ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 листопада 2022 року м. ОдесаСправа № 916/1212/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Король Тетяни Федорівни
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2022, проголошене суддею Петренко Н.Д. у м. Одесі
у справі № 916/1212/22
за позовом скаржника
до Державного підприємства "Одеський авіаційний завод"
про стягнення 15 665,67 грн.,
У червні 2022 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Король Тетяна Федорівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства (далі - ДП) “Одеський авіаційний завод” про стягнення грошових коштів у розмірі 86 875,67 грн., з яких: 71 210 грн. - основний борг за договором № 231//МТЗ-21 від 05.08.2021, 1 275,93 грн. - 3 % річних, 3 366,38 грн. - пеня та 11 023,36 грн. - інфляційні втрати. Крім того, позивач просив покласти усі судові витрати на відповідача.
Позов з посиланням на ст.ст. 11, 509, 525-526, 530, 549, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193, 230, 231 ГК України мотивовано неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині оплати за поставлений товар.
У серпні 2022 року на адресу місцевого господарського суду надійшла заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. та клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, в якому останній просив відмовити у стягненні 3 % річних, інфляційних втрат та пені або суттєво зменшити розмір стягнення, враховуючи той факт, що ДП включено до переліку об'єктів держаної власності, яке виконує оборонні замовлення, які мають стратегічні значення для України, тим паче у даний час коли введено воєнне положення та на її території йдуть активні бойові дії.
Також у серпні 2022 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява позивача про закриття провадження у частині вимог про стягнення основного боргу у зв'язку з його сплатою відповідачем та залишення на розгляді суду решти заявлених вимог.
Ухвалою місцевого господарського суду від 02.09.2022 прийнято відмову позивача від позовних вимог до ДП “Одеський авіаційний завод” про стягнення основного боргу у розмірі 71 210 грн. та закрито провадження у справі в цій частині.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.09.2022 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ДП “Одеський авіаційний завод” на користь ФОП Король Т.Ф. заборгованість за договором № 231//МТЗ-21 від 05.08.2021 року у розмірі 15 665,67 грн., з яких: 318,98 грн. - 3 % річних, 841,60 грн. - пеня, 11 023,36 грн. - інфляційні втрати, а також судові витрати у розмірі 4 481,00 грн., з яких: 2 481,00 грн. - судовий збір та 2 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу. В іншій частині вимог відмовлено.
Місцевим господарським судом встановлено, що 16.08.2020 відповідачем сплачено суму основного боргу, що стало підставою для закриття провадження в частині основного боргу, водночас оскільки відповідачем сплачено основну заборгованість із порушенням строку, встановленого у договорі, суд прийшов до висновку, що позивачем арифметично та методологічно вірно здійснено нарахування заявлених до стягнення сум пені та процентів річних нарахованих за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, водночас враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд використав своє право, надане ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, та зменшив розмір нарахувань на 75%.
Часткового не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині зменшення розміру пені та 3 % річних та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги частково, стягнути на його користь 3 % річних та пеню у заявлених до стягнення сумах, в іншій частині рішення залишити без змін.
На думку скаржника, рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що зменшення 3% річних заявлених позивачем до стягнення керуючись виключно правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, тоді як правовідносини у зазначеній справі не є подібними до правовідносин сторін у цій справі, оскільки є різними предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення суми пені на 75%, вважає, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення повинен був взяти до уваги доводи позивача та зменшити її розмір на 25%.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, вважає що місцевий господарський суд пропорційно зменшив розмір нарахувань у відповідності до норм чинного законодавства та сталої судової практики, викладеної у постановах Верховного Суду, а тому відсутні підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Згідно із ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та пояснень, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2021 між ДП “Одеський авіаційний завод” /покупець/ та ФОП Король Тетяною Федорівною /продавець/ укладено договір № 231/МТЗ-21, за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар згідно ДК 021:2015 КОД 34731000-0 “Частини повітряних і космічних літальних апаратів та вертольотів”.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені на підставі конкурсу № 11624496 від 15.04.2021, що проводився через електронну систему закупівель “Prozzoro”, та вказані в Специфікації і включають всі податки збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування, страхування, навантаження, розвантаження та всі інші витрати продавця, пов'язані з виконанням цього договору.
Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця згідно рахунку-фактури. Оплата за договором здійснюється окремо по кожній партії товару, на умовах, визначених конкурсами. Покупець, впродовж 30 робочих днів, які рахуються від зазначеної покупцем у видатковій накладній дати позитивного проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця, перераховує продавцю 100 % суми повної вартості товару.
Пунктом 7.1 договору встановлено обов'язки покупця, зокрема покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати грошові кошти за поставлений товар, продавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за поставлений товар (п.7.4 договору).
Відповідно до пункту 8.4 за прострочення оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до специфікації № 1 від 05.08.2021 товар у кількості 1 шт., загальною вартістю 71 210,00 грн.
Згідно із пунктом 3 специфікації № 1 умови оплати: розрахунок проводиться впродовж 45 банківських днів, які рахуються від зазначеної покупцем у видатковій накладній дати позитивного проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця. Останнім днем строку на оплату є 04.11.2021.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 71 210,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0000553 від 26.08.2021 року та підписаним сторонами актом приймання-передачі №553. Того ж дня позивачем виставлено рахунок-фактуру № 0002545 на 71 210,00 грн.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем отримано товар за договором, про що свідчить відтиск круглої печатки відповідача, а також прямокутний відтиск “ОТК 002” (підпис) вхідний контроль “01.09.2021 року” на видатковій накладній № 0000553 від 26.08.2021, при цьому відповідно до платіжного доручення № 42432 від 16.08.2022 року відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 71 210,00 грн. з призначенням платежу: “рах. № 0002545 від 26.08.2021 дог. № 231/МТЗ-21 від 05.08.2021 (02)”.
Таким чином, відповідачем сплачено суму основного боргу під час розгляду спору, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу.
Щодо зменшення судом суми нарахувань, то колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, 04.02.2020 у справі №918/116/19).
Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції відповідно до конкретних обставин справи, принципу розумного балансу інтересів між сторонами, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого товару, а також з урахуванням воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», та статусу відповідача, який є державним підприємством, зробив правильний висновок про можливість зменшення нарахованих за договором № 231//МТЗ-21 від 05.08.2021 відсотків річних та пені на 75%. Такий висновок місцевого господарського суду ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України), відповідає сформованій та сталій судової практиці, а тому колегія суддів не бачить жодних вагомих підстав вважати інакше.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд правомірно послався і на постанову Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, враховуючи, що у зазначеній справі зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не зважаючи на різність предмету та підстав позову, змісту позовних вимог та фактичних обставин справи. При цьому, за висновком Верховного Суду підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинені встановлюватися у кожному конкретному випадку, про що і вказав місцевий господарський суд під час розгляду даної справи.
Аргументи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не зменшив заявлені до стягнення з відповідача суми пені та відсотки річних лише на 25%, не можуть свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції у відповідній частині, оскільки як вже зазначалось саме суд першої інстанції користується правомочністю щодо визначення розміру та межі, до якої можливе зменшення штрафних санкцій (неустойки), яка може бути реалізована ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Таким чином, судове рішення у відповідній частині прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування в оскарженій частині колегія суддів не вбачає.
Враховуючи приписи ст. 269 Господарського процесуального кодексу України щодо меж апеляційного перегляду, а також закріплений ст. 14 Кодексу принцип диспозитивності, перегляд оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку здійснено в межах вимог заявника апеляційної скарги.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2022 у справі №916/1212/22 в оскаржуваній частині залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Король Тетяни Федорівни - без задоволення.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено 03.11.2022 о 10.00.
Головуючий суддя Разюк Г.П.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Савицький Я.Ф.