01 листопада 2022 року
м. Київ
справа №759/9312/22
провадження №22-ц/824/10180/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
за участю секретаря судового засідання - Шевчук А.В.
учасники справи:
заявник - адвокат Корнієнко Андрій Андрійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2
заінтересована особа - Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Корнієнка Андрія Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 серпня 2022 року у складі судді
Ул'яновської О.В.
у цивільній справі за заявою адвоката Корнієнка Андрія Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ОСОБА_2 , заінтересована особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини,
У серпні 2022 року заявник Корнієнко А.А. , який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернувся до суду із зазначеною заявою, в якій просив суд встановити факт народження дитини чоловічої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк, Донецька область, Україна, а також встановити дані про його батьків: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України; батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.
Заява обґрунтована тим, що отримані офіційні документи на підтвердження факту народження є недійсними на території України, оскільки видані незаконно створеними органами на тимчасово окупованій території України, а відомості про народження особи не внесенні до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Зареєструвати народження особи в органах державної реєстрації актів цивільного стану громадян Міністерства юстиції України заявник не взмозі, оскільки свідоцтво про народження, яке видано незаконним органом, не є документом, на підставі якого можливо провести державну реєстрацію народження дитини, а отже не створює жодних юридичних наслідків.
На підставі викладеного, вимоги заяви просив задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 серпня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду, 17 серпня 2022 року представник заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Корнієнко А.А. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі.
Зазначає, що суд не надав оцінки тим обставинам, що встановлення факту народження необхідно для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.
Вказує, що заявник позбавлений можливості у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію факту народження дитини, оскільки документи на підтвердження цих обставин видані у населеному пункті, на території якого проводяться активні бойові дії, що унеможливлює отримання заявником свідоцтва про народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану України.
Безпосередньо в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - Корнієнко А.А. просив судові засідання провести у відсутність його та заявників.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності всіх учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив з того, що заявником не обґрунтовано та не надано доказів неможливості здійснити реєстрацію народження дитини за умови подання до органу ДРАЦС оригіналу відповідного медичного документу, яке видано органами та/або особами створеними, обраними чи призначеними у порядку, не передбаченому законом, які, відповідно до положень ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зі змінами, що набули чинності з 07 травня 2022 року, мають бути прийняті відповідним органом ДРАЦС, як документи, що підтверджують факт народження дитини.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 7 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року у справі № 644/6785/18 (провадження №61-434св19), зазначено, що «суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право».
Судом встановлено, що заявник подав свідоцтво про народження дитини, видане ДНР від 14.12.2021 за № НОМЕР_1 (а.с. 16), копію медичного свідоцтва про народження №2566 (форма № 103/о), виданого МЗ ДНР (а.с.15).
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 за №75, у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 01.06.2022 за № 105, затверджено перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні). Станом на 30.05.2022 у Донецькій області район Донецький, Донецька міська територіальна громада визнаний таким.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту народження дитини, заявник зазначає, що у батьків відсутній документ про народження дитини, виданий компетентною установою України, у зв'язку з чим відсутня можливість зареєструвати факт народження компетентними органами держави Україна.
За приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зі змінами, які набули чинності з 07.05.2022, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Отже, вказаною нормою Закону передбачено виключення, у тому числі для документів, які видані органами та/або особами створеними, обраними чи призначеними у порядку, не передбаченому законом, зокрема для документів, які підтверджують факт народження, і повинні додаватися до заяви про державну реєстрацію народження дитини.
А відтак, неспроможними є доводи заявника про відсутність можливості зареєструвати народження дитини в компетентних органах держави Україна, з причин відсутності документу про народження (медичної установи), який виданий компетентною установою України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», органами державної реєстрації актів цивільного стану є: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; 2) відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); 3) виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.
Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 за № 52/5 підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:
а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров'я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.09.2020 за № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.09.2020 за №953/35236; б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 за №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 за № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; ґ) медичний документ, виданий компетентним суб'єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є відповідний медичний документ, виданий закладом охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження.
При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території заявник надав свідоцтво про народження, видане ДНР, та копію медичного свідоцтва про народження №2566 (форма № 103/о), виданого МЗ ДНР, тобто належний документ, на підставі якого та в силу ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зі змінами, які набули чинності з 07.05.2022, повинен визнаватися та подаватися до органів ДРАЦ для реєстрації факту народження дитини, який є підставою для проведення державної реєстрації народження.
Доказів про те, що заявник звертався до органів реєстрації актів цивільного стану в Україні з метою реєстрації народження та йому у реєстрації було відмовлено, заявником до суду не подано.
Сам по собі факт народження дитини у м. Донецьк та відсутність на теперішній час на території м. Донецька Донецької області функціонуючого органу РАЦС не є перешкодою для здійснення державної реєстрації народження дитини у будь-якому іншому органі РАЦС, тож не є достатньою підставою для звернення до суду.
Згідно ч. 2, ч. 4 статті 13, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.
Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Відповідно до положення частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами, внесеними згідно із Законом №2217-IX від 21.04.2022, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
З огляду на викладене, суд вірного висновку дійшов, що звернення до суду з даною заявою є передчасним, оскільки законом визначено позасудовий порядок встановлення факту, про який просять заявники.
А тому доводи апеляційної скарги, що заявник позбавлений можливості у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію факту народження дитини, не приймаються колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, яким суд дав належну правову оцінку.
За наведених обставин, суд дійшов вірного висновку, що заявлені вимоги безпідставні та необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч.ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Отже, підсумовуючи викладене, колегія доходить висновку, що підстави до задоволення скарги відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду попередньої інстанції.
Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката Корнієнка Андрія Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено «01» листопада 2022 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик