ЄУН 387/599/22
Номер провадження по справі 2/387/251/22
31 жовтня 2022 року смт Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області в складі :
головуючого судді Майстера І.П.
за участю секретаря судового засідання Поляруш С.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Добровеличківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Помічнянська міська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням ,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому зазначив, що він є власником будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про придбання будинку з електронних торгів від 25.05.2022. Відповідач у справі з 2015 року фактично не проживає за даною адресою. З того часу і по теперішній час він не користується цим житловим приміщенням за цільовим призначенням та не приймає участі у витратах на утримання будинку, однак зняти реєстрацію місця свого проживання в будинку не бажає, чим порушує право власності позивача.
Позивач та його представник позовні вимоги підтримали та обґрунтували обставинами викладеними в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся через поштове відправлення та шляхом оголошення на сайті "Судова влада". Також поштовий конверт, який направлявся адресату повернувся з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою".
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Помічнянська міська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області представника в судове засідання не забезпечила, про день, час та місце слухання справи повідомлена вчасно належним чином.
Дослідивши докази, суд вважає встановленими такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про придбання будинку з електронних торгів від 25.05.2022, зареєстрованого в реєстрі №454, посвідченим приватним нотаріусом Новоукраїнського
районного нотаріального округу Кіровоградської області Левітчук Г.Б. ( а.с.8).
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 301524129 від 25.05.2022 встановлено, що власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , номер запису про право власності 46913878 ( а.с.9).
Зі змісту домової книги АДРЕСА_2 встановлено, що власником житла був ОСОБА_3 з 2016 року ( а.с.11-14).
З довідки №1381 від 23.08.2022, виданої Помічнянською міською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області з'ясовано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає та зареєстрований в АДРЕСА_3 , до складу його сім'ї входить дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.15).
З довідки №1395 від 30.08.2022 виданої Помічнянською міською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_3 , та є власником будинку за адресою АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований ОСОБА_3 , який не проживає за вищевказаною адресою з 2015 року ( а.с.16).
Свідок ОСОБА_5 надала показання, що вона є голова вуличного комітету АДРЕСА_1 та неподалік проживає по АДРЕСА_4 та проживає приблизно з 1993 року. Свідку відомо, що у будинку по АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_3 , якого не перебував в будинку більше двох років. На даний час власником будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_6 надала показання, що вона проживає по АДРЕСА_5 та проживає навпроти будинку по АДРЕСА_1 . Свідку відомо, що у будинку по АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_3 , якого не бачила більше п'яти років та взагалі в будинку ніхто не проживав. На даний час власником будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що надавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Суд зазначає, що поняття права власності визначену ст. 316 ЦК України, згідно з якою правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а у відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а ч. 4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11, у разі будь яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник, згідно вимог ст. ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України має право вимагати усунення відповідних перешкод, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, в тому числі, і шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.
Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців та у відповідності до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться у судовому порядку.
Згідно з ст. 109 ЖК України виселення з займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 346 ЦК України право власності може буди припинене в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Водночас Велика Палата Верховного Суду, яка у своїй постанові № 14-64цс20 зазначила, що звернула увагу на те, що ЖК УРСР був прийнятий 30 червня 1983 року і він не відображає усіх реалій сьогодення. В свою чергу Цивільний кодекс є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше у часі, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм ЦК України.
Законодавець при прийнятті ЦК України не визначив особливостей застосування норм ЦК України до житлових правовідносин в цілому, разом з тим, відносини, які регулюються ЖК УРСР, у своїй більшості є цивільно-правовими та мають регулюватися саме нормами ЦК України.
Частиною першою статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно з ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
За положеннями ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
Поважність причин відсутності відповідача в спірному будинку більше двох років, судом не встановлені.
Отже факт перебування на реєстраційному обліку відповідача в домоволодінні позивача позбавляє останнього можливості розпоряджатися належним ОСОБА_1 на праві приватної власності будинком. Суд також з'ясував, що ОСОБА_3 не є членом сім'ї або родичем ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
У даній справі припинення права користування відповідача спірним житлом відповідає пропорційності в розумінні положень ст. 8 Конвенції, з огляду на те, що ОСОБА_1 придбав житловий будинок проживає там, отже позивач змушений забезпечити належні житлові умови для себе та забезпечити непорушність свого права власності.
Таким чином інтереси позивача, як власника житла та користувача цим житлом, перевищують інтереси колишнього власника, у якого припинилися правові підстави користуватися та розпоряджатися будинком.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача у розмірі 992 ( дев'ятсот дев'яносто дві ) гривні 40 копійок.
Керуючись ст.47 Конституції України ст.ст. 401, 402, 405, 406 ЦК України, статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст. 1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ст.ст. 2, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким що втратив право на користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 992 ( дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, житель АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м.Севастополь, зареєстрований АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Помічнянська міська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області ( м.Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області вул. Перемоги, 91)
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.