Справа № 357/10046/22
Провадження 2-з/357/131/22
Категорія
"01" листопада 2022 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цукуров В. П. розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Самарцева Я.Ю. про забезпечення позову до пред'явлення позову, -
31.10.2022 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Самарцев Я.Ю. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з заявою, у якій він просить вжити заходів забезпечення позову до пред'явлення позову шляхом накладення арешту на наступне нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 : житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій знаходиться будинок (кадастровий номер земельної ділянки 3220485102:04:007:0057).
Заява про забезпечення позову мотивована наступним.
11.02.2020 року між ОСОБА_2 та Заявником було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 передав земельну ділянку площею 0,1295 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3223155400:05:027:0121 у приватну власність Заявнику, а Заявник прийняв земельну ділянку і сплатив за неї суму в розмірі 735 283,00 гривень, що підтверджується договором-купівлі продажу земельної ділянки від 11.02.2020 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0004547822020.
Того ж дня між ОСОБА_2 та Заявником було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, за яким ОСОБА_2 передав житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у приватну власність Заявнику, а Заявник прийняв житловий будинок і сплатив за нього обговорену суму в розмірі 3 435 919,00 гривень, що підтверджується договором-купівлі продажу житлового будинку від 11.02.2020 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №199853315.
21.09.2022 року Київський апеляційний суд у справі №372/548/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгенівни, ОСОБА_1 , постановив: витребувати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна 1128496032231 та земельну ділянку місця розташування нерухомого майна, кадастровий номер 3223155400:05:027:0121, реєстраційний номер 1115948132231.
Київський апеляційний суд при винесенні постанови 21.09.2022 року по справі №372/548/20 виходив з того, що на час державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на предмет іпотеки звіт про оцінку вартості предмета іпотеки державному реєстратору надано не було.
Відсутність інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, проте оцінка майна предмета іпотеки на момент переходу права власності не проводилася, а сама по собі наявність звіту про оцінку майна, після того, коли відбулась державна реєстрація майна за іншою особою, не може свідчити про дотримання прав іпотекодавця при зверненні стягнення на предмет іпотеки.
Заявник вважає, що задоволення позову про витребування у нього майна означає, що договори купівлі-продажу земельної ділянки та купівлі-продажу житлового будинку від 11.02.2020 року є нікчемним, оскільки з цих договорів не виникає реального настання правових наслідків для Заявника, що обумовлені цими договорами. Позивач виконав зобов'язання за договорами купівлі-продажу у повному обсязі, а саме прийняв майно та сплатив за нього обговорену грошову суму на умовах визначених цими договорами, але майно було у нього витребувано за рішенням суду, оскільки Відповідач не набув права власності на дане майно на момент здійснення продажу у встановленому Законом України «Про іпотеку» порядку.
У зв'язку з вищевикладеним заявник має намір подати до суду позов про застосування наслідків нікчемного правочину, а саме - про стягнення з ОСОБА_2 сплачених на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки коштів у розмірі 735 283,00 гривень та сплачених на виконання договору купівлі-продажу житлового будинку коштів у розмірі 3 435 919,00 гривень.
Посилаючись на викладене, з метою забезпечення подальшого виконання можливого судового рішення, просив суд вжити заходи забезпечення позову - накласти арешт на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій знаходиться будинок (кадастровий номер 3220485102:04:007:0057), яке належить ОСОБА_2 .
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши доводи заявника, суд приходить до висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно.
Як убачається з ч.1, 2 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містить найменування суду до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстру підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорту для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності.
У відповідності з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Проаналізувавши заяву ОСОБА_1 , суд зазначає, що вона є недостатньо обґрунтованою та містить суперечності, які не дозволяють її задовольнити.
Так, заявником не надано будь-якого доказу вартості нерухомого майна, на яке він просить накласти арешт, що позбавляє суд можливості перевірки дотримання принципу розумності та співмірності вимог.
У тексті заяви заявник також посилається на те, що не вжиття заходів забезпечення позову може привести до унеможливлення та/або суттєвого ускладнення виконання рішення суду про поділ спільного майна подружжя із-за можливості відповідачки одноособово відчужити спірну земельну ділянку з моменту коли їй стане відомо про звернення заявника до суду із позовом про поділ майна подружжя який буде поданий протягом 10 днів після розгляду цієї заяви, як це передбачено законом.
Втім, таке обґрунтування не узгоджуються та суперечать наведеним ним вище фактичним обставинам.
Крім того, із заяви не убачається яким чином рішення у можливій справі може вплинути на права або обов'язки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., якого заявник вказує у заяві у якості третьої особи.
Також суд звертає увагу на те, що всупереч приписам ч.2 ст.151 ЦПК України заява не містить номерів засобів зв'язку та електронної пошти відповідача та третьої особи.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням принципів розумності та співмірності вимог про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і можливим предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ураховуючи інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даної заяви.
Заяву розглянуто на підставі наданих заявником доказів з урахуванням обраного ним способу захисту права.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 151-153, 260-261, 353 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Самарцева Я.Ю. про забезпечення позову до пред'явлення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяВ. П. Цукуров