Справа № 676/4612/22
Номер провадження 2/676/1960/22
(заочний розгляд)
28 жовтня 2022 року м. Кам'янець-Подільський
Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Бондаря О.О.
за участю секретаря судового засідання Білої І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що сімейне життя з відповідачкою не склалося через різні погляди на життя. Шлюбні відносини та спільне проживання з відповідачкою припинено з жовтня 2021 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить розірвати шлюб, зареєстрований Кам'янець-Подільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №21 від 13 січня 2018 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримує, просить визначити місце проживання дитини разом із ним, не заперечує проти заочного розгляду.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи в повному об'ємі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, зареєстрованому Кам'янець-Подільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №21 від 13 січня 2018 року.
Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Кам'янець-Подільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №379 від 01 червня 2018 року.
З копії довідки №1677/04-09 від 01.09.2022 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачка за вищевказаною адресою не зареєстрована та не проживає.
Копією довідки №17 від 01.09.2022 року виданою ДНЗ №7 Управління освіти і науки Кам'янець-Подільської міської ради підтверджується факт того, що за час перебування в закладі дошкільної освіти переважну більшість заходів відвідував батько ОСОБА_4 , мати була пасивною при виконання свої батьківських обов'язків або не виконувала зовсім.
Причиною розірвання шлюбу є те, що сторони втратили почуття любові та поваги один до одного, примирення неможливе, подальше перебування в шлюбі порушує права і законні інтереси позивача.
Дані обставини підтверджуються позовною заявою позивача з доданими до неї матеріалами.
Аналіз положень Сімейного кодексу України дає підстави стверджувати, що в переважній своїй більшості його норми мають явно виражене ґендерне наповнення, тобто він є ґендерно-чутливим за змістом.
При цьому, в основному, такі норми є ґендерно-збалансованими, тобто такими, що не містять підстав для дискримінації жінок і чоловіків, у всіх сферах правовідносин, що охоплюються Сімейним кодексом України та відповідають елементам ґендерної рівності.
Вказана тенденція прослідковується, починаючи із статті 1 Сімейного кодексу, якою передбачено побудову сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, а також взаємодопомоги і підтримки.
Рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї закріплена статтею 7 цього Кодексу, а також статтею 24 СК України, відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
При цьому, добровільність як засада шлюбу спостерігається, починаючи із закріплення права осіб на укладення шлюбу, перебування у ньому і закінчуючи правом на його вільне розірвання та припинення шлюбних відносин за бажанням будь-кого із подружжя.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя, що у контексті даної справи означає надання можливості подружжю на вільний вибір способу побудови своїх відносин у зареєстрованому шлюбі або іншим шляхом. Ніхто не може бути примушений до шлюбу або до особистих стосунків поза його волею. При цьому бувше подружжя не позбавляється можливості налагодити свої стосунки й після розлучення шляхом укладення нового шлюбу або іншим шляхом.
Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що статтею 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
При цьому, згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно положень ст. 9 вказаної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При цьому, поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов'язок другого батька надати можливість для такого спілкування.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що у випадку, коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.
Судом встановлено, що дитина проживала та на даний час проживає з батьком та ним створені всі умови для проживання дитини, він здійснює опіку над дитиною, доглядає її, та піклується про її стан здоров'я.
Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що визначення місця проживання дитини з батьком, не позбавляє права відповідачки, як матір, відвідувати дитину, спілкуватися з ним, здійснювати свої батьківські обов'язки та доглядати за дитиною за місцем проживання позивача.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
На переконання суду, а також з огляду на характеристики обох батьків, забезпеченість житлом, моральні якості, відношення до дитини, а також зважаючи на вік дитини, - місцем проживання дитини на даний час доцільно визначити з його батьком - позивачем у справі.
Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, інтереси та вік дитини, суд вважає, що позов слід задовольнити, визначивши місце проживання дитини із його батьком.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258 - 260, 263 - 265, 280, 282 ЦПК України, ст. 104, 105, 110, 112 ч. 2, 113 Сімейного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Кам'янець-Подільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №21 від 13 січня 2018 року, розірвати.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою ОСОБА_2 , поданою протягом 30 днів з дня ухвалення судового рішення.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Бондар О.О