Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/271/22
Єдиний унікальний №733/556/22
Рішення
Іменем України
03 листопада 2022 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі головуючого - судді Овчарика В.М.,
за участю секретаря Ткаченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про повернення безпідставно збережених коштів,
установив:
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 3,59 га, кадастровий номер 741278200:02:000:0130. Із 22 червня 2009 року по 05 травня 2015 року вказана земельна ділянка перебувала в оренді у Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Бережівка» на підставі договору оренди земельної ділянки від 22 червня 2009 року. Починаючи з 2016 року вказаною земельною ділянкою фактично користувалося СТОВ «Дружба-Нова» на підставі неукладеного договору оренди від 02.01.2015 року, що було встановлено рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2021 року. 11 квітня 2022 року на підставі вказаного вище рішення суду СТОВ «Дружба-Нова» повернула позивачу земельну ділянку відповідно до акту приймання-передачі. Отже, СТОВ «Дружба-Нова» користувалося земельною ділянкою ОСОБА_1 з 2016 року по 10.04.2022 року, при цьому з 2016 року по 2020 рік відповідач здійснив оплату за фактичне користування землею на користь позивача у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки землі за кожен календарний рік, однак за період користування землею з 01.01.2021 року по 10.04.2022 року відповідач оплату не здійснив. Таким чином останній, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути кошти позивачу на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки землі за кожен календарний рік, що в грошовому еквіваленті складає 8 828,59 грн.
Ухвалою судді від 30 серпня 2022 року відкрите провадження по даній справі (а.с. 25); за клопотанням представника відповідача (а.с. 32), ухвалою суду від 19 вересня 2022 року визначено судове засідання по справі, призначене на 23 вересня 2022 року, та всі наступні судові засідання проводити в режимі відеоконференції (а.с. 35); ухвалою суду від 23 вересня 2022 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 45-46).
Інших заяв та клопотань від учасників справи не надійшло.
Згідно відзиву, поданого представником відповідача Литвиненко Д.Г. (а.с. 36-35), остання просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з посиланням на те, що останнім не доведено жодними належними і допустимими доказами суму грошових коштів, які, на його думку, підлягають стягненню, так як неукладений договір не створює жодних наслідків. Крім того, у рішенні Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2021 року було зазначено, що саме відповідач, а не позивач має право звернутися з позовом про повернення безпідставно набутого майна у вигляді сплаченої за всі роки орендної плати. Щодо сплати витрат на правову допомогу представник відповідача також просила відмовити, оскільки представником позивача документально такі витрати не доведено.
У відповідь на відзив (а.с. 39-40) представник позивача зазначила, що неукладений договір визначається неукладеним під час його укладення, тобто договору оренди землі між ОСОБА_1 та СТОВ «Дружба-Нова» не існувало з моменту його підписання. Разом із тим, попри відсутність погодженого з обох боків договору оренди, відповідач користувався земельною ділянкою позивача та здійснював плату за користування землею з 2016 по 2020 рік у розмірі 7% від нормативно-грошової оцінки землі, а тому повинен сплатити кошти у сумі 8 828,59 грн як безпідставно набуте майно. Заперечення представника відповідача з приводу стягнення витрат на правову вважає передчасними, так як докази таких витрат будуть подані в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Заперечень у відповідь на відзив від відповідача не надійшло.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, при цьому від останньої надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності. Проти задоволення позову заперечує у повному обсязі.
Ураховуючи, що всі учасники справи у судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що ОСОБА_1 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки площею 3,59 га, кадастровий номер 742178200:02:000:0130, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області (а.с. 11).
02 січня 2015 року між позивачем СТОВ «Дружба-Нова» був укладений договір оренди даної земельної ділянки площею 3,59 га строком на десять років (а.с. 14).
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2021 року усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою загальною площею 3,59 га, кадастровий номер 7421781200:02:000:0130, розташованої на території Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), шляхом повернення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» та скасувано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7421781200:02:000:0130, площею 3,59 га, що розташована на території Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державна реєстрація права оренди якої була проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Ічнянського районного управління юстиції Чернігівської області Хвіст В.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28675787 від 11 березня 2016 року 12:45:55 (а.с. 17-20).
Відповідно до акту-передачі земельної ділянки від 11 квітня 2022 року СТОВ «Дружба-Нова» повернуло ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,59 га (а.с. 9).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Відповідно до частин першої та другої зазначеної вище статті ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Водночас, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений, зокрема, у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).
Отже, судом встановлено, що СТОВ «Дружба-Нова» не будучи власником земельної ділянки з кадастровим номером 7421781200:02:000:0130, загальною площею 3,59 га, поза волею ОСОБА_1 фактично використовувало дану земельну ділянку з державною реєстрацією цього речового права, при цьому не сплачуючи орендну плату за використання вказаної земельної ділянки з 01.01.2021 року по 10.04.2020 року, а отже зобов'язане повернути кошти, які мав заплатити власникові земельної ділянки, яким є позивач.
Водночас, вирішуючи питання про суму коштів, які повинен відповідач сплатити за користування земельною ділянкою, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 , із змінами (надалі - Порядок № 284).
Так, пунктом 1 Порядку 284 встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (пункт 2 Порядку № 284).
Пунктом 3 Порядку 284 визначено, що відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Цим же пунктом надано визначення неодержаного доходу як доходу, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості) (пункт 4 Постанови). Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (пункт 1).
Разом з цим, на думку суду, норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі, не встановлюють обов'язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до вимог вказаної вище Методики, адже розмір безпідставно збережених коштів може бути встановлений з розумним ступенем достовірності і без застосування Методики.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував фактичний розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 8 828,29 грн, тобто 7 % від нормативно грошової оцінки землі за кожен календарний рік, керуючись виключно умовами договору оренди землі від 02.01.2015 року, який є неукладеним, що встановлено судовим рішенням від 09 серпня 2021 року.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Крім того, згідно з абзацом першим пункту 289.1 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).
Близький за змістом правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц та Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 639/5391/19.
За таких обставин, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель.
Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а винятково на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі № 922/4073/19, від 24 вересня 2020 року у справі № 922/3616/19, від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 922/1276/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2082/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18).
Суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутня технічна документація, оформлена як витяг технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 7421781200:02:000:0130, зокрема, за 2022 рік.
Водночас, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 викладено висновки, згідно з якими обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
При цьому, із наведених вище норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Тому будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема, на підставі договору оренди землі, який є неукладеним), є необґрунтованими.
Відсутність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2022 рік фактично позбавляє суд можливості перевірити розрахунок коштів, зазначених позивачем у позові.
Суд не погоджується з відсотковою ставкою 7 %, яка була застосована позивачем при визначенні розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, адже договір оренди землі від 02.01.2015 року позивачем не підписувався, та є неукладеним.
Разом з тим, позивач, зазначаючи суму 8 828,59 грн як безпідставно збережені кошти, вказує період нарахування них з 01.01.2021 по 10.04.2022, посиючись на акт прийому-передачі земельної ділянки від 11 квітня 2022 року, який на думку суду, є не належним доказом повернення земельної ділянки, яким можуть бути тільки відомості про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, яких матеріали справи не містять.
Крім того, у матеріалах справи відсутній будь-який розрахунок суми коштів у розмірі 8 828,59 грн, які просить стягути позивач з відповідача, а суд позбавлений можливості самостійно розрахувати таку заборгованість, виходячи з наведеного вище.
За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України враховуючи, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, який звільнений від сплати судового збору, так як є інвалідом 2 групи (а.с. 4), тому судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про повернення безпідставно збережених коштів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова», місце розташування: вул. Комарова, 59, смт. Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, ЄДРПОУ 31333767.
Повне судове рішення складено 03 листопада 2022 року.
Головуючий суддя В.М.Овчарик