Справа № 487/3353/22
Провадження № 2-о/487/137/22
03.11.2022 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого-судді А.А. Лагоди
секретаря М.М. Ходикіна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за заявою заяви адвоката Долгової Людмили Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного МУ Мінюста (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території,
Заявник звернулась із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсоні Херсонської області помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 11.10.2022 р. незаконно створеним та діючим на тимчасово окупованій території України Сімферопольським районним відділом запису актів цивільного стану РАЦС №2 Департаменту РАЦС Міністерства юстиції Республіки Крим було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , однак зазначений документ є недійсним і не створює правових наслідків. В зв'язку з цим заявник не має можливості зареєструвати смерть батька у встановленому порядку та отримати свідоцтво про її смерть, а тому факт смерті необхідно встановити в судовому порядку.
Ухвалою від 02.11.2022 року відкрито провадження по справі.
Заявник у судове засідання не з'явився, до суду надано заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Мінюста (м. Одеса) в судове засідання не з'явився до суду надано заяву про розгляд справи без участі їх представника та згідно якої не заперечують проти задоволення заяви.
Враховуючи невідкладний розгляд заяви, згідно ч. 2 ст. 317 ЦПК України, суд вважає що неявка учасників справи не є перешкодою для її розгляду.
Згідно з ч.3 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 315, 317 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Статтею 317 ЦПК України передбачені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхнім представником до суду за межами такої території.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, що видане 05.10.1966 р. Херсонським міським відділом запису актів цивільного стану та свідоцтвом про шлюб, що видане 26.10.1991 р. Залізничним РАЦС міста Сімферополя.(а.с.8-9)
З наданих суду документів судом встановлено, що заявник наділений правом на звернення до суду з даною заявою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсоні Херсонської області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер.
11.10.2022 р. незаконно створеним та діючим на тимчасово окупованій території України Сімферопольським районним відділом запису актів цивільного стану РАЦС №2 Департаменту РАЦС Міністерства юстиції Республіки Крим було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 26 вересня 2022 року № 217 було внесено зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових дій) або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 вересня 2022 року. Так, зокрема, до вказаного переліку належить м. Херсон Херсонської області.
Згідно зі статтею 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи й установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України й законами України, а також на те, що відповідно до ст. 26 цього Закону скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Загальновідомим фактом, який не підлягає доведенню, суд вважає те, що станом на день розгляду справи територія м. Херсона Херсонської області є окупованою, та входить до затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані).
Таким чином, зазначене місце смерті батька заявника є тимчасово окупованою територією України.
Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ст.ст.1;4 ч.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. Згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Також, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia", "Ila § cu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого "намібійського винятку", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, медичними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
За викладених обставин надані заявником, свідоцтво про смерть, довідку про смерть та фото фіксація поховання (а.с.14-17), з врахуванням наведеної вище практики ЄСПЛ, як виняток, приймаються судом до уваги під час розгляду даної справи як такі, що підтверджують факт смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Суд враховує, що проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 не вбачається за можливе в будь-якому органі РАЦС на території, підконтрольній українській владі, оскільки відсутній належний документ, який відповідно до законодавства, підтверджує факт його смерті.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для реєстрації смерті в єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України. Наявні у заявника документи не створюють правових наслідків та не дозволяють безпосередньо вчинити державну реєстрацію смерті органом РАЦС.
З урахуванням вищевикладеного, з метою захисту прав заявника, суд вважає, що заяву про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України слід задовольнити, оскільки лише такий спосіб забезпечити можливість отримати заявнику свідоцтво про смерть особи, видане державним органом України.
Згідно пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд
Заяву адвоката Долгової Людмили Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного МУ Мінюста (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсоні Херсонської області, що є тимчасово окупованою територією України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Представник заявника: адвокат Долгова Людмила Валеріївна, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №749 від 04.02.2012 року, адреса: Закарпатська область, м. Хуст, а/с 14
Заінтересована особа: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Мінюста (м. Одеса), код ЄДРПОУ: 24059736, адреса: м. Миколаїв, вул. Корабелів, 16.
Суддя А.А. Лагода