Провадження № 22-ц/803/7943/22 Справа № 204/6648/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
01 листопада 2022 року
Дніпровський апеляційний суд у складі суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши в приміщенні суду в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2016 року у цивільній справі №204/6648/15-ц за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Державний нотаріус Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Крупська Л.В., Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, Орган опіки та піклування в особі Управління служби у справах дітей Красногвардійської районної у місті ради, про визнання права власності на спадщину, -
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Із вказаним судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, яка надійшла безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Матеріали зазначеної цивільної справи надійшли до суду апеляційної інстанції 27.10.2022 року.
Підпунктом 13 пункту 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яка діє з 15.12.2017 року) передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. При цьому виходячи із положень п/п.9 та 11 зазначеного розділу апеляційні скарги не залежно від моменту їх подачі розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу
Відповідно до ч.1 ст. 294 ЦПК України, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частини третя, четверта статті 357 ЦПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (ч. 2 ст. 358 ЦПК України).
Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 26.01.2022 року у справі 345/3838/14-ц та від 14.12.2020 року у справі №521/2816/15-ц, за правилами частини третьої статті 354 та частини другої статті 358 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений у разі подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Отже, положення частини другої статті 358 ЦПК України дають право суду на поновлення строку на апеляційне оскарження, але не вказують про обов'язок вчинення таких дій.
В заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська від 03 лютого 2016 року ОСОБА_1 посилався на те, що йому про судове рішення стало відомо лише 29.09.2022 року.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалене Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська від 03 лютого 2016 року за участі ОСОБА_1 , який був присутнім у судовому засіданні (надавав пояснення, визнав позов) про що зазначено в журналі судового засідання, рішенні суду та підтверджується звукозаписом судового засідання (а.с.129-133).
Таким чином, апелянт знав про наявність оскаржуваного рішення, однак з апеляційною скаргою він звернувся тільки у жовтні 2022 року, тобто більше ніж через шість років після ухвалення такого рішення.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У розумінні норм процесуального права України особа визначивши свої права, реалізує їх за своїм розсудом та розпорядження своїми правами являється одним із основоположних принципів судочинства.
Однак право на доступ до суду не є абсолютним, воно може підлягати законним обмеженням, внаслідок дії закону, зокрема норм процесуального права.
Також, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком цієї особи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S. A. v. Spain», заява № 11681/85).
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Данні положення кореспондуються з положеннями ч.1 ст. 44 ЦПК України, в якій зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).
Європейський суд з прав людини зазначає, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року заява №236/03).
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (п. п. 33, 34 рішення ЄСПЛ від 20 червня 2011 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такі ж висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 року у справі №201/11460/19 та від 26 квітня 2021 року у справі №753/7619/19.
Також суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження може бути лише вмотивоване клопотання скаржника, оскільки нормами чинного цивільного процесуального законодавства не передбачено право суду поновлювати такий строк з власної ініціативи.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що вказані апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а саме те, що він дізнався про оскаржуване рішення тільки 29.09.2022 року та отримав його копію 05.10.2022 року, не можуть бути визнані поважними.
Таким чином у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Також слід зазначити, що принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Отже, застосування апеляційним судом процесуальних обмежень при апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції від 10.02.2016 року відповідає принципу юридичної визначеності і не може вважатись відмовою у доступі до правосуддя.
Керуючись ст. 357, ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2016 року.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2016 року - відмовити.
Цивільну справу №204/6648/15-ц повернути до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: