вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" жовтня 2022 р. Справа№ 910/21227/16 (910/10916/21)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Полякова Б.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Грека Б.М.
за участю секретаря судового засідання Дюкаревої І.М.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.01.2022
у справі № 910/21227/16 (910/10916/21)
за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС
до Сільськогосподарський кооператив імені Шевченка
про про визнання недійсними укладені правочини
в межах справи №910/21227/16
за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
до Сільськогосподарського кооперативу імені Шевченка
про банкрутство
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.10.2022
В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/21227/16 за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про банкрутство Сільськогосподарського кооперативу імені Шевченка.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС до Сільськогосподарського кооперативу імені Шевченка про визнання недійсними укладені правочини.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2022 позовну заяву Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання недійсним правочинів і додані до неї документи повернуто заявнику.
Ключовим мотивом ухвали є:
- за поданою позивачем позовною заявою підлягають вирішенню шість окремих спорів з різними підставами виникнення та поданими доказами, у зв'язку з чим позивачем порушено правило об'єднання позовних вимог.
Не погоджуючись з постановою місцевого суду, ГУ ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ключовим аргументом скарги є:
- всі оспорюванні правочини укладені на безоплатній основі в «підозрілий період» та наслідками їх укладення стало зменшення активів боржника.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №910/21227/16 (910/10916/21) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Отрюх Б.В., Грек Б.М. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов'язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21227/16 (910/10916/21), відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
На виконання ухвали від 30.06.2022 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/21227/16 (910/10916/21).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.01.2022 у справі № 910/21227/16 (910/10916/21), розгляд справи призначено на 25.10.2022.
В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог; спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно з частиною першою статті 173 ГПК в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 173 ГПК України).
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Поряд з цим, необхідно також враховувати, що об'єднання позовних вимог може мати й негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
За змістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій та п'ятій вказаної статті.
Саме встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, і є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
Зазначене повністю узгоджується з позицією Верховного суду, яка висловлена в постанові від 17.02.2022 (справа № 915/1429/21).
Місцевий суд повертаючи позовну заяву ГУ ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС виходив з того, що за поданою позивачем позовною заявою підлягають вирішенню шість окремих спорів з різними підставами виникнення та поданими доказами, а отже позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позивач просить визнати недійсними правочини, що укладені відповідачем 25.10.2014, 28.10.2014, 12.02.2015, 26.02.2015, 21.11.2016 та 26.01.2017.
Сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, заявлені вимоги щодо визнання недійсним договорів не пов'язані підставою їх виникнення. При вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо укладання кожного договору.
За поданою позивачем заявою фактично підлягають вирішенню шість окремих спорів між тими ж сторонами. Під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання відповідачем кожного окремо договору, необхідним є з'ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги що виникли по кожному договору, судом має бути надана правова оцінка договору з точки зору правової природи укладених договорів, і в свою чергу при вирішенні вимог що виникли з договорів суд має надати оцінку договірним відносинам сторін по шістьом договорам, визначити строк їх дії, встановити чи є обставини на які зроблені посилання про наявність порушення відповідачами при укладанні та виконанні договору.
Таким чином, як правильно зауважив суд першої інстанції, позовна заява ГУ ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання недійсним правочинів підлягала поверненню відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи наведені в апеляційній скарзі про те, що оспорюванні правочини мають однакові ознаки для визнання їх недійсними не спростовують зазначеного вище, а саме того, що судом мають вирішуватися та встановлюватися обставини щодо укладання кожного договору окремо, що в свою чергу фактично призведе до вирішення шести окремих спорів між тими ж сторонами.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
У зв'язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України; можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв'язку з евакуацією; тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про розгляд справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ПАГС); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.
Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.01.2022 у справі № 910/21227/16 (910/10916/21) залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.01.2022 у справі № 910/21227/16 (910/10916/21) залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу №910/21227/16 (910/10916/21) повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Дану постанову направити на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи.
Відповідно до частин 6 та 7 статті 6 ГПК України:
"Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою."
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Головуючий суддя Б.М. Поляков
Судді Б.В. Отрюх
Б.М. Грек