Провадження № 11-кп/821/31/22 Справа № 693/322/21 Категорія: ч. 4 ст. 358 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
02 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання за участі: прокурора обвинуваченого захисникаОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12021255370000070 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 24 травня 2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, із звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком в 1 рік,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 вирішено виконувати окремо.
Прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_7 процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 980,70 грн.
В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речового доказу.
Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 24.05.2021 виправлено описку допущену у вироку щодо ОСОБА_7 , якою зазначено дату народження останнього та визнано вірною дату ухвалення судового рішення - 24.05.2021,
За вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 24.05.2021 ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, будучи судимим Жашківським районним судом Черкаської області 02.12.2020 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в період іспитового строку, 12.03.2021 близько 18 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки «OPEL ASTRA G» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи зупиненим поліцейськими відділу поліції № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області на проїзній частині, поряд з будівлею № 19 по вул. Захисників України в місті Жашкові Черкаської області у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського пред'явити посвідчення водія, діючи з прямим умислом, з метою викликати у поліцейських уявлення про справжність пред'явленого посвідчення водія, пред'явив інспектору СРПП ВП № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області поліцейському ОСОБА_10 підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим його використав.
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, просить, дослідивши характеризуючи дані на обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим за ч. 4 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді 1 року обмеження волі, а на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 02.12.2020, призначивши остаточне покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Крім того просить вказати у вступній частині вироку число, місяць, рік, місце народження та національність обвинуваченого ОСОБА_7 .
Зокрема, посилаючись на положення ст.ст. 50, 65, 71, 72, 78 КК України, п. 10 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 № 7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» та практику ВС, прокурор зазначає, що ОСОБА_7 раніше судимий вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік, із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 1 рік, на підставі ст. 75 КК України. Дане покарання обвинувачений не відбув, судимість за даним вироком не знята та не погашена, тому у разі вчинення нового злочину в період невідбутого строку покарання, остаточне покарання за даним вироком йому належить призначати із застосуванням положень ст. 71 КК України, враховуючи, що покарання призначене за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Крім того вказує про недоцільність застосування щодо обвинуваченого покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу, оскільки кримінальне правопорушення ОСОБА_7 вчинене в період іспитового строку за попереднім вироком, він задовільно характеризується за місцем проживання, не має самостійного джерела доходу, що унеможливлює сплату ним штрафу, а тому йому має бути призначене більш суворе покарання за санкцією статті КК України.
При цьому просить врахувати, що ОСОБА_7 , будучи засудженим за вчинення злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, не відбувши покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, умисно вчинив нове кримінальне правопорушення, безпосередньо спрямоване на уникнення від указаного покарання, тобто продовжив керувати автомобілем з використанням підробленого посвідчення водія.
Акцентує увагу на тому, що всупереч п. 4 ч. 2 ст. 374 КПК України, у вступній частині вироку судом не зазначено дані щодо дати і місця народження ОСОБА_7 та його національності.
Ухвала Жашківського районного суду Черкаської області від 24.05.2021 винесена в порядку ст. 379 КПК України, в апеляційному порядку прокурором не оскаржена.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора в підтримку апеляційної скарги в повному обсязі, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які просили відмовити у задоволенні апеляційних вимог прокурора, як безпідставних, останнє слово обвинуваченого про достатність призначеного йому судом першої інстанції покарання, вивчивши матеріали кримінального провадження, повторно дослідивши характеризуючі дані на обвинуваченого, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора належить до задоволення.
Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На виконання ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України та учасниками судового провадження не оспорюється.
Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа, колегія суддів визнає правильною.
Процедура розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, місцевим судом дотримана.
Вирішуючи доводи прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, в тому числі в частині застосування положень ст.ст. 71, 72 КК України, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частиною 2 ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також - запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно оскаржуваного судового рішення, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 4 ст. 358 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, яке є проступком, дані, які характеризують особу винного, обставини, що пом'якшують покарання.
Повторно дослідивши характеризуючі дані на ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення йому покарання у визначених судом межах, не відповідає загальним засадам призначення покарання і його меті, що, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, є підставою для скасування вироку в частині призначеного останньому покарання через його невідповідність ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Згідно ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Як зазначив Конституційний суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 колегія суддів в якості обставини, яка пом'якшує покарання останнього враховує щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 і передбачених ст. 67 КК України, колегія суддів не вбачає.
Дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 свідчать про те, що він раніше судимий і кримінальне правопорушення в даному провадженні вчинив маючи не зняту та не погашену судимість, в період іспитового строку за вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 02.12.2020. За місцем проживання ОСОБА_7 характеризується задовільно, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Інформації про стан здоров'я обвинуваченого, яка б обмежувала можливість призначення йому тих чи інших видів покарань, передбачених ч. 4 ст. 358 КК України, матеріали кримінального провадження не містять.
Наряду з цим, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке є проступком, обставини його вчинення, дані про те, що раніше ОСОБА_7 надавалась судом довіра і застосовувалися положення ст.75 КК України, однак він належних висновків для себе не зробив та через два місяці після набрання вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 законної сили, продовжив вчиняти кримінальні правопорушення.
Наведені дані про особу обвинуваченого, а також встановлені судом фактичні обставини провадження, дають колегії суддів підстави для призначення ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, тобто в межах, передбачених ч. 2 ст. 61 та ч. 4 ст. 358 КК України.
Підстав для призначення ОСОБА_7 більш м'якого за видом покарання, або із застосуванням положень ст. 69 КК України, колегія суддів не вбачає.
Зазначене покарання колегія суддів вважає справедливим, таким, що відповідатиме тяжкості вчиненого правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також таким, що не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Частиною 3 статті 78 КК України передбачено, що в разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст.ст. 71, 72 КК України.
За змістом ч. 1 та ч. 4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
З наведеного вбачається, що у разі засудження особи за кримінальне правопорушення, вчинене у період іспитового строку за попереднім вироком, суд має застосувати вимоги ст. 71 КК України та визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. В такому випадку, невідбутою частиною покарання за попереднім вироком вважається покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 79, 104 КК України.
Встановлено, що матеріали кримінального провадження містять дані про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України 12.03.2021, тобто в період іспитового строку за вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 02.12.2020, тобто останньому має бути призначено остаточне покарання за сукупністю вироків, з урахуванням положень ст.ст. 71, 72 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду.
Оскільки колегія суддів, задовольняючи апеляційні вимоги прокурора, погіршує становище обвинуваченого ОСОБА_7 по відношенню до вироку суду першої інстанції, то, на виконання ст.ст. 418, 420 КПК України, ухвалює новий вирок в межах повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду скарги на вирок суду першої інстанції, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України.
Колегія суддів визнає доречним посилання прокурора на недотримання судом першої інстанції положень п. 4 ч. 2 ст. 374 КПК України та вважає за необхідне, при частковому скасуванні вироку Жашківського районного суду Черкаської області від 24.05.2021, доповнити його вступну частину даними про місце народження обвинуваченого ОСОБА_7 та його національність.
Щодо необхідності зазначення року, місяця і дня народження ОСОБА_7 , колегія суддів звертає увагу на те, що вказане питання вирішено ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 24.05.2021.
Крім того при перегляді вироку щодо ОСОБА_7 в апеляційному порядку встановлено, що судом першої інстанції не в повному обсязі дотримано вимоги ч. 2 ст. 124 КПК України, оскільки при розподілі процесуальних витрат за проведення експертизи у резолютивній частині вироку не вказано на користь кого підлягають стягненню з обвинуваченого документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 980, 70 грн. Незважаючи на те, що наведене не є предметом апеляційних вимог прокурора, судом апеляційної інстанції вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 24.05.2021 в цій частині підлягає приведенню у відповідність з процесуальним законом.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, п. 3 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 409, 413, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 24 травня 2021 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2020 року, остаточно призначивши ОСОБА_7 до відбування покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Доповнити вступну частину вироку Жашківського районного суду Черкаської області від 24 травня 2021 року даними про те, що ОСОБА_7 є уродженцем м. Тетіїв Київської області та українцем.
Доповнити резолютивну частину вироку Жашківського районного суду Черкаської області від 24 травня 2021 року даними про те, що процесуальні витрати на проведення судової експертизи в сумі 980, 70 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь держави.
У решті вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 24 травня 2021 року залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді