Справа № 932/9956/21
Провадження № 2/932/5254/21
11 березня 2022 року м. Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кондрашов І.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя,-
В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із вищевказаним позовом.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, було залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
Документ в електронному вигляді «Ухвала» від 17.12.2021 по справі № 932/9956/21 було надіслано 21.02.2022 12:42:03 одержувачу < ОСОБА_1 > на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 Документ доставлено до електронної скриньки: 21.02.2022 13:09:43.
Про наслідки невиконання ухвали про залишення без руху позивачу було роз'яснено в самому тексті ухвали від 17.12.2021 року.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху залишено не виконаним стороною позивача, жодних належних доказів неможливості усунення недоліків не надано, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п.36).
На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.185 ЦПК України).
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.6 ст.185 ЦПК України).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суд вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв'язку з не усуненням недоліків.
З огляду на те, що ОСОБА_1 недоліки поданої заяви не усунув у відповідності до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2021, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Враховуючи, що позовна заява повернута позивачу до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що сплачені кошти на оплату судового збору у розмірі 6 810,00 грн., згідно квитанції № 01966 від 10.11.2021 р., підлягають поверненню у зв'язку поверненням позовної заяви позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 43, 44, 116, 185, 260 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, - повернути заявнику.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір, сплачений відповідно до квитанції № 01966 від 10.11.2021 року у розмірі 6 810,00 грн.
Оригінал квитанції № 01966 від 10.11.2021 року про сплату судового збору у розмірі 6 810,00 (шість тисяч вісімсот десять) гривень, 00 копійок повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що в силу положень ч. 7 ст. 185 ЦПК України особа, позов якої повернуто, після усунення умов, що були підставою для повернення заяви, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Ігор КОНДРАШОВ