Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1179/22
Провадження № 2/376/820/2022
"25" серпня 2022 р. Сквирський районний суд Київської області
у складі: головуючого судді Коваленка О.М.,
за участю секретаря Таранчук В.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
встановив:
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.
У позовній заяві позивач вказує, що сторони від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем і знаходяться на її утриманні та вихованні.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 13 серпня 2014 року з ОСОБА_2 стягнуто щомісячно аліменти в розмірі 600,00 гривень на утримання неповнолітніх дітей до досягнення дітей повноліття.
Неповнолітні ОСОБА_4 , 2008 року народження, та ОСОБА_4 , 2012 року народження, підростають і, відповідно, збільшуються витрати на їхня утримання, аліменти визначені за рішенням суду є недостатніми.
ОСОБА_2 матеріально забезпечений, стан його здоров'я задовільний, неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків на утриманні не має.
З урахуванням наведенного просить змінити спосіб стягненняаліментів та стягувати з відповідача щомісячно на утримання дітей аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач у підготовче засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує (а.с.15).
Відповідач у підготовче засідання не з'явився, 19.08.2022 року подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнає у повному обсязі, заперечень не має (а.с. 12-13).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (стаття 206 ЦПК України).
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та ухвалення рішення в підготовчому засіданні на підставі вимог ст. 200, 206, 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Матеріалами справи встановлено, що сторони від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем і знаходяться на її утриманні та вихованні.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 13 серпня 2014 року з ОСОБА_2 стягнуто щомісячно аліменти в розмірі 600,00 гривень на утримання неповнолітніх дітей до досягнення дітей повноліття.
Неповнолітні ОСОБА_4 , 2008 року народження, та ОСОБА_4 , 2012 року народження, підростають і, відповідно, збільшуються витрати на їхня утримання, аліменти визначені за рішенням суду є недостатніми.
ОСОБА_2 матеріально забезпечений, стан його здоров'я задовільний, неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків на утриманні не має.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадках, коли закон або договір не використовує ефективний спосіб захисту порушеного, невизнаного або оскарженого права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може застосувати у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не підтвердить закону.
За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України .
У статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української PCP від ??27 лютого 1991 року N 789-XII, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, та вибрано чинність для України від 27 вересня 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, містяться вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які доповнюють її благополуччя, забезпечуючи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які застосовуються до неї за законом, і з цією послугою здійснюються всі відповідні законодавчі акти. і адміністративних заходів.
Відповідно до частин першої та другої статті 27, названої Конвенцією, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, не несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, переважно для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Таким чином, держава визнає захист прав і свобод дитини одним із пріоритетів своєї політики та гарантує дитині рівень життя, необхідний для гармонійного розвитку.
У частинах 8, 9 статті 7 СК України зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не страждає на обсяг їхніх прав і не звільняється від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх одночасно чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечити такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають обґрунтування на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини 1, 2 статті 155 СК України).
Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Отже, прерогатива обрання способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), якщо останні вже визначені початково судовим рішенням, належить одержувачу аліментів.
Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення,
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” від 15.05.2006 розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням суду законної сили.
Вимога позивача про перехід зі стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) є зміненим способом стягнення аліментів, а не збільшенням розміру аліментів.
Суд, враховуючи збільшення витрат на утримання дітей, вважає змінити спосіб стягнення аліментівта стягувати на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог та зміни способу стягнення аліментів, слід відкликати виконавчий документ, виданий Сквирським районним судом Київської області на виконання рішення від 13 серпня 2014 року у цивільній справі №376/1662/14-ц.
Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави у розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 2, 5, 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 191, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, 430ЦПК України, ст. 7, 141, 150, 155, 180-183 СК України, ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів- задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Сквирського районного суду Київської області від 13 серпня 2014 року у цивільній справі №376/1662/14-ц.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнення аліментів у новому розмірі проводити з дня набрання рішенням суду законної сили.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Відкликати виконавчий документ, виданий Сквирським районним судом Київської області на виконання рішення від 13 серпня 2014 року у цивільній справі №376/1662/14-ц.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 992,40 грн.
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції на протязі 30 днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.М. Коваленко