Справа № 308/3716/22
18 жовтня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді Лемак О.В.,
за участю секретаря судового засідання Сухан Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом адвоката Резуненко Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах громадянина Угорщини ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби, про скасування постанови в справі про порушення митних правил,-
Адвокат Резуненко О.В., в інтересах гр. ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби, про скасування постанови в справі про порушення митних правил.
Мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що 08.12.2021 року постановою в справі про порушення митних правил №1897/30500/21 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 от. 469 Митного кодексу України, гр. Угорщини ОСОБА_1 визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 гривень.
Вказує, що з даною постановою вони не погоджуються з підстав її незаконності та необґрунтованості, а тому вважають, що така підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Зазначає, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови від 30 червня 2021 року вбачається, що нібито громадянка ОСОБА_3 доставила у відділ митного оформлення №1 митного поста «Ужгород вантажний» Закарпатської митниці легковий автомобіль марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_1 .
30.06.2021 року товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Континент» на підставі договору про надання послуг митного брокера подано до митного оформлення МД ІМ 40 АА UA 305130/2021/016937 від 30.06.2021 року, договір купівлі-продажу б/н від 25.06.2021 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29.04.07 та сертифікат відповідності щодо затвердження колісного транспортного засобу №UA.009.76423-21 від 29.06.2021 року, згідно яких гр. ОСОБА_3 здійснювала митне оформлення вищевказаного легкового автомобіля в митному режимі «Імпорт».
Під час здійснення митних формальностей було проведено перевірочні заходи з використання баз даних АСМО «Інспектор» та ПІК ЄАІС Держмитслужби «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» внаслідок чого встановлено, що легковий автомобіль марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_1 був ввезений гр. Угорщини ОСОБА_1 на митну територію України 04.06.2021 року через пункт пропуску «Косонь» Закарпатської митниці в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року».
Пояснює, що виходячи із диспозиції ч. 4 ст.469 МК України, у позивача відсутній склад правопорушення, адже легковий автомобіль марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_1 не передавався ні у володіння, ні у користування, ні у розпорядження ОСОБА_3 .
Тільки після зміни режиму з тимчасового ввезення на імпорт автомобіль можна було передати гр. ОСОБА_3 , що і було зроблено. Той факт, що транспортний засіб був оформлений на ОСОБА_3 , яка є матір'ю позивача, шляхом укладання договору купівлі-продажу, не доводить, що у діях останнього наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч.4 ст.469 Митного кодексу України. А припущення митного органу з цього приводу не відповідають фактичним обставинам справи.
Укладання договору відчуження на матір Позивача зумовлене необхідністю позивача зняти з обліку транспортний засіб марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_1 в Угорщині з метою його пільгового, легального митного оформлення в Україні. Також вказує на те, що відповідачем не було вжито заходів щодо належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про
На підставі наведеного просив суд скасувати постанову в справі про порушення митних правил №1897/30500/21 від 08.12.2021 року, а провадження у справі - закрити
Представником відповідача Закарпатської митниці ДФС Селеш О., було подано відзив на позовну заяву.
У відзиві представник Закарпатської митниці ДФС зазначає, що оскаржувана постанова є правомірною та винесена у відповідності до вимог законодавства. Вина ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил передбаченого ч.4 ст. 469 МК України встановлена та підтверджується зібраними у справі про порушення митних правил доказами.
Зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_1 був ввезений громадянином Ладаній ОСОБА_4 на митну територію України 04.06.2021 року через пункт пропуску «Косонь» в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року». В подальшому, 30.06.21 громадянка ОСОБА_3 оформила вищевказаний автомобіль у вільний обіг. Згідно наявних документів вона безпосередньо не ввозила автомашину на територію України, а придбала його за договором купівлі-продажу. Отже, хибним є твердження адвоката, що позивач не вчиняв дій, передбачені ч.4 ст.469 Митного кодексу України, а на законних підставах оформив транспортний засіб у вільний обіг на митній території України.
У судове засідання позивач не з'явився, однак від його представника - адвоката Резуненко О., надійшла заява про розгляд справи без участі, позов підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи міститься заява представника відповідача про розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 червня 2021 року громадянка ОСОБА_3 доставила у відділ митного оформлення № 1 митного поста «Ужгород - вантажний» Закарпатської митниці легковий автомобіль марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_1 .
Під час здійснення митних формальностей було проведено перевірочні заходи з використання баз даних АСМО «Інспектор» та ПІК ЄАІС Держмитслужби «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» внаслідок чого встановлено, що легковий автомобіль марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_1 був ввезений гр. Угорщини ОСОБА_1 на митну територію України 04.06.2021 року через пункт пропуску «Косонь» Закарпатської митниці в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року».
Таким чином, громадянин Угорщини ОСОБА_1 здійснив неправомірні операції з автомобілем марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_3 тимчасово ввезеним ним на митну територію України, шляхом передачі його у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила даний транспортний засіб, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ч.4 ст.469 МК України.
Постановою в справі про порушення митних правих № 1897/30500/21 від 08.12.2021 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.4 ст.469 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 34000,00 грн.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок провадження у справах про порушення митних правил визначено главою 69 Розділу XІX Митного кодексу України.
Частиною 1 ст. 486 МК України визначено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Стверджуючи,що вказана постанова є протиправною, позивач вказує на те, що у володіння, користування чи розпорядження ТЗ до його митного оформлення не передавався, а перебував постійно в гр. ОСОБА_1 , що виключає будь-який склад адміністративного правопорушення.
Тільки після зміни режиму з тимчасового ввезення на імпорт автомобіль можна було передати гр. ОСОБА_3 , що і було зроблено.
Під час проведення митних формальностей 30.06.2021 року даний транспортний засіб постійно знаходився у позивача та перебував його віданні, володінні та користуванні.
Той факт, що транспортний засіб був оформлений на ОСОБА_3 , яка є матір'ю позивача, шляхом укладання договору купівлі-продажу, не доводить, що у діях останнього наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч.4 ст.469 Митного кодексу України. А припущення митного органу з цього приводу не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до абзаців 1, 3 ч. 5 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Відповідно до п. 1, ч. 6, ст. 321 МК України перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується: у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Відповідно до ч. 3 ст. 325 МК України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно положень ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
За приписами частини 4 ст. 469 МК України передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, суд також приймає до уваги те, що нормою ч. 4 ст. 469 МК України визначено настання відповідальності за передачу іншій особі у володіння, користування або розпорядження транспортного засобу особистого користування незалежно від того в якому з режимів ввезення знаходиться транспортний засіб.
Згідно п. 3 розділу 1 наказу ДМСУ №1118 від 17.11.2005 "Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України" встановлено, що ТЗ для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред'явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою. Уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом учиняти дії, пов'язані з пред'явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами та транспортними засобами.
Відповідно до п. 4 розділу 1 зазначеного наказу ТЗ, що переміщуються через митний кордон України громадянами, перебувають під митним контролем: при ввезенні з метою транзиту - з моменту перетину митного кордону України до вивезення за межі митної території України; при вивезенні для вільного обігу або тимчасово - з моменту пред'явлення митному органу до завершення митного оформлення та вивезення за межі митної території України.
У відповідності до п. 7 розділу 1 наказу ДМСУ №1118 від 17.11.2005 "Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України" власник т.з. або вповноважена особа, який переміщує т.з. через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає (серед іншого) оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на т.з. або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.
Разом з тим, статтею 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 458 Кодексу порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх відповідним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на відповідні органи, і за які Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення закріплено у главі 68 Кодексу.
Відповідно до ст. 4 п. 60 МК України транспортні засоби особистого користування це наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Статтею 255 частиною 5 МК України встановлено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ст. 325 ч. 3 МК України).
Згідно ст. 380 ч. 5 абз. 1, 3 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Отже, легковий автомобіль марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_4 був ввезений гр. Угорщини ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ) на митну територію України 04 червня 2021 року через пункт пропуску «Косонь» Закарпатської митниці в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року».
Таким чином, громадянин Угорщини ОСОБА_1 здійснив неправомірні операції з автомобілем марки «PEUGEOT PARTNER», номер кузова НОМЕР_3 тимчасово ввезеним ним на митну територію України, шляхом передачі його у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила даний транспортний засіб, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ч.4 ст.469 МК України.
За порушення митних правил було складено протокол за ч. 4 ст. 469 МК України відносно ОСОБА_1 , останнього визнано винним у вчиненні правопорушення, накладено стягнення в межах санкції ст. 469 ч. 4 МК України.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст.55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новийр озгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду визнати неправомірними дії суб'єкта владних повноважень.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі викладеного суд не вбачає підстав для скасування постанови від 08.12.2021 р. у справі про порушення митних правил №1897/30500/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст. 469 МК України, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи, що ОСОБА_1 отримав постанову про порушення митних правил № 1897/30500/21 від 08.12.2021 року, лише 14.03.2022 року, суд вважає, що строк звернення до Ужгородського міськрайонного суду щодо оскарження постанови пропустив з поважних причин, і вимоги ОСОБА_1 щодо його поновлення підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 60, 255, 325, 380, 469 ч. 4 МК України, ст.ст. 72, 77, 79, 243-246, 286 КАС України, суд, -
Поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил №1897/30500/21 від 08.12.2021 року.
У задоволені адміністративного позову адвоката Резуненко Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах громадянина Угорщини ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби, про скасування постанови в справі про порушення митних правил- відмовити.
Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішеньу справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні підчас його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ч. 4 ст.286КАС України у десятиденний строк із дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Лемак