іменем України
01 листопада 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/2025/22
Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1004/22
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
із секретарем: Шкарупою Ю.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління національної поліції України в Чернігівській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 серпня 2022 року (ухвалене о 12:01, повний текст складено 11 серпня 2022 року) у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області про відшкодування шкоди завданої смертю внаслідок кримінального правопорушення, -
У травні 2022 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області (далі - Казначейство), в якому, посилаючись на ст. 1177, 1200, 1207 ЦК України, просив:
- стягнути за рахунок Державного бюджету України на його користь шкоду потерпілому у зв'язку зі смертю внаслідок кримінального правопорушення, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення в сумі: матеріальну шкоду 30 000 грн та моральну шкоду 300 000 грн;
- зобов'язати Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області списати в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь грошові кошти в сумі матеріальної шкоди 30 000 грн та моральної шкоди 300 000 грн, а всього на суму 330 000 грн.
Позов обґрунтовував тим, що в провадженні Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12016270010011524 від 10.12.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 187 КК України, за фактом смерті його сина ОСОБА_2 , в якому позивача визнано потерпілим. З моменту скоєння відносно сина ОСОБА_2 злочину, а саме спричинення йому тяжкого тілесного ушкодження внаслідок якого настала смерть, сплило більш п'яти років, але до теперішнього часу злочин залишається нерозкритим та особа, яка його вчинила не встановлена.
Досудове розслідування вказаного кримінального провадження слідчим відділом ЧРУП НПУ в Чернігівській області не ведеться. Заходів, щодо встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення не прийнято.
За шістдесят два місяці розслідування кримінального провадження було лише визнано позивача потерпілим, проведена судово-медична експертиза трупа та допитано декілька свідків. Вказівки процесуального керівництва прокуратури не виконуються. Позивач отримав відповіді формального характеру, що кримінальне провадження на контролі та досудове розслідування триває. Довга тривалість досудового розслідування та не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, привело позивача до моральних страждань.
У період знаходження сина ОСОБА_2 у Чернігівській обласній лікарні з 10.12.2016 по 12.02.2017, позивач витратив на його лікування 30 000 грн.
Позивач зазначав, що несе моральні страждання, у зв'язку з протиправним позбавленням життя його сина. Завдана йому моральна шкода, полягає в тому, що на лікування сина, він вимушений був витрачати кошти, але це ні до чого не привело, бо він помер. Гроші був вимушений позичати у різних банківських установах у вигляді кредиту, який сплачує по теперішній час. Смерть сина, внаслідок кримінального правопорушення, привела до того, що у квітні 2018 року позивач переніс стрес, проходив лікування.
Не розкриття злочину відносно сина привело до розладу сімейних відносин. Постійні закиди дружини - матері ОСОБА_2 , що позивач нічого не робить, щоб поліція встановила особу, яка протиправно позбавила життя ОСОБА_2 , привело до розірвання шлюбу з дружиною, він залишився самотнім чоловіком. Моральну шкоду оцінив в сумі 300 000 гривень.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області про відшкодування шкоди завданої смертю внаслідок кримінального правопорушення, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповноту дослідження судом першої інстанції наявних доказів і встановлення обставин у справі, вимог законодавства.
Позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянином незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а не прямої норми цивільного права, якою передбачено, що шкода відшкодовується потерпілому, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, є помилковим.
У відзиві на апеляційну скаргу, Казначейство просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відповідач указує, що вимога позивача щодо зобов'язання Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області списати в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України грошові кошти є безпідставною, оскільки Управління не має повноважень щодо здійснення безспірного списання сум матеріальної та моральної шкоди з Державного бюджету України.
Зазначає, що дії органів, які проводять досудове розслідування незаконними не визнано, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями органів досудового розслідування, прокуратури та фізичними і моральними стражданнями, на які посилається позивач.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Сікача О.І., які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з недоведеності та передчасності позовних вимог. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016270010011524 триває, позивач визнаний потерпілим у вказаному кримінальному провадженні та може реалізувати своє право на відшкодування спричиненої шкоди у разі завершення кримінального провадження. Позивач не надав докази протиправності діяння (бездіяльності) органу досудового розслідування, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом у справі встановлено, що 10.12.2016 внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016270010011524, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. за фабулою: 10.12.2016, приблизно о 02-00 год., невстановлені особи, знаходячись на перехресті вулиць Попова-Ціолковського-Текстильників в м. Чернігів, спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді поєднаної краніо-фаціальної травми, ЗЧМТ, переломи кісток склепіння та основи черепа, забою головного мозку важкого ступеню, переломів кісток лицьового черепа, гематом м'яких тканин обличчя, емфіземи шиї та обличчя, від яких останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Чернігівській обласній лікарні (а.с. 97-101).
Відповідно до довідки КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» від 03.02.2017 №172 ОСОБА_2 , 1993 року народження, перебував на лікуванні у нейрохірургічному відділенні з 10.02.2016 з діагнозом поєднаної крнаніофаціальної травма, забій головного мозку важкого ступеня. Вегетативний стан (а.с. 17).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 18).
Померлий ОСОБА_2 був сином позивача (а.с. 12).
У кримінальному провадженні №12016270010011524 ОСОБА_1 залучений як потерпілий (а.с. 25).
11.02.2017 склад кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12016270010011524 перекваліфіковано на ч. 2 ст. 121 КК України (а.с. 14-15).
13.12.2018 кримінальне провадження №12016270010011524 об'єднано з кримінальним провадження № 42018271010000310, відомості про яке 07.12.2008 внесені до ЄРДС за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
З наявних у матеріалах справи відповідей Чернігівської місцевої прокуратури та ГУ Національної поліції в Чернігівській області на скарги ОСОБА_1 щодо неналежного на його думку здійснення Чернігівським ВП ГУ Національної поліції в Чернігівській області досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016270010011524, розпочатого 10.12.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України вбачається, що досудове розслідування вказаного кримінального провадження триває, слідчим та процесуальним прокурором проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення осіб, які вчинили дане правопорушення (а.с. 20, 21, 22, 23, 26, 30).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 зазначав, що він має процесуальний статус потерпілого у кримінальному провадженні №12016270010011524 та враховуючи, що на даний час злочин залишається нерозкритим та особа, яка його вчинила не встановлена, він має право на компенсацію завданої шкоди за рахунок державного бюджету України відповідно до частини другої статті 1177 ЦК України.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
Держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Положення статті 1177 ЦК України передбачають порядок відшкодування шкоди, завданої лише фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Проте, на даний час у національному законодавстві відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який визначає такий порядок відшкодування шкоди.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 вересня 2014 року у справі «Петро Якович Петльований проти України», заява № 54904/08, Суд зауважив, що відповідно до ЦК України питання державної компенсації жертвам злочину врегульовано таким чином, що будь-яка вимога про таку компенсацію є умовною, і ці умови частково викладені у першому пункті статті 1177 ЦК України, який містить слова «якщо особа, яка вчинила злочин, не ідентифікована або неплатоспроможна». Подальші умови полягають у тому, що вони мають бути встановлені окремим законом, який не було прийнято до цього часу. Такий закон має також містити процедуру присудження та сплати компенсації. Ясно видно з цих застережень, що право на компенсацію з боку держави жертвам злочину, передбачене вищевказаною статтею Кодексу, ніколи не було призначене, щоб бути безумовним. Практика національних судів підтверджує, що за відсутності закону, який формулює такі положення, право на компенсацію не може виникнути згідно зі статтею 1177 ЦК України, як окремо взятою.
Європейський суд з прав людини, дослідивши приписи статті 1177 ЦК України у редакції, що була чинною до 09 червня 2013 року, та статті 1207 цього Кодексу, у справах за заявами № 54904/08 і № 3958/13 (поданими потерпілими - фізичними особами, яким держава не компенсувала шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення) вказав, що отримання відшкодування на підставі зазначених приписів можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені, та за наявності окремого закону, якого немає і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування. Тому ЄСПЛ відзначив, що право на відшкодування державою потерпілим унаслідок кримінального правопорушення ніколи не було безумовним. Оскільки заявники не мали чітко встановленого в законі права вимоги для цілей, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вони не могли стверджувати, що мали легітимне очікування на отримання будь-яких конкретних сум від держави. З огляду на це ЄСПЛ визнав скарги заявників на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції несумісними з положеннями Конвенції ratione materiae (див. ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року у справі «Петльований проти України» (Petlyovanyy v. Ukraine), заява № 54904/08, і від 16 грудня 2014 року у справі «Золотюк проти України» (Zolotyuk v. Ukraine), заява № 3958/13).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
Такий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18).
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю та передчасністю, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016270010011524 триває, позивач визнаний потерпілим у вказаному кримінальному провадженні та може реалізувати своє право на відшкодування спричиненої шкоди у разі завершення кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом помилково застосовано норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянином незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, і суду», а не прямі норми цивільного права, якими передбачено що шкода, відшкодовується потерпілому державою, якщо не встановлено особу яка вчинила злочин, не заслуговують на увагу, оскільки у судовому рішенні лише зазначено, що у спірних правовідносинах не встановлено, передбачених ст. 1 та 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підстав для відшкодування шкоди, що в цілому не впливає на правильність висновків суду.
За таких обставин оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування вірного по суті судового рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 11 серпня 2022 року - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2022 року.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді: Н.В.Висоцька
О.І. Онищенко