Справа № 450/3570/21 Провадження № 2/450/343/22
"04" січня 2022 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі
головуючого - судді Мельничук І.І.
секретаря судового засідання Покидько Л. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання, -
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 18779,16 грн. основного боргу; 2092,15 грн. інфляційних втрат; 824,94 грн. - 3% річних, а також 2270 грн. сплаченого судового збору.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач, який є споживачем природного газу за місцем свого проживання використовує для побутових потреб газ, який надається ТОВ «Львівгаз збут». Правовідносини між ТОВ «Львівгаз збут» та споживачами регулюються спеціальною нормою права Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015№ 2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 06 листопада 2015 р. за № 1382/27827 /надалі Правила/. Відповідно до вимог зазначених Правил, ТОВ «Львівгаз збут» зобов'язаний надавати споживачу послуги з газопостачання до його житла, а споживач несе обов'язок по своєчасній оплаті вартості спожитого природного газу. Зазначає, що позивач виконав свої зобов'язання та надано споживачу послуги, однак відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань та не оплачував повністю вартості спожитого газу, в результаті чого утворився борг. А тому просить позов задоволити.
Ухвалою від 21.09.2021 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції, яку згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було отримано.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст.178та ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Відповідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відносини між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи, регулюютьcя Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), який затверджений Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2494 від 30.09.2015 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1379/2782 та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 06 листопада 2015 р. за № 1382/27827
За змістом ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного до 10.06.2018, індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
Згідно із ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Приписами ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначено, що комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів. Згідно із вимогами вказаної статті в редакції, чинній на час виникнення боргу, плата виконавцю комунальної послуги з постачання та розподілу природного газу, виконавцю комунальної послуги з постачання та розподілу електричної енергії за індивідуальним договором складається з плати за послугу, що розраховується відповідно до засад формування та встановлення цін/тарифів на відповідну комунальну послугу, визначених законом; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, якщо співвласники прийняли рішення про здійснення таких робіт виконавцем відповідної комунальної послуги.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комерційний облік комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії у багатоквартирному будинку здійснюється встановленими в житлових і нежитлових приміщеннях споживачів вузлами обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку. У разі відсутності або несправності вузлів обліку, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, комерційний облік здійснюється в установленому законодавством порядку в місці вводу відповідних зовнішніх інженерних мереж у будівлю (її частину), а для послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії - в місці вводу відповідних внутрішньобудинкових систем у житлове або нежитлове приміщення споживача.
Згідно із ч.1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", який набрав чинності 8 травня 2015 року та введений у дію 1 жовтня 2015 року постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами. А ч. 3 ст. 18 вказаного Закону визначено, що постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".
В абз. 4 п. 2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 зазначено, що договір постачання природного газу споживачу розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Відповідно до п. 14 Розділу III Правил в редакції від 30.09.2015 (чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ч. 1 п. 24 Розділу III Правил в чинній редакції розрахунковим періодом за договором постачання природного газу побутовим споживачам є календарний місяць, крім випадку зміни постачальника відповідно до розділу V та VІ цих Правил, коли для попереднього постачальника розрахунковий період має визначатися як сума газових діб місяця, що передували даті зміни постачальника, а для нового - як сума газових діб місяця, наступних за датою зміни постачальника. При здійсненні постачання природного газу в рамках базової річної пропозиції оплата рахунка (платіжного документа) постачальника має бути здійснена не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим відповідно до абз. 2 п. 14 Розділу III Правил в редакції від 30.09.2015 (чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Згідно з абз. 2, п. 4 Розділу III Правил фактом згоди споживача про приєднання до умов договору є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - факт фактичного споживання природного газу споживачем. ТОВ «Львівгаз збут» є постачальником із спеціальними обов'язками відповідно до Постанови КМУ від 22.03.2017 № 187).
Норми споживання природного газу для населення у разі відсутності газових лічильників у спірний період визначались постановою КМУ від 08.06.1996 року № 619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", постановою КМУ від 23.03.2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", постановою КМУ від 08.06.1996 року № 619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", у редакції від 29.10.2002 року, на підставі Рішення окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 року у справі № 826/2507/18, а також постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 року, яке набрало чинності з 09.08.2018 року.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання ГУДМС України у Львівській області. За вказаною адресою відповідач ОСОБА_2 є споживачем природного газу для побутових потреб, який надається ТОВ «Львівгаззбут». Відомості про обладнання квартири квартирними засобами обліку спожитого природного газу відсутні Відповідно до доданого позивачем розрахунку, розмір заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем станом на 03.08.2021 року за спожитий газ становить 18779,16 грн.. Доказів оплати вказаних послуг за спірний період відповідачем не надано.
Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов'язку оплачувати надані послуги.
Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права, сформульованим у постанові Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року у справі № 461/14555/14-ц.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними, а тому позов у цій частині є підставним і підлягає до задоволення.
Водночас, згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, а ст.525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, у постановах ВС від 25 січня 2021 у справа № 643/18466/18, провадження № 61-15168св19; від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19).
З доданого позивачем розрахунку, який не спростований відповідачем, вбачається, що розмір інфляційних втрат позивача у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх обов'язків по оплаті послуг з газопостачання становить 2092,15 грн.; а 3% річних 824,94 грн..
Враховуючи, що відповідач належним чином не виконала свого обов'язку щодо своєчасної оплати послуг з газопостачання, у зв'язку з чим вважається такою, що прострочила виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з неї 18779,16 грн. основного боргу; 2092,15 грн. інфляційних втрат; 824,94 грн. - 3% річних є підставним і підлягає до задоволення.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 2270,00 грн..
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
позов ТзОВ «Львівгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «Львівгаз збут» 18779,16 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривень 16 коп.) основного боргу; 2092,15 грн. (дві тисячі дев'яносто дві гривні 15 коп.) інфляційних втрат; 824,94 грн. (вісімсот двадцять чотири гривні 94 коп.) 3% річних та 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.
Повний текст судового рішення складено 04.01.2022 року.
СуддяІ. І. Мельничук