Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/9104/2022
м. Київ Справа № 185/7428/20
20 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Шпильовій Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рощина Івана Геннадійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Волошина В.О., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
20 жовтня 2020 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що цей позов пред'явлений в порядку незакінченого судового провадження Калінінського районного суду м. Донецька по справі №256/5926/13-ц, розгляд справи не був закінчений, а провадження було втрачене в суді, при цьому ухвалою Калінінського районного суду м. Донецька від 07 жовтня 2013 року було відкрито провадження у справі № 256/5926/13-ц.Через воєнні дії та окупацію м. Донецька розгляд справи не був завершений. Єдиний державний реєстр судових рішень не містить рішення суду по вказаній справі № 256/5926/13-ц.
У зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану згідно з розпорядженням Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 2710/38-14р. «Про визначення територіальної підсудності справ» судові справи, підсудні Калінінському районному суду м. Донецька, передані за підсудністю Павлоградському районному суду Дніпропетровської області.
Згідно з листом Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року № 05-05/73/2020, цивільна справа № 256/5926/13-ц до вказаного суду не передавалась.
Зазначає, що між відповідачкою ОСОБА_1 та позивачем Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником всіх прав і обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство " Перший Український Міжнародний банк", 24 вересня 2007 року було укладено кредитний договір № 5692488.
Відповідно до умов даного кредитного договору (п.1.1. договору) відповідачці було видано кредит у сумі 41055,0 дол. США, зі сплатою 11,50% річних, строком до 24 вересня 2024року. Видача кредиту та отримання коштів відповідачкою підтверджується меморіальним валютним ордером № 352083480 від 24 вересня 2007року. Відповідачка, відповідно до кредитного договору (п. 1.1., 1.3., 3.1., 3.2.) повинна була щомісяця частинами повертати кредит та сплачувати проценти за встановленим графіком, який є додатком № 1 до договору. Відповідачка з листопада 2011 року припинила виконання зобов'язань за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.
На виконання п. 3.5.7. кредитного договору, позивачем 15 лютого 2013 року рекомендованим листом було направлено відповідачці вимогу про дострокове повернення усієї суми кредиту та сплату процентів. Проте, досудова вимога позивача була залишена без виконання відповідачкою. Оскільки в досудовому порядку вирішити питання стягнення заборгованості неможливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.
Зазначає, що оскільки відповідачкою не здійснювалось у встановлені кредитним договором строки платежі за кредитом та нарахованими відсотками, то у неї виникла заборгованість.
З огляду на вище викладене, просило суд стягнути з відповідачки на користь позивача 36370,91 доларів США, штраф і пеню у розмірі2290,13 дол. США та 24 391,50 грн. штраф за порушення відповідачем обов'язку щодо поновлення дії договору страхування.
Ухвалою Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2020 року справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва у зв'язку з тим, що відповідачка зареєстрована, як фізична особа-підприємець в Шевченківському районі м. Києва, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
21 лютого 2022 року на адресу суду першої інстанції надійшов відзивна позовну заяву, в якому відповідачка проти позову заперечувала, зазначивши, що розрахунок заборгованості за договором кредиту позивачем здійснено невірно, позивачем при зверненні до суду пропущені строки позовної давності та порушені правила підсудності, просила застосувати до позовних вимог позовну давність.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 5692488 від 24 вересня 2007 року у сумі 35500,00 доларів США 42 центи дол.США, 54986 грн. 92 коп. - пені; 12010 грн. 60 коп. - штраф за порушення обов'язків, передбачених пп. 4.3.2.- 4.3.6. кредитного договору; 24391 грн. 50 коп. - штраф за порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування; судовий збір у розмірі 3254 грн. 51 коп.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 12 липня 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Рощин Іван Геннадійович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, не звернув уваги на те, що згідно умов п. 1.2. кредитного договору грошові кошти, надані позивачем, були спрямовані на придбання нерухомого майна - однокімнатної квартири, загальною площею 29,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - тобто, на тимчасово окупованій території України.
Зазначає, що покладення на відповідача обов'язку щодо виконання грошових зобов'язань в іноземній валюті (доларах США, курс вересня 2007 року - 5,05 грн., сьогоднішній курс НБУ - 35,65 грн.) фактично прирікає останню на пожиттєву виплату заборгованості, що в свою чергу суперечить принципам гуманності та поваги до людини, її життя та особистості, закріплених у Європейській конвенції з прав людини. Також, поза увагою суду першої інстанції залишилась на обставина, що відповідачка є інвалідом 3-ї групи та на її утриманні перебуває малолітня дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує на те, що відхиляючи аргументи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що дана цивільна справа розглядається в порядку втраченого провадження, розгляд якого не був завершений. Проте, з такими висновками суду першої інстанції апелянт не погоджується, оскільки в матеріалах справи відсутня заява позивача про відновлення втраченого провадження у справі, а наявна ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 21.05.2021 року про відкриття провадження свідчить про те, що позивачем у 2021 році подано вказаний позов на захист порушеного права, про яке останньому було відомо ще у 2013 році, тобто, з пропуском трирічного строку позовної давності.
Також вважає, що судом першої інстанції при відкритті провадження у даній справі було порушено правила підсудності, оскільки згідно Розпорядження Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року №2710/38-14 розгляд зазначеної справи за територіальною юрисдикцією відноситься до підсудності Павлоградського міськрайонного суду Дніпровської області.
Зазначає, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів та про відкладення розгляду справи.
20 жовтня 2022 року представник позивача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» адвокат Панченко Ольга Олексіївна подала до Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначала, що судом першої інстанції було надано обґрунтовану оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а тому, на думку представника позивача, апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник позивача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи позивач апеляційним судом повідомлений, причин неявки представника суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності представника позивача.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5692488.
Відповідно до умов п. 1.1. зазначеного договору, банк зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 41 055,00 дол. США на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та у строки, обумовлені цим договором.
Проценти за користування кредитом: процентна ставка за користування кредитом становить 11,5% процентів річних. Проценти сплачуються позичальником в порядку і на умовах, визначених цим договором. (п. 1.3)
Кредит надається позичальнику строком до 24 вересня 2027 року. Протягом цього строку позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені цим договором. (п. 1.4)
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти за ставкою, зазначеною в п. 1.3 цього договору, в порядку і на умовах, обумовлених п. 3.1.2 та 3.1.3 цього договору, а у випадку порушення зобов'язань з повернення кредиту - за ставкою та на умовах, зазначених в п. 3.1.4 договору. (п. 3.1.1)
Проценти за користування кредитом повинні сплачуватися позичальником в строки, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в додатку № 1, який підписується сторонами та є невідємною частиною цього договору. (п. 3.1.3)
Банк набуває право вимоги від позичальника дострокового повернення всього кредиту або частини кредиту разом із розрахунковими процентами, а позичальник, відповідно, зобов'язаний виконати таку вимогу банку у випадках, передбачених договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань позичальника за цим договором, а також при настанні будь- якої події, перелічених нижче: затримання сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом порівняно з умовами цього договору на 1 (один) календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; несплати позичальником більше однієї виплати за цим договором, яка перевищує п'ять відсотків від суми кредиту; порушення позичальником та/або третіми особами, які є поручителями чи майновими поручителями позичальника, будь- яких умов договорів, укладених в забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором; втрата забезпечення виконання зобов'язань за цим договором або погіршення його умов, в тому числі, внаслідок загибелі або пошкодження заставного майна, припинення дії договору, кладеного в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором ( в тому числі внаслідок визнання такого договору недійсним за рішенням суду); та/або невиконання вимоги банку про надання додаткового забезпечення зобов'язань за цим договором у випадках, передбачених п. 4.2.4. цього договору; виявлення такими, що не відповідають дійсності, документів та/або інформації, що були надані позичальником банку з метою отримання кредиту за цим договором; прийняття позичальником будь- яких інших зобов'язань за цим договором. (п. 3.5.7)
Зазначені в п. 3.5.7. цього договору вимогу банку про дострокове повернення кредиту разом зі сплатою процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний виконати в строк не пізніше 30 календарних днів з дня їх отримання. Якщо протягом вказаного строку позичальник усуне порушення умов цього договору, яке є підставою для направлення банком зазначеної вимоги, така вимога банку втрачає чинність. Зі спливом встановленого цим пунктом договору строку виконання вимоги банку, останній набуває право розпочати стягнення суми заборгованості за цим договором в судовому порядку та звернути стягнення на майно, передане банку в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором в порядку, визначеному відповідними договорами забезпечення та чинним законодавством, з метою задоволення вимоги банку про дострокове повернення кредиту разом із нарахованими процентами та пенею. (п. 3.5.8)
24 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 5692492. Відповідно до умов п.1.2 договору іпотеки, з метою забезпечення повного виконання основного зобов'язання, іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) передає, а іпотекодержатель ( Закрите акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк») приймає в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі, однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 29,5 кв.м., житловою площею 14,4 кв.м. (а.с. 22-26)
13 лютого 2013 року Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» було направлено ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення всієї суму кредиту № DON-61/319.
Відповідно до зазначеної вимоги ОСОБА_1 необхідно було у тридцятиденний строк з моменту отримання даної вимоги достроково повернути всю суму кредиту та проценти за користування кредитом. (а.с. 34)
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5692488 від 24 вересня 2007 року, станом на 24 червня 2013 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом в сумі 30 285,27 доларів США, сума пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором складає 1 879,58 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 6 085,94 доларів США, сума штрафів за порушення ОСОБА_1 обов'язків, передбачених пп. 4.3.2-4.3.6 кредитного договору становить 410.55 доларів США, та штраф за порушення ОСОБА_1 обов'язків щодо поновлення дії договору страхування становить 24 391,50 грн. (а.с. 47-48)
02 серпня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» звернувся до Калінінського районного суду м. Донецька з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. (а.с. 42-45)
Ухвалою Калінінського районного суду м. Донецька від 07 жовтня 2013 року було відкрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» в особі відділення Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» «Регіональний центр в м. Донецьк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. ( а.с. 50)
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпровської області від 29 жовтня 2020 року було передано на розгляд Шевченківському районному суду м. Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. (а.с 55)
Задовольняючи частково позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», стягуючи з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 5692488 від 24 вересня 2007 року у сумі 35500,00 доларів США 42 центи дол.США, 54986 грн. 92 коп. - пені; 12010 грн. 60 коп. - штраф за порушення обов'язків, передбачених пп. 4.3.2.- 4.3.6. кредитного договору; 24391 грн. 50 коп. - штраф за порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування, суд першої інстанції посилався на доведеність належними та допустимими доказами вказаних позовних вимог, на спростування доводів позивача відповідачкою не надано належних та допустимих доказів, а тому вказані вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Відповідно до вимог статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До позовної заяви Акціонерне товариства «Перший Український Міжнародний Банк» було надано копію кредитного договору № 5692488 від 24 вересня 2007 року, копію договору іпотеки № 5692492.
На підтвердження того, що банком було належним чином виконано вимоги п. 1.1. кредитного договору № 5692488, а саме: надано ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 41 055,00 дол. США позивачем надано копію меморіального валютного ордера № 352083480 від 24 вересня 2007 року.
15 лютого 2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту протягом тридцяти днів, тобто позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання стосовно строків повернення кредитних коштів з 24 вересня 2027 року на 26 березня 2013 року.
На підтвердження своїх позовних вимог в частині наявної у відповідачки заборгованості за кредитом Акціонерне товариства «Перший Український Міжнародний Банк» надало до суду розрахунок заборгованості відповідно до якого станом на 24 червня 2013 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 30 285,27 дол. США.
Відповідач належними та допустимим доказами не спростувала зазначені докази, надані позивачем, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції свого контрозрахунку, як і доказів сплати платежів на погашення суми кредиту, які не були враховані позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості, не надала, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в зазначеній частині.
Задовольняючи частково позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків у розмірі 5 215,15 дол. США ,суд першої інстанції посилався на те, що позивачем доведено наявність заборгованості у відповідача, проте врахував, що позивач, направивши відповідачці вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, фактично змінив строк виконання зобов'язання, а тому, з урахуванням вимог ст.ст. 625, 1048 ЦК України, позивачем безпідставно були нараховані відповідачці відсотки за період з 27 березня 2013 року по 04 липня 2013 року у розмірі 870,49 доларів США.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За положеннями статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами кредитного договору № 5692488 від 24 вересня 2007 року позивач надав відповідачу кредит у розмірі 41 055, 00 дол., США. а останній зобов'язувався повернути надану позику у повному обсязі до 24 вересня 2027року, проте строк виконання зобов'язання за кредитним договором банком було змінено шляхом направлення на адресу боржника досудової вимог про дострокове повернення всієї суми кредиту від 13.02.2013 року протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги. Отже, строк виконання зобов'язання настав 27 березня 2013 року.
Досліджений колегією суддів розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем заборгованість по нарахованих та несплачених процентах включає період з 05 жовтня 2011року по 26 березня 2013 року у сумі 5215,15 дол. США, розмір вказаних процентів за вказаний період є доведеним та суд першої інстанції підставно стягнув вказану заборгованість по процентах з відповідачки на користь позивача. Проте, в розрахунок заборгованості по процентах позивачем включено також період, який виходить за межі строку кредитування, а саме: з 27 березня 2013 року по 04 липня 2013 року, а тому суд першої інстанції прийшов до законного та обгрунтованого висновку про те, що нараховані позивачем відсотки за користування кредитом за вказаний період в сумі 870,49 доларів СШАне підлягають стягненню з відповідачки, так як вони нараховані за період після закінчення строку кредитування.
Стосовно висновків суду першої інстанції про стягнення з відповідачки на користь позивача неустойки колегія суддів виходила з наступного.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 5.2. кредитного договоруу разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми простроченого зобов'язання, за кожний день прострочки.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачки пеню у сумі еквівалентній 1879,58 дол. США, нараховану за період з 25 липня 2012року по 24 червня 2013 року.
Визначаючи розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції врахував вимог пункту 5.2. кредитного договору, поданого розрахунку заборгованості та заяви щодо стягнення пені в національній валюті прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача пені в сумі 54 986,92 грн.
Пунктом 5.5. кредитного договору також передбачено сплату штрафу за кожен випадок порушення відповідачем обов'язків, передбачених п.п. 4.3.2. - 4.3.6. договору, у розмірі 1 % від суми одержаного кредиту.
Позивач нарахував відповідачці штраф у сумі 410,55 дол. США, відповідно до п.4.3.3. договору за невиконання відповідачкою обов'язку у місячний термін після 24-го серпня кожного року протягом дії договору надавати банку довідку про заробітну плату та інші доходи за період попередніх цієї дати шести місяців та інформацію необхідну для визначення фінансового стану.
Штраф розрахований в валюті укладеного кредитного договору (доларах США) у сумі 410,55 дол. США, і згідно з позовними вимогами підлягає стягненню в національній валюті у сумі 12010,60 грн., згідно з курсом НБУ станом на 07 червня 2022р.
Пунктом 4.3.1. кредитного договору передбачено, що відповідачка зобов'язана протягом строку дії договору щорічно поновлювати дію договорів страхування, укладення яких передбачено кредитним договором, при цьому страхова сума за договорами страхування, що будуть укладатись на новий строк, має бути не меншою, ніж сума поточної заборгованості позичальника за основною сумою кредиту і не меншою дійсної вартості майна (за договорами страхування майна). На підтвердження виконання умов цього пункту відповідач зобов'язаний до дати закінчення періоду страхування надавати позивачу по одному оригінальному примірнику цих договорів страхування та документів, що підтверджують сплату страхових платежів.
Згідно з п.5.4. кредитного договору відповідачка повинна сплатити штраф за кожний випадок порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування у розмірі 10% від мінімальної страхової суми, на яку згідно з вимогами зазначеного пункту Договору має бути укладений договір страхування.
Штраф за порушення умов страхування склав 24391,50 грн.
Пеня та штрафи нараховані позивачем за різні види порушень, підтверджені розрахунком, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідачки на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що суд першої інстанції при вирішенні спору по суті та стягненні з відповідачки заборгованості по кредиту та штрафних санкцій не звернув увагу на те , що згідно умовами п 1.2. кредитного договору, надані позивачем грошові кошти були спрямовані на придбання відповідачкою нерухомого майна - однокімнатної квартири, загальною площею 29,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - тобто, на тимчасово окупованій території України, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Вказана норма не ставить виконання зобов'язання за кредитним договором в залежність від мети кредитування, майна, яке придбане за кредитні кошти, можливості його використання, а також фінансового стану позичальника, працездатності та знаходженні осіб на його утриманні. Відповідачка зареєстрована як фізична особа-підприємець у місті Києві, що дозволяє їй отримувати дохід та виконувати свої зобов'язання за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги про те, що покладення на відповідачку обов'язку щодо виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті (доларах США, курс вересня 2007 року - 5,05 грн., сьогоднішній курс НБУ - 35,65 грн.) фактично прирікає останню на пожиттєву виплату заборгованості, що суперечить принципам гуманності та поваги до людини, її життя та особистості, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачка за умовами договору кредиту отримала кредитні кошти в доларах США і за рішенням суду з неї стягнута заборгованість по кредиту в доларах США.
Доводи апеляційної скарги про неправильність висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до вимог позивача строку позовної давності , так як дана цивільна справа розглядається в порядку втраченого провадження № 256 /592613-ц Калінінського районного суду м. Донецька, розгляд якого не був завершений, так як провадження у даній справі було відкрито Шевченківським районним судом міста Києва ухвалою від 21.05.2021 року, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
02 серпня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» звернулось до Калінінського районного суду м. Донецька з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. (а.с. 42-45)
Ухвалою Калінінського районного суду м. Донецька від 07 жовтня 2013 року було відкрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» в особі відділення Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» «Регіональний центр в м. Донецьк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. ( а.с. 50)
Тобто, позивач Акціонерне товариства «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту 02 серпня 2013 року, провадження у даній справі було відкрито 07 жовтня 2013 року і його розгляд не було закінчено у зв'язку із тимчасовою окупацією м. Донецька. Після визначення підсудності справ, які підлягали розгляду Калінінським районним судом м. Донецька, Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області, справа № 256 /592613-ц з Калінінського районного суду м. Донецька до вказаного суду не надійшла, в Єдиному державному реєстрі судових рішень запитуване рішення відсутнє, що підтверджується листом заступника голови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.09.2020 року.
В порядку , визначеному ст. 488 ЦПК України може бути відновлене лише втрачене повністю або частково судове провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито.
Не грунтуються на встановлених обставинах справи, наданих доказах та вимогах процесуального права і доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції при відкритті провадження у даній справі правил підсудності, з огляду на наступне.
Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справі від 02.09.2014 N 2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» судові справи, підсудні Калінінському районному суду м.Донецька, передані за підсудністю Павлоградському районному суду Дніпропетровської області.
20 жовтня 2020 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпровської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Перший Український Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява була подана у зв'язку з втратою незакінченого провадження у справі № 256/5926/13-ц.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпровської області від 29 жовтня 2020 року цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було передано за підсудністю на розгляд Шевченківському районному суду м. Києва. (а.с 55)
З урахуванням вимог ч.ч. 1,2 ст. 32 ЦПК України, Шевченківський районний суд м. Києва обґрунтовано відкрив провадження у даній справі.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рощина Івана Геннадійовича.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рощина Івана Геннадійовичазалишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 02 листопада 2022 року.
Головуючий: Судді: