 3425/22) про відкладення розгляду справи на іншу дату, судова колегія враховує наступне.
Відповідно до ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Згідно з ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Разом з тим у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Як вбачається з клопотання представника скаржника, останній вказує на неможливість прибуття в судове засідання 26.10.2022 у зв'язку із втратою ним працездатності.
Враховуючи, що ухвалами суду апеляційної інстанції від 15.08.2022, від 12.10.2022 явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а також, беручи до уваги, що скаржник свою позицію з приводу оскаржуваного судового рішення виклав у апеляційній скарзі, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника апелянта, оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.
Окрім того апеляційний суд констатує, що скаржник був своєчасно 13.10.2022 повідомлений про дату, час і місце розгляду справи - 26.10.2022, про що свідчить витяг з електронного направлення ухвали суду від 12.10.2022 /т. 3 а.с. 196/, відповідно, мав достатньо часу забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.
Отже клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає.
Інші учасники провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 явку повноважних представників в призначене судове засідання 26.10.2022 не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Зважаючи на той факт, що явка представників сторін у призначене судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників у справі що не з'явились, оскільки їхня не явка також не перешкоджає перегляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.10.2021 відкрито провадження у справі № 918/806/21 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича; заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно; призначено попереднє засідання.
06.10.2021 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 76-80/.
08.11.2021 до Господарського суду Рівненської області від АТ Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява про визнання грошових вимог АТ Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 в сумі 16 996 169,07 грн; включити до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 грошові вимоги АТ Комерційний банк "ПриватБанк" у загальному розмірі 16 996 169,07 грн та судовий збір сплачений за подання заяви у сумі 4 540,00 грн.
Дану заяву мотивує тим, що 28.04.2007 між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0704/92 за яким останньою отримано кредит у розмірі 29000,00 дол. США на споживчі цілі. Однак, станом на день подання заяви, кошти за кредитним договором № 0704/92 від 28.04.2007 (валюта дол. США) боржником ОСОБА_1 не повернуті, заборгованість не погашена та становить: 559 683,18 грн - заборгованість за кредитом; 1 724 887,54 грн - заборгованість за процентами (за правомірне та неправомірне користування кредитом); 2 798 504,43 грн - заборгованість з пені.
12.02.2008 між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0802/46 за яким останньою було отримано кредит у розмірі 60 000,00 Євро на споживчі цілі. Однак, станом на день подання заяви, кошти за кредитним договором 0802/46 від 12.02.2008 (валюта Євро) боржником ОСОБА_1 не повернуті, заборгованість не погашена та становить: 1 413 649,34 грн - заборгованість за кредитом; 3 959 282,72 гр. - заборгованість за процентами (за правомірне та неправомірне користування кредитом); 6 540 161,86 грн - заборгованість з пені.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.11.2021 заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредитором призначено до розгляду у попередньому засіданні.
Супровідним листом № 918/806/21/22/22 від 05.01.2022 на виконання листа Північно-західного апеляційного господарського суду № 918/806/21/8552/21 від 30.12.2021 матеріали справи № 918/806/21 за заявою боржника ОСОБА_1 про неплатоспроможність направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.01.2022 відкладено розгляд заяви АТ КБ "Приватбанк" про визнання кредитором до повернення матеріалів справи № 918/806/21 до Господарського суду Рівненської області.
Після повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області, ухвалою від 16.02.2022 розгляд заяви АТ КБ "Приватбанк" про визнання кредитором призначено у попередньому засіданні на 10.03.2022.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.03.2022 розгляд заяви АТ КБ "Приватбанк" про визнання кредитором відкладено у попередньому засіданні на 12.04.2022.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.04.2022 оголошено перерву в судовому засіданні по розгляду заяви АТ КБ "Приватбанк" про визнання кредитором на 27.04.2022.
27.04.2022 Господарським судом Рівненської області за наслідками розгляду грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" у справі № 918/806/22 постановлено оскаржувану ухвалу, якою визнано грошові вимоги кредитора АТ КБ "Приватбанк" до боржника ОСОБА_1 у загальному розмірі 31872,91 доларів США, що по курсу НБУ станом на 05.11.2021 становить 834 751,51 грн, з яких: 14 267,51 доларів США сальдо по кредиту, що по курсу НБУ станом на 05.11.2021 становить 373 666,08 грн; 29,94 доларів США - нараховані відсотки, що по курсу НБУ станом на 05.11.2021 становить 784,13 грн; 8635,46 доларів США прострочена сума кредиту, що по курсу НБУ станом на 05.11.2021 становить 226 162,70 грн; 6 559,10 доларів США прострочені відсотки, що по курсу НБУ станом на 05.11.2021 становить 171 782,83 грн; 2 340,90 доларів США - пеня, що по курсу НБУ станом на 05.11.2021 становить 61 308,17 грн.
В решті вимог відмовлено у визнанні.
Ухвала суду першої інстанції в частині відмови у визнанні грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 мотивована тим, що звернувшись до суду із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , Банк використав право вимоги повернення всієї суми по кредитному договору № 0704/92 від 28.04.2007 (на підставі постанови Волинського апеляційного суду від 17.08.2021 по справі № 0417/11962/2012 провадження №22-ц/802/653/21), у зв'язку з тим, що пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, а тому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Відхиляючи грошові вимоги АТ КБ “ПриватБанк” за кредитним договором № 0802/46 від 12.02.2008, суд першої інстанції виходив з того, що 27.08.2012 Банк довідався про порушення свого права та про особу, яка його порушила, і з вказаної дати у нього почався перебіг позовної давності у три роки, таким чином Банк у справі № 918/806/21 звернувся з грошовими вимогами до боржника після спливу позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Відповідно до ч. 3 ст. 119 КУзПБ за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ч. 6 ст. 119 КУзПБ з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.
З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (п. 1 ч. 1 ст. 120 КУзПБ).
Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч. 1 ст. 122 КУзПБ).
Відповідно до ч. 1 ст. 45 розділу ІІ "Розпорядження майном" КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 розділу ІІ "Розпорядження майном" КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Зважаючи на викладені норми законодавства, виявлення кредиторів з вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відбувається на стадії розпорядження майном боржника для юридичних осіб та на стадії реструктуризації боргів боржника для фізичних осіб з урахуванням положень ч.1 ст. 122 КУзПБ.
Судом встановлено, що 08.11.2021 (вх. №3349/21) АТ Комерційний Банк "Приватбанк" подано до Господарського суду Рівненської області заяву з грошовими вимогами до боржника, в якій Банк просив визнати грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 в сумі 16 996 169,07 грн, включити їх до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" у загальному розмірі 16 996 169,07 грн та судовий збір сплачений за подання заяви у сумі 4 540,00 грн /т. 1 К/.
В обгрунтування заяви АТ Комерційний Банк "Приватбанк" зазначає, що 28.04.2007 між ЗАТ КБ "ПриватБанк", як кредитором, та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено кредитний договір № 0704/92 (далі - Кредитний договір № 0704/92), за яким останньою було отримано кредит у розмірі 29 000,00 дол. США на споживчі цілі (розділ І кредитного договору).
Відповідно до п. 4.1, п. 4.3 Кредитного договору № 0704/92, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2, 2.3.3, 2.3.6, 2.3.9, 2.4.1, 4.11 цього договору, а також Графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, який наведений в Додатку №1 до даного договору, позичальник сплачує відсотки у розмірі 15% річних.
При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2, 2.3.3, 2.3.6, 2.3.9, 2.4.1, 4.11 даного договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі: 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в розмірі, передбаченому умовами договору.
Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору № 0704/92 термін повернення кредиту, відсотків і винагороди відповідно до Графіка погашення кредиту (Додаток № 1 до даного договору), але не пізніше 25 квітня 2012 року.
Пунктом 2.3 Кредитного договору № 0704/92 сторони передбачили, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом надання повідомлення.
07 листопада 2008 року банк направив позичальнику досудову вимогу про необхідність погашення заборгованості за кредитними договорами від 29 січня 2007 року № 0701/62 на суму 100 000,00 доларів США на строк до 11 січня 2012 року; від 28 квітня 2007 року № 0704/92 на суму 29 000,00 доларів США на строк до 25 квітня 2012 року; від 12 лютого 2008 року № 0802/46 на суму 60 000,00 євро на строк до 11 лютого 2013 року, що разом станом на 07 листопада 2008 року складає 25 114,40 доларів США та 56 389,29 євро, у 7-денний строк з моменту отримання позичальником зазначеного попередження.
Однак позичальник отриманих кредитних коштів Банку не повернув.
З метою захисту порушеного права ПАТ КБ "ПриватБанк" зверталося до з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 0704/92.
Постановою Волинського апеляційного суду від 17.08.2021 у справі № 0417/11962/2021 частково задоволено позовну заяву Банку та стягнуто з боржника заборгованість за Кредитним договором № 0704/92 у розмірі 31 872,91 доларів США, яка складається із: 14 267,51 доларів США - сальдо по кредиту; 29,94 доларів США - нараховані відсотки; 8 635,46 доларів США - прострочена сума кредиту; 6 559,10 доларів США - прострочені відсотки; 2 343,90 доларів США - пеня / т. 1к, а.с. 33-39/.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у цій справі договір № 0704/92 від 28.04.2007 є кредитним договором, відносини за яким регулюються, зокрема положеннями параграфів 1 та 2 Глави 71 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України та загальними положеннями про зобов'язання та договір, визначеними у Розділах І та ІІ Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже зобов'язання позичальника з повернення кредиту та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Пунктами 4.2, 4.4 кредитного договору № 0704/92, зокрема, передбачений обов'язок відповідача, як позичальника, повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у повному обсязі у терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, що наведений у Додатку № 1 до кредитного договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 та ч. 1 ст. 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже для належного виконання договірних зобов'язань необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитним коштами, а прострочення виконання зобов'язань є їх порушенням.
Пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав.
При цьому у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.
З наведеного вище вбачається, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Зважаючи на те, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України й охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Отже кредитор втратив право нараховувати, зокрема, проценти поза строком дії кредитного договору.
Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, Банк використав право вимоги повернення всієї суми по кредитному договору № 0704/92 від 28.04.2007 в розмірі (31 872,91 доларів США) 848 210,16 грн (курс Національного банку України станом на 17.08.2021 становить 26,6457 грн х 31 872,91 доларів США = 848 210,91 грн) на підставі постанови Волинського апеляційного суду від 17.08.2021 по справі № 0417/11962/2012 провадження № 22-ц/802/653/21, звернувшись до суду із позовом про стягнення заборгованості з позичальника.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме такі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні (правовий висновки викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17).
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень (що вирішено - вирішено і не мас переглядатися до безмежності).
Посилання апелянта на те, що Банк у даній справі заявляє грошові вимоги за процентами, які нараховані за неправомірне користування кредитними коштами у розмірі відсоткової ставки визначеної договором і охоплюються диспозицією частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки за умовами кредитного договору підвищені проценти в розмірі 32 % сплачуються саме як проценти за користування кредитом, а не за прострочення виконання грошового зобов'язання, як то передбачено ст. 625 ЦК України.
Крім того згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже враховуючи те, що порушення боржником зобов'язання є умовою нарахування неустойки, яка є заходом відповідальності за порушення зобов'язання, порушення позичальником умов кредитного договору щодо своєчасної сплати суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами тягне за собою обов'язок позичальника сплатити кредитору пеню.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналіз наведених норми чинного законодавства та умов кредитного договору свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом та погоджений сторонами у кредитному договорі, пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14, від 13.06.2018 у справі № 905/1923/16, від 13.07.2018 у справі № 916/2393/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Положення чинного законодавства хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011 у справі № 3-141гс11.
Отже вимоги про застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, можуть заявлятися лише в національній валюті України (гривні).
Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором позичальник зобов'язаний сплачувати Банку відповідно до вимог чинного законодавства України пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
При цьому, враховуючи умови договору, пеня у даному випадку має обчислюватися і стягуватися в національній валюті України - гривні.
А тому саме у гривні пеня повинна обчислюватися щоденно (на момент щоденного прострочення зобов'язання).
Такі правові висновки Верховного Суду щодо правил проведення розрахунку пені за прострочене зобов'язання, виражене в іноземній валюті, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі № 922/4404/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.
Однак з розрахунку заборгованості за договором № 0704/92 від 28.04.2007 вбачається, що Банк за порушення строків розрахунків обчислював пеню щоденно від валюти кредиту (долари США) і у валюті кредиту (долари США) та в загальному зазначив нараховану суму пені у доларах США (10 853,93 дол. США) /т. 1 К а.с. 28-32/.
Отже з урахуванням умов кредитного договору, пеня в даному випадку має обчислюватись і стягуватись в національній валюті України - гривні. При цьому саме у гривні вона повинна обчислюватись на момент щоденного прострочення зобов'язання, а не з визначенням гривневого еквіваленту на час подання позову, що значно впливає на кінцеву суму у зв'язку із зміною курсу іноземної валюти станом на 04.10.2021.
Враховуючи вище викладене, нарахована АТ КБ "ПриватБанк" сума пені не може бути визнана як грошова вимога до боржника, оскільки її нарахування здійснено банком з порушенням умов Кредитного договору № 0704/92 від 28.04.2007 та зазначених вище норм законодавства України.
12.02.2008 між ЗАТ КБ "ПриватБанк", як кредитором, та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено кредитний договір № 0802/46 (далі - Кредитний договір № 0802/46), за яким останньою було отримано кредит у розмірі 60 000,00 Євро на споживчі цілі (розділ І договору).
Відповідно до п. 4.1, 4.3 Кредитного договору № 0802/46, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2, 2.З.З, 2.3.6, 2.3.9, 2.4.1, 4.11 цього договору, а також Графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, який наведений в Додатку № 1 до даного договору, позичальник сплачує відсотки у розмірі 15% річних.
При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2, 2.3.3, 2.3.6, 2.З.9, 2.4.1, 4.11 даного договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі: 30% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за Кредитним договором № 0802/46 виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в розмірі, передбаченому умовами договору.
Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору № 0802/46 термін повернення кредиту, відсотків і винагороди відповідно до Графіка погашення кредиту (Додаток № 1 до даного договору), але не пізніше 11 лютого 2013 року.
Пунктом 2.3 кредитного договору сторони договору передбачили, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом надання повідомлення.
07 листопада 2008 року банк направив позичальнику досудову вимогу про необхідність погашення заборгованості за кредитними договорами від 29 січня 2007 року № 0701/62 на суму 100 000,00 доларів США на строк до 11 січня 2012 року; від 28 квітня 2007 року № 0704/92 на суму 29 000,00 доларів США на строк до 25 квітня 2012 року; від 12 лютого 2008 року № 0802/46 на суму 60 000,00 євро на строк до 11 лютого 2013 року, що разом станом на 07 листопада 2008 року складає 25 114,40 доларів США та 56 389,29 євро, у 7-денний строк з моменту отримання позичальником зазначеного попередження.
Однак позичальник отриманих кредитних коштів Банку не повернув.
Судом встановлено, що 27.08.2012 АТ КБ "Приватбанк" зверталося з позовом до ПАТ "Акцент-банк", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позову АТ КБ "Приватбанк" посилався на укладення договору № 0802/46 від 12.02.2008, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 60 000 Євро, зі сплатою за користування нею відсотків у розмірі 15 % в рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 11 лютого 2013 року.
Однак в порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала, що стало підставою для звернення до суду.
Вимоги за вказаним договором були забезпечені порукою на суму 10 000 гривень шляхом укладання з ПАТ "А-банк" відповідного договору № 167 від 20.10.2010, у зв'язку з чим Банк вважав їх солідарними відповідачами за заявленим до стягнення боргом.
Тому Банк просив стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 0802/46 від 12.02.2008 у розмірі 116 822, 69 Євро та судовий збір за подання позовної заяви, а з ПАТ "А-банк" та співвідповідача солідарно заборгованість у розмірі 10 000 гривень.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.08.2012 відкрито провадження у зазначеній справі.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.09.2012 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" 160 485,27 гривень заборгованості за кредитним договором і 3 219 гривень судового збору. Стягнуто з ПАТ "А-банк" і співвідповідача на користь АТ КБ "Приватбанк" солідарно заборгованість в сумі 10 000 гривень.
