ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01 листопада 2022 року м. ОдесаСправа № 915/1210/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна,
секретар судового засідання - І.М. Станкова,
за участю представників сторін:
від позивача: О.М. Берестовенко
від відповідача: Ю.В. Крохмалюк
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2022 (суддя Н.О. Семенчук, м.Миколаїв, повний текст рішення складено 08.08.2022)
у справі №915/1210/21
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек»
про визнання частково недійсним договору та стягнення 40624,00 грн.,
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
У серпні 2021 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №32/876 від 02.08.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» (надалі також - ТОВ «Компанія Укрінтек»), в якій просило:
-визнати частково недійсним договір №53-123-08-20-06308 від 14.04.2020 в частині сплати ПДВ за товар, на який застосовується пільга, а саме, вказаний у пунктах 1, 3 специфікації №1 до договору;
-застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» безпідставно перераховані Відокремленим підрозділом «Южноукраїнська атомна електрична станція» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» кошти у сумі 40624,00 грн. та витрати на оплату судового збору в сумі 4540,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір в частині нарахування податку на додану вартість суперечить приписам законодавства, у зв'язку з чим просив визнати його в цій частині недійсним та стягнути з відповідача кошти, що складають сплачену суму ПДВ, як безпідставно набуті.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2022 позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» задоволено. Визнано частково недійсним договір №53-123-08-20-06308 від 14.04.2020, укладений між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек», в частині нарахування ПДВ за товар в сумі 40624,00грн., передбаченого пунктом 2.1 договору та пунктом 1.3 специфікації №1. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» безпідставно отримані кошти в розмірі 40624,00 грн., а також судовий збір в розмірі 4540,00грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що як станом на момент укладання договору (14.04.2020), так і станом на момент його виконання (15.04.2020) на всій території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 було запроваджено карантин, а передбачений у договорі товар віднесено до переліку товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), та звільнених від оподаткування податком на додану вартість. Встановивши, що у загальну вартість товару включено податок на додану вартість у сумі 40624,00 грн., що суперечить приписам чинного законодавства, господарський суд задовольнив вимогу позивача про визнання частково недійсним договору № 53-123-08-20-06308 від 14.04.2020 в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі 40624,00 грн. на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.
Оскільки договір на постачання товару № 53-123-08-20-06308 від 14.04.2020 у частині включення до ціни товару ставки податку на додану вартість, що складає 40624,00грн., визнаний судом недійсним, докази повернення вказаної суми відповідачем позивачу у матеріалах справи відсутні та сторонами суду не подані, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача надлишково перерахованих коштів у розмірі 40624,00 грн., як таких, які набуті без достатньої правової підстави.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2022 у даній справі скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також на неповну та невсебічну оцінку наданих відповідачем доказів на противагу позиції позивача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник послався на те, що вимоги, встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України були дотримані сторонами в момент вчинення правочину. Замовник самостійно визначав бюджет закупівлі з урахуванням податку на додану вартість, а подана пропозиція з розбивкою по позиціям товару з включенням податку на додану вартість до ціни була акцептована і підписана позивачем. Згідно із пунктом 2.3. договору після його підписання сума договору (ціна товару) зміні не підлягає. Договір був підписаний в редакції замовника, і ним мала бути зафіксована ціна договору вже з урахуванням чинного на той момент законодавства, яке регулювало закупівлю товару, необхідного для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19). На переконання відповідача, нормативно-правовим актом, на які послався у своїй позовній заяві позивач, які передбачають пільгове оподаткування для певної категорії товарів, не встановлена недійсність правочинів, в яких ціна такого товару визначена з урахуванням податку на додану вартість, а отже, підстави для визнання недійсним правочину в даному випадку відсутні.
Скаржник зауважив на тому, що в оскаржуваному рішенні повністю відсутнє посилання на конкретні докази, які подавалися відповідачем на спростування позиції позивача.
Як зазначив апелянт, судом не досліджувався зміст наданих відповідачем документів, а тому не взято до уваги, що продавцем товару, за яким вимагає повернення суми податку на додану вартість позивач, виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Арлен -Україна». Продаж ТМЦ був здійснений продавцем покупцю - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» з урахуванням податку на додану вартість, що підтверджується податковою накладною №19. Відповідач звернувся до вказаного підприємства листом №05/20-106 від 28.05.2020 за роз'ясненнями стосовно застосування пільги по оподаткуванню проданого відповідачу товару, на який у відповідь отримано лист №20 від 10.06.2020 про те, що поставлена продукція не відповідає критеріям, які мають бути дотримані для застосування режиму звільнення від оподаткування податку на додану вартість.
Відповідач зазначив, що він надавав пояснення позивачу листом №05/20-104 від 28.05.2020 з приводу включення до ціни товару податку на додану вартість, зокрема, на комбінезон одноразовий та халат медичний одноразовий, вказуючи, з посиланням на чинне законодавство, що для застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість мають бути дотримані додаткові критерії, а саме: якщо засоби індивідуального захисту відповідають вимогам Технічного регламенту; або на підставі повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг окремих засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
Апелянт наголосив на тому, що він придбавав продукцію з урахуванням податку на додану вартість. При цьому, при прийманні відповідачем товару від постачальника останнім не було надано документального підтвердження підпадання цього товару під названі критерії. Повідомлення про звільнення даної категорії товарів від оподаткування та інформації щодо проведення чи наміру провести будь-які коригування від постачальника не надходило.
Також скаржник зазначив, що для того, щоб збільшити податковий кредит у результаті зміни компенсації вартості товарів/послуг, покупцеві - платникові податку на додану вартість потрібно мати розрахунок коригування, який пройшов через Єдиний реєстр податкових накладних. Оскільки відповідач є покупцем товару, самостійно відносити його до категорії таких, що не оподатковуються, та забезпечити проведення коригування по звільненню з оплати податку на додану вартість з позивачем, як кінцевим покупцем, відповідач не має підстав, якщо відповідні дії не здійснив продавець - постачальник відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» зазначило, що воно повторно звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Арлен -Україна» з листом №08/22-06 від 18.08.2022, в якому поставило до відома свого постачальника про оскаржуване рішення суду. Зі змісту отриманої відповіді №11 від 29.08.2022 від вказаного контрагента, який наразі перейменований на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОлНа-Україна», вбачається, що продукція, яка купувалась Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» і надалі постачалась позивачу, не підпадає під таку, відносно якої діє режим звільнення від оподаткування, в листі вкотре підкреслено, що такі товари від даного виробника постачались і іншим контрагентам з урахуванням податку на додану вартість - 20% і наголошено, що проведення коригувань таких накладних є неможливим. Крім того, аналогічний запит №08/22-07 від 18.08.2022 був надісланий до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-контакт» - постачальника захисного одноразового комбінезону з капюшоном.
З огляду на викладене, скаржник вважає, що вимоги позивача про визнання недійсним договору в частині сплати податку на додану вартість та повернення різниці суми податку на додану вартість у розмірі 40624,00 грн. є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Додатково апелянт зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» ГУ ДПС у Хмельницькій області на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, у тому числі нарахувань податку на додану вартість в операціях за укладеним між позивачем та відповідачем договором, будь-яких порушень не виявлено, відповідно, підстав для коригування податкових накладних з вже перевіреного періоду контролюючими органами, не має.
До апеляційної скарги скаржником долучено наступні документи:
1)лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» №08/22-06 від 18.08.2022, скерований Товариству з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Арлен -Україна», щодо оподаткування товарів, включених до переліку №224 (копія);
2)лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ОлНа-Україна» №11 від 29.08.2022 у відповідь на лист відповідача №08/22-06 від 18.08.2022 (копія);
3)лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ОлНа-Україна» №1 від 04.01.2022 щодо зміни назви (копія);
4)лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» №08/22-07 від 18.08.2022, скерований Товариству з обмеженою відповідальністю «Текстиль-контакт», щодо оподаткування товарів, включених до переліку №224 (копія);
5)акт Головного управління ДПС у Хмельницькій області Державної податкової служби України від 01.12.2021 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія Укрінтек» (витяг).
Позиція позивача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№1372/22/Д1 від 23.09.2022) Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» просило оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції повністю, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини у справі та дійшов правомірного висновку про визнання укладеного між сторонами договору недійсним в частині нарахування податку на додану вартість, оскільки договір в цій частині суперечить Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Щодо твердження скаржника стосовно того, що придбання ним продукції було здійснено з урахуванням податку на додану вартість і при прийманні ним від постачальника товару документального підтвердження підпадання цього товару під критерії звільнення від сплати податку на додану вартість надано не було, позивач послався на позицію ДФС, викладену в індивідуальній податковій консультації від 17.04.2020 №1611/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, відповідно до якої вартість товарів, що включені до Переліку №224, повинна визначатися без ПДВ з настання дати запровадження цієї пільги, відповідно до змін, внесених Законом №540 (тобто з 17.03.2020). Ця вимога законодавства застосовується незалежного від того, чи містять договори та первинні документи, складені на постачання таких товарів, положення щодо необхідності нарахування ПДВ, чи ні, а також незалежно від дати укладення таких договорів. Платникам податку, які здійснювали постачання товарів, що включені до Переліку №224, з урахуванням ПДВ, слід забезпечити проведення коригування податкових зобов'язань з ПДВ щодо операцій, які були здійснені (відбулася «перша подія») з дати запровадження пільги з оподаткування (з 17.03.2020).
Позивач також зауважив, що відповідачем як на доказ придбання товару у ТОВ «Арлен-Україна» з ПДВ було надано накладні від 16.04.2020 №14 та від 24.04.2020 №19. В той же час, постачання товару за оспорюваним договором вже було здійснено 15.04.2020. Тобто, закупівля скаржником у ТОВ «Арлен-Україна» відбулася пізніше та не мала жодного відношення до постачання товару за оспорюваним договором.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової між справи між суддями від 31.08.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2022 у справі №915/1210/21 залишено без розгляду з підстав того, що скаржником не було пропущено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2022 у справі № 915/1210/21. Встановлено учасникам справи строк до 22.09.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. В умовах воєнного стану Південно-західним апеляційним господарським судом рекомендовано учасникам справи свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням засобів електронного зв'язку (підсистеми «Електронний суд», офіційної електронної пошти суду). Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/1210/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
16.09.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №915/1210/21.
19.09.2022 Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надіслано відзив на апеляційну скаргу, який надійшов до суду апеляційної інстанції 23.09.2022 (вх. № 1372/22/Д1 від 23.09.2022).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 розгляд справи №915/1210/21 призначено на 01.11.2022 об 11:00 год.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.10.2022 клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» - Крохмалюка Ю.В. про участь у судових засіданнях у справі №915/1210/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено; постановлено провести судове засідання 01.11.2022 об 11:00 год. у справі №915/1210/21 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» за посиланням на офіційний веб-портал судової влади України https://vkz.court.gov.ua.
31.10.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» в підсистемі «Електронний суд» сформовано додаткові пояснення у справі (вх. №1372/22/Д3 від 01.11.2022), до якого додані додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги з аналогічним змістом (у сканованому варіанті).
У вказаних додаткових поясненнях скаржник, заперечуючи проти доводів, викладених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що 15.04.2020 - це дата складання податкової накладної, а не постачання товару. Постачання товару по оспорюваних операціях було здійснено 16.04.2020 за видатковою накладною від 16.04.2020 та 27.04.2020 (після проставлення позивачем відмітки на видатковій накладній від 24.04.2020 про отримання товару на складі). Скаржник ще раз наголосив на тому, що він не є виробником чи імпортером поставлених товарів, тому, якщо його постачальники, які, в свою чергу, є імпортерами, у відповідь на запити вказали на невідповідність товару постанові Кабінету Міністрів України №271 та не склали розрахунки коригування до податкових накладних, самостійно це зробити скаржник не може.
Як для прикладу апелянт зазначив, що його постачальник рукавичок латексних ТОВ «Меркатор Медікаль» (по оспорюваному та інших договорах) здійснив йому поставку 01.04.2020, зареєстрував податкову накладну №21 від 01.04.2020 (ставка 7%). Потім був зроблений розрахунок коригування №25 до податкової накладної і зареєстрована нова податкова накладна №667 від 01.04.2020 (ставка 0%). В такому разі у апелянта виникла підстава продати цей товар його покупцям за ставкою ПДВ 0%. В результаті цього за укладеним з позивачем договором виникла переплата на суму 17040,00 грн., яка була віднесена в рахунок сплати по іншому договору згідно із заявою відповідача від 27.11.2020 про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог. Крім того, скаржник не погодився із застосуванням до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України.
До додаткових пояснень апелянтом додано копії наступних документів: 1)копію видаткової накладної №2968 від 01.04.2020 про постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркатор Медікаль» відповідачу рукавичок латексних оглядових нестерильних припудрених у кількості 50000,00 пар на суму 88275,00 грн., у тому числі ПДВ 5775,00 грн.; 2)копію податкової накладної №21 від 01.04.2020 на господарську операцію з постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРКАТОР МЕДІКАЛЬ» відповідачу рукавичок латексних оглядових нестерильних припудрених у кількості 50000,00 пар на суму 82500,00 грн., на яку нараховано ПДВ у розмірі 5775,00 грн.; 3)розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №21 від 01.04.2020, відповідно до якого виключено суму податку на додану вартість; 4)копію податкової накладної №667 від 01.04.2020 на господарську операцію з постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРКАТОР МЕДІКАЛЬ» відповідачу рукавичок латексних оглядових нестерильних припудрених у кількості 50000,00 пар на суму 82500,00 грн. без ПДВ; 5)заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» від 27.11.2020, скерована ВП «Южно-Українська АЕС», про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог; 6)скріншот електронної пошти; 7)акт звірки взаємних розрахунків за 2020 рік між позивачем і відповідачем за договором №53-123-08-20-06308 від 14.04.2020.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.11.2022, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник позивача заперечувала проти прийняття до розгляду долучених відповідачем до додаткових пояснень документів, вказавши, що вони не мають відношення до предмету спору у даній справі.
Колегія суддів протокольною ухвалою суду від 01.11.2022 залишила без розгляду долучені відповідачем до додаткових пояснень (вх. №1372/22/Д3 від 01.11.2022) документи та долучений до апеляційної скарги витяг з акту Головного управління ДПС у Хмельницькій області Державної податкової служби України від 01.12.2021 з огляду на таке.
Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
У відповідності до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.
Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - відповідача).
При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №46/603.
Скаржник, долучаючи до додаткових пояснень (вх. №1372/22/Д3 від 01.11.2022) копії документів, перелік яких наведено вище по тексту цієї постанови, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання додаткових доказів не заявляв, об'єктивні причини неподання доказів до суду першої інстанції, які унеможливили своєчасне вчинення такої процесуальної дії, жодним чином не обґрунтував.
Щодо долучених до апеляційної скарги копій документів (листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» №08/22-06 від 18.08.2022; листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ОлНа-Україна» №11 від 29.08.2022 у відповідь на лист відповідача №08/22-06 від 18.08.2022; листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» №08/22-07 від 18.08.2022), колегія суддів зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим вказані документи протокольною ухвалою суду залишені без розгляду.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
14.04.2020 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» (постачальником) укладено договір на постачання товару №53-123-08-20-06308 (т.1 а.с. 50-52).
У преамбулі договору на постачання товару № 53-123-08-20-06308 від 14.04.2020 (надалі - договір) зазначено, що договір укладено сторонами у відповідності до Закону України від 17 березня 2020р. №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та постанови КМУ від 20 березня 2020р. №225 «Про деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних діл здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України».
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець - прийняти і сплатити товар: код CPV 18410000-6 по ДК 021:2015 - спеціальний одяг (одноразовий одяг медичного призначення), далі товар, у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.
Місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ (пункт 1.3. договору).
Згідно із пунктом 2.1. договору загальна вартість товару є твердою та складає: разом 443020,00 грн. без ПДВ; крім того ПДВ 20 %: 41004,00 грн.; ПДВ 7%: 16660,00 грн. Всього з ПДВ: 500684,00 грн.
За даним договором відбувається 100 % передплата (пункт 2.2. договору).
Після підписання договору сума договору (ціна товару) зміні не підлягає (пункт 2.3. договору). Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 2.5 договору).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що постачання здійснюється з дати публікації договору в системі «Прозоро» по 15.04.2020, на умовах DDP (м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» або ВП ЮУ АЕС відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника.
У пункті 3.2. договору сторони узгодили, що з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; документ, який підтверджує якість товару (оригінал або завірена постачальником копія): сертифікат якості або відповідності та/або паспорт якості.
Відповідно до пункту 3.3. договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Згідно із пунктом 8.1. договору всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв'язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку. Сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов'язана поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову. Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання (пункт 8.2. договору).
Пунктом 8.3 договору передбачено, що у разі незадоволення претензії або неотримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей у претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою (пункт 12.1. договору).
Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 12.1. цього договору, та закінчується 31.12.2021 (пункт 12.2. договору).
Закінчення терміну договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов'язань (пункт 12.3. договору).
