Провадження № 2/742/793/22
Єдиний унікальний № 742/1262/22
20 жовтня 2022 року місто Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Ільченка О.І.,
при секретарі судових засідань - Голушко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Прилуцької міської ради про надання дозволу на виїзд дитини на постійне проживання за кордон без згоди батька, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Прилуцької міської ради про надання дозволу на виїзд дитини на постійне проживання за кордон без згоди батька.
Позов мотивований тим, що від шлюбу з відповідачем вони мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживає з позивачкою. 07.01.2014 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з громадянином Німеччини ОСОБА_5 та отримавши у 2017 році дозвіл на постійне проживання, виїхала з ним до Німеччини. У 2016 році ОСОБА_3 надав нотаріальну згоду на виїзд з України та постійне місце проживання дочки у Німеччині. У 2019 році позивачка звернулася до Генерального консульства України у Мюнхені з клопотанням про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном у ФРН разом з дитиною та при цьому надала консулу оригінал нотаріально засвідченої згоди відповідача. Однак після цього відповідач протягом 6 місяців не надав згоду на зняття дитини з реєстрації місця проживання в Україні, яка вимагалася для завершення процедури оформлення залишення на постійне проживання за кордоном разом з дитиною. У зв'язку з цим, рішення про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном було скасоване, справа скерована в архів без можливості повернення оригіналів документів ОСОБА_1 , у тому числі, нотаріальної згоди відповідача.
Для отримання нотаріальної згоди батька, позивачка з 2021 року неодноразово зверталася до нього особисто з проханням надати згоду, але той згоди не надав.
Після 2016 року відповідач ніяким чином не проявляє свою позицію у питаннях, що стосуються інтересів дитини. Він не бере участі в житті дитини, не піклується про неї, не цікавиться її життям.
Оскільки батько дитини ігнорує звернення матері щодо надання згоди на залишення дитини на постійне проживання за кордоном, вона змушена звернутися до суду з даним позовом.
У судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, проте останній завчасно подав заяву до суду, згідно з якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд розглянути справу за відсутності сторони позивача та проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, з невідомих для суду причин, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, а також не надав заперечень щодо суті позову і не повідомив про поважність причини неявки в судове засідання. У зв'язку з цим, суд, відповідно до ст.280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - служба у справах дітей Прилуцької міської ради як орган опіки та піклування у судове засідання не з'явилася, проте завчасно подала до суду заяву, згідно з якою просила провести розгляд справи без її участі (а.п.36).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 від 19.09.2009, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.п.12).
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26.06.2012 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було розірвано (а.п.7).
07.01.2014 ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з громадянином Німеччини ОСОБА_5 , після чого її прізвище було змінено на ОСОБА_7 (а.п.8,9-10).
20.09.2017 ОСОБА_1 отримала дозвіл на постійне проживання у Німеччині (а.п.11).
Відповідно до копії нотаріально засвідченої заяви від 02.04.2016, ОСОБА_3 надав дозвіл на виїзд з України на постійне місце проживання своєї дочки ОСОБА_4 до Федеративної Республіки Німеччини (а.п.13).
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.08.2020 ОСОБА_1 надано дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 без згоди батька дитини - ОСОБА_3 , та дозвіл на оформлення, обмін та видачу паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 16-річного віку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька дитини - ОСОБА_3 (а.п.15-18).
24.05.2022 ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_3 з проханням надати нотаріально засвідчену письмову згоду на виїзд з України на постійне місце проживання їх спільної дочки ОСОБА_10 (а.п.19,20). Крім того, позивачка зверталася до відповідача з даним проханням у особистому смс-листуванні (а.п.21-22).
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч.2, 3 ст.154 СК України, батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.
Відповідно до ч.2 ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.ч. 1,5 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, у разі:
1) наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів;
2) наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.
У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.
Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.
Конституція України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
14 липня 2016 року Верховна Рада України внесла зміни до Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», які набрали чинності з 01 жовтня 2016 року, вилучивши з нього норми, що регулювали питання виїзду дитини за кордон, у тому числі можливість виїзду на підставі рішення суду в разі відсутності згоди одного з батьків.
З цього часу єдиним законом, що регулює порядок виїзду дітей за межі України, є стаття 313 ЦК України, якою встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.
Однак при цьому йдеться про відсутність спору між батьками з цього питання.
Пунктами 3,4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Таким чином, тимчасовий виїзд дитини за кордон передбачений на підставі рішення суду та має відповідати найкращим інтересам дитини.
Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18).
Сама по собі можливість поїздки за кордон не є безумовним свідченням того, що така поїздка відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки істотне значення має зокрема країна поїздки, мета такої поїздки та період поїздки.
Надання дозволу на виїзд дитини за кордон без зазначення конкретної адреси місця перебування дитини за межами України та не надання доказів на підтвердження повернення дитини на територію України створить ситуацію правової невизначеності та непрогнозованості, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 643/1090/17.
Аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність звернення позивачки з позовом про надання неповнолітній дитині виїзд за кордон на постійне місце проживання, оскільки предмет спору носить загальний характер, позивачкою не зазначено, на який проміжок часу вона має намір вивезти дитину за межі України, що є порушенням діючого законодавства Україна, яке регулює спірні правовідносини, в тому числі є порушенням Правил перетинання державного кордону громадянами України. При цьому судом ураховано правову позицію Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.04.2018 року по справі № 705/2898/17, відповідно до якої дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд із зазначенням його початку й закінчення.
Суд не вправі надавати дозволи на виїзд дитини за кордон на постійне місце проживання, оскільки, окрім принципу найкращих інтересів дитини, Сімейний кодекс містить і принцип рівності прав батьків на виховання дітей.
Принцип найкращих інтересів дитини має пріоритетне значення, а тому, при належному обґрунтуванні позовних вимог, виїзд дитини за кордон може надаватись і на 10 місяців протягом року (наприклад, якщо дитина відвідує школу за кордоном), проте в будь - якому випадку, дитина повинна повертатись в Україну та мати можливість спілкуватись з іншим з батьків.
Крім того, на час розгляду судом справи неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично перебуває за кордоном, а саме у Федеративній Республіці Німеччина, де проживає разом із матір'ю.
Оскільки дитина перебуває за межами України, то вирішувати питання щодо надання дозволу на її виїзд можливо лише після її повернення до України, тобто, з визначенням конкретної дати виїзду та повернення до України.
З огляду на зазначене, питання про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди батька у цій справі є недоцільним, оскільки встановленим є факт перебування на час розгляду справи судом неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Федеративній Республіці Німеччина разом з матір'ю ОСОБА_1 . Таким чином, оскільки дитина не перетинала кордон України у зворотньому напрямку, тому вирішення питання щодо надання їй дозволу на виїзд за кордон є передчасним, і може бути вирішено у судовому порядку у разі її повернення до України.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року по цивільній справі №523/5462/19.
Також суд звертає увагу, що Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року впроваджено правовий режим воєнного стану на території України. Указом Президента України № 573\2022 від 12 серпня 2022 року продовжено дію воєнного стану на території України з 05 год. 30 хв. 23 серпня 2022 року на 90 діб.
У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні Кабінетом Міністрів України спрощено порядок виїзду за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків.
Так, пунктом 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 передбачено, що виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. Після прибуття дітей, до держави остаточного перебування особи, що супроводжують дітей, зобов'язані протягом одного робочого дня звернутися до консульської установи України в державі перебування для постановки їх на тимчасовий консульський облік.
З цих підстав, суд вважає, що у позивача на даний час не існує перешкод для виїзду із неповнолітньою дитиною за кордон без рішення суду та нотаріально посвідченої згоди батька у разі виникнення загрози пов'язаної із воєнним станом.
Таким чином, виходячи з положень зазначених норм матеріального права, дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд із визначенням його початку й закінчення та точного місця перебування за кордоном та лише після повернення дитини на територію України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 141, ч.2 ст.150, ч.2,3 ст. 154, , ч.2 ст.155, ч.1,5 ст.157, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, ст. 10-13, 247, 259,263-265,268, 280 ЦПК України,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ), треті особи: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_1 ), орган опіки та піклування Прилуцької міської ради (м.Прилуки, вул.Незалежності, 82),центр надання адміністративних послуг Прилуцької міської ради (м.Прилуки, вул.Незалежності, 82) про надання дозволу на зняття дитини з реєстрації та обмін паспорта для виїзду за кордон без згоди батька - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд або на апеляційне оскарження, якщо така заява або апеляційна скарга подані протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО