Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6869/15-ц Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н.М.
Категорія 31 Доповідач Борисюк Р. М.
01 листопада 2022 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/6869/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2022 року, постановлену під головуванням судді Анциборенко Н.М. у м. Житомирі,
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 25.04.2013, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В. та скасувати державну реєстрацію цього договору.
Позов обґрунтовувала тим, що вона є спадкоємицею по заповіту після смерті її дідуся ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При оформлені документів для прийняття спадщини їй стало відомо, що 25.04.2013 квартиру АДРЕСА_1 , яка йому належала дідусю на підставі свідоцтва на право власності, він подарував ОСОБА_2 . Відповідач з початку січня 2013 року за згодою дідуся допомагала йому по господарству. Вважає, що договір дарування квартири слід визнати недійсним, оскільки дідусь хворів, не міг дати собі раду. Волевиявлення на відчуження квартири в нього не було, тому що заповіт не скасовував і вона є єдиним спадкоємцем на майно, яке йому належало.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2022 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до того ж суду для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що дана ухвала є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що вона не була повідомлена належним чином про судові засідання, які були призначені на 10.02.2022 та 22.02.2022, тому вважає, що судом були порушені норми ст. 128 ЦПК України.
У поданому відзиві ОСОБА_2 посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити і скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Відповідач та її представник - адвокат Могильницька І.М. скаргу не визнали, посилаючись на обґрунтування, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення з огляду на наступне.
Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач будучи належним чином повідомленою про час та місце проведення судового засідання, повторно не з'явилася до суду, із заявою про розгляд справи за її відсутності не зверталася.
З такими висновками погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно зі статтею 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною п'ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Корольовського районного суду від 05 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (том 1 а.с.238).
В подальшому розгляд справи відкладався неодноразово з різних причин.
18 жовтня 2021 року розгляд справи відкладено на 10 лютого 2022 року, у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному (том 2 а.с.43).
10 лютого 2022 року розгляд справи відкладено на 22.02.2022 за клопотанням позивачки у зв'язку із хворобою (том 2 а.с.51).
21 лютого 2022 року від позивачки до суду першої інстанції надійшло клопотання про повторне відкладення судового засідання знову у зв'язку із захворюванням (том 2 а.с.56).
Встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що ОСОБА_1 хворіла.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2021 року по справі справа № 227/2751/19 (провадження № 61-16065св20) зазначено, що: «процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. […] У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача».
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що всі неявки позивача в судові засідання були з поважних причин, оскільки нею направлялися до суду заяви про відкладення розгляду справи із зазначенням причин неявки.
На спростування вказаних доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц (провадження № 61-8953св20), від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19 (провадження № 61-16668св21 ).
При цьому відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18), повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в такому разі має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19 (провадження № 61-2547св21), від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 (провадження № 61-2548св21).
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).
Отже, суд зобов'язаний відповідним чином реагувати на недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який вимушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
У справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що позивачка не з'явилась в судові засідання 10 лютого 2022 року та повторно 22 лютого 2022 року.
Встановивши, що позивач, будучи належним чином повідомленою ( ОСОБА_1 надсилала заяви про відкладення розгляду справи) про день, час та місце розгляду справи, тривалий час, не з'являлась в судове засідання, не скористалася правом подати заяву про розгляд справи у її відсутність, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Водночас згідно з частиною другою статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, тому понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 02 листопада 2022 року.