Додатком №1 до договору є специфікація №1 (т.1 а.с. 53), зі змісту якої вбачається, що сторонами узгоджено поставку такого товару:
-комбінезон медичний одноразовий (матеріал спанбонд) - 20 компл., код товару згідно з УКТ ЗЕД 6203/3926200000/6210109200/6210109800, ціна - 406,00 грн. (без ПДВ), сума - 8120,00 грн. (без ПДВ);
-рукавички латексні одноразові неопудрені - 20000,00 пар, код товару згідно з УКТ ЗЕД 4015110000Х, ціна - 11,90 грн. (без ПДВ), сума - 238000,00 грн. (без ПДВ);
-халат медичний (хірургічний), одноразовий - 1000,00 шт., код товару згідно з УКТ ЗЕД 6211/3926200000/6210109200/6210109800, ціна - 195,00 грн. (без ПДВ), сума - 195000,00 грн. - без ПДВ;
-шапочки медичні одноразові (матеріал спанбонд) - 1000,00 шт., код товару згідно з УКТ ЗЕД 6504/6505, ціна - 1,90 грн. (без ПДВ), сума - 1900,00 грн. (без ПДВ).
Разом: 443020,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20%: 41004,00грн. та ПДВ 7%: 16660,00грн. Всього з ПДВ: 500684,00 грн.
Договір та специфікація № 1 до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору 15.04.2020 покупець перерахував постачальнику грошові кошти за товар в сумі 500684,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № УПТК/931 від 15.04.2021 на суму 246024,00 грн. (т.1 а.с. 21) та платіжним дорученням № УПТК/932 на суму 254660,00 грн. (т.1 а.с.23).
Матеріали справи також містять податкові накладні №88 від 15.04.2020, №161 від 15.04.2020 та №87 від 15.04.2020 щодо відповідних господарських операцій (т.1 а.с. 18-20), а також витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №20 від 15.06.2020 (т.1 а.с. 17).
Податкові накладні №88 від 15.04.2020 (на рукавички латексні одноразові неопудрені) та №161 від 15.04.2022 (на шапочки медичні одноразові (матеріал спанбонд)) були зареєстровані без суми податку на додану вартість, а податкова накладна №87 від 15.04.2020 (на комбінезон медичний одноразовий (матеріал спанбонд) та халат медичний (хірургічний) одноразовий) - з урахуванням податку на додану вартість на суму 40624,00грн.
У подальшому, з метою досудового врегулювання спору Відокремлений підрозділ «Южноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» двічі звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» з листами №07/7029 від 27.04.2020 та №07/10194 від 23.06.2020, в яких пропонував укладання додаткової угоди з метою коригування суми податку на додану вартість (т.1 а.с.11-16).
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що продавцем товару, за яким позивач вимагає повернення суми податку на додану вартість, виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Арлен -Україна», в підтвердження чого надав податкову накладну №19 від 24.04.2020 (т.1 а.с.77). Зі змісту цієї накладної вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Арлен -Україна» (постачальник (продавець)) здійснило постачання Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» (отримувачу (покупцю)) товар - халати з тканини спанбонд, щільність 30г/м2 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 6210109800) з урахуванням суми податку на додану вартість.
В матеріалах справи наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» №05/20-106 від 28.05.2020 (адресата у листі написано від руки нерозбірливо), в якому товариство просило надати інформацію по отриманих ТМЦ (халати з тканини спанбонд, щільність 30г/м2, код УКТ ЗЕД 6210109800), згідно видаткової накладної №32 від 24.04.2020, а саме: чи відповідають отримані засоби індивідуального захисту критеріям, визначеним Технічним регламентом, затвердженим постановою КМУ від 27.08.2008 №761; чи отримано повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг окремих засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів; чи передбачається виписка коригуючих податкових накладних (т.1 а.с. 78).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Арлен -Україна» листом №20 від 10.06.2020 (т.1 а.с.79-80) на лист відповідача №05/20-106 від 28.05.2020 зазначило, що 15.04.2020 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання»), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податку на додану вартість» (далі - Перелік №224), згідно із внесеними до неї змінами постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 №271 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова №271). Головним критерієм для застосування пільги з оподаткування - включення до Переліку №224. Разом із тим, Постанова №271 запроваджує додаткові критерії щодо товарів, які мають бути дотримані для застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість як при ввезенні, так і при виробництві та постачанні їх на митній території України. У зв'язку з наведеним Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Арлен -Україна» повідомило, що товари, які поставляються ним, не відповідають критеріям, які мають бути дотримані для застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість як при ввезенні, так і при виробництві та постачанні їх на митній території України, які, зокрема, передбачені Постановою №271, а тому не можуть звільнятися від оподаткування податку на додану вартість, у зв'язку з чим пільга, встановлена пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України на операції з постачання таких товарів, не розповсюджується.
