вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" жовтня 2022 р. Справа№ 910/13866/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 18.10.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 (повний текст рішення складено 03.02.2022)
у справі № 910/13866/21 (суддя Балац С.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК»
про визнання третейського застереження недійсним
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» (надалі - відповідач, АТ «МІБ») в якому просила:
- визнати третейське застереження, яке міститься у розділі 4 «Порядку розгляду спорів» договору поруки № 00091.ІЗ-СВО/БІЖ від 10.11.2014 укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ 35810511) недійсним.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що між відповідачем, як банком, та ОСОБА_1 , як поручителем, підписано договір поруки від 10.11.2014 № 00091.13- СВО/БІЖ (далі - Договір поруки) відповідно до предмету якого позивач поручається перед відповідачем за виконання приватним акціонерним товариством "СВИНЕЦЬ" зобов'язань у повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати процентів (плати за користування кредитом), комісій, неустойки та інших платежів, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються Кредитним договором та будь якими додатковими угодами до нього (у т.ч., які збільшуватимуть основне зобов'язання) (далі як всі зобов'язання разом, так і кожне з них окремо - Зобов'язання) (п. 1.1 Договору поруки).
Пунктом 5.6 Договору поруки передбачено, що сторони, укладаючи договір, керуючись відповідними принципами свободи договору, домовились про наступну форму укладання договору, яка є обов'язковою для сторін і погодженою сторонами, а саме: кожен аркуш, на якому викладено договір, містить підпис кожної сторони (уповноважених представників сторін). Сторони погоджуються з тим, що сторінка договору, яка не має підписів сторін, не є частиною договору та не може бути підставою для встановлення яких- небудь прав та обов'язків для сторін договору.
Сторінка 1 Договору поруки на якій розміщено предмет третейського застереження та вказівка на третейський суд не має підписів сторін, а тому не може бути підставою для встановлення яких-небуть прав та обов'язків для сторін Договору поруки, зокрема і щодо встановлення предмету третейського застереження.
Нормативно - правове обгрунтування позову зводиться до того, що відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.
Відповідно до частини 7 статті 12 Закону України «Про третейські суди» у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Короткий зміст заперечень відповідача проти позову
Відповідач в обгрунтування заперечень проти позову вказував, що позивач звернулася з даним позовом не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою уникнення сплати боргу, вважає третейську угоду у формі третейського застереження такою, що укладена сторонами, з огляду на принцип автономності арбітражної угоди вважає, що п. 5.6 договору поруки не має відношення до третейської угоди. Відповідач також заявив про застосування строку позовної давності.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.
В підготовчому засіданні 11.10.2021 місцевий господарський суд оглянув оригінал Договору поруки, та встановив відповідність такого оригіналу засвідченій копії Договору поруки, яка наявна в матеріалах справи, а також те, що такий текст правочину викладено на одному аркуші з двох сторін, тобто на двох сторінках. Перша сторінка не підписана сторонами (що не заперечується учасниками справи), а друга сторінка містить підписи сторін.
Третейське застереження (розділ 4 Договору поруки) міститься на першій сторінці Договору поруки.
При цьому, в пункті 5.6 Договору поруки (який розташований на підписаній сторонами сторінці Договору поруки) сторонами закріплена домовленість, що саме сторінка договору, яка не має підписів сторін не може бути підставою для встановлення яких-небудь прав та обов'язків для сторін договору.
Враховуючи відсутність підписів сторін Договору поруки на першій сторінці такого правочину (на якому закріплено третейське застереження) суд дійшов висновку про те, що третейське застереження, закріплене у розділі 4 Договору поруки, є неукладеним.
Місцевим господарським судом встановлено відсутність укладення сторонами третейського застереження за Договором поруки, а тому суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання такого третейського застереження недійсним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги АТ «МІ Б» та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 по справі № 910/13866/21 змінити, виклавши мотивувальну частину зазначеного рішення в новій редакції.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що мотивувальна частина рішення містить неправильні висновки та підлягає зміні через порушення судом першої інстанції норм процесуального права та норм матеріального права.
В обгрунтування порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, відповідач вказує, що позов у цій справі є зловживанням матеріальним цивільним правом, оскільки позовна заява не містить обставин, які встановлюють факт порушення прав ОСОБА_1 за захистом яких позивач звернулася до суду. Мотивує це тим, що позивач з моменту стягнення за рішенням третейського суду з неї заборгованості як поручителя по Договору поруки ініціювала спір не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою уникнення сплати боргу.
Відповідач не погоджується з висновками місцевого господарського суду про неукладеність третейської угоди у вигляді третейського застереження, посилаючись на те, що позивач не довів наявність обставин, які спростовують наведений відповідачем юридичний факт укладеності третейського застереження відповідно до поданого ОСОБА_1 відзиву у третейській справі 07/21 постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Вказує, що оцінка дійсності та укладеності третейської угоди у вигляді застереження у Договорі поруки була надана у постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 873/51/21, яку місцевий господарський суд не врахував як доказ. Також відповідач посилається на висновки Верховного Суду у справі № 873/42/21 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 по справі № 906/493/16.
В обгрунтуваня порушення місцевим господарським судом норм матеріального права відповідач вказує на те, що ОСОБА_1 не заперечувала факту існування третейської угоди при третейському розгляді. Відсутність у відзиві ОСОБА_1 під час третейського розгляду заперечення щодо факту укладення третейської угоди на яку посилався банк у позовній заяві, є достатнім для визнання третейської угоди укладеною. Відповідач не погодився з висновком суду про те, що відповідач у третейському провадженні має заначити у поданому відзиві про згоду з третейською угодою.
З посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц відповідач вказує, що факт укладення правочину може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 по справі № 910/13866/21 скасувати та прийняти у справі нове рішення яким вимоги про визнання недійсним третейського застереження задовольнити.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що місцевий господарський суд не застосував матеріальну норму права, яка підлягала застосуванню у спірних правовідносинах за встановлених судом фактичних обставин.
Позивач вказує, що при вирішенні спору підлягала застосуванню спеціальна матеріальна норма права встановлена частиною 7 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» відповідно до якої правові наслідки повинні наступати у вигляді визнання третейської угоди недійсною.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду справи по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 справу №910/13866/21 за апеляційною скаргою Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Куксов В.В., Коробенко Г.П.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18 04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні, зокрема до 21 листопада 2022 року.
Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (колегії суддів) від 30.05.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі №910/13866/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Куксов В.В., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13866/21. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційних скарг, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 910/13866/21.
13.06.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13866/21.
Після виходу головуючого судді з відпустки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022, справу призначено до розгляду на 06.09.2022.
Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022, об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022, справу призначено до розгляду на 06.09.2022.
У зв'язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. 06.09.2022 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.09.2022 у справі №910/13866/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 прийнято справу №910/13866/21 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю., справу №910/13866/21 призначено до розгляду на 18.10.2022.
Відповідно до рішення зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022, з метою дотримання передбачених законом процесуальних строків розгляду вищевказаної справи, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.10.2022 у справі №910/13866/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.
12.10.2021 на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача - Борсенко О.В. про проведення судового засідання у справі №910/13866/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 прийнято справу №910/13866/21 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.
Клопотання представника ОСОБА_1 - Борсенко Олександра Вікторовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Розгляд справи №910/13866/21 18.10.2022 призначено в режимі відео конференції з використанням власних технічних засобів.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судовому засіданні 18.10.2022 представник АТ «МІБ» надав пояснення та просив апеляційну скаргу відповідача задовольнити, змінити рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 по справі № 910/13866/21, виклавши мотивувальну частину зазначеного рішення в новій редакції. У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просив відмовити.
Присутній у судовому засіданні 18.10.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представник Зіміної Н.В. надав пояснення та просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 по справі № 910/13866/21 задовольнити - скасувати оспорюване судове рішення та прийняти у справі нове рішення про задоволення позову. У задоволенні апеляційної скарги АТ «МІБ» просив відмовити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Між відповідачем, як банком, та приватним акціонерним товариством "СВИНЕЦЬ", як позичальником, укладено кредитний договір від 08.08.2013 № 00091.13-СІШ (далі - Кредитний договір), предметом якого є надання банком позичальнику грошових коштів (кредиту) у вигляді (відкличної) відновлювальної кредитної лінії на умовах, визначених у Кредитному договорі.
Між відповідачем, як банком, та позивачем, як поручителем, укладено договір поруки від 10.11.2014 № 00091.ІЗ-СВО/БІЖ, відповідно до предмету якого позивач поручається перед відповідачем за виконання приватним акціонерним товариством "СВИНЕЦЬ" зобов'язань у повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати процентів (плати за користування кредитом), комісій, неустойки та інших платежів, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються Кредитним договором та будь якими додатковими угодами до нього (у т.ч., які збільшуватимуть основне зобов'язання) (далі як всі зобов'язання разом, так і кожне з них окремо - Зобов'язання) (п. 1.1 Договору поруки).
Апеляційний суд враховує, що у підготовчому засіданні 11.10.2021 місцевим господарським судом оглянуто оригінал Договору поруки, встановлено відповідність такого оригіналу засвідченій копії Договору поруки, яка наявна в матеріалах справи, а також те, що такий текст правочину викладено на одному аркуші з двох сторін, тобто на двох сторінках. Перша сторінка не підписана сторонами (що не заперечується учасниками справи), а друга сторінка містить підписи сторін.
Розділом 4 «ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СПОРІВ» Договору поруки, визначено наступне: Всі вимоги, які виникають при виконанні договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди. Умови Договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення Договору.
Пунктом 5.6 Договору поруки передбачено, що сторони, укладаючи договір, керуючись відповідними принципами свободи договору, домовились про наступну форму укладання договору, яка є обов'язковою для сторін і погодженою сторонами, а саме: кожен аркуш, на якому викладено договір, містить підпис кожної сторони (уповноважених представників сторін). Сторони погоджуються з тим, що сторінка договору, яка не має підписів сторін, не є частиною договору та не може бути підставою для встановлення яких- небудь прав та обов'язків для сторін договору.
Апеляційний суд констатує, що на не підписаній сторонами сторінці Договору поруки знаходиться частина положень розділу 4 «ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СПОРІВ» Договору поруки, наступного змісту: «Всі вимоги, які виникають при виконанні договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди (частина третейської угоди у формі третейського застереження).
Мотиви та джерела права з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про третейські суди» (тут і надалі в редакції на час виникнення правовідносин) третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, і інша сторона проти цього не заперечує.
За частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода повинна містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладення угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами першою та другою ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Пунктом 5.6 Договору поруки передбачено, що сторони, укладаючи договір, керуючись відповідними принципами свободи договору, погоджуються з тим, що сторінка договору, яка не має підписів сторін, не є частиною договору та не може бути підставою для встановлення яких-небудь прав та обов'язків для сторін договору.
Частина третейської угоди у формі третейського застереження про те, що всі вимоги, які виникають при виконанні договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому третейському суді при асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди, міститься на непідписаній сторонами сторінці Договору поруки не є частиною договору та не є підставою для встановлення яких-небуть прав та обов'язків для сторін Договору поруки.
Апеляційний суд констатує, що зміст пункту 5.6 Договору поруки щодо підписання сторонами кожної сторінки договору не суперечить вимогами цивільного законодавства та відповідає діловій практиці при укладенні та підписанні договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 5 статті 12 Закону України «Про третейські суди» домовленість про предмет договору є визначеною законом істотною умовою третейської угоди.
На основі вільного волевиявлення в п. 5.6 Договору поруки сторони встановили умову надання обов'язковості умовам договору шляхом підписання кожної сторінки договору. В тому числі це правило поширюється і на третейську угоду у формі третейського застереження, як складову Договору поруки.
В силу ч. 4 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що за відсутності підписів сторін Договору поруки на першій сторінці такого правочину, третейське застереження, закріплене у розділі 4 Договору поруки, є неукладеним.
На підставі наведеного апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо незастосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин ч. 7 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», оскільки угода, яка не укладена сторонами не може бути визнана недійсною.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги АТ «МІБ» апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В силу п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.12.2021 по справі № 910/9841/20 зробив висновок про те, що дійсність/ недійсність третейської угоди/застереження може бути самостійним (окремим) позовним провадженням не залежно від існування спірних питань за основним договором/контрактом, та може бути розглянуто як національним судом так і арбітражним судом, який визначено у арбітражній угоді (третейському застереженні). Таким чином позов про визнання недійсним арбітражної угоди, у тому числі викладеної у формі арбітражного застереження, відповідає нормам Конституції України та вимогам чинного законодавства України, є ефективним способом захисту прав і законних інтересів та не суперечить нормам міжнародного права.
Також, надаючи оцінку доводам відповідача про те, що факт укладення правочину може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист порушеного права, апеляційний суд виходить з того, що відповідачем АТ «МІБ» не надано доказів звернення до національних судів з позовами до Зіміної Н.В. під час розгляду яких позивач мала б можливість доказувати неукладеність третейської угоди як спосіб захисту права.
В той же час апеляційний суд враховує, що АТ «МІБ» звертався до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків з позовом до Зіміної Н.В. про стягнення грошовій коштів як з поручителя за Договором поруки.
Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про те, що укладеність третейської угоди підверджено наслідками розгляду справи третейським судом. Під час апеляційного розгляду справи апеляційним судом оцінюються доводи підтверджені доказами. Матеріали даної справи не містять відзиву, який подавався Зіміною Н.В. у третейській справі № 07/21, а тому апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані доводи відповідача про відсутність з боку Зіміної Н.В. заперечень проти дійсності третейської угоди у третейській справі.
Щодо посилання відповідача на ч. 4 ст. 165 ГПК України то апеляційний суд виходить з того, що за змістом цієї норми, відповідач позбавляється права заперечувати проти обставини під час розгляду справи по суті, якщо відзив відповідача не містить вказівки на його (відповідача) незгоду з обставиною на якій грунтуються позовні вимоги. Відзив Зіміної Н.В. у третейській справі не може створювати наслідків для цієї господарської справи, визначати згоду або незгоду з обставинами, які є предметом дослідження у цій господарській справі. При застосуванні ч. 4 ст. 165 ГПК України значення має відзив поданий у конкретній господарській справі.
Також, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.
На підставі зазначеного апеляційним господарським судом відхиляються доводи відповідача про обов'язок суду оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, тобто з огляду на третейську справу.
Надаючи оцінку посиланням відповідача на постанову Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 873/51/21, постанову Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/3800/21 апеляційний суд виходить з наступного.
У пункті 8.8 постанови Верховного Суду від 10.08.2021 по справі № 873/51/21 вказується на помилковість висновків Північного апеляційного господарського суду про припинення третейського застереження в Договорі поруки внаслідок припинення поруки з 07.08.2015 з підстав, передбачених частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України, що призвів також до помилкового висновку про відсутність у Третейського суду компетенції для розгляду справи між сторонами з прийняттям оскаржуваного Рішення.
У постанові від 20.07.2022 у справі № 910/3800/21 Верховний Суд вказав, що принцип автономності третейської угоди свідчить, що дійсність основного договору не впливає на дійсність включеної до нього третейської угоди. Третейська угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність, втрата чинності основного договору, припинення зобов'язань за основним договором не можуть бути підставою для автоматичної недійсності/втрати чинності третейської угоди.
Отже і у справі № 873/51/21 і у справі № 910/3800/21 Верховний Суд оцінював правильність судових висновків про взаємопов'язаність між припиненням основного зобов'язання та третейської угоди. Натомість висновки зроблені Верховним Судом у межах обставин встановлених судами попередніх інстанцій та у межах заявлених вимог.
У справах № 873/51/21, № 910/3800/21 Верховний Суд не зробив висновок про дійсність та укладеність третейського застереження по суті. Рішення Верховного Суду не містять встановленого юридичного факту про дійсність та укладеність третейської угоди, а тому не можуть бути застосовані апеляційним господарським судом під час розгляду цієї справи.
Посилання відповідача на правові висновки судів у інших справах не приймаються та не враховуються апеляційним судом, оскільки зроблені судами у справах, що виникли з правовідносин, які не стосуються сторін даного спору та за інших фактичних обставин у справах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі №910/13866/21 та залишення без задоволення апеляційної скарги АТ «МІБ» та апеляційної скарги Зіміної Н.В. у справі.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах- учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржників викладені в їх апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржниками доводів апеляційних скарг.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати за проведену судову почеркознавчу експертизу, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 910/13866/21 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 910/13866/21 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 910/13866/21 залишити без змін.
4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги (судовий збір) покладаються на скаржників.
5. Матеріали справи № 910/13866/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 20.10.2022.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді Є.Ю. Шаптала
К.В. Тарасенко