Справа № 734/1503/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/482/22
Категорія - ч. 3 ст. 191 КК України. Доповідач ОСОБА_2
02 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження
обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7
їх захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9
прокурора ОСОБА_10
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42018271180000111 від 13 квітня 2018 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 липня 2022 року про повернення обвинувального акту прокурору щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
Цією ухвалою обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України, та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, повернутий прокурору для усунення недоліків.
Рішення суду аргументоване тим, що прокурором сформульоване неконкретне обвинувачення, в якому не вказаний час, місце та спосіб вчинення кримінальних правопорушень особа, якій завдана шкода, і чому ця особа не є потерпілою у даному провадженні, що на думку суду свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, оскільки у подальшому суд під час судового розгляду пов'язаний межами обвинувального акту, встановленими під час досудового розслідування і детально не виписаними у обвинувальному акті. Також суд вказав на невідповідність відомостей про особу обвинуваченого, зазначених в обвинувальному акті.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України зазначено, що в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушся яких інкримінується обвинуваченому.
В обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, надана відповідна правова кваліфікація кримінальних правопорушень та сформульоване обвинувачення із зазначенням у вчиненні яких кримінальних правопорушень обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з посиланням на відповідні статті КК України.
Отриманими на стадії досудового розслідування доказами не представилося за можливе встановити точне місце та час вступу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у злочинну змову, передачі кошторисного розрахунку, підписання договорів, складання актів здачі приймання робіт, оскільки ці дані відомі лише обвинуваченим, які відмовились надавати показання.
Усі, передбачені Кримінальним Процесуальним Кодексом України вимоги щодо конкретності обвинувачення прокурором були дотримані, в обвинувальному акті чітко та конкретно вказані усі встановлені обставини інкримінованих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.
В обвинувальному акті визначено особу, якій кримінальним правопорушенням було заподіяно матеріальну шкоду - це територіальна громада Козелецького району Чернігівської області в особі Козелецької районної ради Чернігівської області. Козелецька районна державна адміністрація Чернігівської області у даному випадку є розпорядником коштів.
Необґрунтованим вважає висновок суду про те, що посилання в обвинувальному акті на висновок судової експертизи є порушенням вимог ст. 291 КПК України, оскільки даною нормою закону не заборонено посилання в обвинуваченні на відомості про докази. Зазначення в обвинувальному акті джерела встановлення розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, не є наданням документу в розумінні абз. 2 ч. 4 ст. 291 КПК України.
В ухвалі суд також не вказав, які саме відомості про особу обвинуваченого, зазначені в обвинувальному акті, не відповідають дійсності та не обґрунтував відповідно до ч. 2 ст. 370 КПК України, у чому ж конкретно їх невідповідність.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти аргументів сторони обвинувачення, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Відповідно до змісту ст. 291 КПК України, обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом досудового слідства, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення, та в якому викладається його сутність і підстави, дається юридична оцінка та кваліфікація дій підозрюваного (обвинуваченого), визначаються межі судового розгляду.
Вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, визначено ч. 2 ст. 291 КПК України.
Згідно вимогам ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного обвинуваченого, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
З тексту обвинувального акту у даному кримінальному провадженні вбачається, що ОСОБА_7 , обіймаючи посаду головного лікаря Козелецької центральної районної лікарні, будучи службовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у період часу з березня 2017 року до березня 2018 року, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом службового підроблення офіційних документів, за попередньою змовою з директором ТОВ «Трансбудсервіс 11» ОСОБА_6 , здійснив розтрату чужого майна, а саме грошових коштів бюджету Козелецького району Чернігівської області в сумі 289 495, 60 грн., в тому числі ПДВ - 48 249,26 грн. на користь ТОВ «Трансбудсервіс 11», чим спричинив збитки територіальній громаді Козелецького району Чернігівської області в особі Козелецької районної ради Чернігівської області на зазначену суму.
В обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 зведені кошторисні розрахунки вартості об'єктів, обвинувачені укладали договори на виготовлення проектно-кошторисної документації та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), ОСОБА_7 надавав ОСОБА_11 вказівку на виготовлення платіжних доручень, перебуваючи у смт. Козелець.
Таким чином, в обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, зазначено місце його вчинення, викладено правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а саме, зазначена кваліфікація дій обох обвинувачених та викладено формулювання обвинувачення, яке прокурор вважає доведеним.
Вказівка суду на не встановлення органом досудового розслідування точного місця та часу вступу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у злочинну змову, передачі кошторисного розрахунку, підписання договорів, складання актів здачі приймання робіт, не є тими обставинами, які перешкоджали суду призначити судовий розгляд. Ці обставини відомі виключно обвинуваченим і за відсутності їх показань, орган досудового розслідування не має можливості їх встановити з такою точністю, як вимагає суд. Однак, це не дає підстави стверджувати про неконкретність пред'явленого обвинувачення, як про це вказав суд.
Свої висновки в цій частині суд має право зробити під час розгляду обвинувального акту у судовому рішенні, яким закінчується судовий розгляд, але це не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору в розумінні ст. 291 КПК України.
Прокурор надіслав обвинувальний акт до суду, виклавши у ньому саме ті обставини вчинення кримінального правопорушення, які вважає доведеними. Доведення цих обставин є іншою стадією кримінального провадження - судового розгляду.
При цьому, обвинувальний акт містить анкетні відомості щодо обох обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Апостроф в написанні імені обвинуваченого ОСОБА_7 , ніяким чином не свідчить про те, що це інша особа, і написання імені обвинуваченого без апострофа не вимагає складання нового обвинувального акту.
Посилання в обвинувальному акті на висновок судової експертизи не є порушенням вимог ст. 291 КПК України, як на це вказав суд, оскільки дана норма закону не забороняє в обвинуваченні посилатись на відомості про певні докази. При цьому, визначення суми завданих кримінально карними діями збитків є обов'язком органу досудового слідства, сума збитків вказана в обвинувальному акті має бути об'єктивно підтверджена та обґрунтована.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
У даному випадку, судом першої інстанції не зазначено жодної невідповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального Закону.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд всупереч вимог ст. 314 КПК України, без дослідження будь-яких матеріалів, перейшов до дослідження фактичних обставин справи, вдаючись при цьому до аналізу обвинувачення, визначення недоведеності певних обставин вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, визначення кола постраждалих осіб, при цьому, жодним чином не проаналізував наявний у справі реєстр матеріалів кримінального провадження, у якому зазначено про всі процесуальні рішення слідчого, прокурора, які приймались у даному провадженні, в тому числі і щодо визначення статусу осіб та кола учасників кримінального провадження.
Фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, правильність кваліфікації дій винного/винних, визначення суми завданих злочинними діями збитків, питання доведеності вини тощо можуть бути перевірені виключно під час судового розгляду, з врахуванням доказів, які має у своєму розпорядженні прокурор та сторона захисту, та які будуть ним долучені до матеріалів кримінального провадження в процесі розгляду.
На порушення вимог ст. 22 КПК України, суд позбавив прокурора можливості доводити та обстоювати у судовому засіданні обвинувачення, яке він вважає доведеним, чим порушив правила змагальності сторін.
Аналізуючи зміст оскаржуваної ухвали, наявні підстави судити, що суд віднайшов формальні підстави для повернення процесуального документу, що свідчить про безпідставність ухваленого судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити.
Ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 липня 2022 року скасувати.
Призначити новий судовий розгляд обвинувального акту щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України, та ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14