26 березня 2018 року ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення суду і заяву про поновлення строку на її подання.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2018 року зазначені заяви задоволено. Заочне рішення суду першої інстанції скасовано і призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні.
10.05.2018 ОСОБА_1 були подані клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог до ПАТ "А-банк" та про передачу справи за підсудністю.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2018 справу передано на розгляд до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, а провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ "А-банк" закрито.
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області ухвалою від 11.07.2018 прийняв до розгляду справу та призначив підготовче судове засідання на 09 год. 00 хв. 02.10.2018.
У відзиві на позовну заяву, поданому 31.07.2018, відповідач вважала вимоги Банку необгрунтованими та незаконними, такими, що не підлягають до задоволення, позаяк позивач не надав належних та допустимих доказів про наявність заборгованості по кредитному договору.
Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05.12.2018 позов АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 29.01.2019 апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, а ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05.12.2018 - без змін.
Відповідно до умов договору № 0802/46 від 12.02.2008, боржник отримала кредит в сумі 60 000 Євро зі сплатою за користування нею відсотків у розмірі 15 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 11 лютого 2013 року.
Як вже зазначалося вище, у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У зв'язку із зверненням 27.08.2012 АТ КБ "Приватбанк" до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "А-банк" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 0802/46 від 12.02.2008, кінцевий строк на повернення кредитних коштів настав - 27.08.2012.
Як вбачається з матеріалів справи, керуючий реструктуризацією та боржник подали заяви про застосування строку позовної давності до грошових вимог АТ КБ "Приватбанк"/т.1 К а.с. 72-75, а.с. 89-91/
Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У свою чергу згідно з ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік.
Інститут позовної давності полягає у наданні особі, цивільне право якої порушено, певного строку саме для звернення до суду за захистом цього права, в тому числі за допомогою державного примусу. Перебіг позовної давності обчислюється за загальним правилом від дня, коли особа довідалася (могла довідатись) про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України). Залишення ж позову без розгляду є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених ЦК України недоліків або дій цієї особи. При цьому особа може повторно звернутись до суду з такими ж вимогами.
Відповідно до статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Зупинення перебігу позовної давності і припинення - суттєво відрізняються. Перше має тимчасовий характер, коли до строку давності не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає. Натомість переривання позовної давності означає анулювання строку, який сплив до моменту вчинення боржником передбачених законодавством дій щодо визнання боргу або іншого обов'язку.
Тому норма статті 265 ЦК України регулює відносини зупинення перебігу позовної давності в разі залишення позову без розгляду та не регулює відносин переривання або не переривання позовної давності.
Отже строк позовної давності у разі пред'явлення позову, який судом було залишено без розгляду, не переривається. Протилежні висновки є помилковими (постанова ВП ВС від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19).
Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Умовами п. 6.8 Кредитного договору № 0802/46 сторони погодили збільшення строку позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором та встановили тривалість строку - 5 років.
Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Судом встановлено, що кінцевий строк на повернення кредитних коштів за Кредитним договором №0802/46 від 12.02.2008 настав 27.08.2012 у зв'язку з зверненням Банку до суду за захистом порушеного права, тому саме із вказаної дати у нього почався перебіг позовної давності у 5 років, який закінчився 27.08.2017.
У зв'язку з тим, що позов Банку судом залишено без розгляду, вказаний строк не переривався і не зупинявся.
Банк з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 у справі № 918/806/21 звернувся 05.11.2021, тобто після спливу строку позовної давності 27.08.2017.
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Зобов'язання позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковими до основного.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0802/46 від 12.02.2008 у зв'язку з заявленням грошових вимог за цим договором після спливу позовної давності, про застосування якої заявили керуючий реструктуризацією та боржник.
Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи та заперечення скаржника, які викладені в апеляційній скарзі грунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для скасування ухвали Господарського суду Рівненської області від 27.04.2022 у справі № 918/806/21 відсутні.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки в судове засідання 26.10.2022 сторони у справі не з'явилися, на підставі ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення постанови суду апеляційної інстанції у справі № 918/806/21 є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Коменрційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.04.2022 у справі № 918/806/21 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.04.2022 у справі № 918/806/21 з залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286-291 ГПК України.
Справу № 918/806/21 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "03" листопада 2022 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.