Справа № 750/6160/22
Провадження № 2/750/1430/22
02 листопада 2022 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
за участю представника відповідача Точоної О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про захист прав споживачів, стягнення моральної шкоди,
23 вересня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго», в якому просять:
- визнати неправомірними дії Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» по припиненню надання послуги з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь позивачів 5000 грн. моральної шкоди кожному.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що позивачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_2 . Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» надає позивачам послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. 20 травня 2021 року Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» припинило надавати послуги з централізованого постачання гарячої води, в тому числі і до квартири позивачів, через неспроможність виробника вказаної послуги здійснити закупівлю в НАК «Нафтогаз України» природного газу, який використовується для підігріву води. Поновлення подачі постачання гарячої води відбулося 10 жовтня 2021 року. Припинення надання позивачам послуги з постачання гарячої води було здійснено відповідачем з підстав, не передбачених договором, а також Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Цивільним кодексом України. Через припинення відповідачем постачання гарячої води позивачам завдано моральної шкоди, оскільки вони були змушені щодня підігрівати воду на газовій плиті, що створювало великі незручності в побуті. Так само і процес миття посуду потребував додаткових зусиль та часу. Позивачі були змушені внести корективи у своє повсякденне життя та вживати додаткових зусиль для його влаштування, що завдало душевних страждань, які вони зазнали у зв'язку з незаконним припиненням постачання гарячої води без будь-яких попереджень. Ускладнювало ситуацію відчуття невизначеності через відсутність повідомлень відповідача про терміни відновлення надання послуги, у зв'язку з чим моральну шкоду позивачі оцінюють у 5000 грн. кожному.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
В установлений судом строк Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» подало відзив на позов, в якому просить відмовити позивачам у задоволенні позову. Зокрема, у відзиві на позов відповідач вказує, що вимоги позивачів не визнає і позов є необґрунтованим. Так, позивачі не зазначають конкретний період, за який вони просять визнати дії відповідача неправомірними. Також, вимога позивачів про визнання неправомірних дій відповідача суперечить принципу ефективного судового захисту, завданню судочинства і не має на меті відновлення порушеного права, що свідчить про неправильний вибір способу захисту і про необгрунтованість цієї вимоги. Крім того, на дату припинення надання послуги з централізованого постачання гарячої води - 20 травня 2021 року за абонентским рахунком № НОМЕР_1 , відкритим за адресою: АДРЕСА_1 , була наявна заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 4069 грн. 60 коп., яка почала накопичуватись з 2017 року, а тому відповідно до статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач мав всі законні підстави для припинення надання цієї послуги за вказаною адресою. Також, договором не передбачено такого права споживача, як безперервне одержання комунальної послуги з постачання гарячої води. У період ненадання послуги з постачання гарячої води з тих чи інших причин відповідачем не нараховувались і не вимагались оплати послуг, які не надавалися. Тобто, порушення договірних відносин з боку відповідача місця не мало, а отже відсутні і підстави для визнання дій відповідача неправомірними. Жодних доказів того, що мало місце саме незаконне припинення надання послуги позивачам матеріали справи не містять, як і доказів того, що їм нараховувалась та стягувалась плата за послуги в період їх ненадання. Відповідач не відмовлявся в односторонньому порядку від зобов'язання надавати послугу з постачання гарячої води саме позивачам, а право на безперервне одержання комунальної послуги з постачання гарячої води порушено не було. Крім того, позивачами не надано жодних доказів про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Наявність моральної шкоди, яку позивачі пов'язують з необхідністю внести корективи в повсякденне життя та вжиття додаткових зусиль для його влаштування не являється моральною шкодою в розумінні статті 23 Цивільного кодексу України. Доказів та підтвердження факту душевних страждань, їх ступеню та глибини до матеріалів справи не надано. Позивачі не навели обставини, що тягнуть за собою вимушені зміни в житті, тобто такі, за яких особа не має можливості реалізувати свої звички та бажання, інтереси та плани на майбутнє, які позбавляють можливості займатися улюбленою справою, реалізувати свої бажання, що призводять до значних втрат та обмежень. Також, позивачами не надано розрахунку шкоди. Враховуючи, що позивачами не підтверджено факту заподіяння моральної шкоди, її наявності, причинного зв'язку між діями відповідача та виникненням моральної шкоди, її розміру, не було надано доказів, на які б вони посилалися як на підставу своїх вимог, враховуючи, що відповідачем жодним чином не порушені договірні зобов'язання, а тому винні дії з боку відповідача відсутні, як і підстави для відшкодування моральної шкоди.
Позивачі подали відповідь на відзив, в якій зазначили, що заборгованість за постачання гарячої води могла виникати через ненадання відповідачем у повному обсязі послуг гарячої води в міжопалювальний сезон в період 2018-2022 років, що призводило до додаткових витрат позивачів на електричну енергію та газ для підігріву води, додаткової організації свого побутового життя в умовах відсутності постачання гарячої води. Назважаючи на це, позивачі регулярно оплачували послуги з постачання гарячої води. На даний час вказана відповідачем заборгованість в розмірі 655 грн. 28 коп. виникла через невірно зафіксовані покази лічильника гарячої води в розрахунках відповідача. Періодичне припинення гарячого водопостачання відповідачем без попереджень споживачів в міжопалювальний сезон є загальновідомою обставиною в місті Чернігові. Відповідач не повідомляв позивачів про наявність заборгованості, до суду з позовом чи заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості не звертався. Також, відповідач не повідомляв позивачів про припинення гарячого водопостачання. Крім того, позивачі користуючись своїми правами уточнили свої вимоги та зазначили, що вони стосуються визнання неправомірними дій Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» по припиненню надання послуги з постачання гарячої води в міжопалювальний сезон 2021 року.
Відповідач подав заперечення, в якому зокрема, зазначає, що у зв'язку з тим, що на дату припинення надання послуги з централізованого постачання гарячої води у позивачів була наявна заборгованість, а тому відповідно до статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» він мав всі законні підстави для припинення надання цієї послуги позивачам.
Позивачі у судове засідання не з'явилися, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності та вказали, що позов підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що відповідач позов не визнає в повному обсязі та просила відмовити позивачам у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для суб'єктів усіх форм власності.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані і проживають в квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 13) та є споживачами послуг, які надає їм Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго».
До 01 листопада 2021 року Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» надавало позивачам послуги на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Договір) (а.с. 15-16, 19).
У травні 2021 року Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» припинило надавати послуги з централізованого постачання гарячої води, в тому числі, і до квартири АДРЕСА_2 . Вказаний факт є загальновідомим для мешканців м. Чернігова та не потребує доведення.
Відповідно до пункту 1 Договору виконавець зобов'язаний своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, підігріву холодної води, а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно з пунктом 2 Договору суб'єктами користування послугами є власник (наймач, орендар) житлового приміщення (квартири) та члени його сім'ї.
Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями (пункт 7 Договору).
Відповідно до підпункту 1 пункту 16 Договору споживач має право на отримання своєчасно та належної якості послуг згідно із законодавством та умовами цього договору.
Підпунктами 1, 18 пункту 19 Договору встановлено, що виконавець зобов'язаний: своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, Правил та цього договору; відшкодовувати збитки, завдані майну та/або приміщенню споживача та/або членів його сім'ї, шкоду, що заподіяна його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг, а також моральну шкоду в порядку та розмірі, які визначаються відповідно до законодавства і цього договору.
Виконавець несе відповідальність, крім іншого, у разі порушення прав споживачів згідно із законодавством та порушення зобов'язань, установлених цим договором або законодавством (підпункти 3, 4 пункту 21 Договору).
За пунктом 30 Договору сторони звільняються від відповідальності згідно з цим договором у разі настання дії непереборної сили (дії надзвичайних ситуацій техногенного, природного або екологічного характеру), яка унеможливлює надання відповідної послуги згідно з умовами договору.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовано правовідносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина перша статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
В свою чергу, виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством (пункти 1, 6 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги).
Також, згідно із частинами першою, третьою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; 2) міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; 3) ліквідацію наслідків аварії. Якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов'язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги.
