566/698/22
(заочне)
31 жовтня 2022 року смт.Млинів Рівненської області
Млинівський районний суд Рівненської області
в складі : головуючого судді Феськова П.В.
при секретарі : Подолець Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Млинів справу за позовом представника позивача - адвоката Кучера Олександра Георгійовича в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
У липні 2022 року представник позивача - адвокат Кучер Олександр Георгійович в інтересах позивача ОСОБА_1 пред'явив в суді позов до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Зазначив, що 28 березня 2019 року за зареєстрованим місцем проживання його довірителя ОСОБА_1 (надалі - Позивач/Позикодавець), в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 (надалі - Відповідач/Позичальник, а при спільному зазначенні Позивача та Відповідача - Сторони) отримав у позику від Позивача у присутності матері та вітчима Позивача (з якими Відповідач перебував у тривалих дружніх стосунках) належні Позивачу на праві особистої приватної власності грошові готівкові кошти у сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США, про що власноручно написав розписку, зазначивши сторони боргового зобов'язання, час, місце, спосіб отримання коштів, їх валюту та суму, а також зазначив власноруч дату повернення позики, обсяг повернення позики, відсотки за користування чужими коштами, місце виконання договору позики, та, частково - наслідки у випадку її невиконання. Сторони досягли вільної та завчасної згоди про те, що позика буде повернута не пізніше 29 квітня 2019 року, при цьому за користування чужими коштами протягом одного місяця Відповідач у вказаний термін сплатить Позивачу одночасно із поверненням основної суми позики також 1 000 (одну тисячу) доларів США як місячні відсотки за користування позикою, тобто усього разом до 29 квітня 2019 року сплатить Позивачу 11 000 (одинадцять) тисяч доларів США. Однак, виконання взятих на себе Відповідачем зобов'язань не відбулось. На адресу Відповідача рекомендованим листом надіслано претензію №19 від 14.02.2022 року.
Однак, 15.03.2022 року, знову ж у межах загального трирічного строку позовної давності, Відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним зобов'язання: особисто домовився про зустріч, з'явився до Позивача в смт.Млинів, пояснив, що зобов'язання за розпискою від 28.03.2019 визнає повністю, однак, виконати його знову ж не має змоги в силу ряду причин. Письмово попросив Позивача продовжити строки виконання зобов'язання, на цей раз до 1 липня 2022 року, про що власноруч написав розписку, де виклав вищевказані обставини отримання позики. На підтвердження особи надав для виготовлення копії документ що посвідчує його особу, копію долучив до розписки від 15.03.2022.
Просить суд стягнути з стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 12 072,5 (дванадцять тисяч сімдесят два цілих п'ять десятих) доларів США за договором позики, з яких 10 000 (десять тисяч) доларів США - позика; 1 000 (одну тисячу) доларів США - відсотків за користування позикою; 1 072,5 (одна тисяча сімдесят два цілих п'ять десятих) доларів США - 3 % річних за весь час прострочення виконання зобов'язання. Стягнути з Відповідача на користь Позивача 4 414, 74 (чотири тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 74 копійки судових витрат, понесених на оплату судового збору.
В судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. (а.с.47)
В судове засідання відповідач не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. (а.с.43). У визначені ухвалою суду від 01.08.2022 року строки відзиву на позов, будь-яких заперечень чи пояснень по суті справи, а також заяв чи клопотань, до суду не подав.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і дату судового розгляду, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як відповідач не з'явився на судовий розгляд справи, про причини неявки суд не повідомив, хоча був завчасно повідомлений про час і дату розгляду справи в суді, заяви про розгляд справи у його відсутності не надав, суд рахує за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 березня 2019 року за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 отримав у позику 10 000 доларів США, у присутності вітчима позивача про що власноручно написав розписку, зазначивши сторони боргового зобов'язання, час, місце, спосіб отримання коштів, їх валюту та суму, а також дату повернення позики, обсяг повернення позики, відсотки за користування, місце виконання договору позики, та, частково - наслідки у випадку її невиконання. Сторони досягли вільної та завчасної згоди про те, що позика буде повернута не пізніше 29 квітня 2019 року, при цьому за користування чужими коштами протягом одного місяця відповідач у вказаний термін сплатить позивачу одночасно із поверненням основної суми позики також 1 000 доларів США як відсотки за користування позикою, тобто усього разом до 29 квітня 2019 року сплатить Позивачу 11 000 доларів США. (а.с.7)
Позивачем на адресу відповідача ОСОБА_2 рекомендованим листом надіслано претензію №19 від 14.02.2022 року. (а.с.8-9)
Як вбачається з розписки даної 15.03.2022 року, відповідач зобов'язався погасити позику, просив позивача продовжити строки виконання зобов'язання до 1 липня 2022 року, окрім того виклав обставини отримання ним позики. (а.с.12)
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Згідно статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду України в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, де предметом спору були аналогічні правовідносини.
Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18.
Крім того, частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
Розрахунок 3 % річних за вказаний період становить 1072,5 доларів США, що підтверджується розрахунком відсотків за користування грошовими коштами. (а.с.15)
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені ним при зверненні до суду.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 4414,74 гривень що об'єктивно підтверджується наданою квитанцією № 67 від 29.07.2022 року, тому з відповідача слід стягнути судовий збір у вказаній сумі. (а.с.19)
На підставі ст.ст. 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 14, 60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, с у д,-
Позовні вимоги представника позивача - адвоката Кучера Олександра Георгійовича в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 грошові кошти за договором позики у сумі 12 072 (дванадцять тисяч сімдесят два) долари 50 центів США, з яких:
- 10 000 (десять тисяч) доларів США - позика;
- 1 000 (одна тисяча) доларів США - відсотки за користування позикою;
- 1 072 (одна тисяча сімдесят два) долари 50 центів США - 3 % річних за весь час прострочення виконання зобов'язання,
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , 4 414 (чотири тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 74 копійки судових витрат, понесених на оплату судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 03 листопада 2022 року.
Суддя : П.В.Феськов