В матеріалах справи також міститься лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» №05/20-104 від 28.05.2020 (т.1 а.с.81-83), скерований на адресу ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» у відповідь на лист №05/7565 від 07.05.2020, в якому відповідач, з посиланням на постанову №271, зазначив, що придбання ним продукції (комбінезон медичний одноразовий та халат медичний одноразовий) було здійснено з урахуванням податку на додану вартість; від постачальника документального підтвердження підпадання товару під критерії, визначені у Постанові №271, надано не було; повідомлення про звільнення даної категорії товарів від оподаткування та інформації щодо проведення чи наміру провести будь-які коригування від постачальника не надходило. Також відповідач зауважив, що оскільки він є покупцем товару, самостійно відносити його до категорії таких, що не оподатковується, та забезпечити проведення коригування по звільненню від сплати податку на додану вартість з відокремленим підрозділом, як кінцевим покупцем, не має підстав, поки всі необхідні дії не здійснить продавець - постачальник відповідача.
Крім того, після закриття протокольною ухвалою суду першої інстанції від 25.10.2021 підготовчого провадження у справі, 18.11.2021 відповідачем через систему «Електронний суд» (вх.№17367/21 від 19.11.2021) надано додаткові докази (без клопотання про поновлення строку на їх подання) на підтвердження отримання ним товару з урахуванням ПДВ за ставкою 20%, а саме: копію видаткової накладної №6205 від 03.04.2020 (постачальник ТОВ «Текстиль-Контакт», комбінезони одноразові - 10 шт. на суму 2940,00 грн., в тому числі ПДВ 490,00 грн.); копію видаткової накладної №6207 від 03.04.2020 (постачальник ТОВ «Текстиль-Контакт», комбінезони одноразові - 10 шт. на суму 2940,00 грн., в тому числі ПДВ 490,00 грн.); копію податкової накладної №44 від 01.04.2020 (постачальник ТОВ «Текстиль-Контакт», комбінезони одноразові (позиція №2 накладної) в кількості 20 шт. на суму 5880,00 грн., в тому числі ПДВ 980,00 грн.); копію квитанції про реєстрацію податкової накладної №44 в ЄРПН; копію видаткової накладної №605 від 16.04.2020 на ВП ЮУАЕС; копію листа-запита №05/20-107 від 28.05.2020 ТОВ «Текстиль-Контакт» про оподаткування товарів, включених до переліку №224; копію повідомлення про вручення листа ТОВ «Текстиль-Контакт»; копію сторінки журналу вихідної кореспонденції за 28.05.2020; копію видаткової накладної №32 від 24.04.2020 (постачальник ТОВ «СП «Арлен-Україна», халати одноразові в кількості 1000 шт. на суму 120000,00 грн., в тому числі ПДВ 20000,00 грн.); копію видаткової накладної №626 від 24.04.2020 на ВП ЮУАЕС.
Звертаючись з даним позовом до господарського суду позивач вказав, що включення до вартості закуповуваного товару ПДВ у розмірі 40624,00 грн. та подальша його сплата постачальнику (відповідачу) не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції із ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість», що, за твердженням позивача, є підставою для визнання договору недійсним у частині включення до договірної ціни ПДВ та стягнення безпідставно отриманих товариством коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
Позиція суду апеляційної інстанції
У частині першій статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
При цьому недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України).
Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Господарським кодексом України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п'ята статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Суд виходить з того, що приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (з урахуванням внесених змін) установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України пунктом 71, згідно з яким (у редакції, чинній на момент укладення договору від 14.04.2020) тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224, яка набрала чинності 21.03.2020 (у редакції, чинній на момент укладення договору від 14.04.2020), затверджено Перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (далі - Перелік №224 або Постанова №224).
Як вбачається із Переліку №224, у розділі «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції, чинній на момент укладення договору від 14.04.2020) значиться костюм біологічного захисту/комбінезон за кодом УКТ ЗЕД 392620000, 6210109200, 6210109800 та халат ізоляційний медичний одноразовий за кодом УКТ ЗЕД 3926200000, 6210109200, 6210109800 .
Таким чином, передбачений договором товар: код CPV18410000-6 по ДК 021:2015 - спеціальний одяг (одноразовий одяг медичного призначення (відповідно до специфікації №1: комбінезон медичний одноразовий код товару згідно з УКТ ЗЕД 6203/3926200000/6210109200/6210109800; халат медичний (хірургічний), одноразовий код товару з УКТ ЗЕД 6211/3926200000/6210109200/6210109800) віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.
Скаржник, заперечуючи проти позову, наголошував, що поставлена продукція не відповідає критеріям, які мають бути дотримані для застосування режиму звільнення від оподаткування податку на додану вартість, оскільки підставою для звільнення від оподаткування, крім віднесення товару до Переліку № 224, згідно з приміткою 3 до нього є декларація про відповідність товару відповідному технічному регламенту, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
Стосовно зазначених тверджень відповідача колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 №271 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі Постанова №271) доповнено примітки Переліку №224 пунктом 3 такого змісту:
« 3.Для віднесення товарів, зазначених у розділі «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:
подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216); або
подано повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів».
Постанова №271 набрала чинності 15.04.2020, тобто після укладення 14.04.2020 сторонами договору №53-123-08-20-06308.
Приписами частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, у зазначеній вище нормі закріплений принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У відповідності до висновків викладених у рішеннях Конституційного Суду України № 1-зп від 13.05.1997, № 1-рп/99 від 09.02.1999, №3-рп/2001 від 05.04.2001, № 6-рп/2012 від 13.03.2012 щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Щодо застосування частини першої статті 58 Конституції України викладено висновок у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15, згідно з яким за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Статтею 5 «Дія актів цивільного законодавства у часі» 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Слід зазначити, що у рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України надав роз'яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами: конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».
Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися 1) негайно (безпосередня дія); 2) шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма); 3) шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Під зворотною (ретроактивною) дією акта цивільного/ господарського законодавства розуміється поширення його дії на відносини, що виникли до набрання ним чинності.
Системний аналіз вище зазначеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватися на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Таким чином, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Закріплення названого принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі № 1-зп).
Разом з тим, цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта) під час дії якого вони настали або мали місце.
Саме з такого розуміння принципу дії закону в часі слід виходити під час вирішення питання щодо застосування норм закону, що набрав чинності на зміну попередньому, який регулював аналогічні правовідносини.
Вищевказане правозастосування відповідає практиці Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності. Заборона зворотної дії в часі нормативно-правових актів є однією з важливих складових принципу правової визначеності як складової права на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, учасницею якої є держава Україна.
З урахуванням викладеного, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що підстава недійсності правочину має існувати в момент вчинення правочину, а не на момент його виконання. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
З огляду на те, що спірний правочин було вчинено 14.04.2020 - до набрання чинності 15.04.2020 Постановою №271, у даному випадку приписи вказаного нормативно-правового акту не підлягають застосуванню, оскільки дія останнього не може поширюватися на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності. До спірних правовідносин слід застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 (яка набрала чинності 21.03.2020) у редакції, чинній на момент укладення договору від 14.04.2020, якою затверджено Перелік №224, який не передбачав на той час критеріїв (пункт 3 примітки), які мали бути дотримані для застосування режиму звільнення від оподаткування податку на додану вартість спірного товару.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що у даному випадку наявні передбачені Постановою № 224 умови для віднесення поставленого за договором №53-123-08-20-06308 від 14.04.2020 товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість без застосування додаткових критеріїв (щодо відповідності технічному регламенту або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів), у зв'язку з чим наявне порушення вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України і Постанови № 224 у частині включення суми ПДВ у розмірі 40624,00 грн. до вартості товару, що, у свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для визнання договору недійсним у спірній частині.
Стосовно другої позовної вимоги про стягнення з відповідача надлишково перерахованих коштів, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Верховним Судом, зокрема, у постанові від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 викладено висновок щодо застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України до правовідносин, подібних до правовідносин у справі, що розглядається.
Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1)повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ при тому, що відповідний товар був звільнений від оподаткування ПДВ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення суми 40624,00грн., оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Миколаївської області, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2022 у справі №915/1210/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.11.2022.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя О.Ю. Аленін