Нормами частин другої, четвертої статті 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, температури та величини тиску. Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У судовому засіданні представник відповідача вказала, що припинення надання позивачам послуги з централізованого постачання гарячої води у 2021 році було здійснено саме у зв'язку з наявною заборгованістю, а іншим споживачам будинку АДРЕСА_3 було припинено надання цієї послуги з інших причин.
Так, дійсно, згідно з пунктом 5 частини першої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги має право припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору.
При цьому, частина четверта статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає сам порядок і строки припинення надання відповідних комунальних послуг. Зокрема, виконавець комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу електричної енергії та природного газу) має право обмежити (припинити) надання відповідної комунальної послуги її споживачу незалежно від обраної моделі організації договірних відносин у разі непогашення в повному обсязі заборгованості за спожиті комунальні послуги протягом 30 днів з дня отримання споживачем попередження від виконавця. Таке попередження надсилається споживачу не раніше наступного робочого дня після спливу граничного строку оплати комунальної послуги, визначеного законодавством та/або договором про надання відповідної комунальної послуги. Обмеження (припинення) надання відповідної комунальної послуги здійснюється виконавцем у присутності представника особи, яка здійснює технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, а також управителя або посадової особи чи працівника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, якщо управління багатоквартирним будинком здійснюється відповідно управителем або об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку. Неприбуття зазначених осіб, які заздалегідь були попереджені виконавцем про день та час здійснення обмеження (припинення) надання комунальної послуги, не є перешкодою для здійснення виконавцем обмеження (припинення) надання комунальної послуги споживачу. Співвласники, управитель чи об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, які здійснюють управління багатоквартирним будинком, а також особа, яка здійснює технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, зобов'язані забезпечити доступ виконавця до таких систем для реалізації права на обмеження (припинення) надання відповідної комунальної послуги споживачу. Такий доступ надається виключно в межах, необхідних для здійснення обмеження (припинення) надання відповідної комунальної послуги конкретному споживачу. Постачання комунальної послуги відновлюється в повному обсязі протягом наступного дня з дати повного погашення заборгованості за фактично спожиті послуги чи з дати укладення угоди про реструктуризацію заборгованості.
Враховуючи зазначене, доводи представника відповідача щодо законності дій відповідача по припиненню надання позивачам послуги з централізованого постачання гарячої води саме у зв'язку з наявною в них заборгованістю, суд не може взяти до уваги, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не узгоджуються з порядком та строками обмеження (припинення) надання такої послуги для конкретного споживача, як це визначено у статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», і які мав дотриматися виконавець таких послуг.
Також, суд вважає твердження представника відповідача необгрунтованими, оскільки споживачам всьому будинку АДРЕСА_3 , як і багатьох інших будинків м. Чернігова, у травні 2021 року відповідачем було припинено надання вказаної послуги, що є загальновідомим фактом для мешканців м. Чернігова.
Таким чином, суд вважає, що припинення надання позивачам послуги з постачання гарячої води було здійснено відповідачем з підстав, не передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та договором, а тому право позивачів, як споживачів послуг, які надає відповідач, на безперевне одержання комунальної послуги з постачання гарячої води відповідачем було порушено, що дає також право на відшкодування моральної шкоди.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої, другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 23 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Також, у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору .
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц зазначила, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Також, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Оцінивши наявні в справі докази та доводи сторін, суд дійшов висновку, що позивачі внаслідок неправомірних дій відповідача по припиненню надання послуги з постачання гарячої води у 2021 році та порушення їх прав понесли моральні страждання і мають право на відшкодування моральної шкоди.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить, зокрема, з характеру страждань, яких зазнали позивачі, їх тривалості, а також враховує вимушені зміни в організації життя, тому вважає, що компенсація в сумі 5000 грн. кожному буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір.
Керуючись статями 2, 4, 10-13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про захист прав споживачів, стягнення моральної шкоди - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» по припиненню надання послуги з постачання гарячої води ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_2 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_3 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь держави судовий збір в сумі 1984 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Позивач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач - Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго», місцезнаходження: вул. Реміснича, 55-б, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 03357671.
Повний текст рішення складено 03.11.2022.
Суддя