Справа № 143/535/22
Провадження № 33/801/871/2022
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко А. В.
Доповідач: Денишенко Т. О.
02 листопада 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Денишенко Т. О., за участі представника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Безуглої І. С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Погребищенського районного суду Він-ницької області від 30 вересня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -ня, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого технічним працівником ЗОШ № 2 м. Погребище, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 27 червня 2022 року серії ААД № 325511, складеним інспектором з РПП СПД № 2 ВП № 4 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лей-тенантом поліції Панасюком Б. А. по вул. П. Тичини у м. Погребище Вінниць-кої області, увечері цього дня 27 червня 2022 року о 22.20 годині по вул. При-вокзальній у м. Погребище водій ОСОБА_1 керував транспортним засо-бом марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алко-гольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у Комунальному під-приємстві «Погребищенська центральна районна лікарня» за допомогою прила-ду Drager Alcotest 6510, результат огляду - 2,12 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення пункту 2.9а Правил дорожнього руху, за що перед-бачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.
Постановою судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адмі-ністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 496,20 гривень судового збору.
Не погоджуючись із такою постановою судді суду першої інстанції від 30 вересня 2022 року, ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку, просить дану постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП. Скаржник вважає поста-нову суду незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм мате-ріального та процесуального права, зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу він не відмовлявся, факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння належним чином працівниками поліції не зафіксований. Окрім того, свідки події відсутні. ОСОБА_1 зауважує, що лише у разі відмови від проходження огляду на місці зупинки транспорт-ного засобу або у разі незгоди із результатами огляду, такий огляд може про-водитися у закладі охорони здоров'я. Скаржник вказує, що у поліцейських на місці зупинки транспортного засобу був відсутній прилад для огляду, йому за-пропонували подихати на листочок в клітинку і лише потім він був достав-лений у лікарню для проходження огляду. У медичному закладі йому запропо-нували пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою екс-прес-тесту, смужки індикаторного типу, без відповідної сертифікації, а не за допомогою професійного приладу вимірювальної техніки. У лікарні він просив, щоб йому був представлений сертифікат на повірку тесту «смужка», у чому йому було відмовлено. До того ж огляд на стан сп'яніння проводився медсес-трою, а не лікарем, який пройшов відповідну підготовку. Оскільки огляд прове-дений неуповноваженою особою, прилад не перевірили та документів на нього не надали, як і доказу на право Комунального підприємства «Погребищенська центральна районна лікарня» проводити огляд водія на стан сп'яніння, то вис-новок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння стосовно нього є недійсним. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що у протоколі про адмініс-тративне правопорушення не зазначено жодної ознаки алкогольного сп'яніння. Однак таким порушенням у матеріалах адміністративної справи судом першої інстанції оцінка не була надана.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 як особи, яка при-тягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Безуглої І. С., дослідив-ши матеріали цієї справи, проаналізувавши наявні в ній докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не до-сліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адмі-ністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясу-вання обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до норм статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністра-тивне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення-ми особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при роз-гляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирі-шення справи.
З матеріалів цієї адміністративної справи, зокрема, протоколу про адмініс-тративне правопорушення від 27 червня 2022 року серії ААД № 325511, складе-ного о 22.55 годині по вул. П. Тичини у м. Погребище, 27 червня 2022 року о 22.20 годині у м. Погребище Вінницької області, по вул. Привокзальній водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний но-мерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'я-ніння проводився у Комунальному підприємстві «Погребищенська центральна районна лікарня» за допомогою приладу Drager Alcotest 6510, результат огляду - 2,12 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху. До протоколу про адміністративне правопорушення доданий акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних тех-нічних засобів, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстанов-ці; порушення мови. Крім цього, до протоколу також додане направлення від 27 червня 2022 року ОСОБА_1 як водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану сп'яніння або заперечення такого у Комунальне підпри-ємство «Погребищенська ЦРЛ» у зв'язку з виявленими зазначеними вище ознаками сп'яніння.
Освідування ОСОБА_1 проведене у КП «Погребищенська ЦРЛ», де зроблений висновок від 27 червня 2022 року № 59, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, результат якого виявився позитивним та свідчить про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння: 2,12‰. Також у матеріалах справи наявний відеозапис з нагрудної камери полі-цейського, яким зафіксована хронологія події увечері 27 червня 2022 року за участі ОСОБА_1 .
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного право-порушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина у вчиненні адміністративного правопо-рушення цілком доведена матеріалами справи, а саме наявними у ній вищеза-значеними доказами. За викладених фактичних та об'єктивних обставин з висновком судді суду першої інстанції належить погодитися; у діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, його правильно та обґрунтовано визнано винним за частиною першою статті 130 КУпАП.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП особа несе відповідаль-ність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, нар-котичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що зни-жують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспорт-ним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним за-собом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарсь-ких препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пунктів другого, четвертого, шостого розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, нар-котичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських пре-паратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Мініс-терства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння під-лягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваже-ного підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони пе-ребувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алко-гольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення коорди-нації рухів; порушення мови; вира жене тремтіння пальців рук; різка зміна за-барвлення шкірного покриву обличчя; пове дінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до пункту восьмого розділу І цієї Інструкції у разі скоєння дорож-ньо-транспортної пригоди ( далі - ДТП ), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі ог-ляду, який проводиться згідно з вимогами згаданої Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після провед-ення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю у крові ( пункт сьомий Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспорт-них засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або пере-бування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ).
Як слідує із матеріалів цієї адміністративної справи, медичний огляд ОСОБА_1 проводився у КП «Погребищенська ЦРЛ», про що за вис-новком від 27 червня 2022 року № 59 водій ОСОБА_1 за результатами огляду та проведених лабораторних досліджень перебував у стані алкогольного сп'яніння. За таких обставин об'єктивно неможливо належним чином спросту-вати зафіксований факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та належним чином зафік-сованих результатів проведення огляду на стан сп'яніння, що вказує на наяв-ність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Оскаржуючи постанову суду першої інстанції, скаржник зазначає про не-дійсність результатів огляду, оскільки він проводився медсестрою, а не лікарем, який пройшов відповідну підготовку. Крім цього, йому на його вимогу не був наданий сертифікат відповідності застосованого засобу та взагалі огляд здійс-нений за допомогою тест-смужки. Проте такі доводи ОСОБА_1 на ува-гу не заслуговують, оскільки вони спростовуються долученим до справи відео-записом, за якого убачається, що огляд проводився лікарем, а медична сестра лише виконувала вказівки лікаря, що входить у її обов'язки. У решті належить вказати, що доводи скарги не відповідають фактичним обставинам справи, ад-же огляд ОСОБА_1 проведений за допомогою газоаналізатора без жод-них зауважень та заперечень щодо процедури огляду, ним не висувалося жод-них вимог під час проведення процедури огляду, він не висловлював прохань, зокрема, й щодо пред'явлення йому будь-яких документів сертифікації приладу для проходження огляду. Проходження процедури огляду ОСОБА_1 не оскаржував в установленому порядку, хоча такі дії незгідної особи передбачені відповідними нормативними актами.
Належить зауважити, що відповідно до відеозапису ОСОБА_1 само-стійно вказав, що того вечора 27 червня 2022 року вживав алкоголь, з приводу чого між ним, поліцейськими та лікарем зав'язалася дискусія з протиправності вчиненого та наслідків цього діяння.
Щодо викладених в апеляційній скарзі посилань на те, що працівниками поліції не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, то такі посилання не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки за згодою ОСОБА_1 огляд проводився саме у медично-му закладі, а об'єктивних, грунтовних підстав ставити під сумнів достовірність і належність наявних доказів у справі немає. Відповідно апеляційний суд не вважає, що працівниками поліції порушений порядок проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо обов'язковості залу-чення свідків для огляду водія на стан сп'яніння суд оцінює критично, адже від-повідно до положень статті 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров'я про-водиться у присутності поліцейського та не потребує залучення свідків.
Стосовно незазначення у протоколі про адміністративне правопорушення виявлених у водія ознак алкогольного сп'яніння, то такі доводи на увагу не за-слуговують, адже помилково трактуються скаржником, не спростовують його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. За змістом Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, ознаки сп'яніння зазначаються у разі від-мови водія від проходження огляду. Проте ОСОБА_1 від проходження огляду не відмовлявся, медичний огляд у даному випадку проведений у закладі охорони здоров'я за його згоди.
Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто пере-буває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене у статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і без-стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 17 За-кону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Кон-венцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.
Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожний довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лю-того 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання у першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішен-ня національного суду, як правило, з точки зору наявності у ньому достатніх ар-гументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 аргументи не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права, вони є суб'єктивним тлумаченням скаржником в силу особистого розуміння ним окремих норм права. Мотиви скаржника не спросто-вують правильні висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній по-станові, оскільки його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, пе-редбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, повністю доведена матеріа-лами справи. З урахуванням веденого вимогу апеляційної скарги про скасуван-ня оскаржуваної постанови суду першої інстанції апеляційний суд визнає необґрунтованою та не знаходить законних підстав для її задоволення.
У пункті 52 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2008 року у справі «Романаускас проти Литви» констатований обов'язок націо-нального суду переконатися, що провадження у справі в цілому, зокрема, спосіб отримання доказів, були справедливими. У справі «Бакланов проти Ро-сії» ( рішення Європейського суду з прав людини від 09 червня 2005 року ), у справі «Фрізен проти Росії» ( рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загаль-ними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок стосовно подання обґрунтування в оскаржуваній постанові, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, рішення від 18 липня 2006 року ).
З огляду на викладене, апеляційний суд не знаходить законних, ґрунтовних та об'єктивних підстав для скасування правильної, належно умотивованої та справедливої постанови судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.
Керуючись нормами статті 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволен-ня.
Постанову судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Вінницького апеляційного суду Т. О. Денишенко