Дата документу 01.11.2022
Справа № 334/3050/16-ц
Провадження № 4-с/334/29/22
01 листопада 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Мацухової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого Державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у м.Київі про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом, зацікавлена особа: ОСОБА_2
До Ленінського районного суду м.Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову старшого Державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у м.Київі про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом, зацікавлена особа: ОСОБА_2 .
Вимоги скарги мотивовані тим, що на виконанні у Дарницькому районному відділі ДВС у м. Києві перебувало виконавче провадження № 53508494, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 29.11.2016 року по цивільній справі № 334/3050/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Станом на день подання цієї скарги виконавчий лист перебуває на виконанні у Вознесенівському ВДВС у м. Запоріжжі.
17.04.2020 р. старшим державним виконавцем Дарницького РВДВС у м. Києві Ткачовою К.В. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом.
Про існування такої заборони заявник дізнався випадково у липні 2022 р., коли його зупинили працівники патрульної поліції та повідомили, що зазначене обмеження міститься в їх базі даних.
Намагаючись отримати копію постанови, заявник звернувся з відповідною заявою до Дарницького РВДВС, проте відповіді не отримав.
З'ясувавши, що матеріали виконавчого провадження наразі перебувають в Вознесенівському РВДВС м. Запоріжжя, заявник звернувся до Вознесенівському РВДВС м. Запоріжжя та 11.08.2022 р. вперше особисто отримав копію постанови в приміщенні РВДВС.
З матеріалів виконавчого провадження він дізнався, що постанова надсилалася на неіснуючу адресу в м. Києві, хоча починаючи з 14.08.2018 р. Заявник постійно проживав та був зареєстрований у м. Запоріжжі.
Вважає дану постанову такою, що винесено у порушення його прав, заявник звернувся до суду.
У судовому засіданні представник заявника пояснив, що на протязі останніх 15 років основним та єдиним засобом до існування ОСОБА_1 є надання послуг з перевезення пасажирів на власному транспорті (таксі). Він підключений до сервісів "Bolt Driver", "Таксі 838", "Lubimoe Taxi", працює майже щоденно, що підтверджується доданими до скарги документами. Зі свого заробітку він відраховує кошти на утримання дитини та вважає, що позбавлення його єдиного джерела доходів, позбавить стягувача отримувати кошти на дитину відповідно.
На підставі вищевикладеного, представник заявника посилаючись на норми Закону, просив суд скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу ДВС у м. Києві Ткачової К.В. про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник Дарницького районного відділу ДВС у м. Києві у судове засідання не з'явився, надав суду заперечення на скаргу, які виклав письмово де зазначено, що дане виконавче провадження наразі перебуває у Вознесенівському РВДВС м. Запоріжжя, тому скарга пред'явлена не до належного органу, дії якого оскаржуює заявник.
Крім того, зазначає, що на примусовому виконанні у відділі у період з 06.07.2017 по 17.04.2020 перебувало виконавче провадження № 53508494 за виконавчим листом № 334/3050/16-ц виданим 29.11.2016 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 33% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 20.05.2016 і до досягнення дітьми повноліття.
Виконавчий документ надійшов до відділу за постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Вербицької Л.Г. від 19.06.2017 року за місцем фактичного проживання боржника: АДРЕСА_1 .
В ході здійснення виконавчого провадження, з огляду на наявність заборгованості зі сплати аліментів за період з 20.05.2016 по 01.04.2020 в сумі 161665,34 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, 17.04.2020 державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом.
При цьому, здійснений державним виконавцем розрахунок заборгованості по аліментам був проведений з врахуванням всіх документальних підтверджень, що містяться в матеріалах виконавчого провадження та з додержанням вимог Закону, а отже і тимчасові обмеження застосовані державним виконавцем в порядку та у спосіб, визначений Законом і виконавчим документом.
Представник органу державної виконавчої служби вважає, що обов'язком сторони з розумним інтервалом часу самостійно цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки також підлягають застосуванню до виконавчого провадження. Проте, боржник знаючи про наявність виконавчого провадження, про що свідчать заяви останнього, наявні у матеріалах останнього, всупереч статті 19 Закону, не вчиняв дій щодо виконання рішення суду (сплати аліментів), не повідомляв державного виконавця про самостійне виконання рішення суду, тощо.
Крім того, на думку Представника органу державної виконавчої служби відхиленню підлягають посилання заявника на те, що керування транспортними засобами для нього є основним законним джерелом засобів для існування, оскільки ним ця обставина не доведена, що було його процесуальним обов'язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.
З огляду на вищевикладене, вважає що державним виконавцем оскаржуваної постанови за наявності визначених Законом підстав та в порядку встановленим Законом, остання є правомірною, а отже скасуванню не підлягає.
Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали скарги, суд доходить до наступного висновку:
На примусовому виконанні у Дарницькому районному відділі ДВС у м. Києві у період з 06.07.2017 по 17.04.2020 перебувало виконавче провадження № 53508494 за виконавчим листом № 334/3050/16-ц виданим 29.11.2016 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 33% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 20.05.2016 і до досягнення дітьми повноліття.
Даний виконавчий документ надійшов до відділу за постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Вербицької Л.Г. від 19.06.2017 року за місцем фактичного проживання боржника: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, зокрема про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. При цьому такі обмеження діють до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
17.04.2020 р. старшим державним виконавцем Дарницького РВДВС у м. Києві Ткачовою К.В. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом.
Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що підставою для її винесення слугувала наявність у боржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої становить суму відповідних платежів за сорок місяців.
У скарзі зазначено, що боржник дізнався про порушення своїх прав у липні 2022 року, а постанову постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 17.04.2020 року отримано скаржником лише 11.08.2022 року і доказів протилежного суду не надано, а відтак скарга подана у передбачений статтею 449 ЦПК України строк.
Даючи оцінку доводам скарги про неправомірність дій та рішень державних виконавців, суд керується нормами Закону України «Про виконавче провадження» у чинній редакції (далі по тексту - Закон № 1404-VIII) та у редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999,чинній на час відкриття виконавчого провадження (далі - Закон № 606-XIV).
Так, відповідно до положень статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов'язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об'єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону № 1404-VIII).
Статтею 10 Закону № 1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 18 Закону № 1404-VIII зобов'язує виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.
За приписами статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
За положеннями статті 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Аналогічний порядок надсилання документів виконавчого провадження встановлений статтею 28 Закону № 1404-VIII.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, які поширюються і на стадію судового контролю за виконанням судових рішень, є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Незважаючи на те, що суд двічі відкладав розгляд цієї скарги, вживши всіх можливих і розумних заходів щодо витребування матеріалів виконавчого провадження суду не надано.
Отже ураховуючи, що суду не надано жодних доказів на спростування доводів боржника про його необізнаність з наявністю виконавчого провадження, суд визнає встановленим факт не направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, що є порушенням вимог статей 25, 31 Закону № 606-XIV.
Частиною 2 статті 71 Закону № 1404-VIII передбачено, що за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (пункти 1-4 частини 9 статті 71 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини 4 статті 11 Закону № 1404-VIII строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Аналіз змісту вищенаведених положень Закону № 1404-VIII в їх сукупності дає підстави для висновку, що вжиття державним виконавцем заходів обмеження цивільних прав боржника у виконавчому провадженні про стягнення аліментів буде законним та обґрунтованим лише у разі наявності вини боржника (умислу або необережності) у виникненні заборгованості зі сплати аліментів.
Зважаючи на встановлений судом факт не направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження та ненадання доказів отримання боржником інших документів виконавчого провадження, що свідчить про необізнаність боржника з наявністю виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови про обмеження боржника у праві керування транспортними засобами винесені необґрунтовано, за відсутності передбачених законом підстав.
Крім того, суд зауважує, що статтю 11 Закону України "Про виконавче провадження" було доповнено ч.4, відповідно до якої строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених п.п. 1-4 ч.9, ч.12 ст.71 цього Закону, обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Виходячи із змісту наведеної правової норми, у випадку виникнення заборгованості зі сплати аліментів закон зобов'язує державного виконавця виносити постанови про тимчасові обмеження прав боржника.
Разом з тим, відповідно до ч 10 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.
Як вбачається із матеріалів справи боржник ОСОБА_1 надає послуги з перевезення пасажирів на власному транспорті (таксі). Він підключений до сервісів "Bolt Driver", "Таксі 838", "Lubimoe Taxi", працює майже щоденно, що підтверджується доданими до скарги документами.
Отже обмеження боржника у праві керування транспортними засобами позбавить його основного законного джерела засобів для існування, що унеможливить погашення ним заборгованості по сплаті аліментів.
Закон України "Про виконавче провадження" надає державному виконавцю право вживати інші заходи, спрямовані на виконання боржником рішення суду та сплату заборгованості по аліментах, зокрема, згідно ч. 2 ст. 71 вказаного Закону за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника, а згідно ч. 11, 12 Закону, виконавець роз'яснює стягувану право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів та у разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП, державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.
Відтак, з огляду на вищевикладене суд вважає за необхіне задовольнити скаргу з вищевикладених підстав.
Обставини, на які посилався представник Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Відтак, з огляду на вищевикладене суд вважає за необхіне задовольнити скаргу у повному обсязі.
Керуючись статтями 450, 451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого Державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у м.Київі про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом, зацікавлена особа: ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати дії старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової К.В. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні № 53508494 за виконавчим листом № 334/3050/16-ц виданим 29.11.2016 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя та саму постанову неправомірною.
Зобов'язати головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачову К.В. не пізніше наступного робочого дня з дня одержання копії ухвали, яка набрала законної сили, скасувати постанову від 17.04.2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Ухвала, в силу положень ч. 1ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена учасниками справи у строк подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається через Ленінський районний суд міста Запоріжжя.
Суддя Н.Ю.Козлова